Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №420/41080/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41080/25

Суддя першої інстанції - Завальнюк І.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі №420/41080/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21 серпня 2025 року №930060199262;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, за період з 19 лютого 2020 року по 18 липня 2023 року, згідно довідки Вищого господарського суду України від 18 червня 2025 року №09.01-27/6 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року позовні вимоги задоволені.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі №420/41080/25.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду 19 травня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

25 червня 2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року - без змін.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі №420/41080/25.

02 липня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

06 липня 2026 року справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 31 січня 1992 року №2080-ХІІ «Про призначення арбітрів Вищого арбітражного суду України», ОСОБА_1 була призначена арбітром Вищого арбітражного суду України.

Відповідно до наказу Вищого арбітражного суду України №9-к з 03 лютого 1992 року позивача було зараховано на посаду арбітра Вищого арбітражного суду України.

На підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про арбітражний суд» від 21 червня 2001 року №2538-ІІІ Вищий арбітражний суд України реорганізовано у Вищий господарський суд України.

27 вересня 2013 відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 19 вересня 2013 року №604-VII та наказу Вищого господарського суду України від 27 вересня 2013 року №383-к «Про звільнення ОСОБА_1 », позивач була звільнена з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року по справі №320/35200/23 зобов`язано Вищий господарський суд України в особі Ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19 лютого 2020 року по 18 липня 2023 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

На виконання постанови апеляційного суду від 19 вересня 2024 року Вищим господарським судом України було видано ОСОБА_1 довідку №09.01-27/6 від 18 червня 2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці за період з 19 лютого 2020 року по 18 липня 2023 року із зазначенням посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду та доплат за вислугу років.

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, де вона перебуває на обліку, із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідку про суддівську винагороду №09.01-27/6 від 18 червня 2025 року видану Вищим господарським судом України, копію паспорту, ідентифікаційного номеру.

Заява розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Одеській області, яким 21 серпня 2025 року прийняте рішення №930060199262 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Оскаржуване рішення обґрунтоване тим, що ст.7 Закону України від 09 листопада 2023 року №333460-IX “Про державний бюджет на 2025 рік” передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 01 січня 2020 року становить 2102 грн. Оскільки, збільшення розміру складових суддівської винагороди з 01 січня 2020 року не відбувалось, на даний час не має підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.5 ст.142 Закону №1402-VIII).

Частинами 2, 3 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Колегія суддів проаналізувала матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку.

Законодавець пов`язує виникнення права на перерахунок довічного грошового утримання не виключно зі зміною посадового окладу, а із будь-якою зміною складових суддівської винагороди, визначених статтею 135 Закону №1402-VIII.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду Вищим Господарським судом України видано довідку від 18 червня 2025 року №09.01-27/6, відповідно до якої збільшено розмір суддівської винагороди, що враховується для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача, а саме за рахунок збільшення доплати за вислугу років у сумі 105100 грн за період з 19 лютого 2020 року по 18 липня 2023 року.

Таким чином, підставою для звернення позивача до органу Пенсійного фонду була не зміна базового посадового окладу судді внаслідок зміни прожиткового мінімуму, а зміна іншої складової суддівської винагороди, прямо передбаченої статтею 135 Закону №1402-VIII.

Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 колегія судді вважає безпідставним.

Правова позиція, викладена у зазначеній постанові, стосується правомірності застосування при визначенні базового посадового окладу судді спеціального показника прожиткового мінімуму, встановленого законами про Державний бюджет України, та не вирішує питання щодо виникнення права на перерахунок довічного грошового утримання у випадку документально підтвердженої зміни інших складових суддівської винагороди, зокрема, доплати за вислугу років.

Отже, наведена постанова Великої Палати Верховного Суду не регулює спірні правовідносини у цій справі та не спростовує висновку суду першої інстанції.

Колегія суддів також враховує, що орган Пенсійного фонду під час прийняття оскаржуваного рішення фактично не надав оцінки новій довідці Вищого господарського суду України та відображеним у ній змінам розміру суддівської винагороди, обмежившись посиланням виключно на незмінність розрахункової величини прожиткового мінімуму.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв