Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №367/2379/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/2379/25

Провадження №2/367/1469/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

30 червня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Білогруд О.О.,

за участю секретарів судового засідання Трофимчук С.М., Кравченко О.С., Гончаренко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

установив:

І. Стислий виклад позиції позивача.

представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Павленко Г.М. подано до Ірпінського міського суду Київської області указану позовну заяву. У позовній заяві зазначає, що ОСОБА_1 на підставі Договору дарування частини житлового будинку від 10.08.2025 є власницею 76/300 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до домової книги відповідач ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу з позивачкою 04.12.2010 був зареєстрованій в належній позивачці частині житлового будинку. Відповідач ОСОБА_2 вже тривалий час не проживає однією сім`єю з позивачкою, забрав свої речі та з квітня 2022 року у будинку не проживає, не сплачує платежі за комунальні послуги, в утриманні житла участі не бере, особистих речей у будинку не має, взагалі будинком не цікавиться. Перешкод у користуванні житловим приміщенням ні позивачка, ні інші члени сім`ї ОСОБА_2 не чинили. Факт реєстрації відповідача ОСОБА_2 порушує право позивачки на вільне розпорядження і користування майном, вона позбавлена можливості оформити субсидію, також позивачка має намір добудувати приміщення, покращити житлові умови. Просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний матеріал передано для розгляду судді Білогруд О.О.

Ухвалою від 10.03.2025 постановлено відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, належним чином повідомлена про дату, час та місце судових засідань, у судові засідання не з`явилася.

У судових засіданнях представник позивача адвокат Павленко Г.М. зазначила, що сторона позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі, вважає, що відповідач втратив право на користування житловим приміщенням, вже тривалий час не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а у центрі надання адміністративних послуг можливості зняти відповідача з реєстрації немає. Після створення сім`ї та реєстрації шлюбу у 2010 році сторони почали проживати разом, батько позивачки, як співвласник будинку на той момент, надав згоду на надання відповідачу права проживати у будинку, здійснено відповідну реєстрацію місця проживання. Власницею частини будинку також є позивачка. Представник зауважила, що після деокупації Київщини у квітні 2022 року відповідач – чоловік позивачки повернувся до будинку, забрав усі свої речі та поїхав. Після квітня 2022 року в указаному домоволодінні не з`являвся, з позивачкою жодним чином не контактує, хоча вони мають спільних дітей, участі у їх вихованні та утриманні не бере. Зауважила, що на разі у провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває на розгляді судове провадження про розірвання шлюбу між позивачкою та відповідачем у цій справі, у листопаді 2025 року ухвалено відповідне рішення та шлюб між сторонами розірвано.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань, у судові засідання не з`явився. Копію ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви з доданими до неї матеріалами направлялися на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, однак поштове рекомендоване повідомлення повернуто до суду з відмітками АТ «УкрПошта» «адресат відсутній за указаною адресою». Крім того, відповідачу поштовими відправленнями направлялись судові повістки про виклик на судові засідання на адресу зареєстрованого місця проживання, а також на адресу його ймовірного місця проживання – місця проживання його матері у місті Буча, також на сайті Ірпінського міського суду Київської області розміщувалися відповідні оголошення про виклик відповідача у судові засідання.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначила, що давно знайома з сім`єю ОСОБА_1 , яка проживала на вулиці Польовій з чоловіком та дітьми, так як товаришує з матір`ю позивачки та буває у них вдома не менше одного-двох разів на тиждень. Зазначила, що після деокупації чоловік ОСОБА_1 почав жити у м. Буча з мамою, про те, що він не проживає у будинку свідчить відсутність його речей, автомобіля. Після квітня 2022 року вона його жодного разу у домоволодінні ОСОБА_4 не бачила.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 (мати позивачки) зазначила, що у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживає разом з сім`єю з 1976 року, будинок належить доньці та чоловіку, будинок спільний, має окремі частини з окремими входами у будинок, однак спільний двір. Частиною будинку володіє чоловік свідка, а іншим дочка (позивачка у справі). ОСОБА_2 зареєстрований у цьому будинку з 2009 чи 2010 року. Також повідомила суд, що відповідач забрав усі свої речі та проживає у мами в м. Буча, у позивачки з відповідачем погіршились стосунки, відповідач став випивати, вона та інші члени сім`ї почали робити відповідачу зауваження щодо його способу життя, натякали на те, що потрібно працювати, тому що у сторін є троє спільних дітей, яких потрібно забезпечувати. Відповідач знає, що зареєстрований у цьому будинку, тривалий час там проживав, однак після деокупації приїхав, забрав всі свої речі, а також частину тих, що йому не належали та поїхав. Знайомі їй повідомляли, що він проживає з матір`ю у місті Буча, його там бачили неодноразово. З його матір`ю вона не контактувала, зв`язок як свати, які мають спільних онуків, не підтримують.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 зазначив, що позивачка є його дочкою, право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , має він та його дочка. Указав, що після одруження дочки з ОСОБА_2 він самостійно надав згоду на проживання зятя у будинку, здійснив реєстрацію його місця проживання за цією адресою. На разі між дочкою та зятем родинні стосунки припинено, вони проживають окремо. Дочка є власницею частини домоволодіння. Востаннє бачив ОСОБА_2 11.04.2022. Відповідач часто вживав алкогольні напої, гроші на утримання будинку та за комунальні послуги не надає, хоча ключі від своєї частини будинку не залишав. Зауважив, з вулиці у домоволодіння є один вхід та спільний двір, а вже входи у частини будинку окремі. Він разом з дружиною проживає у одній частині, а у іншій проживає онука – дочка ОСОБА_1 від першого шлюбу разом зі своєю сім`єю. У зв`язку з цим зазначив, що якщо ОСОБА_2 і повернувся у домоволодіння хоча б раз вони б точно це помітили. Зауважив, що підтримує рішення дочки щодо необхідності визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком. Таке його право було надано для їх родини, однак наразі сім`я розпалася, а його реєстрація у будинку створює перешкоди у користуванні, зокрема оформленні пільг на житлово-комунальні послуги.

Ухвалою від 30.06.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

За частиною четвертою статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, установлені судом.

Згідно з копією договору дарування частини житлового будинку від 10.08.2005, зареєстрованого в реєстрі за № 3409, ОСОБА_6 отримала у власність безоплатно 76/300 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу № 8101805 від 18.08.2005 Ірпінського бюро технічної інвентаризації ОСОБА_6 має право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності – приватна спільна часткова, частка – 76/100.

Згідно з витягом № 5005308992832 від 03.07.2025 з додатку «Реєстр нерухомості» право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 у частках 23/100, 13/100, 103/300, ОСОБА_6 у частках 13/300, 76/300.

13.07.2009 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Згідно з відомостями з копії Будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.12.2010 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з актом депутата Бучанської міської ради на звернення заявниці ОСОБА_1 від 28.01.2025 дійсно за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрований, але не проживає з квітня 2022 і по теперішній час ОСОБА_2 . Інформацію викладену в акті підтверджують сусіди ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

IV. Норми права, які застосував суд, мотиви ухваленого рішення та висновки суду.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій – третій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

За змістом статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до положень статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

У цьому судовому провадженні ОСОБА_2 набув право користування домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 , як член сім`ї власника, зокрема як чоловіка ОСОБА_1 та зятя ОСОБА_5 . Після припинення фактичних шлюбних стосунків з ОСОБА_1 домоволодіння покинув.

Як підтверджено показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні під присягою, ОСОБА_2 тривалий час більше одного року у домоволодінні не з`являється, будь-яких дій щодо утримання зазначеного майна не вчиняє, комунальні послуги не сплачує. Крім того, на неодноразово відкладені судові засідання не з`являвся, суду своє позиції не подав, обставин, які б свідчили про його неможливість чи наявність перешкод у користуванні зазначеним майном суду не повідомив.

Відтак між сторонами виник спір щодо права користування члена сім`ї власника домоволодінням.

Судом установлено та відповідачем не спростовано, що ОСОБА_2 не проживає у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , з квітня 2022 року; він не є власником цьому майна; ним не вживалися заходи щодо з`явлення після квітня 2022 року до будинку, щодо сплати комунальних послуг та несення інших витрат на утримання указаного будинку, відомостей про наявність будь-яких домовленостей між сторонами суду не надано. За свідченнями свідків, які судом оцінено як належні та достовірні докази, ОСОБА_2 залишив домоволодіння в указаний період та забрав з собою особисті речі. Указане свідчить, що ним виявлено волю щодо зміни місця проживання, а інтересу до користування будинку АДРЕСА_1 не проявляє.

Також відповідачем не надано суду будь-яких відомостей про поважність причин його тривалої відсутності за указаною адресою, а його право на користування домоволодінням на разі створює перешкоди для його власників

Відтак дослідивши докази у їх сукупності, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, оцінивши права власника та права особи на користування житлом на предмет їх пропорційності у контексті приписів статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відсутність заперечень проти позову, ненадання відзиву та доказів для їхнього підтвердження, у сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд оцінює відповідно до вимог статті 89 ЦПК України як такі, що не спростовують доводи позивача.

Згідно з приписами пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Також, відповідно до підпункту 2 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 визначено, що зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі, рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, рішення суду про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим будинком, є достатньою правовою підставою для зняття його з реєстрації проживання за цією адресою та внесення відповідних змін до реєстру територіальної громади щодо відомостей про проживання.

V. Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України). При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір». Клопотань про розподіл судових витрат не заявлено.

На підставі статей 15, 317, 319, 321, 391, 405 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України – https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням – http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2026.

Відомості про учасників:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Білогруд