Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №524/3747/22 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3747/22

Провадження №2-др/524/32/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та зміну розміру аліментів,

УСТАНОВИВ:

22 червня 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука ухвалив рішення у цій справі, яким частково задовольнив позов ОСОБА_1 : припинив з 10 травня 2022 року стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були стягнуті на підставі судового наказу Автозаводського районного суду міста Кременчука від 03 червня 2022 року; змінив розмір аліментів, які були стягнуті на підставі судового наказу Автозаводського районного суду міста Кременчука від 03 червня 2022 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини – дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і визначив аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) батька дитини ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Зі змісту рішення вбачається, що у відзиві на заяву про перегляд заочного рішення суду представник позивача ОСОБА_5 просив стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу, розмір яких у прохальній частині відзиву не зазначив, однак до матеріалів справи додав копію квитанції на суму 10000,00 грн, що розцінено судом як попередній розрахунок; сторонам роз`яснено щодо можливості звернення до суду із заявами про відшкодування будь-яких судових витрат в остаточно визначених розмірах у порядку, визначеному частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

29 червня 2026 року позивач звернувся до суду з клопотанням, у якому просить ухвалити у справі додаткове рішення та стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати, пов`язані з судовим розглядом справи у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач долучив копії: договору № 672 про надання професійної правничої допомоги від 23 квітня 2026 року; розрахунку суми гонорару за договором про надання професійної правничої допомоги № 672 від 23 квітня 2026 року; акта про надані послуги до договору про надання професійної правничої допомоги № 672 від 23 квітня 2026 року; квитанції № 29/04 на суму 10000,00 грн.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста).

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні докази.

Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі КГС від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, на підтвердження понесення правничих витрат представник позивача надав всі необхідні докази, звернувся до суду з дотриманням передбачених частиною восьмою статті 141 ЦПК України строків.

Відповідач та його представник, належним чином повідомлені про час та дату розгляду заяви позивача, заперечень щодо заявленої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення не висловили, клопотання про зменшення суми заявлених витрат на правничі послуги до суду не подали.

При цьому суд ураховує, що за правилами частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для відступу від загального правила розподілу судових витрат у даному випадку відсутні.

Суд враховує також правову позицію, викладену у постанові Верховного суду від 9 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що відповідач не обґрунтовує необхідності зменшення розміру відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, а позивачем надано належні докази на підтвердження розміру понесених витрат на таку допомогу, суд дійшов висновку, що розмір судових витрат, що складається з витрат на професійну та правничу допомогу під час розгляду цієї справи, у сумі 10000 (десять тисяч) гривень є співмірними із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, значенням справи для учасників.

З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 10000,00 грн витрат на правничу допомогу, пов`язану з судовим розглядом цієї справи.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 270 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 10000,00 (десять тисяч) грн 00 коп.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення додаткового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Т. М. Ковальчук