Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №334/3742/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 07.07.2026 Справа № 334/3742/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/3742/24

Провадження №22-ц/807/1370/26

Головуючий в 1-й інстанції – Гнатюк О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,

суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2026 року, ухвалене у місті Запоріжжі (повний текст рішення складено 15 квітня 2026 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми. В обґрунтування позову зазначало, що 26.08.2020 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачкою укладений договір про надання кредиту 500838385, відповідно до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» надав позичальнику кредит у сумі 62 756,14 грн. строк кредиту 84 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 43 % річних. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами. АТ «АЛЬФА- БАНК» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 62 756,14 грн., в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 20.12.2021 загальний розмір заборгованості становив 96 853,96 грн., яка складалась з тіла кредиту в розмірі 62 756,14 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 34 097,82 грн. 20.12.2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором 500838385 від 26.08.2020 року. Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачкою станом на 20.12.2021 року обліковується заборгованість в розмірі 96 853,96 грн. Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитмни договором у розмірі 96 853,96 грн., судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7 100,00 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2026 року у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми, відмовлено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати з надання правової допомоги у розмірі 15 000,00 грн., витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 9 627,21 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким стягнути з товариства на користь відповідача витрати на правничу допомогу розмірі 1 000,00 грн.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що витрати на правничу допомогу, визначені відповідачем є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справи не є складною, у мережі Інтеренет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), визначені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їх розміру. Справа є максимально простою більше того, представники відповідача, навіть не приймали участі у судових засіданнях.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Бабіча Сергія Анатолійовича зазначає, що під час розгляду справи суд повно та всебічно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення питання про розподіл судових витрат, Висновки суду відповідають обставинам справи та підтверджуються наявними у справі доказами. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 90840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 30 = 90840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнутих з позивача витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням.

Відповідно до ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

За положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.3 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справі, що у клопотанні про стягнення судових витрат представник відповідача прохав стягнути з позивача на користь відповідача витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 9 627,12 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 23 500,00 грн.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат надані відповідні докази: копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР №1026866 ОСОБА_1 адвокатом Бабіч С.А.; копія свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП №001252; копія договору про надання правничої допомоги від 04.06.2024 укладеного між АБ «Бабіч Сергія Анатолійовича» та ОСОБА_1 ; копія квитанції про сплату вартості експертизи на суму 9627,12 грн; акт прийому-передачі наданої правничої допомоги від 03.03.2026 на суму 23500,00 грн; копія додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги від 04.06.2024; розрахунок суми судових витрат; прибутковий касовий ордер №18 від 03.03.2026 на суму 23500,00 грн;

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з позивача на користь відповідача витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 9 627,12 грн.

Задовольняючи частково вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом першої інстанції вірно враховано правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, за якими суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд першої інстанції вважав, що заявлені представником позивача суми є надмірними та неспівмірними зі складністю справи та дійшов до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що стороною позивача подане клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 1 000 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з позивача витрат на правову допомогу в сумі 15 000 грн., що забезпечуватиме баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2026 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 07 липня 2026 року.

Головуючий С. В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

О.З. Поляков