Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №420/6692/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6692/24

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

повний текст судового рішення

складено 16.01.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі №420/6692/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

29.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про перерахунок пенсії по пенсійній справі ЮО №101946, станом на 01.01.2024 із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.07.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про перерахунок пенсії по пенсійній справі ЮО №101946, станом на 01.01.2024, в розмірі 92% основних і додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до положень постанови Кабінет Міністрів України від 30.08.2017 №704, вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-XII, а також здійснити відповідні виплати з 01.07.2019, з урахуванням вже виплачених сум без обмеження максимального розміру пенсії;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про перерахунок пенсії по пенсійній справі ЮО №101946 станом на 01.01.2024, починаючи з 01.07.2021 щомісячної доплати у розмірі 2000грн., на виконання постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021, із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та відповідні виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.07.2021 щомісячної доплати у розмірі 2000грн., на виконання постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 в розмірі 92% основних і додаткових видів грошового забезпечення, на підставі довідки про перерахунок пенсії по пенсійній справі ЮО №101946, станом на 01.01.2024 відповідно до положень постанови Кабінет Міністрів України від 30.08.2017 №704, вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-XII, в загальній сумі пенсії в розмірі 29028 грн. з 16.10.2023, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що основний розмір його пенсії має становити 92% грошового забезпечення. Також, ОСОБА_1 зазначає, що орган Пенсійного фонду безпідставно невиплачує йому щомісячну доплату в розмірі 2000грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021. Крім того, на думку позивача, пенсія має виплачуватись без обмеження її максимальним розміром.

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи про безпідставність позовних вимог щодо нарахування та виплати пенсії без обмедення максимальним розміром та з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021. Також, в органу Пенсійного фонду немає законодавчо перебачених підстав для виплати пенсії у розмірі більшому ніж передбачено статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі №420/6692/24 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати з 01.07.2022 та з 01.01.2024 пенсії ОСОБА_1 із обмеженням її максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити з 01.07.2022 та з 01.01.2024 пенсію ОСОБА_1 з основним розміром 92% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000грн, згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав, що органом Пенсійного фонду безпідставно обмежено пенсію ОСОБА_1 максимальним розміром.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги суб`єкт владних повноважень стверджує, що після проведення відповідного перерахунку пенсії, на виконання рішення суду, її розмір збільшився більш ніж на 2000грн., а тому немає законодавчо передбачених підстав для виплати щомісячної доплати, яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”. Також, відповідач акцентує увагу на тому, що перерахунок пенсії у зв`язку із зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), є тим підвищенням, з яким абзац третій пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 пов`язує припинення або зміну (зменшення) розміру щомісячної доплати. Безпідставно, на думку органу Пенсійного фонду, є також вимога щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.

У свою чергу, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому поззивач вказує, що наведені органом Пенсійного фонду в апеляційній скарзі доводи є безпідставними. На думку ОСОБА_1 , оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступне.

Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що ОСОБА_1 пенсію за вислугу років призначено відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Згідно фактичних обставин справи, на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» органом Пенсійного фонду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 станом на 01.07.2021. У підсумку сума пенсії складала 12984грн. 80 коп.

Також, апеляційним адміністративним судом установлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 по справі №420/9285/20 ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_1 видано довідку про розмір грошового забезпечення №ЮО102167 від 05.01.2021 станом на 05.03.2019 із зазначенням всіх додаткових видів грошового забезпечення, які враховувались при обчисленні пенсії станом на 31.12.2017, для проведення перерахунку пенсії.

Таку довідку скеровано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для проведення відповідного перерахунку пенсії.

Однак, орган Пенсійного фонду відмовив у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки уповноваженого органу.

Означене слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 по справі №420/9601/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № ЮО102167 від 05.01.2021, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05.03.2019.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № № ЮО102167 від 05.01.2021, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05.03.2019, із врахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 по справі №420/9601/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО102167 від 05.01.2021, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05.03.2019, із врахуванням раніше виплачених сум.

Однак, після проведено перерахунку пенсії органом Пенсійного фонду припинено виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Уважаючи своє право порушеним ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 по справі №420/20834/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті з 01.09.2021 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» без обмеження пенсії максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити з 01.09.2021 ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконаня рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 по справі №420/20834/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

08.01.2024 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області скеровано заяву щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 по справі №420/20834/23.

