Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №607/8828/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/8828/26Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.

Провадження № 22-ц/817/917/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 607/8828/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Позика”, інтереси якої представляє Міньковська Анастасія Володимирівна, на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2026 року, постановлену суддею Стельмащуком П.Я., по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Позика” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2026 року ТзОВ “Фінансова компанія “Позика” звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді від 05.05.2026 вказану позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам ст. 177 ЦПК України.

11.05.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява Чуприни Катерини Віталіївни, як від представника ТзОВ «Фінансова компанія «Позика», про усунення недоліків позовної заяви.

На підтвердження повноважень діяти в інтересах ТзОВ «Позика» Чуприна К.В. долучила до заяви довіреність сформовану у системі «Електронний суд», згідно якої керівник товариства Міньковська Анастасія Володимирівна передоручає Чуприні Катерині Віталіївні представляти інтереси ТзОВ «Фінансова компанія «Позика». Однак, довіреність, видана на ім`я Чуприни К.В., нотаріально не посвідчена.

Так як Чуприна К.В. відповідно до наданих нею документів не є представником позивача, суд дійшов висновку, що заява про усунення недоліків не підписана представником позивача.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2026 року заяву Чуприни К.В. про усунення недоліків позовної заяви повернуто заявнику без розгляду.

Позовну заяву ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» до Будій М.О. про стягнення заборгованості повернуто позивачу і роз`яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

В апеляційній скарзі представник ТзОВ “Фінансова компанія “Позика” - Міньковська А.В. просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2026 року та постановити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник заявника зазначає, що згідно ч. 7 ст. 62 ЦПК України, у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про ЄСІТС.

За правилами ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Надсилання процесуальних документів до суду в електронному вигляді передбачає використання підсистеми «Електронний суд», відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису. Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет».

Відповідно до пунктів 9-11 Положенням про автоматизовану систему документообігу суду шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет, може уповноважити представника (іншу фізичну особу, що має зареєстрований електронний кабінет) на подання документів від свого імені або від імені довірителя по судовій справі, судовому провадженню або зверненню. Електронні доручення, що підтверджують повноваження підписанта автоматично додаються підсистемою до кожного документу, ним відправленого.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет в межах отриманих повноважень може надати іншій фізичній особі доступ до документів по судовій справі, судовому провадженню або зверненню. Також, шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного повідомлення, встановленої адміністратором форми, автор доручення може його скасувати.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі таке електронне доручення автоматично додається до заяв по суті, які подані представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

За таких обставин, електронну довіреність позивача на ім`я представника Чуприни К.В. було сформовано та видано з використанням засобів і відповідних алгоритмів підсистеми «Електронний суд». Зазначену електронну довіреність автоматично сформовано вказаною підсистемою та долучено до заяви про усунення недоліків від 11.05.2026, поданої представником в інтересах довірителя.

Отже, до заяви про усунення недоліків від 11.05.2026 представником позивача у справі було додано електронну довіреність від 10.03.2026, видану від імені Міньковської А.В., згідно з якою останній уповноважує Чуприну К.В. представляти її інтереси в судах України (у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма процесуальними правами, наданими стороні відповідно до закону, зокрема - з правом підписувати, подавати та доповнювати позовні заяви й інші передбачені законом процесуальні документи.

Також, звертає увагу суду апеляційної інстанції на висновок суду касаційної інстанції, що міститься у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 486/259/21 про те, що електронна довіреність, видана у підсистемі «Електронний суд», є належним доказом на підтвердження повноважень представника.

Однак, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про те, що довіреність видана позивачем на ім`я Чуприни К.В., не відповідає вимогам ч. 2 ст. 62 ЦПК України та тим самим порушив право позивача на доступ до суду, що є неприпустимим.

Відзив на апеляційну скаргу представника ТзОВ “Фінансова компанія “Позика” - Міньковської А.В. до суду апеляційної інстанції не поступав.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2026 року ТзОВ “Фінансова компанія “Позика” звернулося в суд із позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді від 05.05.2026 вказану позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам ст. 177 ЦПК України.

11.05.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява Чуприни Катерини Віталіївни, як від представника ТзОВ «Фінансова компанія «Позика», про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 43-47).

На підтвердження повноважень діяти в інтересах ТзОВ «Позика» Чуприна К.В. долучила до заяви довіреність, сформовану у системі «Електронний суд», згідно якої керівник товариства Міньковська Анастасія Володимирівна передоручає Чуприні Катерині Віталіївні представляти інтереси ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» (а.с. 46).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2026 року заяву Чупринки К.В. про усунення недоліків позовної заяви повернуто заявнику без розгляду. Позовну заяву ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто позивачу.

Повертаючи заяву позивачеві суд першої інстанції виходив із того, що Чуприна К.В. відповідно до наданих нею документів не є представником позивача. Тому стороною позивача належним чином не усунуті, у встановлений судом процесуальний строк, недоліки поданої заяви.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набула чинності для України з 11 вересня 1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «ст. 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи (далі - Положення ЄСІТС).

Відповідно до п. 24 - 34 вказаного Положення, підсистема «Електронний суд» (далі - Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.

Дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню.

У разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів.

В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.

Користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.

Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення).

Від імені юридичної особи видавати довіреності в електронній формі мають право особи, зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи у графі «Прізвище, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, що обираються (призначаються) до органу управління такої юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або такі, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи». Від імені іноземної юридичної особи електронні довіреності видаватися не можуть.

Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду.

Згідно п. 1, 2 Розділу ХІ «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС (в редакції рішення Ради суддів України №17 від 02 березня 2018 року) у всіх місцевих та апеляційних судах України з 22 грудня 2018 року обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми «Електронний суд».

Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.

Згідно п. 9 -11 розділу XI «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС, в редакції рішення РСУ №17, шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет, може уповноважити представника (іншу фізичну особу, що має зареєстрований електронний кабінет) на подання документів від свого імені або від імені довірителя по судовій справі, судовому провадженню або зверненню. Електронні доручення, що підтверджують повноваження підписанта автоматично додаються підсистемою до кожного документу, ним відправленого.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет в межах отриманих повноважень може надати іншій фізичній особі доступ до документів по судовій справі, судовому провадженню або зверненню.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного повідомлення, встановленої адміністратором форми, автор доручення може його скасувати.

За наведеного можна дійти висновку, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

Вказане відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 600/1029/25-а.

Матеріалами справи підтверджено, що електронну довіреність позивача на ім`я представника ОСОБА_2 було сформовано 10.03.2026 та видано з використанням засобів і відповідних алгоритмів підсистеми “Електронний суд”. Вказану електронну довіреність долучено до заяви про усунення недоліків від 11.05.2026, поданої представником в інтересах довірителя. Згідно з даною довіреністю Міньковська А.В. уповноважує Чуприну К.В. представляти інтереси ТОВ “ФК “Позика” в судах України з усіма процесуальними правами, наданими стороні відповідно до закону, зокрема — з правом підписувати, подавати та доповнювати позовні заяви й інші, передбачені законом процесуальні документи.

Однак, суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку, що довіреність, видана позивачем на ім`я Чуприни К.В., не відповідає вимогам ч. 2 ст. 62 ЦПК України та тим самим порушив право позивача на доступ до суду.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ТзОВ “Фінансова компанія “Позика”, інтереси якої представляє Міньковська А.В., підлягає задоволенню, а ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2026 року скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Позика”, інтереси якої представляє Міньковська Анастасія Володимирівна, задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів