Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №400/5456/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5456/25

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

повний текст судового рішення

складено 19.01.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 400/5456/25 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови від 06.05.2025 № 000010,

В С Т А Н О В И В:

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа – підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 06.05.2025 № 000010.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року суд відмовив у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із рішенням суду позивачем подано апеляційну скаргу. Так, ОСОБА_1 зауважив, що відмова продавця від підпису в направленнях на проведення перевірки не є фактом створення перешкоди законній діяльності посадових осіб, які здійснюють державний ринковий нагляд, у проведенні планової перевірки характеристик продукції. Крім того, продавець не є уповноваженою особою суб`єкта господарювання.

Поряд з цим, апелянт зауважив, що йому не надсилався наказ на проведення перевірки, копії посвідчення (направлення), та акт перевірки характеристик продукції від 02.05.2025 № 000016, протокол про виявлені порушення вимог Закону України “Про державний ринковий нагляд, і контроль нехарчової продукції” та Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції” від 02.05.2025 № 000005. Крім того, відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, результатом якої винесена постанова про накладення штрафу від 06.05.2025 № 000010.

Враховуючи вищевикладене, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.

Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 02.05.2025 на виконання наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 28.04.2025 № 1161-ОД про проведення планового заходу зі здійснення державного ринкового нагляду щодо перевірки характеристик продукції в магазині “Острів іграшок” та за направленнями на проведення перевірки від 29.04.2025 № 26, посадовими особами відповідача здійснено виїзд по вищезазначеній адресі, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Суб`єкта господарювання за місцем провадження господарської діяльності не було, проте знаходилась продавець ОСОБА_2 , котра надала документи, що підтверджують її офіційне працевлаштування, при цьому ОСОБА_2 відмовилась від підпису направлення на проведення перевірки. Вказане не є спірним питанням у даній справі.

Зазначені дії відповідач визначив, як недопуск посадових осіб до проведення заходу державного нагляду, чим створено перешкоди законній діяльності посадових осіб, які здійснюють державний ринковий нагляд, у проведенні планової перевірки характеристик продукції.

У результаті посадовими особами складено акт від 02.05.2025 № 000016, у якому зазначено, що суб`єктом господарювання ОСОБА_1 та працівницею магазину ОСОБА_2 були створені перешкоди шляхом недопуску до проведення перевірки характеристик продукції в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” за адресою: АДРЕСА_1 , яка здійснюється на підставі наказу від 28.04.2025 № 1161-ОД та направлення від 29.04.2025 № 26.

Також, був складений протокол про виявлені порушення вимог ст. 44 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” та ст. 15 Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції” від 02.05.2025 № 000005.

Від підпису зазначеного протоколу та надання пояснень продавець відмовилась. Надати номер телефону суб`єкта господарювання працівниця також відмовилась.

06.05.2025 відповідачем було винесено щодо позивача постанову про накладення штрафу від 06.05.2025 № 000010 в розмірі 170 000 грн за порушення вимог п. 6 ч. 4 ст. 44 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції”, а саме: створення перешкод шляхом недопуску до проведення перевірок характеристик продукції посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд.

Позивач, не погоджуючись з даною постановою, звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у позовній заяві не спростував факт недопуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки. При цьому позивач зазначав, що на момент прибуття інспекторів у магазині перебувала лише продавець, яка відмовилася підписувати надані перевіряючими документи, а сам він перебував поза межами міста та мав із продавцем лише телефонну розмову. Суд вказав, що вказані обставини не можуть вважатися об`єктивними причинами, які перешкоджали позивачу допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Зокрема, суд врахував, що ця перевірка за своїм характером є плановою та була заздалегідь передбачена в Секторальному плані державного ринкового нагляду на 2025 рік.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції визначено Законом України від 02 жовтня 2010 року № 2735-VI "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (далі - Закон № 2735-VI).

Частиною першою статті 1 Закону № 2735-VI визначено терміни, які вживаються у цьому Законі, а саме: державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам; орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, державний колегіальний орган, що визначається відповідно до цього Закону (далі - орган ринкового нагляду). У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" повноваження також через свої територіальні органи, термін "орган ринкового нагляду" позначає також його територіальні органи; сфера відповідальності органу ринкового нагляду - перелік видів продукції, затверджений відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України, щодо яких відповідний орган ринкового нагляду здійснює ринковий нагляд.

Законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів (частина перша статті 3 Закону № 2735-VI).

Стаття 4 Закону № 2735-VІ визначає, що метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 10 Закону № 2735-VI ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.

Повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Органи ринкового нагляду та сфери їх відповідальності визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужбу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Таким чином, Головному управлінню Держпродспоживслужби в Миколаївській області, як територіальному органу Держпродспоживслужби, надано повноваження на здійснення державного нагляду (контролю) у разі виявлення невідповідності, що полягає у порушенні оператором ринку вимог цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин, або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності, а також в інших встановлених законом випадках.

Статтею 17 Закону № 2735-VI передбачено обов`язки посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції.

Зокрема, згідно з пунктом 9 частини першої статті 17 Закону № 2735-VI посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції, зобов`язані дотримуватися встановлених цим Законом принципів, вимог та порядку здійснення заходів ринкового нагляду.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Предметом таких перевірок є характеристики продукції певного виду (типу), категорії та/або групи.

Під час проведення перевірок продукції певного виду (типу), категорії та/або групи забороняється перевіряти продукцію іншого виду (типу), категорії та/або групи.

У разі якщо за результатами перевірки характеристик продукції органом ринкового нагляду прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо продукції певного виду (типу), категорії та/або групи, що є предметом перевірки, такі заходи мають бути вжиті суб`єктами господарювання щодо всіх одиниць продукції певного виду (типу), категорії та/або групи, які надаються на ринку та є небезпечними, становлять ризик та/або не відповідають встановленим вимогам.

Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів (рішень) органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону. У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази (рішення) та направлення видаються і оформлюються невідкладно.

Відповідно до частини шостої статті 23 Закону № 2735-VI перевірки характеристик продукції проводяться: 1) у торговельних та складських приміщеннях суб`єктів господарювання; 2) у місцях введення продукції в експлуатацію (якщо відповідність продукції певним встановленим вимогам може бути визначена лише під час введення її в експлуатацію); 3) за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб; 4) у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції, з дотриманням вимог Митного кодексу України; 5) за місцезнаходженням органу ринкового нагляду.

Відповідно до абзаців 1, 4 частини десятої статті 23 Закону № 2735-VI строк проведення перевірки характеристик продукції не може перевищувати у розповсюджувача цієї продукції чотирьох робочих днів, у виробника такої продукції - п`яти робочих днів. У разі проведення перевірки за місцезнаходженням органу ринкового нагляду перебіг строку проведення перевірки починається з дня одержання органом ринкового нагляду від суб`єкта господарювання документів (їх копій) на продукцію, зазначених у частині сьомій цієї статті.

Розпорядчі документи органів ринкового нагляду, які видаються, оформлюються для здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції органу ринкового нагляду, встановлені статтею 23-1 Закону № 2735-VI.

Так, згідно з положеннями вказаної статті для здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції орган ринкового нагляду видає наказ, який має містити предмет перевірки (найменування виду (типу), категорії та/або групи продукції), найменування та адресу об`єкта, де розміщується продукція.

На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником органу ринкового нагляду або його заступником із зазначенням його прізвища, імені та по батькові і засвідчується печаткою відповідного органу.

Вимоги до направлення визначені частиною третьою статті 23-1 Закону № 2735-VI.

Згідно із частиною п`ятою статті 23-1 Закону № 2735-VI за результатами здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції посадова особа органу ринкового нагляду складає акт, який повинен містити відомості, визначені цією частиною статті 23-1.

Посадова особа органу ринкового нагляду зазначає в акті детальний опис порушень вимог законодавства, виявлених під час перевірки, з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу ринкового нагляду, які здійснювали перевірку, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо здійснення перевірки є невід`ємною частиною акта органу ринкового нагляду.

У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи підписати акт посадова особа органу ринкового нагляду вносить до такого акта відповідний запис.

Особливості проведення перевірок характеристик продукції у її розповсюджувачів передбачені статтею 24 Закону № 2735-VI.

Так, відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 2735-VI органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем спірна перевірка призначена відповідно до Закону № 2735-VI та на підставі погодженого головою Держпродспоживслужби секторального плану державного ринкового нагляду на 2025 рік та наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області № 1161-ОД від 28.04.2025.

При цьому, на виконання наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області № 1161-ОД від 28.04.2025 та направлення на проведення перевірки від 29.04.2025 № 26, посадовими особами відповідача з метою перевірки характеристик продукції здійснено виїзд до місця розташування продукції у магазині “Острів іграшок”, в якому здійснює свою господарську діяльність позивач.

Як стверджує відповідач, працівнику магазину були пред`явлені службові посвідчення для ознайомлення та направлення на проведення перевірки. Доказів на спростування таких обставин суду позивачем не надано.

Щодо уповноваженої особи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною одинадцятою статті 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) визначено, що плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи-підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Відсутність під час проведення контролюючим органом перевірки належно уповноваженої особи є порушенням вимог статті 4 Закону № 877-V, що є підставою для недійсності результатів такої перевірки.

Проте реалізація принципу законності у сфері державного контролю передбачає взаємну добросовісність, коли обидві сторони правовідносин мають діяти сумлінно.

Так, контролюючий орган зобов`язаний відмовитися від проведення перевірки за відсутності уповноваженої особи.

Водночас суб`єкт господарювання у відносинах із контролюючим органом не може навмисно вдавати для перевіряючих участь уповноваженої особи, а згодом використовувати цю обставину як аргумент незаконності дій контролюючого органу. Така поведінка має ознаки зловживання правом і не відповідає принципу добросовісності.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки в магазині “Острів іграшок” перебувала продавець ОСОБА_2 , яка є офіційно працевлаштованою у позивача. Крім того, як підтверджується відеозаписами перевірки, під час візиту посадових осіб контролюючого органу ОСОБА_2 здійснювала телефонний зв`язок із позивачем, що самим позивачем не спростовується.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавство не встановлює вичерпного переліку способів підтвердження повноважень представника суб`єкта господарювання (фізичної особи-підприємця) під час здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Повноваження можуть випливати як з документального оформлення (трудовий договір, довіреність, наказ), так і з фактичної поведінки особи, яка свідчить про наявність у неї прав діяти в інтересах суб`єкта господарювання (фізичної особи-підприємця).

У цьому випадку ОСОБА_2 , перебуваючи у приміщенні магазину “Острів іграшок”, маючи доступ до всіх його приміщень, будучи єдиною особою в торговельній залі та, як зазначає сам позивач, будучи матеріально відповідальною за товар, своєю поведінкою давала посадовим особам органу державного нагляду (контролю) достатні підстави вважати її уповноваженим представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Дозволяючи ОСОБА_2 фактично керувати роботою магазину та надавати доступ до приміщень, позивач створив об`єктивну ситуацію, за якої ця особа сприймалася третіми особами як його уповноважений представник. Відповідно, позивач не може посилатися на відсутність формального (письмового) оформлення повноважень цієї особи з метою уникнення відповідальності за виявлені порушення законодавства.

Колегія суддів також зазначає, що мета здійснення державного нагляду (контролю) полягає у забезпеченні дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства, захисту прав споживачів та їх життя і здоров`я. Формальний підхід, за якого наявність фактичних порушень санітарних норм та вимог безпечності харчових продуктів залишається без правових наслідків лише через відсутність оформлення повноважень з представником на момент перевірки, суперечить завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Отже доводи апелянта в цій частині є неспроможними.

Щодо доводів апелянта про ненадсилання наказу на проведення перевірки, копій посвідчень (направлень), колегія суддів зауважує, що зазначені документи були пред`явлені уповноваженій особі, проте від підпису на них ОСОБА_2 відмовилася.

Крім того, апелянт наголошує, що відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, за результатом якої винесена постанова про накладення штрафу від 06.05.2025 № 000010.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 2735-VI відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, які не врегульовані цим Законом, регулюються Законом України від 17.02.2022 № 2073-IX “Про адміністративну процедуру” (далі - Закон № 2073-IX).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 2073-IX цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

За змістом частини 1 статті 4 Закону № 2073-IX принципами адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону № 2073-IX адміністративний орган зобов`язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї.

Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

Положення статті 17 Закону № 2073-IX встановлюють, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків.

Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

За змістом пунктів 2, 4, 5, 6 статті 28 Закону № 2073-IX учасники адміністративного провадження мають право, зокрема, брати участь в адміністративному провадженні особисто або через своїх представників, бути заслуханими адміністративним органом з питань, що є предметом адміністративного провадження, до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес такого учасника, отримувати та надавати документи, інші докази, що стосуються обставин справи, бути поінформованими про дату, час і місце слухання у справі (в разі його проведення).

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 2073-IX учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом.

Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви.

Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.

Відповідно до статті 87 Закону № 2073-IX адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема:

1) прийнятий адміністративним органом, що:

а) не мав на це повноважень;

б) використав дискреційні повноваження незаконно;

2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;

3) порушує норми матеріального права;

4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що процедурне порушення може бути підставою для визнання рішення протиправним, якщо воно вплинуло або могло вплинути на зміст прийнятого рішення, тобто якщо за дотримання належної процедури рішення могло бути іншим. Якщо ж процедурне порушення не може вплинути на зміст рішення та не призвело до реального обмеження прав особи, воно само по собі не є достатньою підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Саме по собі ненадання позивачу можливості участі у процедурі прийняття рішення органами Держпродспоживслужби не позбавляє його права на судовий захист відповідно до статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України та не є самостійною і безумовною підставою для визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним, за відсутності доказів реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача таким актом. При цьому лише процедурні недоліки прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, зокрема ненадання можливості участі у його прийнятті чи неповідомлення про розгляд питання, не є достатньою підставою для задоволення позову за відсутності встановленого факту порушення контролюючим органом прав чи інтересів позивача та причинно-наслідкового зв`язку між таким порушенням і оскаржуваним рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний індивідуальний акт було прийнято органом Держпродспоживслужби за результатами виявлення факту недопуску до проведення перевірки, що і зумовило накладення на позивача штрафу.

При цьому жодного належного та допустимого доказу на спростування самого факту вчинення вказаного правопорушення по суті апелянт ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду не надав.

Оскільки допущені процедурні порушення не змінили й не могли змінити правильність висновків контролюючого органу про наявність складу правопорушення, вони не можуть слугувати самостійною підставою для скасування правомірного рішення, у зв`язку з чим колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову законними та обґрунтованими.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 400/5456/25 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 400/5456/25 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови від 06.05.2025 № 000010 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко