Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №363/2796/26 — Вишгородський районний суд Київської області

09.07.26 363/2796/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Рудюк О.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа: начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся через свого представника адвоката Голуб Т.І. до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 в якому просить скасувати постанову № 93/1 від 21.01.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 21.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо позивача, за результатами якої винесена постанова № 93/1 від 21.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в розмірі 25 500,00 грн. Про існування вказаної постанови та накладення штрафу позивачу стало відомо лише 07.04.2026 року, після накладення на його банківський рахунок арешт. Вважає вказану постанову незаконною, необгунтованою, та такою, що підлягає скасування з підстав не вірної кваліфікації дій ОСОБА_1 так як частиною 3 статтею 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаним, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період. Обов`язок щодо явки військовозобов`язаного за викликом до ТЦК та СП передбачена законодавством по мобілізаційну підготовку та мобілізацію відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що містить склад адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Крім того, позивач зазначив, що не був повідомлений ІНФОРМАЦІЯ_5 про розгляд 21.01.2025 року відносно нього справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, що позбавило позивача бути присутнім під час розгляду справи, можливості надати пояснення, докази заявляти клопотання.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

11.05.2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 за повісткою № 1572134 на 09.01.2025 року, яка була направлена на адресу позивача, зазначена повістка прибула за місцем проживання позивача, та відповідно до рекомендованого листа №0600994490831 повернута до ІНФОРМАЦІЯ_6 з відміткою про вручення повістки та повідомленням про розгляд справи про адміністративне правопорушення у разі не явки остатнього за викликом. Крім того, представником значенощо відповідачем порушено п.п. 2 п. 41 Постанови КМ України № 560 від 16.05.2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації». Тому, вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, ухвалена у межах компетенції начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи та з дотриманням вимог діючого на час вчинення правопорушення законодавства. У задоволені позову просить відмовити.

Станом на час ухвалення рішення позивач не скористався своїм правом та не подав до суду відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа може в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову № 93/1 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 21.01.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_8 у строк, а саме 09.01.2025 року, зазначений в направленій через AT «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 18.12.2024 № 1572134, для уточнення військово-облікових даних. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2 п.1 Правил військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів, Затверджені Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, відповідно 18.03.2025 року скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 cт. 210 КУпАП.

20.06.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковник ОСОБА_3 звернувся до Іванківського відділу ВДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУМБЮ в м. Києві із заявою про примусове виконання постанови №93/1 від 21.01.2025 року, що підтверджується листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 20.06.2025 року № 4361 про направлення постанови на примусове виконання.

Як вбачається, з електронного військово-облікового документу, сформованого 13.03.2026 року через застосунок «Резерв+», ОСОБА_1 уточнив військово-облікові дані, та має право на відстрочку до завершення мобілізації за п. 11 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 2 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідно ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також зазначена стаття містить примітку, відповідно до якої положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року.

За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів) затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 р., належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до частини 1 статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов`язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час, яких відповідачем суду надано не було. При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов`язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Натомість з наявних матеріалів справи неможливо перевірити та встановити, що дійсно повістка про виклик ОСОБА_1 належним чином надсилалась та була вручена останньому, або ж повернулась із зазначенням причини повернення адресат відсутній за вказаною адресою. Так в копії матеріалів справи № 93/1 про адміністративне правопорушення, які були долучені представником відповідача до відзиву, не містять копії самої повістки про виклик № 1572134, а лише докази щодо її направлення, також долучена розписка про вручення повістки, в якій відсутній підпис, дата одержання особою повістки про виклик, що перешкоджає суду встановити, що остатній був належно повідомлений про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_6 саме на 09.01.2025 року.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 року у справі № 380/5098/22 від 14.03.2024 року та у справі №14.03.2024 року №540/2302/22 - вказав, що сам факт направлення повістки не є доказам її отримання.

Окрім того, оскаржувана постанова не містить відомостей, які саме дані ОСОБА_1 потребували уточнення. Що перешкоджає суду дійти висновку, щодо неможливості отримання таких даних відповідачем шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, тоді як, згідно з електронним військово-обліковим документом ОСОБА_1 , сформованого 13.03.2026 року через застосунок «Резерв+», останній уточнив військово-облікові дані.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тож згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, оскільки у матеріалах справи відсутні достатні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП України, суд відповідно до вимог п. 1 ст. 247, ст. 293 КУпАП, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, скасувати оскаржувану постанову і закрити провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, позивачем понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 665 грн. 60коп., а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 251, 268, 280, 289 КУпАП, ст.ст. 72-79, 90, 242-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа: начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 93/1 від 21.01.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ).

Суддя Рудюк О.Д.