Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №529/585/26 — Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/585/26

Провадження № 2-а/529/5/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Кириченко О.С., розглянувши в приміщенні суду в селищі Диканька Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що у квітні 2022 року через повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України він був змушений евакуюватися з Донецької до Полтавської області, де став на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 . 05 липня 2024 року, на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", він уточнив свої персональні дані із зазначенням адреси перебування як ВПО, що відобразилося в його електронному ВОД. 10.01.2026 під час оновлення мобільного застосунку "Резерв+" та формування оновленого еВОД ним було з`ясовано, що 02.01.2026 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було внесено інформацію про порушення ним правил військового обліку та до Національної поліції направлено повідомлення про необхідність здійснення доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу. Причиною звернення було зазначено "Не стали на військовий облік за місцем перебування як ВПО". З метою постановки на військовий облік за місцем перебування як ВПО, та підготувавши свою медичні документи, він 12.05.2026 самостійно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де у подальшому на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи відбудеться 18 травня 2026 року о 09 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет № 12. З вказаним протоколом він не погодився, про що зробив запис у протоколі. Прибувши на вказані у протоколі дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_2 для участі у розгляді адміністративної справи йому було повідомлено, що розгляд справи переноситься, однак про дату ,на яку було перенесено розгляд, його не повідомили. 26.05.2026 під час відвідування ІНФОРМАЦІЯ_2 йому було повідомлено, що 22.05.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 стосовно нього було винесено постанову № 1580 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 с. 210 КУпАП, якою на нього, ОСОБА_1 , накладено штраф у сумі 17 000,00 грн, та вручено йому копію цієї постанови. Постанову було вмотивовано тим, що 12.05.2026 о 09 год. 20 хв. при звірці облікових даних було встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 після зміни місця перебування не з`явився до ТЦК та СП для постановки на військовий облік військовозобов`язаних. Позивач вказує, що ця постанова винесена з порушенням чинного законодавства України та Конституції України, а тому піддягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю. Про розгляд справи про адміністративне правопорушення та наявність оскаржуваної постанови йому стало відомо лише 26.05.2026, у той час як сам розгляд справи було проведено за його відсутності 22.05.2026. Тобто, його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку із чим він був позбавлений прав, гарантованих Конституцією України та ст. 268 КУпАП, зокрема бути присутнім при розгляді справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися професійною правничою допомогою. При складенні оскаржуваної постанови не було зазначено в її описовій частині коли саме (дату, час або проміжок часу) він змінив своє місце перебування, звідки та куди прибув (не вказані адреси), в особистих даних неправильно вказано його поточне місце перебування (зазначено АДРЕСА_2 , а фактично АДРЕСА_1 ). Незважаючи на наявність у нього довідки ВПО, виданої 25.04.2022, її не було долучено до матеріалів справи як доказ, адже з дати видачі довідки фактично встановлюється дата скоєння адміністративного правопорушення. Враховуючи, що його реєстрація як ВПО відбулась 25.04.2022 ,то датою скоєння адміністративного правопорушення слід вважати 02.05.2022. Станом на вказану дату діяла зовсім інша редакція КУпАП, в якій відсутня була ч. 3 ст. 210 КУпаП. Враховуючи вказану норму закону, відповідач при складанні оскаржуваної постанови мав би застосувати ч. 2 ст. 210 КУпАП в редакції, яка діяла станом на 02.05.2022. Вказана обставина є підставою для визнання постанови такою, що винесена з порушенням норм законодавства. Зважаючи на те, що звернення ТЦК та СП до Національної поліції, яке відображене у еВОД та датоване 02.01.2026, то відповідно правопорушення, про яке йде мова у зверненні, було виявлено або до вказаної дати, або саме 02 січня 2026 року та ніяк не пізніше. У будь якому разі дату звернення 02 січня 2026 року слід вважати як дату виявлення правопорушення, а дату 02 травня 2022 року як дату скоєння правопорушення. Таким чином на дату складання оскаржуваної постанови № 1580 від 22.05.2026 вже сплинув строк накладення адміністративного стягнення. Відповідач мав і має можливості отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Враховуючи те, що інформацію про його реєстрацію як ВПО було внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, то відповідно у відповідача був доступ до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. За таких умов накладення адміністративного стягнення на підставі ст. 210 КУпАП України є незаконним, оскільки прямо порушує імперативну норму примітки до цієї статті. Отже, у порушення вимог ст. 280 КУпАП відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення не виконав обов`язку щодо з`ясування того, чи було вчинено адміністративне правопорушення взагалі, чи винен він у його вчиненні, чи підлягаю він адміністративній відповідальності.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 1580 від 22.05.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Позивач також просить закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 665,60 грн.

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області від 01.06.2026 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі /а.с. 23-26/. У цьому відзиві вказано, що старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_2 12.05.2026 при прибутті позивача було перевірено його документи та виявлено факт зміни місця проживання, внаслідок чого було складено протокол № 1580 про те, що позивач змінив фактичне місце проживання та не з`явився у 7-денний строк для взяття на військовий облік до ТЦК та СП. Під час складення протоколу позивач був присутнім, про що свідчить його підпис в протоколі. Позивача було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, та в подальшому, проведено розгляд і винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до вказаної постанови 12.05.2026 року військовозобо`язаний ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході перевірки документів ОСОБА_1 виявлено, що він змінив фактичне місце проживання та не з`явився у 7-денний строк для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . За наслідком порушення позивачем правил військового обліку на нього було покладено адміністративне стягнення. Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання зняття із зазначеного обліку, за що передбачена адміністративна відповідальність визначена ч. 3 ст. 210 КУпАП. Отже, законодавець встановив строк звернення особи з заявою до ТЦК СП з метою взяття на військовий облік, невиконання військовозобов`язаним такого обов`язку є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. У своєму позові ОСОБА_1 наголошує на тому, що ним оновлено дані через застосунок "Резерв+", однак за наявною інформацією позивач, оновлюючи дані, не оновлював місце проживання і його місце проживання було вказано - АДРЕСА_2 . Тобто, аргумент позивача щодо недотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності є неналежним з огляду на відсутність відомостей про уточнення місця проживання позивачем через застосунок "Резерв+". Вчинене позивачем правопорушення містить ознаки триваючого. Відсутність особи на військовому обліку внаслідок непостановки на такий є триваючим адміністративним правопорушенням, оскільки воно було виявлене ТЦК після явки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , наслідком чого було складення протоколу про адміністративне правопорушення, тобто вже після набрання чинності 19.05.2024 ч. 3 ст.210 КУпАП, а отже, позивача правомірно притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення за вказаною нормою. Відомості про порушення позивачем правил військового обліку були внесені ІНФОРМАЦІЯ_2 02.01.2026. Оскільки позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік, у відповідача не було жодної об`єктивної можливості виявити позивача та факт порушення ним правил військового обліку. Виключно при прибутті позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено факт непостановки на військовий облік і, відповідно, складено протокол про адміністративне правопорушення. Посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявивши відсутність відомостей про прибуття позивача до ТЦК та СП для постановки на військовий облік протягом семи днів з моменту зміни місця проживання, склали протокол про адміністративне правопорушення. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, була попереджена про розгляд справи про адміністративне правопорушення, про що свідчить особистий підпис на відповідному аркуші протоколу, а отже, позивач мав об`єктивну можливість прибути на розгляд справи та надати докази, які б підтверджували відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності. Оскільки позивач зайняв пасивну процесуальну позицію, не надав жодних доказів, розгляд справи відбувся на підставі наявних матеріалів, зібраних посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , які однозначно свідчили про неявку до ТЦК та СП протягом семи днів з моменту зміни місця проживання, а отже, було встановлено наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Позивач фактично не оскаржує факт невиконання ним свого обов`язку, а апелює до процедурних неточностей, які не впливають на суть ситуації та жодним чином не несуть загрози його правам. Позивач власним волевиявленням, знаючи про наявність протоколу, лише легковажно розраховував на відвернення правових наслідків свого протиправного діяння. Невиконання громадянами вимог мобілізаційного та оборонного законодавства в умовах воєнного стану становить не гіпотетичну, теоретичну загрозу, а несе прямі негативні наслідки для рівня обороноздатності держави. Таким чином, оскільки внаслідок протиправних дій позивача процедура ведення військового обліку відбувалась неналежним чином, органи військового управління були позбавлені можливості досягти максимально можливих точних результатів при підрахунку військовозобов`язаних, відповідач переконаний в обгрунтованості винесеної постанови.

Позивач ОСОБА_1 надав суду відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов у повному обсязі /а.с. 32-33/. У цій відповіді позивач зазначає, що відповідач, у порушення вимог статтей 256, 283 КУпАП, ані в протоколі, ані в оскаржуваній постанові № 1580 не зазначив час та місце скоєного адміністративного правопорушення. Зазначено лише дату 12.05.2026, яка на думку відповідача є датою виявлення правопорушення, але не є датою скоєного правопорушення, та місце ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не є місцем скоєного правопорушення. Відповідачем зазначено, що його було попереджено про дату розгляду справи, але у відзиві не зазначено про яку саме дату мене було попереджено. В протоколі він дійсно ознайомився з тим, що справу буде розглянуто 18.05.2026, але фактично її розгляд відбувся 22.05.2026 і вже на цю дату він повідомлення не отримував та клопотань про розгляд справи за своєї відсутності не надавав. У порушення вимог ст. 251 КУпАП відповідачем не було долучено до матеріалів справи довідку ВПО, в якій зазначено з якої саме дати він став на облік за новим місцем перебування, не залучено відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, згідно яких ІНФОРМАЦІЯ_2 ще 02.01.2026 виявив правопорушення. Посилання відповідача на неможливість отримання ним саме цих даних не відповідає дійсності лише з тих підстав, що відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Таким чином, відповідач є розпорядником Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, має доступ до вказаного реєстру та зобов`язаний використовувати наявні там відомості у своїй діяльності. Відповідачем свідомо проігноровано наявність відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виявлення правопорушення саме 02.01.2026. Позивач вказує, що його реєстрація як ВПО відбулась 25 квітня 2022 року, тобто датою скоєння адміністративного правопорушення слід вважати 02 травня 2022 року. Станом на вказану дату діяла зовсім інша редакція КУпАП, в якій відсутня ч. 3 ст. 210 КУпАП. Враховуючи вказану норму закону відповідач при складанні оскаржуваної постанови мав би застосувати ч. 2 ст. 210 КУпАП, в редакції яка діяла станом на 02 травня 2022 року. Відповідачем також було проігноровано вимоги примітки до ст. 210 КУпАП.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 надав суду заперечення на відповідь на відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі /а.с. 35/. У цьому запереченні вказано, що відповідачем надано вичерпний перелік документів, які містяться у його розпорядженні, щодо предмету доказування у цій справі. Зазначена в оскаржуваній постанові дата її винесення 22.05.2026 є технічною помилкою та це не може бути підставою для скасування законної постанови. Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, на призначений на 18.05.2026 розгляд справи не з`явився. Саме позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 12 травня 2026 року старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_3 було складено протокол № 1580 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП за фактом того, що 12.05.2026 о 14 год. 45 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де при перевірці його документів було виявлено, що він змінив фактичне місце проживання та не з`явився у 7-денний строк для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У поясненні у цьому протоколі ОСОБА_1 зазначив, що він з протоколом не згодний /а.с. 12-13/.

У протоколі також було вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП відбудеться о 09:00 год. 18 травня 2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет № 12. Про вказані дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 був ознайомлений під час складення протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі /а.с. 12-13/.

З матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 1580 стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою останнього визнано винним у вчиненні цього правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 17 000,00 грн /а.с. 11/.

У цій постанові зазначено, що 12.05.2026 о 09 год. 20 хв. при звірці облікових даних ОСОБА_1 було встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 після зміни місця перебування не з`явився до ТЦК та СП для постановки на військовий облік військовозобов`язаних /а.с. 11/.

У вказаній вище постанові від 22.05.2026 ОСОБА_1 власноручно написав, що отримав примірник цієї постанови 26 травня 2026 року /а.с. 11/.

З доданого позивачем до позовної заяви військово-облікового документа у "Резерв+" вбачається, що 02 січня 2026 року мало місце звернення до Нацполіції у зв`язку із тим, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 не став на військовий облік за місцем перебування як ВПО (внутрішньо переміщена особа) /а.с. 6/.

З доданої позивачем до позовної заяви копії довідки № 1609-7000956082 від 25.04.2022 вбачається, що ОСОБА_1 було взято на облік як внутрішньо переміщену особу, фактичне місце проживання/перебування якого знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 /а.с. 8/.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку), в особливий період.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-2 статті 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Відповідно до пунктів 40, 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським. Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 12.05.2026 № 1580, який власноручно підписаний ОСОБА_1 , вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно нього за ч. 3 ст. 210 КУпАП призначено на 09 год. 00 хв. 18 травня 2026 року. Оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП при цьому винесена 22 травня 2026 року.

У позовній заяві позивач вказав, що він прибув для участі у розгляді справи до ІНФОРМАЦІЯ_2 на вказані у протоколі дату та час, а саме на 09 год. 00 хв. 18 травня 2026 року, однак йому повідомили, що розгляд справи переноситься, однак при цьому не вказали, на яку саме дату перенесено розгляд справи. Вказане твердження позивача відповідач не спростував жодними доказами.

У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про розгляд справи саме 22 травня 2026 року.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив вказав, що дата винесення постанови як 22 травня 2026 року була вказана помилково, однак не надав жодних доказів того, що цю помилку було якось зафіксовано чи попереджено про це позивача.

Таким чином, дослідивши надані позивачем докази та надані відповідачем на виконання ухвали суду наявні у нього матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, суд дійшов висновку про відсутність належних та достатніх доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, який відбувся 22.05.2026. Таким чином, оскаржувана постанова від 22.05.2026 винесена з порушенням вимог чинного законодавства, адже було порушено право ОСОБА_1 брати безпосередню участь у розгляді справи, надавати пояснення по суті справи, подавати відповідні клопотання, докази, порушено його право на захист.

У протоколі про адміністративне правопорушення від 12.05.2026 у графі "суть адміністративного правопорушення" вказано, що 12.05.2026 о 14 год. 45 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де при перевірці його документів було виявлено, що він змінив фактичне місце проживання та не з`явився у 7-денний строк для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, в оскаржуваній постанові від 22.05.2026 у графі "обставини правопорушення, установлені під час розгляду справи" вказано, що 12.05.2026 о 09 год. 20 хв. при звірці облікових даних ОСОБА_1 було встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 після зміни місця перебування не з`явився до ТЦК та СП для постановки на військовий облік військовозобов`язаних.

Таким чином, вказані протокол та оскаржувана постанова містять істотні розбіжності у зазначеному часі вчинення правопорушення.

В оскаржуваній постанові від 22.05.2026 неповно викладено склад правопорушення, а саме не зазначено, у який саме строк ОСОБА_1 повинен був з`явитися до ТЦК та СП для постановки на військовий облік, коли саме він змінив місце перебування, звідки та куди прибув (відповідні адреси), не вказано конкретне найменування ТЦК та СП, куди він мав з`явитися для постановки на військовий облік військовозобов`язаних. Крім того, в оскаржуваній постанові у графі "задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування)" ОСОБА_1 вказано АДРЕСА_2 , хоча насправді останній проживає по АДРЕСА_1 .

Частина 3 статті 210 КУпАП є бланкетною правовою нормою, тобто такою, що не містить повного опису своїх ознак, а відсилає до іншого нормативного акта, закону, інструкції чи положення для їх уточнення.

В оскаржуваній постанові процитовано повністю положення абз. 1, 5 ч. 10 ст. 1, ч. 3 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", абз. 1 п. 1 ч. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних", додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, абз. 5 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", однак при цьому у фабулі правопорушення не вказано, які саме конкретні вимоги цих правових норм було порушено ОСОБА_1 .

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 (далі Інструкція).

Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.

Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов`язаному для захисту своїх прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.

Згідно з п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Суд зауважує, що оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, які аналізувалися уповноваженою особою при винесенні цієї постанови.

У наданих відповідачем на виконання ухвали суду матеріалах справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП /а.с. 28-30/ також відсутні будь-які документи, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа змінив місце проживання/перебування (наприклад копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, інформація з відповідних державних реєстрів тощо) і відповідно мав обов`язок з`явитися до ТЦК та СП для постановки на облік, які відповідно були б доказами вчинення позивачем правопорушення та на підставі яких винесено постанову про його притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд наголошує, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Згідно з ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина 1 статті 7 КУпАП).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У рішенні ЄСПЛ "Надточій проти України" від 15.05.2008, заява № 7460/03, вказано, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

У своїх рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), констатував, що у випадку коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь звинувачення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Протокол про адміністративне правопорушення та постанова по справі про адміністративне правопорушення є офіційними документами та до них висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та постанови по справі про адміністративне правопорушення і надання доказів на підтвердження викладених у них відомостей покладається на уповноважену особу, яка їх складає, та не може бути перекладено на суд. Суть порушення, яке має значення для справи, формулюється у протоколі про адміністративне правопорушення. Саме цей документ встановлює в чому таке полягає, тоді як суд, покликаний перевірити постановупо справі про адміністративне правопорушення, в якій відтворено з протоколу факт правопорушення, маючи повноваження щодо встановлення наявності/ відсутності вини особи у скоєному.

Отже, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі чи постанові про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Ба навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова містять істотні розбіжності у зазначеному часі вчинення правопорушення, в оскаржуваній постанові від 22.05.2026 неповно викладено склад правопорушення, а саме не зазначено, у який саме строк ОСОБА_1 повинен був з`явитися до ТЦК та СП для постановки на військовий облік, коли саме він змінив місце перебування, звідки та куди прибув (відповідні адреси), не вказано конкретне найменування ТЦК та СП, куди він мав з`явитися для постановки на військовий облік військовозобов`язаних, неправильно зазначено населений пункт, де проживає ОСОБА_1 , не вказано, які саме вимоги законодавства порушено останнім та якими саме доказами підтверджується вчинення правопорушення. Такі розбіжності є істотним порушенням норм закону та не можуть бути розцінені судом, при перевірці правильності притягнення особи до адміністративної відповідальності, як технічна помилка.

Крім цього, у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, який відбувся 22.05.2026, що в свою чергу свідчить про те, що оскаржувана постанова від 22.05.2026 винесена з порушенням вимог чинного законодавства, адже було порушено право ОСОБА_1 брати безпосередню участь у розгляді справи, надавати пояснення по суті справи, подавати відповідні клопотання, докази, порушено його право на захист. При цьому, суд також враховує, що відповідач не надав жодних доказів того, що вказана дата винесення постанови 22.05.2026 є помилковою, а розгляд справи насправді відбувся 18.05.2026.

Вказані встановлені судом обставини у їх сукупності свідчать про протиправність оскаржуваної постанови.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким було винесено оскаржувану постанову та який є відповідачем у справі, було надано суду відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, однак не надано суду належних та достатніх доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши та оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким було винесено оскаржувану постанову, не надав суду належних та достатніх доказів правомірності цієї постанови № 1580 від 22.05.2026 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене вище у сукупності, суд вважає за необхідне визнати протиправною оскаржувану постанову № 1580 від 22.05.2026 та скасувати її, а провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують понесення позивачем судових витрат у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 665,60 грн /а.с. 14/, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 72, ст. 77, ч. 1 ст. 139, ст. ст. 243-246, 250, 255, 286, 293, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 1580 від 22 травня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили через десять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Головуючий О.С. Кириченко