Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №375/376/26 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/376/26

Провадження № 2/375/672/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

09 липня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Смик М.М.,

за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Косєй К.В., за допомгою підсистеми «Електронний суд» звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.

Позов мотивувала тим, що з 4 травня 2018 року вона з відповідачем перебувала у шлюбі, який заочним рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 27 квітня 2020 року розірвано.

У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 27 квітня 2020 року стягнено з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Рокитнянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Воскресою Л.П. від 12 січня 2021 року відкрито виконавче провадження № 64084233.

Заочним рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 14 квітня 2022 року позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач наголошувала на тому, що відповідач злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання дитини, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Постановою головного державного виконавця Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко О.І. від 11 квітня 2025 року накладено арешт на грошові кошти та електронні гроші ОСОБА_2 .

26 березня 2025 року постановою головного державного виконавця Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко О.І. встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який складений головним державним виконавцем Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Бабенко О.І., заборгованість зі сплати алміентів становить 70 086,50 грн.

Згідно з розрахунком пені (неустойки) – розмір пені за період з квітня 2024 року до січня 2026 року складає 238 803,82 грн.

Посилаючись на зазначене, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 70 086,50 грн.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2026 року дану справу розподілено судді Смик М.М., як судді-доповідачу.

Відповідно до довідки Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 8 квітня 2026 року № 03-12-783, яка 9 квітня 2026 року передана судді, інформація про реєстрацію місця проживання громадянина ОСОБА_2 , в реєстрі територіальної громади відсутня.

З довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання управління державної міграційної служби в м. Києві та Київській області від 27 квітня 2026 року № 1519, яка 7 травня 2026 передана судді, встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрованим не значиться.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 20 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відрито провадження у справі; розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 16 червня 2026 року о 11 годині 00 хвилин.

16 червня 2026 року розгляд справи відкладено до 9 липня 2026 року 12 год 00 хв у зв`язку з неявкою сторін.

В позові міститься клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, в якому позивач також зазначила, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

6 липня 2026 року представник позивача – адвокат Косєй К.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала заяву, в якій просила розглядати справу у відсутності позивача та представника позивача; у цій же заяві зазначила, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про день, час та місце розгляду справи, зокрема, шляхом розміщення оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого не відоме на офіційному сайті Рокитнянського районного суду Київської області.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина перша статті 280 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи з ухваленням заочного рішення.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

Відзив на позовну заяву не надходив.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що з 4 травня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який заочним рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 27 квітня 2020 року розірвано.

У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Заочним рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 27 квітня 2020 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Воскресою Л.П. від 12 січня 2021 року відкрито виконавче провадження № 64084233 з примусового виконання виконавчого листа № 2/375/167/20, виданого 5 січня 2021 року Рокитнянським районним судом Київської області.

Заочним рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 14 квітня 2022 року позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою головного державного виконавця Рокитнянського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко О.І. від 26 березня 2025 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

Постановою головного державного виконавця Рокитнянського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко О.І. від 11 квітня 2025 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містять на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у межах суми звернення стянення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 39 000 грн.

Постановою головного державного виконавця Рокитнянського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бабенко О.І. від 10 лютого 2026 року у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, накладено на боржника – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , штраф на користь стягувача – ОСОБА_1 , у розмірі 20 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 14 017,30 грн.

Згідно з розрахунком пені (неустойки) – розмір пені за період з квітня 2024 року до січня 2026 року складає 238 803,82 грн.

З розрахунків заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів, зокрема, на грудень 2024 року заборгованість становить 28 671,75 грн, на грудень 2025 року заборгованість становить 66 900,75 грн та на січень 2026 року заборгованість становить 70 086,50 грн.

Відповідно до витягу з реєстру Рокитнянської територіальної громади від 17 лютого 2026 року № 2026/002506125 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований на АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру Рокитнянської територіальної громади від 17 лютого 2026 року №2026/002505916

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов до наступного висновку.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх праві не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 2 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 3 лютого 2016 року у справі №6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованістю зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №316/639/18, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.»

Таким чином, саме на платника аліментів покладається обов`язок довести, що заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банківськими установами, наявністю форс-мажорних обставин тощо. В інших випадках, застосовується презумпція вини платника аліментів у виникненні заборгованості по сплаті аліментів та пеня стягується за весь період прострочення.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» також зазначено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає за наявності вини цієї особи. При цьому підкреслено, що на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 (провадження №61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Відповідно до розрахунку, складеного головним державним виконавцем Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко О.І., у виконавчому провадженні № 640844233, ОСОБА_2 на 1 лютого 2026 року має заборгованість зі сплати аліментів, що становить 70 086,50 грн.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач з урахуванням статті 196 СК України, просила стягнути з відповідача на її користь загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 70 086,50 грн.

Заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, що останнім не спростовано, тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Розрахунок заборгованості, який визначений старшим державним виконавцем, відповідачем не оспорювався.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини виникла з вини відповідача, оскільки доказів, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась з незалежних від відповідача причин не надано, ним не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у простроченні сплати аліментів та об`єктивних причин, які перешкоджали йому своєчасно сплачувати аліменти на дитину, а тому є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.

Також оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт заборгованості зі сплати аліментів підтверджується розрахунком заборгованості головного державного виконавця, що не спростовано стороною відповідача, який не надав доказів неправильності проведеного головним державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, за змістом пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», що передбачає пільги щодо сплати судового збору, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, на підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331, 20 грн.

Керуючись статтями 141, 180, 185, 191, 194, 195, 196 СК України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів у розмірі 70 086 гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 331 гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 9 липня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована та проживає на АДРЕСА_1 , РНККПП НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Марина СМИК