Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №420/31923/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31923/25

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

повний текст судового рішення

складено 09.01.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі №420/31923/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

18.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності при її призначенні у розмірі 60 % суми грошового забезпечення, відповідно до ч. 1 п. « а » ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі 80 % суми грошового забезпечення, відповідно до ч. 1 п. « а » ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-XII, починаючи з 07.06.2024, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які полягають у відмові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшення розміру пенсії по інвалідності на 25 відсотків при її призначенні, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 збільшення розміру пенсії по інвалідності на 25 відсотків, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», починаючи з 07.06.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розмір його пенсії по інвалідності має становити 80 % суми грошового забезпечення, а не 60% як неправильно визначено органом Пенсійного фонду. Також, на думку ОСОБА_1 , він має право на збільшення розміру пенсії по інвалідності на 25 відсотків, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи про те, що ОСОБА_1 не визнано особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, а тому немає підстав для перерахунку його пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення та збільшення розміру пенсії на 25%.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі №420/31923/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Приймаючи означене рішення суд першої інстанції вказав, що розмір пенсії ОСОБА_1 по інвалідності має становити 80 % суми грошового забезпечення, а не 60% як неправильно визначено органом Пенсійного фонду. Також, ОСОБА_1 має право на збільшення розміру пенсії по інвалідності на 25 відсотків, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції органом Пенсійного фонду подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області вказує, що ОСОБА_1 не визнано особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, а тому немає підстав для перерахунку його пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення та збільшення розміру пенсії на 25%.

У свою чергу, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому поззивач вказує, що наведені органом Пенсійного фонду в апеляційній скарзі доводи є безпідставними. На думку ОСОБА_1 , оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступне.

Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних сил України.

Згідно із наявною у матеріалах справи довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 №167 ОСОБА_1 у період з 14.08.2022 по 23.09.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Очеретинській селищній територіальній громаді Покровського району Донецької області в Україні.

Позивач має статус учасника бойових дій.

Апеляційним адміністративним судом установлено, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 отримано травму.

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 установлено ІІ групу інвалідності (виписка з акта огляду МСЕК до довідки серії 12 ААд №077729). Травма пов`язана з проходженням військової служби.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності (ІІ група) відповідно до приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі 60% грошового забезпечення.

Уважаючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області неправильно розраховано розмір пенсії по інвалідності позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначено приписами Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Умови призначення пенсій по інвалідності визначені в статті 18 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Названою нормою передбачено, що пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Статтею 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Залежно від ступеня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії:

а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Згідно із статтею 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах:

а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);

б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

За фактичними обставинами справи, ОСОБА_1 пенсію по інвалідності ІІ групи призначено із розрахунку 60% грошового забазпечення, тобто за приписами пункту «б» статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (іншим особам з інвалідністю ІІ групи).

На думку позивача, орган Пенсійного фонду пенсію по інвалідності ІІ групи мав призначити за положеннми пункту «а» статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" як особі з інвалідністю внаслідок війни.

З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає таке.

08.09.2015 Кабінетом Міністрів України відповідно до частини третьої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” прийнято постанову №685 «Про затвердження Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України».

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 №685, передбачено, що надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни - публічна (електронна публічна) послуга, що надається місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики за заявою, поданою в паперовій або електронній формі, за результатами розгляду якої приймається рішення про надання (відмову у наданні) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Натомість, рішення місцевих структурних підрозділів з питань ветеранської політики на підтвердження отримання у законодавчо передбачений спосіб статус особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 до матеріалів справи не додано.

Між тим, слід відмітити, що подані позивачем та наявні у матеріалах справи виписка з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААД №077729, довідка Військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 №167, довідка військово-лікарської комісії №138, посвідчення учасника бойових дій самі собою автоматично не надають ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зазначення у виписці з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААД №077729 та довідці військово-лікарської комісії №138 про те, що отримана ОСОБА_1 травма пов`язана з проходженням військової служби не є беззаперечним свідченням того, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю внаслідок війни.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд дійшо висновку, що заявлена ОСОБА_1 позовна вимога щодо здійснення перерахунку та виплати раніше призначеної пенсії по інвалідності у розмірі 80 % суми грошового забезпечення, відповідно до ч. 1 п. «а» ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-XII, є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Відносно вимоги позивача щодо нарахування та виплати збільшення розміру пенсії по інвалідності на 25 відсотків відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», колегія суддів зазначає наступне.

28.12.2011 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».

Пунктом 1 названого акту Уряду установлено, що розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, статей 13 і 21 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків.

Тобто, передбачене пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» збільшення розміру пенсії по інвалідності на 25 відсотків стосується осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Однак, як установлено колегією суддів у досілджуваній ситуації жодних належних та допустимих доказів на піддтвердження того, що ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю внаслідок війни матеріали справи не містять.

Беручи до уваги вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявленої ОСОБА_1 позовної вимоги стосовно нарахування та виплати збільшення розміру пенсії по інвалідності на 25 відсотків, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».

З урахуванням установлених фактичних обставин справи та зроблених висновків апеляційний адміністративний суд уважає неправильним висновок окружного адміністративного суду про задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як установлено колегією суддів, викладені Одеським окружним адміністративним судом в оскаржуваному рішенні від 09.01.2026 у справі №420/31923/25 висновки не відповідають обставинам справи, а тому такий судовий акт підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити повністю.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі №420/31923/25 скасувати.

Прийняти у справі нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький