Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №534/104/26 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа№534/104/26

Провадження №1-кп/534/13/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025170520000720 від 26.11.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комсомольськ (нині м. Горішні Плавні) Полтавської області, громадянина України, українця, військовослужбовця, одруженого, має на утриманні доньку, зареєстрованого та який фактично проживаює за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 13 березня 2020 року за ч. 3 ст. 190 КК України із застосуванням 69 КК України до покарання у виді 200 (двісті) годин громадських робіт;

- вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 02 листопада 2021 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;

- вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 травня 2025 року за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 02.11.2021 року та остаточно призначено 4 роки 1 місяць позбавлення волі;

у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

26.11.2025 року близько 08 год 00 хв. ОСОБА_4 перебував поблизу закладу «Медуза», розташованого за адресою: Полтавська область, Кременчуцький р-н, м. Горішні Плавні, вул. Миру 12 спільно з ОСОБА_6 , де в нього виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання діючи умисно, в умовах воєнного стану з корисливих мотивів та мети, погрожуючи металевим предметом, зовні схожим на пістолет, що створювало в уяві ОСОБА_6 реальну загрозу для власного життя, застосовуючи фізичне насильство, вчинив напад на ОСОБА_6 , вдаривши його один раз кулаком по голові.

В подальшому ОСОБА_4 схопив ОСОБА_6 за воріт одягу та повалив останнього на землю. Після чого ОСОБА_7 зафіксував ногою шию потерпілого та продовжував наносити останньому рукою стиснутою в кулак не менше 3 (трьох) ударів в ділянку тулуба.

Від вказаних дій ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_8 зазнав тілесних ушкоджень у вигляді садна в ділянці лобу зліва, яке утворилось від дії тупих предметів (не менш ніж від одного удару), та за ступенем тяжкості відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком експерта № 1445 від 28.11.2025.

Після вказаних дій ОСОБА_4 відкрито заволодів наступними речами ОСОБА_6 : музичною колонкою марки «REAL-EL» X747 чорного кольору вартістю 3135 50 коп.; мобільним телефоном марки «Samsung Galaxy A52» моделі SM-A525F/DS світло-фіолетового кольору 4349 грн. 75 коп.; навушниками марки HOCO Model EQ12 білого кольору 557 грн. 87 коп. та грошовими коштами у сумі 300 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 8343 грн. 12 коп.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Суд рахує, що визнання вини ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи, ним не оспорюються, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів, окрім характеризуючих даних обвинуваченого та його показів, вирішує за недоцільне. Вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України є доведеною повністю.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого щире каяття, часткове відшкодування шкоди, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність на утриманні малолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого є рецидив злочинів.

Відповідно до довідки наданої КНП «ЛІЛ м. Горішні Плавні» обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, його молодий вік, стан здоров`я, сімейний стан, зокрема обвинувачений є одруженим та має доньку, наявність обставин, що пом`якшує покарання, наявність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, щодо повного визнання обвинуваченим вини у скоєному злочині, поведінку обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Судом враховано, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 за результатами розгляду справи № 716/1224/19.

У судовому засіданні прокурор просив суд визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі із конфіскацією майна. На підставі ст. 71 частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 травня 2025 року та остаточно призначити покарання у вигляді 6 років 1 місяць позбавлення волі із конфіскацією майна;

До набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Питання про речові докази вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Вирішити питання щодо судових витрат та скасувати арешти накладені ухвалами слідчого судді у кримінальному провадженні.

Захисник просив суд при визначенні покарання врахувати пом`якшуючі обставини вказані прокурором, застосувати норми ст. 69 КК України та обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Обвинувачений погодився з думкою свого захисника та прокурора.

Щодо наявності підстав для застосування положень статті 69 КК України суд дійшов наступних висновків.

За ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Суд враховує вищезазначені характерезуючі дані особи обвинуваченого ОСОБА_4 , наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття, часткове відшкодування шкоди, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність на утриманні малолітньої доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Для того, щоб досягти мети справедливості покарання, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, запобіганню вчинення ним нових злочинів, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ч. 4 ст. 187 КК України, а саме 5 років позбавлення волі.

Питання щодо речових доказів належить вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати у справі підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в порядку ст. 124 КПК України. Згідно із долученими до справи матеріалами, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 було проведено експертизу, вартість якої становить 2674 грн 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 травня 2025 року справа № 740/984/24 (провадження № 1-кп/740/76/25), та остаточно призначити ОСОБА_4 до відбуття покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.

До набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня ухвалення вироку.

Витрати на залучення експерта в розмірі 2674 грн 20 коп. стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 02.12.2025, 23.12.2025, справа № 534/3296/25 (провадження № 1-кс/534/508/25, № 1-кс/534/509/25) – скасувати.

Речові докази у справі:

- предмет сірого кольору, зовні схожий на пістолет– після набрання вироком законної сили знищити;

- кофту сірого кольору фірми «Radder» розміром «L», грошові кошти в сумі 300 грн., номіналами 100 та 200 грн., з позначенням АН1171731- 100 грн. та АУ 1764754- 200 грн, а також мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A52» моделі SM-AS25F/DS IMEI 1 НОМЕР_1 IMEI 2 НОМЕР_2 , мобільний телефон марки «Samsung Galaxy AS2» моделі SM-A525F/DS IMEI 1 НОМЕР_1 IMEL 2 НОМЕР_2 – повернути власнику;

- навушники бездротові в кейсі марки «НОСО» моделі EQ 12, білого кольору, які після проведення слідчих дій передано на відповідальне зберігання власнику майна ОСОБА_6 – залишити власнику, як йому належні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому, потерпілому роз`яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз`яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.

Суддя ОСОБА_10