За наслідком розгляду означеного звернення органом Пенсійного фонду на адресу ОСОБА_2 надіслано лист від 26.01.2024 №3118-652/О-02/8-1500/24, у якому зазначено, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 по справі №420/20834/23 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та нараховано з 01.09.2021 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Інформацію щодо виконання рішення суду по справі №420/20834/23 внесено до реєстру судових рішень. Доплата пенсії буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Також, заявника повідомлено, що згідно із рішенням суду по справі №420/2790/23 сума пенсії обчислюється без обмеження максимальним розміром, а тому з 01.07.2022 немає доплати згідно із рішенням суду по справі №420/208834/23. Оскільки рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 по справі №420/2790/23 та від 24.07.2023 по справі №420/10367/23 установлено з 01.03.2023 провести перерахунок пенсії без обмеження макисмальним розміром, то розмір пенсії визначений на зазначену дату становить 27028грн. 28коп.

Уважаючи своє право порушеним позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, законодавець установив правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають/перебували на розгляді у цьому або іншому адміністративному суді.

Наведеними вище нормами установлено імперативний обов`язок суду закрити провадження у справі у випадку встановлення, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Умовами за наявності яких можливе застосування вищевказаної підстави для закриття провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження у справі); набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Неможливість повторного розгляду справи за відсутності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть повторно заявляти в суді аналогічні позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Закриття провадження у справі у даному випадку можливе лише за умови, що постанова чи ухвала, яка набрала законної сили, постановлена за позовом, який є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елемента не перешкоджає ініціюванню заінтересованій особі у звертатися до суду з позовом за захистом прав свобод та охоронюваних законом інтересів.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстави і предмет спору, тобто коли позови повністю ідентичні за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі № 320/225/23, від 07.12.2023 у справі № 160/19012/21, від 05.12.2019 у справі № 826/3678/16.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж самі позовні вимоги та з тих самих підстав.

Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов:

- тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають);

- наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи;

- набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Надаючи оцінку тому, чи є тотожними вимоги заявлені у цій справі, до тих, що були розглянуті у справі №420/20834/24, суд апеляційної інстанції зазначає, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Велика Палата Верховного Суду у постанови від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 зазначила, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43).

У постанові від 11.04.2018 у справі №9901/433/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань позову та його вимог, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому.

За наслідком співставлення учасників справ, предметів та підстав позовів, колегією суддів установлено, що повторно ініційований ОСОБА_1 у даній справі спір щодо виплати пенсії з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження її максимальним розміром є тотожним спору стосовно якого наявне рішення суду у справі №420/20834/23, що набрало законної сили.

Апеляційний адміністративний суд вказує, що в даному випадку позивач фактично просить суд повторно переглянути питання щодо виплати щомісячної доплати у розмірі 2000грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, оскільки уважає, що органом Пенсійного фонду не виконується рішення суду у справі №420/20834/23.

Метою повторно ініційованого позивачем спору є отримання щомісячної доплати у розмірі 2000грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та пенсії без обмеження максимальним розміром, право на отримання яких встановлено судовим рішенням у справі №420/20834/23.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.

Отже, суд апеляційної інстанції вказує, що спір з приводу спірних пенсійних виплат між сторонами вирішено в межах справи №420/20834/23.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір є тотожним по відношенню до спору, який був предметом розгляду у справі №420/20834/23.

У контексті вирішення спірного питання слід також зауважити, що згідно наявних у матеріалах справи перерахунків пенсії з 01.09.2021, з 01.07.2022, з 01.03.2023, з 01.01.2024 (а.с.19-22), відповідні перерахунки пенсії ОСОБА_1 здійснено з урахуванням основного розміру пенсії 92% грошового забезпечення та щомісячної доплати в сумі 2000грн., яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713.

Означене безпідставно залишилось поза увагою суду першої інстанції.

З приводу правильності обраного позивачем способу захисту своїх прав, колегія суддів зазначає про таке.

Суд звертає увагу на те, що за наявності чинного рішення суду, його примусове виконання повинно відбуватися в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, повторне звернення для цього до суду не вимагається.

Предметом спору у цій справі є незгода позивача з повнотою виконання рішення суду, отже, останній звернувся до суду з новим позовом, фактичною підставою якого є незгода з бездіяльністю пенсійного органу щодо виконання рішення суду в іншій справі.

Положеннями частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Згідно частини 5 статті 372 КАС України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження`передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі № 816/2016/17.

Статтею 382 КАС України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу, що наведені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.

Названі спеціальні норми КАС України спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Підстави для скасування рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині визначено статтею 319 КАС України.

Частиною 1 статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Перелік підстав за наявності яких суд повинен закрити провадження у справі наведено у статті 238 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст.238, 308, 311, 319, 321, 325, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі №420/6692/24 – скасувати.

Закрити провадження у справі №420/6692/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

У задоволенні решти вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській област відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька