Вирок від 07 липня 2026 р. у справі №534/847/26 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа№534/847/26

Провадження №1-кп/534/85/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Горішні Плавні кримінальне провадження № 12025170500002364 від 05 грудня 2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комсомольськ (нині м. Горішні Плавні) Кременчуцького району Полтавської області, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, студента 2 курсу КРНУ ім. М. Остроградського, не має на утриманні малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

04 грудня 2025 року близько 12 год. 14 хв., в світлий час доби, в ясну погоду без опадів, до перехрестя з круговим рухом вулиць Миру – проспекту Героїв Дніпра в місті Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області, керуючи автомобілем Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ОСОБА_4 .

У цей же час до вказаного перехрестя зі сторони вул. Першопрохідців, керуючи мопедом Yamaha JOG, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , наближався ОСОБА_6 .

Рухаючись у вказаному напрямку, ОСОБА_4 , при виїзді на проїзну частину дороги, де організовано круговий рух і яка позначена дорожніми знаками 2.1 та 4.10 Правил дорожнього руху, не надав перевагу у русі водію мопеда ОСОБА_6 , чим порушив вимоги абз. 3 п. 16.12 та п. 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок цього ОСОБА_4 допустив зіткнення передньою боковою лівою частиною керованого ним автомобіля Tesla Model 3 з передньою частиною мопеда Yamaha JOG під керуванням ОСОБА_6 .

У результаті зіткнення потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а саме: закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку середнього ступеня з формуванням вогнищ геморагічних забоїв обох лобних долей та мозочка, субдуральний крововилив, лінійний перелом потиличної кістки з переходом на основу черепа, з вираженим лікворно-гіпертензивним та цефалгічним синдромом, забій м`яких тканин обличчя, закритий перелом верхньої 1/3 правої малогомілкової кістки, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 202 від 25.02.2026 та висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-26/2570-ІТ від 12.03.2026, ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом дотримання вимог Правил дорожнього руху, порушення, які він допустив, перебували в причинному зв`язку з настанням тяжких наслідків.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не оспорював фактичні обставини справи.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів прокурором висловлено думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та можливість обмежитися допитом потерпілого, обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, матеріалів з приводу речових доказів, витрат на проведення експертних досліджень та щодо цивільного позову.

Потерпілий ОСОБА_6 погодився з думкою прокурора щодо порядку розгляду справи без дослідження доказів на підтвердження фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 не заперечували проти запропонованого обсягу та порядку дослідження доказів.

Сумнівів у добровільності позицій учасників суд не має.

Судом роз`яснено, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення визнаних обставин.

Ураховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та правильно розумів зміст обставин, зазначених в обвинувальному акті, кваліфікацію його дій, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження всіх доказів і обмежив їх дослідження допитом потерпілого, обвинуваченого та дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого, матеріалів з приводу речових доказів, витрат на проведення експертних досліджень та щодо цивільного позову.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що у грудні 2025 року їхав на мопеді Yamaha по кругу на перехресті з круговим рухом вулиць Миру та проспекту Героїв Дніпра, з правої сторони побачив автомобіль, але було пізно гальмувати чи прискорювати швидкість. Відбулось зіткнення, після чого подальших подій не пам`ятає. Після отриманих в результаті дорожньо транспортної пригоди травм, його життя змінилось: він не може вільно пересуватись далі ліжка, раніше займався городом, слідкував за господарством, зараз не має такої можливості через стан здоров`я, потребує сторонньої допомоги. Цивільний позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити. Зазначив, що обвинувачений надавав грошові кошти на відшкодування завданої шкоди. З приводу призначення покарання вважав недоцільним позбавляти обвинуваченого волі реально.

Обвинувачений ОСОБА_4 надав показання, згідно яких він 04.12.2025 рухався на білому автомобілі Tesla Model 3 зі сторони вул. Конституції в напрямку вулиці Добровольського, перед перехрестям з круговим рухом зупинився, щоб пропустити пішохода, в цей час на кругу з лівої сторони їхав джип, який збирався повертати. Таким чином він вважав, що може вільно виїжджати на круг. Після того, як пішохід пройшов, він почав рух зі швидкістю не більше 10 км/год і коли виїхав на круг, відчув удар у ліву частину автомобіля. Одразу після освідування прибув до лікарні, куди доставили потерпілого, намагався надати допомогу, добровільно передавав грошові кошти в сумі 400 дол. США та 35000 грн. на відшкодування завданої шкоди, зобов`язується і надалі надавати допомогу до одужання потерпілого.

У судовому засіданні вибачився перед потерпілим, щиро каявся, шкодував про вчинене та наслідки, які настали. Позовні вимоги потерпілого просив задовольнити, виходячи з принципів розумності та справедливості. Також просив врахувати те, що він є студентом другого курсу КРНУ ім. Михайла Остроградського, постійного заробітку не має, ні кримінальні, ні адміністративні правопорушення раніше не вчиняв, у стані алкогольного сп`яніння в момент події не перебував, небезпеки для суспільства не становить.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні наголосив на тому, що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, кваліфікацію його дій та обставини справи не оспорює, матеріальну шкоду добровільно відшкодував та має намір відшкодувати моральну шкоду, до адміністративної та кримінальної відповідальності раніше не притягувався, вчинене кримінальне правопорушення відноситься до необережних злочинів. У зв`язку з викладеним та враховуючи мету покарання, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, просив суд суворо не карати, а також знайти можливість звільнити обвинуваченого від покарання з випробуванням протягом іспитового строку. Щодо вимоги цивільного позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 400 000 грн вважає її непомірною для обвинуваченого, оскільки він є студентом, постійного заробітку не має, тому просить в цій частині позову задовольнити частково.

Суд, допитавши потерпілого, обвинуваченого, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази у справі в межах обраного обсягу та порядку, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані правильно за ч. 2 ст. 286 КК України.

Отже, дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Судом встановлено обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування потерпілому матеріальної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Згідно відповіді з КНП “ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні” Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до статті 65 КК України бере до уваги:

-класифікацію кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином;

-наслідки та обставини вчинення кримінального правопорушення;

-особу винного — його вік, сімейний стан, навчання, стан здоров`я, відсутність постійного заробітку, відсутність судимостей, ставлення до вчиненого;

-ставлення обвинуваченого до своїх дій та їх наслідків (не залишив місце події, не переховувався від слідства та суду, сприяв досудовому розслідуванню, визнав вину, надавав допомогу потерпілому;

- наявність постійного місця проживання;

-відсутність вимог потерпілого про призначення суворого покарання та його думки про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства;

-обставини, які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Поряд із цим, підстав для застосування положень статей 69 та 69-1 КК України суд не знаходить.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, враховуючи наведені вище характеризуючі дані обвинуваченого та інші обставини провадження, суд вважає, що для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень необхідним і достатнім є покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Також санкція ч. 2 ст. 286 КК передбачає можливість застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер стосовно його застосування, і вирішення цього питання законодавець відніс до дискреційних повноважень суду, реалізація яких залежить від конкретних обставин кримінального провадження.

Верховний Суд у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту послідовно виходить із того, що під час призначення як основного, так і додаткового покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та конкретні обставини здійснених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, за наявності - вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх), обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, особу винного тощо саме в контексті того, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Зокрема. такі висновки зробив Верховний Суд у постанові від 20.05.2025 у справі № 208/1752/21.

Підстав для позбавлення ОСОБА_4 права керувати транспортними засобами суд не вбачає, оскільки, як показав обвинувачений при допиті, він перед зіткненням з мопедом наближався до перехрестя з круговим рухом. Перехрестю передував пішохідний перехід, по якому переходив дорогу пішохід. Обвинувачений зупинився та пропустив пішохода, після чого повільно рушив, виїжджаючи на круг. Зазначені показання ніким з учасників провадження не оспорювались. Зіткнення відбулось через те, що ОСОБА_4 не переконався у наявності транспортних засобів, які вже рухаються по колу та не надав їм перевагу. Таким чином, порушення п. 16.12. та п. 2.1. Розділу 33 Правил дорожнього руху відбулось через необережність. Крім того, обвинувачений не перебував у стані алкогольного сп`яніння, місце дорожньо транспортної пригоди не покинув. На переконання суду, обвинувачений зробив для себе відповідні висновки, про що свідчить його поведінка як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, а позбавлення його права керувати транспортними засобами за даних конкретних обставин справи буде надто суворим та непропорційним покаранням, а отже не буде відповідати основній меті покарання виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень ним та іншими особами.

Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Тільки таке покарання, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання та буде достатнім для виправлення обвинуваченого.

Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , враховуючи, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого (ч. 2 ст. 50 КК України), думки учасників провадження, а також те, що обвинувачений каявся та визнав свою вину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, повністю відшкодував витрати на лікування потерпілого, готовий відшкодувати моральну шкоду, суд уважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, тому до нього слід застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням та з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішуючи заявлений цивільним позивачем позов, суд дійшов до наступного.

Цивільний позивач ОСОБА_6 заявив позов про стягнення з ОСОБА_4 на його користь 24 500 (двадцять чотири тисячі п`ятсот) гривень матеріальної шкоди та 400 000 (чотириста тисяч) гривень моральної шкоди.

Суд, дослідивши матеріали цивільного позову, додані до них документи (медичні довідки, виписки з медичної карти стаціонарного хворого, чеки та квитанції на лікування, висновок судово-медичної експертизи), показання ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в судовому засіданні, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Так, частиною 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом встановлено, що цивільна відповідальність ОСОБА_4 не застрахована, у зв`язку з чим страхові компанії не залучались.

Потерпілий ОСОБА_6 перебував у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, а також неврологічному відділенні КНП “ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні” Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області у період з 04.12.2025 по 19.12.2025, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №5779 (а.с. 51).

Позивачем зазначено, що на його лікування витрачено 24 500 грн. На підтвердження цієї обставини позивачем до позовної заяви долучено копії фіскальних чеків, товарних чеків на загальну суму 22 768,64 грн.

Витрати на лікування є необхідними, зумовленими наслідками дорожньо-транспортної пригоди. Поряд із цим кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, належними та допустимими доказами. За результатами дослідження вказаних доказів, суд встановив, що доведена матеріальна шкода складає 22 768,64 грн.

У матеріалах кримінального провадження містяться дві розписки ОСОБА_7 , дружини потерпілого ОСОБА_6 , від 14.04.2026 та 17.02.2026 про отримання від ОСОБА_4 в порядку відшкодування шкоди грошових коштів на суму 400 доларів США та 35 000 грн (а.с. 75, 111).

Згідно курсу валют, що були встановлені Національним банком України 14.04.2026, курс USD складав 43,4372 грн. за 1 долар. Отже 400 дол. США в гривневому еквіваленті станом на 14.04.2026 становили 17 374,88 грн. Таким чином у період з 17.02.2026 по 14.04.2026 потерпілий ОСОБА_6 через свою дружину отримав грошові кошти на загальну суму 52 374,88 грн.

Суд звертає увагу, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджені витрати, які ним понесені у період з 04.12.2025 по 17.04.2026, на суму 22 768,64 грн.

Отже цивільний відповідач ОСОБА_4 повністю відшкодував завдану матеріальну шкоду до подання позову до суду. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі 400 000 грн суд дійшов до такого.

Відповідно ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У межах розгляду цієї справи доведено що позивач зазнав тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення, внаслідок винних протиправних дій відповідача.

Очевидним є те, що тілесні ушкодження такої тяжкості вкрай негативно вплинули на морально-психологічний стан позивача і безперечно порушили нормальний уклад його життя на тривалий невизначений час.

Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14-ц).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20).

В Абзаці другому частини третьої статті 23 ЦК України вжито термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

З огляду на фактичні обставини справи, які не заперечуються сторонами, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди у таких випадках не може бути обумовлений матеріальним станом заподіювача шкоди, на що посилався цивільний відповідач.

Визначаючи розмір компенсації за завдану моральну шкоду, суд приймає до уваги такі обставини: характер і тяжкість отриманих травм, наслідки отриманих травм для позивача, які потягнули тривале лікування і реабілітацію, обмеженість фізичної функціональності позивача на невизначний час, що зумовлює необхідність змінити звичний уклад життя, характер вини заподіювача шкоди (необережна форма вини).

Враховуючи наведене, суд визначає розмір моральної шкоди у сумі 110 000 гривень, що буде відповідати критерію розумності та справедливості.

Поряд із цим, враховуючи, що ОСОБА_4 вже відшкодовано шкоду на суму 29 606,24 грн (52 374,88 грн (всього грошових коштів, наданих потерпілому) - 22 768,64 грн (відшкодована матеріальна шкода) = 29 606,24 грн), суд вважає, що справедливим буде врахувати зазначені кошти та остаточно стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 80 394 грн (110 000 - 29 606,24 = 80 393,76).

Долю речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 09.12.2025, - скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в порядку статті 124 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з долученими до матеріалів справи довідками про витрати на проведення експертиз, у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_4 були проведені такі експертизи: висновок судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 28.01.2026 № СЕ-19/117-26/151-IT вартістю 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок; висновок судової фототехнічної експертизи від 09.01.2026 № СЕ-19/117-26/158-ФП вартістю 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок; висновок судової фототехнічної експертизи від 16.01.2026 № СЕ-19/117-26/823-ФП вартістю 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок; висновок судової автотехнічної експертизи від 12.03.2026 № СЕ-19/117-26/2570-IT вартістю 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Загальна сума процесуальних витрат, що підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави, становить 11 588 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) гривень 20 копійок.

Обрання запобіжного заходу обвинуваченому до набрання вироком законної сили з огляду на застосування ст. 75 КК України та процесуальної поведінки ОСОБА_4 є недоцільним.

Керуючись ст. ст. 366-368, 371, 374, 376, 377 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 65, 66, 69-1, 75, 76 Кримінального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Звільнити ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладенням на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та/або роботи.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 : 80 394 (вісімдесят тисяч триста дев`яносто чотири) грн — відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертизи технічного стану транспортного засобу, фототехнічної та автотехнічної експертиз в розмірі 11 588 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) гривень 20 копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 19.12.2025 на автомобіль марки Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 19.12.2025 на мопед Yamaha JOG, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - скасувати.

Речові докази:

- автомобіль марки Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , - повернути власнику;

- мопед Yamaha JOG, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ,- повернути власнику;

- компактний диск DVD-R з відеозаписами події, яка сталась 04.12.2025, - залишити в матеріалах справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому роз`яснюється право подати клопотання про помилування, учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.

Суддя ОСОБА_1