Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №420/13303/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13303/25

Перша інстанція: суддя Марин П.П.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Сарата), ІНФОРМАЦІЯ_8 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 3.05.1990р.н., а саме про постановку його на військовий облік, та про непридатність до військової служби з виключенням його з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про постановку на військовий облік ОСОБА_1 3.05.1990р.н., визнання його непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку згідно інформації наявної у його паперовому військово-обліковому документі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно військово-облікового документа (Посвідчення взамін військового квитка № НОМЕР_1 ) позивач перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_10 (на даний час ІНФОРМАЦІЯ_9 ), та згідно свого ВОД відповідачем був виключеним з військового обліку військовозобов`язаних у 2012 році.

У 2012 році ОСОБА_1 військово-лікарською комісією був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та відповідні відомості були занесені до паперового військово-облікового документа ОСОБА_1 ..

Однак, встановивши на свій телефон мобільний застосунок Резерв+ ОСОБА_1 виявив, що відносно нього уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_11 досі не занесено відомостей про виключення його з обліку на підставі висновку ВЛК від 2012 року та інформація про його непридатність до військової служби та виключення з військового обліку, разом з тим наявна інформація про те, що він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_12 та має статус військовозобов`язаного.

Не погодившись із вказаною бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_6 , позивач звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 та внесення до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про проходження ним 28.05.2012р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_13 (протокол 27/639 від 28.05.2012р.) та визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст.13 «А» гр. І Розкладу хвороб.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_9 розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про проходження ним 28.05.2012р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_13 (протокол 27/639 від 28.05.2012р.) та визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст.13 «А» гр. І Розкладу хвороб та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду змінити в мотивувальній частині та викласти резолютивну частину рішення у редакції, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи та додатково надані докази, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги, зміни мотивувальної частини та другого абзацу резолютивної частини рішення суду, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 4 ст.317 КАС України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції, та відповідно відсутність належним чином оформленого рішення про внесення відомостей свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спірні правовідносини, однак помилково дійшов висновку щодо бездіяльності відповідача виключно щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 ..

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неповного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду змінює, виклавши мотивувальну та другий абзац резолютивної частини рішення в редакції цієї постанови, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_14 є громадянином України та відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 від 5.06.2007р. був взятий на військовий облік військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_10 12.10.2007 року та знятий з військового обліку військовозобов`язаних 31.05.2012 року.

Згідно із витягом із застосунку «Резерв +» станом на 16.04.2025р. щодо позивача міститься інформація про перебування на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_12 ( АДРЕСА_1 ) та категорію обліку – військовозобов`язаний.

9.08.2024р. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_15 із заявою щодо неправомірно включення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

13.08.2024р. ІНФОРМАЦІЯ_16 листом №1276/701 повідомив, зокрема, що «…згідно обліково-алфавітної книги призовників 1990 року народження проживаючих на території Арцизького району Одеської області ви під час приписки до призовної дільниці за результатами проходження ВЛК були визнані непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час у зв`язку з чим, були передані на облік військовозобов`язаних та взяті на облік у ІНФОРМАЦІЯ_17 05.06.2007 року за гр. 1 ст. 12в наказу Міністерства оборони України від 4 січня 1994 року №2. З моменту постановки Вас на військовий облік ні з нього ні в ІНФОРМАЦІЯ_17 , правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_18 , ІНФОРМАЦІЯ_19 та ІНФОРМАЦІЯ_2 з військового обліку не знімались, в тому є не зрозумілим з яких правових підстав Ви були взяті на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_13 12.10.2007 та 31.05.2012 року зняті з військового обліку на підставі рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_13 у зв`язку з непридатністю до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 13А наказу МОУ №402-2008р. протокол 27/639 від 28.05.2012 року.

… Згідно копії військово-облікового документа Ви знімались з військового обліку з виключенням ІНФОРМАЦІЯ_20 у зв`язку з чим, рекомендуємо Вам звернутися до правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_13 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_11 , АДРЕСА_2 по суті порушеного у вашому зверненні питанні».

2.09.2024р. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою, в якій просив внести у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про проходження ним 28.05.2012р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_13 (протокол 27/639 від 28.05.2012р.) та визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 13 «А» гр. І Розкладу хвороб.

24.09.2024р. ІНФОРМАЦІЯ_9 на заяву позивача надано відповідь, в якій зазначено, що він не перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_21 . Додатково зазначено, що він повинен перебувати на військовому обліку за місцем реєстрації або фактичним місцем проживання. Для вирішення питань, порушених в заяві, пропонується прибути до ІНФОРМАЦІЯ_11 з військово-обліковим документом та документами, що підтверджують виключення з військового обліку.

14.01.2025р. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_22 зі скаргою на бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 .

3.02.2025р. листом за 943/2491 ІНФОРМАЦІЯ_23 надано відповідь, в якій зазначено: «… для вирішення Вашого питання, відповідно до вимог п. 2. Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських та соціальний захист від 21.03.2024 №3621-ІХ (далі Закон), активізації процесу повторного медичного огляду визначеної категорії військовозобов`язаних з урахуванням вимог розпоряджень від 07.12.2024 №2393/C/6/22813, від 26.12.2024 №2393/06/24622, від 08.01.2025 №2393/5/640дск). Вам необхідно до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд військово-лікарської комісії в РТЦК В СПП за місцем Вашої реєстрації».

У подальшому, листом від 3.03.2025р. за №943/4830 ІНФОРМАЦІЯ_23 надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 18.02.2025р. із аналогічним змістом, що викладений у листі від 3.02.2025р..

Не погодившись із вказаною бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальних відомостей, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_6 , з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. за №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно із ч.ч.1,3 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022р. за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Частиною 2 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1,3 ст.33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Згідно з ч.5 цієї статті Закону, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст.34 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017р. №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (ч.1 ст.2 Закону №1951-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Права та обов`язки призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені ст.9 Закону №1951-VIII, до яких віднесено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок №1487).

Відповідно до п.2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У силу пункту 16 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

За змістом пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; ; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 81 Порядку №1487 визначено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Постановою КМУ від 16.05.2024р. №559 затверджений Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №559).

Відповідно до п.п.3,4 Порядку №559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів).

Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).

У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Таким чином, з аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

Як вбачається із матеріалів справи та додатково встановлених обставин під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 5.06.2007р. був взятий на облік в ІНФОРМАЦІЯ_24 та під час приписки на облік був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

Згідно із поясненнями ОСОБА_1 від 19.05.2026р. та відомостей із копії паспорта НОМЕР_2 , позивач у зв`язку із навчанням 22.10.2007р. був прописаний за адресою: АДРЕСА_3 та знятий з цього місяця реєстрації 6.06.2012р..

Згідно із відомостями посвідчення № НОМЕР_1 (взамін військового квитка) ОСОБА_1 12.10.2007р. його взято на облік в ІНФОРМАЦІЯ_10 та 31.05.2012р. знято з обліку військовозобов`язаних.

У графі 20 вказаного посвідчення міститься відмітка про виключення ОСОБА_1 з військового обліку згідно протоколу №27/639 від 28.05.2012р..

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026р. витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_6 додаткові пояснення та докази на їх підтвердження з приводу взяття ОСОБА_1 на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_20 12.10.2007р. та зняття з обліку 31.05.2012р., а також щодо наявності відповідних відміток в його військово-обліковому документі Посвідчення № НОМЕР_1 .

19.06.2026р. ІНФОРМАЦІЯ_9 на ухвалу суду від 18.05.2026р. повідомлено, що матеріали справ щодо взяття на військовий облік громадян за 2007 рік у ІНФОРМАЦІЯ_21 – відсутні. Матеріали справи щодо зняття з військового обліку військовозобов`язаних за 2012 рік у Приморському РТЦКСП знищені згідно акту 45/10 у 2020 році.

З огляду на вказане, судова колегія констатує неможливість перевірки обставин, відомості про які містяться в посвідченні № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ..

Разом з тим, у посвідченні № НОМЕР_1 ОСОБА_1 все ж таки наявні відомості про виключення з військового обліку за ст.13А гр.І Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби (додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008) згідно протоколу №27/639 від 28.05.2012р..

При цьому, в матеріалах справи наявна довідка до Акту огляду МСЕК Серія 10 ААА №953899 від 18.09.2012р., згідно якої ОСОБА_1 проведено повторний огляд та встановлено другу групу інвалідності, причини інвалідності – інвалідність з дитинства, на термін – безстроково.

Відповідно до ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ ( в редакції, чинній станом на дату зняття з військового обліку 31.05.2012р.) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які: 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Разом з тим, як вбачається із роздруківки військово-облікового документу додатку «Резерв +», сформованого 16.04.2025р., ОСОБА_1 обліковується як військовозобов`язаний. Крім того, наявний запис про постанову ВЛК від 23.02.2007: непридатний в мирний час. Обмежено придатний у воєнний час (а.с.16).

Отже, відомості, що містяться в електронному військово-обліковому документі позивача, не відповідають відомостям його паперового військово-облікового документа та висновку ВЛК.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 Порядку №559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 4 цього Порядку, у разі невідповідності відомостей, зазначених у військово-обліковому документі, відомостям, що містяться у Реєстрі, громадянин України звертається до відповідного ТЦК та СП із заявою про внесення змін, а такі зміни мають бути внесені протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Як вбачається із матеріалів справи, що 27.09.2024р. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою, в якій він, зокрема, просив внести у Реєстр відомості про проходження ним 28.05.2012р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_13 (Протокол 27/639 від 28.02.2012р.) та визнати «непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку» за ст.13 «А» гр.1 Розгляду хвороб, затвердженого наказом МО України №402-2008р..

Однак, відповіді на вказану заяву позивачем отримано не було, про що свідчить скарга ОСОБА_1 від 14.01.2025р. до ІНФОРМАЦІЯ_22 щодо бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 та відповіді ІНФОРМАЦІЯ_22 листами від 3.02.2025р. за №943/2491 та від 3.03.2025р. за №943/4830.

Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, визначені, зокрема, Порядком №1487, полягають в організації військового обліку, веденні відповідної документації, внесенні відомостей до Реєстру, але не включають повноважень щодо самостійної зміни постанов ВЛК та їх наслідків для статусу особи.

Колегія суддів зауважує, що у разі наявності порушень при оформленні документів ВЛК, усунення таких порушень має здійснюватися у спеціальному порядку, визначеному Положенням про ВЛК.

До моменту належного перегляду чи скасування Протоколу 27/639 від 28.05.2012р. в передбаченому законом порядку така довідка, а також здійснений на її підставі запис у посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є чинними та обов`язковими до виконання для відповідача, як органу військового управління та органу ведення Реєстру.

З урахуванням вищевикладеного, позивачем доведено протиправність бездіяльності відповідача щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо не виключення його з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Колегія суддів зазначає, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача від 27.09.2024р. не прийняв жодного рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки. Питання внесення відомостей до Реєстру є дискреційним повноваженням відповідача, тому суд не може підміняти відповідача, уповноваженого на здійснення відповідних дій щодо перевірки наведених у заяві відомостей та внесенні відповідних змін до електронного реєстру.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_9 розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про проходження ним 28.05.2012р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_13 (протокол 27/639 від 28.05.2012р.) та визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст.13 «А» гр. І Розкладу хвороб та прийняти відповідне рішення.

Доводи апеляційної скарги позивача зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, судова колегія зазначає, що вирішуючи даний спір суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо бездіяльності Приморського РТЦКСП виключно щодо розгляду заяви ОСОБА_1 ..

Враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає за необхідне змінити мотивувальну частину та другий абзац резолютивної частини рішення суду, виклавши її в редакції цієї постанови, в іншій частині судове рішення залишити без змін.

Що стосується питання про витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 п. 1 ч 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Положеннями ч.4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження доказів понесення витрат на правничу допомогу представником позивача було подано до суду наступні документи: Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги б/н від 23.04.2025р.; Додаток №2 до Договору б/н про надання правової допомоги від 23.04.2025р. від 10.02.2026р.; опис послуг, наданих адвокатом станом на 10.02.2026р.; рахунок-фактура №10/02/26 від 10.02.2026р.; Платіжна інструкція №1.524959729.1 від 10.02.2026р..

Із Додатку №2 до Договору б/н про надання правової допомоги від 23.04.2025р. від 10.02.2026р. вбачається, що вартість послуг адвоката складає за представництво інтересів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції становить 15 000грн..

Згідно опису послуг, наданих адвокатом станом на 10.02.2026р., представником Іванова В.І. визначено наступний перелік послуг:

- аналіз рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/13303/25 – 1 год.;

- аналіз законодавства з відповідних питань – 1,5год.;

- аналіз судової практики з відповідних питань – 2 год.;

- написання безпосередньо тексту апеляційної скарги – 2 год.;

- складання пакету документів до суду - 1 год..

Судова колегія зазначає, що у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3.10.2019р. у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У контексті наведеного колегія суддів також враховує позицію Євпопейського суду з прав людини, викладену у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № '66561/01), яка полягає в тому, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Laventsv. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вказана справа не відноситься до складних справ, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в матеріалах справи документами, а тому, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони, стягненню з Приморського РЦТКСП м.Одеси на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139,246,315,317,325,328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026р. змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови та другий абзац резолютивною частини в наступній редакції:

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_25 , а саме про постановку його на військовий облік, та про непридатність до військової служби з виключенням його з військового обліку.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000грн. (п`ять тисяч гривень).

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук