Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №420/32663/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32663/25

Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.,

повний текст судового рішення

складено 27.01.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 420/32663/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 08.09.2025 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року;

- зобов`язати Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, - у період з 01.01.2020 до 31.12.2020; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, - у період з 01.01.2021 до 31.12.2021; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, - у період з 01.01.2022 до 31.12.2022; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, - у період з 01.01.2023 до 31.12.2023; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, - у період з 01.01.2023 до 31.12.2024; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, - у період з 01.01.2025 до 08.09.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2025 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2025 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року;

- зобов`язати Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2020 - 2025 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2025 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, - за 2020 рік; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, - за 2021 рік; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, - за 2022 рік; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, - за 2023 рік; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, - за 2024 рік; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, - за 2025 рік, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у повному обсязі грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 08.09.2025, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2025 роки, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2011 року № 159;

- зобов`язати Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у повному обсязі грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 31.07.2025, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2025 роки, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2011 року № 159.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року суд задовольнив частково позов ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Визнав протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 та в період з 19.06.2025 по 08.09.2025 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Зобов`язав Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, - у період з 30.01.2020 до 31.12.2020; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, - у період з 01.01.2021 до 31.12.2021; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, - у період з 01.01.2022 до 31.12.2022; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, - у період з 01.01.2023 до 19.05.2023; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, - у період з 19.06.2025 до 08.09.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнав протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2023, 2025 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 - 2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Зобов`язав Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2020 - 2023, 2025 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 - 2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2020 року, - за 2020 рік; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, - за 2021 рік; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, - за 2022 рік; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, - за 2023 рік; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, - за 2025 рік, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовив. У встановленні судового контролю за виконанням рішення суду - відмовив.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Так, ОСОБА_1 вказав, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та інших осіб” (далі також – Постанова № 704) в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу – Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував позиції Верховного Суду, а тому протиправно відмовив йому у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 29.01.2020 включно.

Поряд з цим, апелянт вказав, що наявність факту невиплати позивачу сум, пов`язаних з грошовим забезпеченням, визначає право позивача на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Крім того, позивач наголосив, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України визначено обов`язок, а не право суду встановити судовий контроль у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просить суд:

1. змінити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі № 420/32663/25:

1.1. Виклавши абзац два резолютивної частини у такій редакції: “Визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 та в період з 19.06.2025 по 08.09.2025 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.”.

1.2. Виклавши абзац три резолютивної частини у такій редакції: “Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, - у період з 01.01.2020 до 31.12.2020; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, - у період з 01.01.2021 до 31.12.2021; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, - у період з 01.01.2022 до 31.12.2022; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, - у період з 01.01.2023 до 19.05.2023; розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, - у період з 19.06.2025 до 08.09.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.”.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі № 420/32663/25 у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у повному обсязі, скасувати та у цій частині ухвалити нове, яким:

2.1. Визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у повному обсязі грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 та в період з 19.06.2025 по 08.09.2025, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023, 2025 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

2.2. Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у повному обсязі грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 та в період з 19.06.2025 по 08.09.2025, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023, 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

3. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі № 420/32663/25 у частині відмови у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, скасувати та у цій частині ухвалити нове, яким зобов`язати Військову академію (м. Одеса) подати звіт про виконання судового рішення у справі.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та в період з 09.10.2017 по 08.09.2025 проходив службу у Військовій академії (м. Одеса).

Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 08.09.2025 № 261 ОСОБА_1 з 08.09.2025 виключено зі списків особового складу академії, знято з усіх видів забезпечення.

06.09.2025 ОСОБА_1 подав рапорт про перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2020 по день виключення зі списків особового складу із урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте листом від 11.09.2025 Військовою академією (м. Одеса) відмовлено у перерахунку грошового забезпечення.

Вважаючи дії відповідача при розрахунку грошового забезпечення у період з 01.01.2020 до 08.09.2025 протиправними, всупереч чинної редакції пункту 4 Постанови № 704, а саме без застосування показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції вказав, що підстави для перерахунку окладів позивача виникли з 30.01.2020, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, яким визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.

З цієї дати розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Поряд з цим, місцевий суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними. На час розгляду справи відсутня дата проведення остаточного розрахунку з позивачем. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які, можливо, матимуть місце в майбутньому. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Щодо встановлення судового контролю, суд першої інстанції вказав, що не вбачає підстав вважати, що відповідач не буде виконувати рішення суду в разі набрання ним законної сили. Тому в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовив.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що з 18.06.2025 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018. Між тим у період з 20.05.2023 по 18.06.2025 Постанова № 481 була чинною та у відповідача не було альтернативного варіанту поведінки аніж враховувати її під час обрахунку посадового окладу позивача та окладу за військовим званням, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для визначення протиправних дій відповідача щодо врахування вимог Постанови № 481 при обрахунку посадового окладу за період з 20.05.2023 по 18.06.2025.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для вирішення цього спору слід звернутись до історії та хронології запровадження Урядом у пункті 4 Постанови № 704 розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також висновки, викладені в постановах Верховного Суду щодо застосування цієї норм права.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01 березня 2018 року збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).

Пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» . Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Тобто з 01 січня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30 липня 2018 року), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Верховний Суд, зокрема у постановах від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24 та інших вказував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, а саме до пункту 4 Постанови № 704, визнано у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».

У цих та інших постановах Верховний Суд виходив з того, що положення пункту 4 Постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року», не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Отже, саме з 29 січня 2020 року чинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».

Відповідно, починаючи з 30.01.2020 - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для застосування пункту 4 Постанови № 704 в редакції, чинній до 24.02.2018.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині.

Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, колегія суддів зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані положеннями Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ), а також Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші грошові доходи.

За статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого і невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Положеннями статті 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 159 установлено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у випадку затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Пунктами 5, 7 Порядку № 159 установлено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме, зокрема, коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Разом із цим, пунктом 8 Порядку № 159 установлено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відтак, виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені (такий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року в справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року в справі № 240/11882/19, від 29 квітня 2021 року в справі № 240/6583/20, від 05 липня 2022 року в справі № 420/7633/20, від 29 березня 2023 року в справі № 120/9475/21-а, від 12 вересня 2024 року в справах № 400/5837/23, № 240/18489/23, від 10 жовтня 2024 року в справі № 280/5397/19, від 18 грудня 2024 року в справі № 755/15005/23, та інших).

Застосовуючи вказаний висновок, Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року в справі № 240/11882/19 констатував, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Верховний Суд визнав безпідставними доводи судів попередніх інстанцій про те, що право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили відповідним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення, зауваживши, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації.

Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2021 року в справі № 240/6583/20.

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 липня 2024 року в справі № 480/1704/19 та від 21 серпня 2024 року в справі № 200/63/23, основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу, тобто, законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу. Тому безпідставними є доводи, що право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати виникне після здійснення виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі, а не з моменту фактичного порушення строку виплати індексацій грошового забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про передчасність вимог позивача помилковими.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов також у постанові від 25 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, а також від 29 червня 2026 року у справі № 160/10168/25.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення в повному обсязі, колегія вважає, що відповідачу слід нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати належного грошового забезпечення.

А тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими. Проте компенсація втрати частини доходів має бути нарахована та виплачена саме за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 08.09.2025, адже саме у вказаний період було невірно розраховано грошове забезпечення позивача.

Щодо встановлення судового контролю, колегія суддів зазначає наступне.

Так, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 КАС України).

У свою чергу, приписи цієї статті не зобов`язують суд встановлювати судовий контроль в усіх категоріях справ. У цій справі предметом спору є виплата грошового забезпечення військовослужбовця. Вказана категорія справ не передбачає обов`язкового встановлення судового контролю.

Суд не вбачає підстав вважати, що відповідач у разі набрання рішенням законної сили не буде його виконувати, а тому колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відсутність підстав для встановлення судового контролю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково обґрунтованою.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що судове рішення на підставі ст. 317 КАС України підлягає скасуванню в частині позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів. У цій частині необхідно ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 317, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 420/32663/25 - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 420/32663/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та у цій частині ухвалити нове, яким:

Визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у повному обсязі грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 та в період з 19.06.2025 по 08.09.2025, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2023, 2025 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 - 2022 роки, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у повному обсязі грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 та в період з 19.06.2025 по 08.09.2025, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2023, 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 - 2022 роки, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 420/32663/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко