Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №420/2802/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2802/26

перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,

повний текст судового рішення

складено 03.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Херсонської міської ради Херсонської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради Херсонської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Херсонської міської ради Херсонської області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Херсонської міської ради, яка полягає у не вчиненні дій відповідно до діючого законодавства України, щодо оформлення, державної реєстрації права власності та передачі до комунальної власності м. Херсона безхазяйного нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Херсонську міську раду, вчинити дії щодо оформлення, державної реєстрації права власності та передачі до комунальної власності м. Херсона безхазяйного нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та забезпечити, за заявою ОСОБА_1 в повному обсязі реалізацію його законного права на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відсутність або втрата документів, а також невизначеність балансоутримувача не можуть обмежувати його право на приватизацію житла, гарантоване законом.

Крім того, з урахуванням відсутності відомостей про власника житлового будинку та квартири, таке майно фактично має ознаки безхазяйного, а отже орган місцевого самоврядування був зобов`язаний вжити заходів, передбачених статтею 335 Цивільного кодексу України, щодо взяття його на облік та подальшого оформлення у комунальну власність.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Херсонської міської ради, яка полягає у невжитті заходів щодо належного оформлення правового статусу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та в частині забезпечення можливості реалізації ОСОБА_1 права на приватизацію зазначеного нерухомого майна відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Зобов`язано Херсонську міську раду в межах наданих повноважень та у встановленому законом порядку, у тому числі через уповноважені виконавчі органи, забезпечити вжиття заходів, спрямованих на оформлення правового статусу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та державну реєстрацію права власності на нього, з метою забезпечення реалізації ОСОБА_1 права на приватизацію зазначеного нерухомого майна у встановленому законом порядку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність оформленого та зареєстрованого права комунальної власності на об`єкт нерухомого майна, який фактично використовується як житло та був наданий громадянину відповідним органом місцевого самоврядування, свідчить про неналежне виконання відповідачем покладених на нього функцій у сфері управління житловим фондом.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, скаргу Херсонська міська рада Херсонської області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що повноваження у сфері приватизації відноситься до компетенції виконавчого органу ради, а саме департаменту міського господарства Херсонської міської ради.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції задовольняючи позов та зобов`язуючи відповідача вчиняти дії, які за законом є обов`язком інших юридичних осіб, в неповній мірі з`ясував обставин, що мають значення для справи та при недоведеності обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції визнав їх встановленими і як наслідок дійшов висновків які не відповідають обставинам справи.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що на підставі Ордеру на жиле приміщення № 43 від 23.02.2004 року, виданого Виконавчим комітетом Херсонської міської ради та отриманим позивачем особисто 23.02.2004 року, останньому на умовах договору найму було надано в користування однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

31.03.2011 року позивач, як наймач квартири АДРЕСА_2 , звернувся до Управління житлового господарства Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради з проханням приватизувати, відповідно до вимог законодавства України, вказану квартиру або в разі відмови, надати йому копію акту приймання- передачі квартири АДРЕСА_3 .

Листом Управління житлового господарства № 02-41-376/11 від 07.04.2011 року позивача було інформовано, що згідно з рішенням Херсонської міської ради від 18.01.2005 року № 62 «Про обслуговування місцевих рад квартир» Управлінням житлового господарства прийнято на баланс та обслуговування однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , але попереднім власником відповідного майна, згідно з чинним законодавством не було передано за актом прийняття-передачі на баланс управлінню житлового господарства вищевказану квартиру.

Позивачу було відмовлено в приватизації та рекомендовано самостійно звернутися до попереднього власника вказаного майна для отримання необхідних документів.

05.09.2025 року позивач знову звернувся до Департаменту міського господарства Херсонської міської ради з проханням виконати вимоги діючого законодавства, а саме до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-ХІІ від 19 червня 1992 (з змінами та доповненнями відповідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018), реалізувати його право на безоплатну приватизацію житла, та передати йому, як законному наймачу, у власність вище вказану квартиру.

Листом Департаменту міського господарства Херсонської міської ради № 400 від 09.09.2025 року позивача було повідомлено, що за результатами розгляду його звернення від 05.09.2025 року, квартира АДРЕСА_2 , не обліковується на балансі Департаменту міського господарства міської ради.

Заявою від 07.10.2025 року № ЖКГ-П-319 позивач знову звернувся до Департаменту міського господарства Херсонської міської ради щодо надання переліку документів, які необхідно подати для здійснення приватизації квартири АДРЕСА_2 .

Листом керівника Департаменту № 4352 від 08.10.2025 року позивачу було надано перелік документів необхідних для подання заяви для приватизації квартири АДРЕСА_3 , а також було вказано, що станом на сьогодні квартира за вказаною адресою не обліковується на балансі Департаменту, у зв`язку з чим проведення її приватизації є неможливим. Лише після зарахування зазначеної квартири на баланс може бути розпочати процедуру її приватизації.

Листом від 10.11.2025 року зареєстрованим за № 2252 позивач знову звернувся до Департаменту міського господарства Херсонської міської ради стосовно прийняття на баланс квартири АДРЕСА_3 та її приватизації, відповідно до законодавства України.

У відповідь на вказаний лист позивача Директор департаменту міського господарства міської ради гр. ОСОБА_2 своїм Листом № 4830 від 14.11.2025 року відповів, що на сьогодні процедура прийняття-передачі квартири не проведена у зв`язку з відсутністю повного пакету документів відповідно до Методичних рекомендацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015р. № 11. Також гр. ОСОБА_3 зазначив, що після надання вищезазначених документів, квартира за вказаною адресою може бути прийнята на балансовий облік департаменту міського господарства Херсонської міської ради.

Останній раз позивач своєю заявою від 18.11.2025 року, яка зареєстрована за № П-417 від 20.11.2025 року звернувся до Департаменту міського господарства Херсонської міської ради з вимогою оформити приватизацію квартири АДРЕСА_3 , яку він займає і в якій постійно проживає. Також у своїй заяві гр. ОСОБА_1 вказав, що відповідно до Рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради «Про прийняття на баланс та обслуговування місцевих рад квартир» № 62 від 18.01.2005 р. та Наказу Управління житлового господарства виконкому Херсонської міської ради № 7 від 24.01.2005 р. «Про прийняття на баланс та обслуговування місцевих рад квартир», квартира АДРЕСА_3 за адресою АДРЕСА_4 прийнята на баланс та обслуговування Управлінням житлового господарства виконкому Херсонської міської ради.

У своєму Листі № 4945 від 24.11.2025 року на останню заяву позивача директор Департаменту крім раніше вказаних мотивів відмови відповів, що дійсно відповідно до пункту 2 Наказу управління житлового господарства № 7 від 24.01.2005 р. «Про прийняття на баланс та обслуговування місцевих рад квартир» бухгалтерському відділу було доручено зарахувати на баланс квартири, наведені в зазначеному наказі, зокрема й квартиру АДРЕСА_2 . Однак станом на 20.11.2025 року процедура прийняття вказаної квартири на балансовий облік не завершена, оскільки не надано документи, необхідні для її зарахування на баланс.

27 листопада 2025 року між позивачем та Адвокатом ООКА ОСОБА_4 укладено Договір № 15/11/2025 щодо надання правової допомоги.

02.12.2025 року адвокатом Реутовим Б.О. було надано Адвокатський запит за № 01/12/25 на ім`я директора Департаменту міського Господарства Херсонської міської ради Калюжного Д.А. за копією Голові Херсонської міської ради Шанько Я.В.

У своєму Адвокатському запиті адвокат, на підставі прав наданих йому діючим законодавством просив:

- надати офіційну відповідь, хто є попереднім власником відповідного майна, яким не було передано за актом прийняття передачі на баланс управлінню житлового господарства вищевказану квартиру

АДРЕСА_1 , відповідно до рішення Херсонської міської ради про надання земельної ділянки для будівництва відповідного житлового будинку;

- на підставі якого Акту прийняття в експлуатацію (номер, дата) житловий будинок АДРЕСА_5 було прийнято в експлуатацію, що підтверджує завершення його будівництва та готовність об`єкта до використання, (прошу надати належним чином засвідчену копію вказаного Акту);

- які офіційні дії були вжиті безпосередньо Департаментом міського господарства Херсонської міської ради, для прийняття на балансовий облік та в комунальну власність вказаної квартири АДРЕСА_3 за актом прийняття передачі з попереднім власником, на виконання рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради «Про прийняття на баланс та обслуговування міських рад квартир» № 62 від 18.01.2005 р.

У відповідь на Адвокатський запит Виконавчий комітет Херсонської міської ради своїм листом № 8-8797-11/26 від 17.12.2025 р. та Департамент міського господарства Херсонської міської ради листом № 5236 від 15.12.2025 р. однаково відповіли, що після деокупації м. Херсона було встановлено факт втрати частини документації, що зберігалася в приміщенні департаменту міського господарства Херсонської міської ради. З вказаного приводу подано заяву до правоохоронних органів та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань: кримінальне провадження № 12022231020000189, дата внесення 09.12.2022 р. У зв`язку з вищевикладеним, вказує у своїй відповіді Директор департаменту міського господарства міської ради Дмитро Калюжний, у Департаменту відсутні документи, які б підтверджували:

- прийняття на баланс житлового будинку АДРЕСА_5 ; - прийняття на баланс або облік квартири АДРЕСА_3 у зазначеному будинку;

- акти приймання-передачі будинку або квартири;

- інша супровідна технічна чи службова документація, що могла існувати до окупації міста.

Також в Департаменті відсутня інформація щодо:

- забудовника будинку АДРЕСА_6 ;

- підстав прийняття будинку в експлуатацію;

- дати або номера введення в експлуатацію;

- звернення попереднього власника щодо постановки квартири АДРЕСА_3 на баланс.

Також до вказаних листів посадових осіб в додатках надано копію Витягу з ЄРДР з датою реєстрації 09.12.2022 р.

Відповідно до Листа заступника начальника Головного управління Національної поліції в Херсонській області № 3468/04/12-2025 від 26.11.2025 року встановлено та вказано, що на теперішній час на балансі ГУНП в Херсонській області та ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області не обліковується квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 , : м. Херсон. Тому вказує у своєму листі заступник начальника ОСОБА_5 , законні підстави для складання акту приймання-передачі квартири до комунальної власності Херсонської міської ради відсутні.

Крім того, позивач своїм листом від 20.11.2025 р. звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з питання надання інформації про його квартиру в м. Херсоні.

У своєму Листі № 965-03-376 від 02.12.2025 р. в.о. начальника регіонального відділення, Голови комісії з реорганізації ОСОБА_6 повідомила, що на сьогодні відомості про нерухоме майно за місцезнаходженням: АДРЕСА_8 від суб`єктів управління до Фонду з метою внесення до Реєстру не надавалися.

Вважаючи протиправною бездіяльність Херсонської міської ради, яка полягає у не вчиненні дій відповідно до діючого законодавства України, щодо оформлення, державної реєстрації права власності та передачі до комунальної власності м. Херсона безхазяйного нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При з`ясуванні змісту спірних правовідносини і їх регулювання нормативно-правовими актами суд виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною 1 ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. 324 ЦК України, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи місцевого самоврядування, здійснюючи функції власника від імені Українського народу, повинні розпоряджатися майном виключно в інтересах Українського народу та з безумовним та цілковитим дотриманням вимог законодавства.

Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено статус місцевих рад, як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закопу як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 року № 76 балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі — балансоутримувач) — власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Враховуючи зазначене вище, поняття «балансоутримувач» та «власник» не є тотожними. Тобто власник володіє, користується та розпоряджається майном, тоді як балансоутримувач — це юридична особа, яка лише утримує майно на балансі (обліковує) та забезпечує його експлуатацію за договором з власником.

Відповідно до наданих позивачем копій документів виконавчий комітет Херсонської міської ради прийняв рішення від 18.01.2005 року № 62 «Про обслуговування місцевих рад квартир», яким вирішив передати на баланс та обслуговування Управлінню житлового господарства Херсонської міської ради однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

В мотивувальній частині рішення від 18.01.2005 року № 62 «Про обслуговування місцевих рад квартир» виконавчий комітет Херсонської міської ради посилається на ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

В свою чергу ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносить до відання виконавчих органів міських рад у сфері житлово-комунального господарства наступні повноваження: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності або яке отримано в оренду, користування (у тому числі комунальними підприємствами, установами, організаціями); вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноваження щодо управління комунальною власністю належать власні (самоврядні) повноваження, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з ч. 5 ст. 59 зазначеного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Також, нормами ч. 1 ст. ст. 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Системний аналіз указаних норм законодавства засвідчує, що органи місцевого самоврядування, відповідно до своїх повноважень, повинні забезпечувати реалізацію державної політики у сфері володіння, користування і розпорядження об`єктами комунальної власності на відповідній території, у тому числі щодо реєстрації права власності на об`єкти, що знаходяться у їх адміністративних межах.

Відповідно до ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Особливість реалізації права комунальної власності полягає у тому, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальні громади та утворені ними органи місцевого самоврядування.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон №1952- IV) та Порядком про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Саме Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №1952-IV передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких не можливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

За приписами пунктів 6, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач вселився до спірної квартири на підставі ордера, виданого уповноваженим органом, що підтверджується копією відповідного ордера, яка міститься в матеріалах справи. Також суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач безперервно користується зазначеним житлом протягом тривалого часу, що підтверджується довідками про склад сім`ї та реєстрацію місця проживання, а також документами про оплату житлово-комунальних послуг.

Так, рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.01.2005 року № 62 «Про обслуговування місцевих рад квартир» спірна квартира АДРЕСА_1 була передана на баланс Управлінню житлового господарства Херсонської міської ради, що підтверджується копією зазначеного рішення, долученою до матеріалів справи.

Як вбачається з листів відповідача, наданих у відповідь на звернення позивача, а також пояснень відповідача, викладених у відзиві, належне оформлення правового статусу спірного майна, зокрема державна реєстрація права комунальної власності, здійснено не було, що фактично самим відповідачем не заперечується.

Апеляційний суд також погоджується з оцінкою суду першої інстанції щодо того, що позивач неодноразово, починаючи з 2011 року, звертався до Херсонської міської ради із заявами з приводу реалізації свого права на приватизацію спірного житла, що підтверджується копіями відповідних звернень та відповідей на них. Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду таких звернень позивач отримував відмови з підстав відсутності зареєстрованого права власності на квартиру та фактичного пропонування позивачу «знайти попереднього власника».

Разом із цим колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що з наданих відповідачем доказів, зокрема рішення виконавчого комітету від 18.01.2005 року № 62 та наказу управління житлового господарства від 24.01.2005 року № 7, вбачається, що спірна квартира фактично відносилась до житлового фонду, управління яким здійснюється органами місцевого самоврядування, що свідчить про її належність до сфери відповідальності відповідача.

Відсутність оформленого та зареєстрованого права комунальної власності на об`єкт нерухомого майна, який фактично використовується як житло та був наданий громадянину відповідним органом місцевого самоврядування, свідчить про неналежне виконання відповідачем покладених на нього функцій у сфері управління житловим фондом.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх необґрунтованість. Зокрема, доводи апелянта щодо відсутності у нього обов`язку вчиняти дії, спрямовані на оформлення правового статусу спірного майна, обґрунтовано оцінені судом першої інстанції критично, оскільки саме на органи місцевого самоврядування покладено функції щодо управління об`єктами житлового фонду, ведення їх обліку та забезпечення належного використання, що випливає зі змісту наданих їм повноважень та підтверджується фактичними діями щодо розпорядження спірним майном у минулому.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність оформленого права комунальної власності на спірне майно, а також відсутність його належного балансового обліку є наслідком невжиття відповідачем відповідних заходів протягом тривалого часу, що підтверджується як матеріалами справи, так і поясненнями сторін.

За наведених обставин апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, не вживши протягом тривалого часу необхідних заходів щодо оформлення правового статусу спірного майна, допустив протиправну бездіяльність, яка призвела до порушення прав та законних інтересів позивача, зокрема його права на приватизацію житла.

Отже, тривале невжиття відповідачем заходів щодо оформлення правового статусу спірного майна створило для позивача ситуацію правової невизначеності. Відсутність балансового обліку квартири, документів на підтвердження її правового статусу та актів приймання-передачі житла унеможливлює реалізацію законного права позивача на приватизацію житла, що прямо передбачено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до принципів верховенства права та правової визначеності, закріплених Конституцією України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані не лише утримуватися від порушення законних прав громадян, а й вживати належних заходів для усунення правових колізій та невизначеностей, створених ними самими.

Також колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у випадку, коли державний орган чи орган місцевого самоврядування створює ситуацію правової невизначеності або перешкоджає реалізації гарантованих законом прав, на нього покладається обов`язок усунути такі перешкоди.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, будучи органом місцевого самоврядування, зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів для оформлення права власності на спірне житло та його зарахування до комунальної власності міста, усуваючи правову невизначеність, яка виникла внаслідок допущеної ним бездіяльності.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Херсонської міської ради Херсонської області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі №420/2802/26 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко