Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №335/4222/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 09.07.2026 Справа № 335/4222/26

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 335/4222/26 Пр. № 22-ц/807/1648/26 Головуючий у 1-й інстанції: Гашук К.В. Суддя-доповідач Гончар М.С.

УХВАЛА

09 липня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Онищенка Е.А., Полякова О.З.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , як особи, яка не брала участі у справі, з підстав вирішення судом питання про її права та обов`язки, в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2026 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (надалі - ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ) про відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями та бездіяльністю

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2026 року через «Електронний суд» ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з вищезазначеним позовом (а.с.1-9), в якому просив стягнути з ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених на виконання його повноважень на свою користь майнову шкоду, завдану протиправними рішеннями та бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати щомісячного довічного утримання судді у відставці у належному розмірі 90% від посадового окладу (грошового утримання) діючого судді за період з 18.02.2020 року по 14.04.2026 року, а саме: основну суму недоплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 4464648,00 грн., три проценти річних, нараховані в порядку ст. 625 ЦК України від сум простроченого грошового зобов`язання за період по 04.12.2025 року включно у розмірі 385419,35 грн., інфляційні втрати, нараховані в порядку ст. 625 ЦК України за період по листопад 2025 року включно у розмірі 1664274,81 грн., разом до стягнення - 6514342,16 грн.; в порядку ч.10 ст.265 ЦПК України зазначити в рішенні суду про нарахування на заборгованість трьох процентів річних та інфляційних втрат, починаючи з 05.12.2025 року і до моменту повного виконання рішення з урахуванням ст. 532 та 625 ЦК України; постановити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що він є суддею у відставці, перебуває на обліку в ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ та має конституційне та законодавче право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі ст. 41 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 90% від грошового утримання діючого судді, який працює на відповідній посаді без обмежень граничного розміру. Його право на отримання довічного грошового утримання у розмірі 90% грошового утримання діючого судді неодноразово підтверджено судовими рішеннями, що набрали законної сили і є обов`язковими для виконання на всій території України. Попри судові рішення та правову позицію КСУ, у невстановлену дату ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ обґрунтовуючи свої дії приведенням пенсійної справи у відповідність до пенсійного законодавства, безпідставно та всупереч судовим рішенням здійснило зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці позивача з 90 % грошового утримання діючого судді, без обмежень граничного розміру до 50 % суддівської винагороди.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_4 (а.с. 98).

Згідно з Відповіддю №2640741 від 23 квітня 2026 року щодо реєстрації особи в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків (а.с.99) встановлено: «… особу ідентифіковано, але на момент надходження запиту РНОКПП закрито/серія (за наявності) та номер паспорта знято з обліку, у зв`язку з наявністю повідомлення від ВРАЦС про громадян, які померли…».

23 квітня 2026 року судом першої інстанції направлено запит до Олександрівського відділу ДРАЦС у місті Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України(а.с.100), в якому суд першої інстанції просив повідомити про наявність в Державному реєстрі актів цивільного стану інформації щодо наявності актового запису про смерть ОСОБА_3 .

Листом від 21 травня 2026 року (а.с.104) Олександрівський відділ ДРАЦС у місті Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив про наявність за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, наявний актовий запис №599 про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений 21квітня 2026 року Запорізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2026 року (а.с. 107) вищезазначений позов позивача у цій справі повернуто особі, яка його подала.

Встановлено, що суд першої інстанції, повертаючи вищезазначений позов адвокату Олійнику О.С. у цій справі, керувався ст. ст. 185, 259-260 ЦПК України та виходив із такого.

До вирішення питання про відкриття провадження у справі, судом встановлено підстави для повернення позовної заяви особі, яка її подала.

Так, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що фізична особа ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.106), тобто до подання до суду першої інстанції адвокатом Олійником О.С. вищезазначеної позовної заяви 21 квітня 2026 року в інтересах останнього (а.с.1).

Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Згідно з частиною другою статті 25 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність (здатність мати права та обов`язки) виникає у момент народження і припиняється у момент смерті.

Оскільки основою для цивільної дієздатності (здатності своїми діями набувати прав та створювати обов`язки) є правоздатність, зі смертю людини її дієздатність також автоматично припиняється.

Отже, на момент надходження вказаної позовної заяви до суду першої інстанції, 21.04.2026, цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність особи, в інтересах якої адвокат Олійник О.О. звернувся до суду за захистом порушених прав, була припинена у зв`язку зі смертю 20.04.2026.

З огляду на те, що позовна заява подана в інтересах особи, процесуальна дієздатність якої була припинена на момент подачі позову, у зв`язку із смертю, про що стало відомо суду першої інстанції до відкриття провадження у справі, а відповідно були припинені правовідносини представництва, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність повернення позову особі, яка його подала, з підстав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

25.05.2026 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 із наданням доказів на підтвердження обставин, викладених у цій заяві (а.с.108-110), та в якій сторона заявника просила замінити позивача у цій справі на його правонаступника – ОСОБА_1 , в обґрунтування якої сторона заявника зазначала:

«1. Повідомляю суд, що позивач помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом його смерті відкрито спадщину та заведено спадкову справу, докази додано. 2. ОСОБА_1 є його вдовою та єдиним правонаступником і спадкоємцем, спадщину прийняла, докази додано. 3. Син позивача є громадянином рф та не може бути набувачем майна позивача відповідно до приписів пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 “Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації ” (зі змінами). 4. Крім того, син позивача відмовився від прийняття спадщини, що підтверджується доданими скриншотами листування. Відповідно до правових висновків постанови Верховного Суду від 30.04.2025 у справі №357/7533/22 повідомлення, відправлені через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який має розглядатися та оцінюватися судом за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими доказами. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21. 5. Відтак прийняття спадщини сином позивача є неможливим на підставі наведеного вище, а також із урахуванням доктрини заборони суперечливої поведінки “venire contra factum proprium” (див. постанову ОП КГС ВС від 07.04.2023 у справі № 910/5172/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111443260)). А тому заявниця цього клопотання ОСОБА_1 є єдиним правонаступником позивача. 5. Відповідно до приписів частини першої статті 1227 ЦК України “суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.” Приписами частини першої-четвертої статті 1230 ЦК України: “1. До спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях, або право на відшкодування збитків, що належало спадкодавцеві відповідно до закону. 2. До спадкоємця переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв`язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов`язків, яка булла присуджена судом спадкодавцеві за його життя. 3. До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.

4. До спадкоємця переходить право на отримання компенсації, яку відповідно до закону міг би отримати спадкодавець за його життя”. 6. Частиною п?ятою статті 15 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що “у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.” 7. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 03.12.2025 у справі №640/10739/22, адміністративне провадження № К/990/31701/25 (посилання в ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/132335877). 8. Крім того, у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 09.09.2025 у справі № 300/2366/20, адміністративне провадження № К/990/25230/25 (посилання в ЄДРСР http://reyestr.court.gov.ua/Review/130082961), міститься такий правовий висновок: “18. … стаття 1227 ЦК України передбачає право на отримання спадкоємцем, зокрема, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві. До соціальних виплат в широкому розумінні відносяться всі види державного соціального забезпечення, які виплачуються в грошовій або натуральній формі, тому довічне грошове утримання судді, як особливий вид забезпечення судді у відставці, також відноситься до тих сум, на отримання яких виникає право у спадкоємця після смерті особи, що набула право на такі виплати, але не отримала їх за життя. … 19. Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, Суд бере до уваги, що довічне грошове утримання судді у відставці належить до соціальних виплат, право на отримання яких може переходити до спадкоємців у разі смерті особи, яка мала право на їх отримання …” 9. Звертаю увагу суду, що станом на дату подання позову представник позивача знаходився у Великобританії (різниця в часі з Україною - мінус 2 години), що підтверджується доданими посадковими талонами на літак із перекладами. Конструкція приписів частини п?ятої та шостої статті 124 ЦК України свідчить про те, що для настання вказаних наслідків дотримання процесуального строку має враховуватись саме час місця вчинення відповідної дії (в даній справі – час місця відправки електронного позову, тобто час Великобританії). Фактично позов у справі зданий до електронного суду 20.04.2026 о 22:11, за часом Великобританії, протягом того дня, коли позивач був живий. Матеріали позову направлені у електронну справу ще раніше. Вказане підтверджено доданою карткою руху позову. 10. Відтак на підставі статті 55 ЦПК України позивач підлягає заміні його правонаступником, що допускається на будь-якій стадії процесу…»

та яку суддя суду першої інстанції Гашук К.В. отримала 26.05.2026 року (відмітка судді на заяві про отримання - а.с.108), тобто вже після постановлення нею вищезазначеної оскаржуваної ухвали 25.05.2026 року у цій справі, та яка, відповідно, не була предметом розгляду суду першої інстанції у цій справі станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали (належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні).

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, з підстав вирішення судом цією ухвалою суду першої інстанції від 25.05.2026 року питання про її права та обов`язки, в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 125-135) просила поновити строк подання даної скарги, внести дані РНОКПП представника апелянта – НОМЕР_1 - до додаткових відомостей про учасника справи, надати представнику апелянта можливість реалізувати своє право та взяти участь у всіх судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про відкриття провадження у справі, справу направити до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя для розгляду, замінити позивача його правонаступником – ОСОБА_1 на підставі ст. 55 ЦПК України, постановити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь апелянта судових витрат.

В автоматизованому порядку 11.06.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Полякова О.З. (а.с. 144). Ухвалою апеляційного суду (а.с. 145) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 18.06.2026 року (а.с. 148). Ухвалою апеляційного суду в порядку задоволення клопотання ОСОБА_1 , як особи, яка не брала участі у справі, з підстав вирішення судом питання про її права та обов`язки, в особі представника Олійника О.С. поновлено останній строк на апеляційне оскарження вищезазначеної ухвали суду першої інстанції у цій справі, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , як особи, яка не брала участі у справі, з підстав вирішення судом питання про її права та обов`язки,в особі представника Олійника О.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у цій справі відмовлено, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 19.06.2026 року (а.с. 150-151), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Оскільки, згідно зі ст. 353 ч. 1 п. 6 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо … повернення заяви позивачеві (заявникові). Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах … 6 … частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (довідка про доставку електронного документу – копії вищезазначеної ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у цій справі 22.06.2026 року - а.с. 154) не скористалось своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі у встановлений апеляційним судом строк по 08.07.2026 року включно. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції апеляційним судом.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Самовідводи відсутні, відводів у цій справі не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою ОСОБА_1 , як особи, яка не брала участі у справі, з підстав вирішення судом цією ухвалою питання про її права та обов`язки, в особі представника Олійника О.С., з підстав вирішення судом першої інстанції питання про її права та обов`язки, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи …

У ст. 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ч. 1 ст. 352 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішеннямпитання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України).

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 1 ЦПК України (види судових рішень) судовими рішеннями є ухвали…

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи – учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

У справі, яка є предметом апеляційного провадження, первинним для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 – особи, яка не брала участі у розгляді цієї справи, є з`ясування апеляційним судом тієї обставини, чи вирішував суд першої інстанції при постановленні вищезазначеної оскаржуваної ним ухвали 25 травня 2026 року питання про її права, інтереси, та (або) обов`язки, чи встановлює, змінює, обмежує, або припиняє права та/або обов`язки заявника оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі.

Тільки у разі, якщо апеляційний суд встановить підстави, передбачені ч. 1 ст. 352 ЦПК України, що підтверджують право особи, яка не брала участь у справі, на апеляційне оскарження рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу в апеляційному порядку за апеляційної скаргою такої особи.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що коли в апеляційному порядку переглядається судове рішення за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи, то суд апеляційної інстанції передусім має з`ясувати те, чи дійсно таке судове рішення суду першої інстанції стосується прав та інтересів такої особи, та виключно у тому разі, якщо суд встановить, що таке рішення стосується прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі, суд має надати оцінку іншим доводам щодо невідповідності рішення суду вимогам законності та обґрунтованості.

Верховний Суд наголошував, що вирішення питання, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, є першорядним завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку, у тому числі перевіряти дотримання судом правил про підвідомчість спору. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю та, відповідно, рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, а також із правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16.

У постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 1522/29828/12 (провадження № 61-6594св21) вказано, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а ухвала суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

Оскільки, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі, поданій через представника ОСОБА_2 зазначала, що вона є родичем – дружиною позивача ОСОБА_3 та єдиним правонаступником і спадкоємцем, спадщину прийняла, докази на підтвердження останнього (свідоцтво про шлюб, свідоцтво про смерть, витяг зі спадкового реєстру та інш.) подано нею ще суду першої інстанції у цій справі (а.с.111-122) до її вищезазначеної заяви у цій справі (а.с.108-110); правовідносини у цій справи виникли між ОСОБА_3 та ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ з приводу відшкодування шкоди, завданої йому протиправними рішеннями та бездіяльністю, які на її думку, є майновими правовідносинами, та, відповідно, в силу вимог ст. 55 ЦПК України допускають правонаступництво, тому ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, з підстав вирішення судом питання про її права та обов`язки, в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 125-135) просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про відкриття провадження у справі, справу направити до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя для розгляду, замінити позивача його правонаступником – ОСОБА_1 на підставі ст. 55 ЦПК України.

Проте, апеляційний суд при розгляді даної апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 у цій справі виходить із такого.

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Відповідно до частини 1 першої статі 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша стаття 48 ЦПК України).

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи… у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони … на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, процесуальне правонаступництво, у справах де таке правонаступництво допускається, у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, однак лише за умови, що смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

Що узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2021 року у справі ЄУН № 200/21020/15-ц (ст. 263 ч. 4 ЦПК України).

Апеляційним судом у цій справі встановлено, що, на жаль, фізична особа ОСОБА_3 не набув у цій справі статусу позивача, помер раніше ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ще до подачі вищезазначеного позову позивача від його імені адвокатом Олійник О.С. (21.04.2026 року через «Електронний суд», документ сформований в системі «Електронний суд» 21.04.2026 року - а.с. 1) та відкриття судом першої інстанції провадження у цій справі (яке взагалі судом першої інстанції у цій справі не відкривалось), а тому вимоги ст. 55 ЦПК України (Процесуальне правонаступництво) у цій справі при вище встановлених апеляційним судом обставинах цієї справи застосуванню не підлягають.

«…ЦПК України не містить норм, які б передбачали можливість здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку ст. 55 ЦПК України можливе шляхом залучення правонаступника померлої сторони (учасника) та лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб», що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 червня 2023 року у справі ЄУН 681/1267/22, який є обов`язковим для врахування загальними судами у цій справі в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.

В силу вимог ст. 362 ч. 1 п. 3 ЦПК України (Закриття апеляційного провадження) суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо… після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ст. 362 ч. 2 ЦПК України).

Апеляційним судом після відкриття апеляційного провадження 19 червня 2026 року (ухвала апеляційного суду – а.с. 150-151) за вищезазначеною апеляційною скаргою ОСОБА_1 , як особи, яка не брала участі у справі, в особі представника Олійника О.С. з підстав вирішення питання про права та обов`язки останньої вищезазначеною ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2026 року у цій справі, встановлено, що цим судовим рішенням питання про права та обов`язки саме ОСОБА_1 не могло вирішуватись і не вирішувалось, права останньої цією ухвалою суду першої інстанції не могли бути порушені і не порушені. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною апелянта апеляційному суду не надані.

Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги апелянта. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, ОСОБА_1 та представник останньої не надали апеляційному суду у матеріали цієї справи належних, допустимих доказів того, що саме оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції у цій справі, у будь-який спосіб саме порушено права ОСОБА_1 .

При викладених обставинах, апеляційним судом лише після відкриття апеляційного провадження у цій справі встановлено, що суд першої інстанції вищезазначеною ухвалою від 25 травня 2026 року у цій справі не міг вирішувати і не вирішував питання про права та обов`язки саме апелянта ОСОБА_1 , як особи, яка подала апеляційну скаргу на це судове рішення (ухвалу) з підстав вирішення цією ухвалою судом питання про її права та обов`язки.

Крім того, встановлено, що апелянт ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору за подачу вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі в силу вимог закону.

При вищевикладених обставинах, керуючись ст.ст. 362 ч. 1 п. 3, 381 ч. 2 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , як особи, яка не брала участі у справі, з підстав вирішення судом питання про її права та обов`язки, в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2026 року у цій справі закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної ухвали.

Повна ухвала апеляційним судом складена 09.07.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Онищенко Е.А.Поляков О.З.