Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №536/964/26 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/964/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , за участю обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальне провадження № 12025170500001696 від 06 вересня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дмитрівка Кременчуцького району Полтавської області, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, маючого на утриманні малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2025 року приблизно об 11.00 годині, у світлий час доби, по сухому грунтовому покриттю прилеглої території будинку № 23 по вулиці Котляревського в с.Запсілля Кременчуцького району Полтавської області, керуючи автомобілем марки «ЗИЛ» моделі АЦПТ-4,1-131, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався водій ОСОБА_5 .

В цей же час, по вулиці Котляревського в напрямку від вулиці 29 Бакинських комісарів до вулиці Тепличної, керуючи мопедом марки «Рига», рухався водій ОСОБА_6 .

Під час руху у вказаному напрямку, в заданій дорожній обстановці, перед виїздом з прилеглої території поблизу будинку № 23, на проїзну частину вулиці Котляревського в с.Запсілля Кременчуцького району Полтавської області, водій ОСОБА_4 , не дав дорогу водію мопеда «Рига» ОСОБА_6 , який рухався по вулиці Котляревського в напрямку від вулиці 29 Бакинських комісарів до вулиці Тепличної, порушивши вимоги п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, де відповідно вказано:

- п. 10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 10.2 виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій чи інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги – велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких перетинає;

та допустив зіткнення передньою лівою частиною автомобіля марки «ЗИЛ» моделі АЦПТ-4,1-131, державний номерний знак НОМЕР_1 та лівою боковою частиною мопеда марки «Рига», під керуванням ОСОБА_6 .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1357 від 10.11.2025 року у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді політравми: закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку. Закритої травми грудної клітини: косих уламкових переломів III, IV, V, VI, VII, VIII, IX, X, XI ребер зліва; забою обох легень. Закритої травми живота: забою черевної стінки: травматичного розриву тонкого кишківника в двох місцях, розриву селезінки (спленектомії), які сукладнились розлитим фібринозно-гнійним перитонітом, гемопертонеумом. Закритої травми хребта: компресійного перелому тіла Th12. Субкапсульної гематоми лівої нирки; гематоми паранефральної жирової клітковини лівого заочеревинного простору; забою лівої нирки, рваної рани лівої щоки, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-26/138-ІТ від 11.02.2025 року в умовах даної події, водій автомобіля ЗИЛ АЦПТ 4,1-131, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог пунктів 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України.

В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ЗИЛ АЦПТ 4,1-131, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності з вимогами пунктів 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні злочину за обставин, наведених в обвинувальному акті, щиро кається у вчиненому. Не заперечував щодо обмеження обсягу дослідження доказів та фактичних обставин справи його допитом та дослідженням характеризуючих матеріалів щодо його особи.

Потерпілий ОСОБА_6 в ході судового розгляду не заперечував щодо обмеження обсягу дослідження доказів та фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів щодо його особи. Просив обвинуваченого суворо не карати, не призначати покарання, пов`язане з позбавленням волі.

Приймаючи до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі за обставин, зазначених в обвинувальному акті, інші учасники судового провадження фактичних обставин справи не оспорювали, суд, керуючись частиною 3 статті 349 КПК України, вважає за недоцільне досліджувати докази із тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, що характеризують обвинуваченого як особу. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Кваліфікація дій ОСОБА_4 за частиною 2 статті 286 КК України є вірною, так як обвинувачений вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до вимог статті 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того, суди визначаючи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити з класифікації злочинів, а також особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення.

Обставинами, які в силу статті 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які в силу статті 67 КК України обтяжували б покарання ОСОБА_4 , не встановлено.

Визначаючи міру покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь та характер суспільної небезпеки вчиненого, те, що кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря –нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину – сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За викладених вище обставин, приймаючи до уваги ступінь тяжкості та обставини злочину, його наслідки, враховуючи перелічені вище дані про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи відношення обвинуваченого до вчиненого, приймаючи до уваги його вік та стан здоров`я, суд дійшов до переконання, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів йому має бути призначено покарання у виді позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, у межах санкції частини 2 статті 286 КК України.

Разом з тим, враховуючи те, що обвинувачений визнав вину повністю у вчинені кримінального правопорушення, щиро розкаюється у вчиненому, то суд дійшов до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства та вважає за необхідне звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, в порядку передбаченому статтями 75, 76 КК України.

Прокурором заявлено цивільний позов в даному кримінальному провадженні в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Відповідно до пункту 3 статті131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у визначеному законом порядку.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 07.07.1995 року "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" у кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду.

Частинами 1 та 3 ст.1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до ч.2ст.1191 ЦК України держава має право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Відповідно до листа директора КНМП «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» № 239/01-07 вартість лікування за рахунок коштів лікарні ОСОБА_6 , який знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 13.08.2025 року по 17.08.2025 року, становить 9 804, 65 грн., і дані витрати здійснені за рахунок коштів, отриманих від Національної служби здоров`я України.

Також, як вбачається з довідки-розрахунку директора комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» від 12.02.2026 року, ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі загалом із 17 серпня 2025 року по 19 вересня 2025 року.; з державного бюджету (кошти НСЗУ) надійшли в сумі 74 161, 82 грн., з місцевого бюджету витрачено кошти в сумі 2717, 97 грн.

Таким чином, загальна сума витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 , яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь НСЗУ становить 83 966, 47 грн.

В той же час, сума витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 , яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь Кременчуцької міської ради становить 2717, 97 грн.

Враховуючи викладене вище, суд вважає позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області обгрунтованими та доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Оскільки відповідно до вимог статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, то вважає за необхідне, на виконання зазначених вище вимог Закону стягнути з ОСОБА_4 документально підтвердженні витрати пов`язанні із проведенням по кримінальному провадженню експертизи в розмірі 9805, 40 грн.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 373, 375 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі статтей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, поклавши на нього під час іспитового строку наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід Державного бюджету України на користь Національної служби здоров`я України витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_6 в розмірі 83 966, 47 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_6 в розмірі 2717, 97 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертизи в сумі 9805, 40 грн.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м.Кременчука від 10 вересня 2025 року на автомобіль марки ЗИЛ АЦПТ 4,1-131, реєстраційний номер НОМЕР_1 – скасувати.

Речовий доказ – автомобіль марки ЗИЛ АЦПТ 4,1-131, реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути фактичному володільцю Омельницькій сільській територіальній громаді.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м.Кременчука від 10 вересня 2025 року на мопед марки «Рига» синього кольору – скасувати.

Речовий доказ – мопед марки «Рига» синього кольору – повернути власнику ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Кременчуцький районний суд Полтавської області.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Суддя ОСОБА_1