Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №280/773/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/773/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року (суддя Сацький Р.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення від 14.11.2024 № 0780291-2409-0830- UA23060070000082704, форма «Ф»;

- судові витрати (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу) покласти на відповідача.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року позов задоволено.

Суд вирішив визнати протиправним і скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення від 14.11.2024 № 0780291-2409-0830- UA23060070000082704.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.

Позивачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції змінити шляхом доповнення резолютивної частини рішення про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 2000 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції, позивач надав суду відповідні докази, а саме: договір, додатки до нього (перелік та вартість послуг за договором) і акт приймання передачі послуг, в яких детально описано надані адвокатом послуги, кількість витраченого ним часу та судових засідань, а також ціна кожної послуги. Усі надані адвокатом послуги стосувались цієї справи та жодних зайвих послуг адвокатом надано не було. Отже, обсяг наданих позивачу адвокатом послуг був необхідним та відповідає вимогам співмірності критеріям, передбаченим ч.5 ст.134 КАС.

Відповідачем також подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Зазначено про необхідність надати правової оцінку рішення Запорізької міської ради № 5 від 28.01.2015, оскільки воно суперечить ст. 266 ПК України.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Як було встановлено судом першої інстанції, за даними iнформацiйно-комунiкацiйної системи Державної податкової служби України та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власницею об`єкту нерухомого майна: квартира , по АДРЕСА_1 , загальна площа 75,24 кв. м. Зазначені факти позивачкою не заперечуються.

ГУ ДПС у Запорізькій області, при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023, застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв. м.

ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано податкові повідомлення рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік від 14.11.2024 №0780291-2409-0830-UA23060070000082704, форма «Ф» на суму 1 021,08 грн, яку податковим розрахунком відправлено платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення не було доведено.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначив, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Позивачем не надано доказів про сплату грошових коштів за надані послуги адвокатом.

Суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПКУ, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пункту 266.2 статті 266 ПКУ, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПКУ, базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості та обчислюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) платника податків.

Підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПКУ визначено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. м;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. м;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. м.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПКУ, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПКУ при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки , податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Якщо в рішенні органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати не визначено термін його дії, таке рішення є чинним до прийняття нового рішення (абз. 2 пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПКУ).

Як встановив суд першої інстанції, рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради № 5 (надалі Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за № 5, від 26.02.2016 за № 30, від 25.08.2016 за № 50, від 21.12.2016 за № 49, від 26.04.2017 за № 51, від 27.05.2020 за № 49.

Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:

- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. м;

- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. м;

- різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв.м).

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що вказане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим для застосування як платниками податків, так і контролюючим органом.

Як встановив суд першої інстанції, у приватній власності позивачки перебуває квартира у м. Запоріжжі загальною площею 75,34 кв. м.

Суд вірно врахував, що в розумінні положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПКУ Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об`єктів житлової нерухомості, то квартири, що знаходяться у місті Запоріжжя та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 120 кв.м, згідно з Положенням про податок на майно, затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради № 5, оподатковуються за ставкою у розмірі 0 (нуль) відсотків.

Доводи апеляційної скарги відповідача рішення суду першої інстанції не спростовують.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу.

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано до суду першої інстанції: договір № ФО-2237520705 про надання правничої допомоги від 11.12.2024; копію акту №1 прийому – передачі послуг згідно Договору № ФО-2237520705 від 11.12.2024. Адвокат надав Замовнику юридичні послуги, а Заявник прийняв надані послуги. Загальна вартість послуги становить 2 000 (дві тисяч) грн (написання позовної заяви, витрачений час 1 година.)

Суд апеляційної інстанції враховує вимоги статей 134, 139 КАС України та вважає що позивачем підтверджено понесення витрат на правничу допомогу в сумі 2000грн.

Вказані витрати пов`язані з розглядом справи, а розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано до суду розрахунку витрат на правову допомогу є помилковими.

Рішення суду першої інстанції необхідно змінити, доповнивши резолютивну частину рішення абзацем щодо розподілу витрат на правничу допомогу в сумі 2000грн.

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення змінити, доповнивши резолютивну частину абзацем наступного змісту:

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати на правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 08 липня 2026 року.

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш