Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №684/207/26 — Старосинявський районний суд Хмельницької області

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 684/207/26

Провадження № 2/684/245/2026

РІШЕННЯ

іменем України

09 липня 2026 року с-ще Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

судді Гринчук С.М.

за участі секретаря судового засідання Олійник Л.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Яцишин А.О. (в режимі відеоконференції),

відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Цапів І.М.,

треті особи: державний нотаріус Старосинявської державної нотаріальної контори Гоменюк О.О., приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Намистюк Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду с-ща Стара Синява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: державний нотаріус Старосинявської державної нотаріальної контори Гоменюк Олена Олександрівна, приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Намистюк Любов Іванівна про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року позивач ОСОБА_1 через представника – адвоката Яцишина А.О. звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила з урахуванням заяви про зміну предмету позову визнати відмову ОСОБА_1 від прийняття спадщини за законом та заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_5 та відмову від отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя недійсними; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Старосинявської державної нотаріальної контори Гоменюк О.О. 06 серпня 2019 року за реєстровим №945 на ім`я ОСОБА_6 , а саме: визначити, що спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, яке складається з цілого цегляного житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_1 належить: ОСОБА_1 – 1/2 частка; ОСОБА_6 – 1/2 частка; внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, припинивши право власності ОСОБА_6 на 1/2 частку цегляного житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_1 , залишивши у його власності 1/2 частини цього будинку.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що з 19 червня 1971 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . У період шлюбу подружжя набуло житловий будинок, загальною площею 115,6 кв.м., житловою площею 46,4 кв.м., з приналежними до нього господарськими будівлями: цегляний хлів з літньою кухнею – літ. Б, цегляний гараж – літ. В, кам`яний погріб – літ. Г, металева огорожа 1-2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає вказане нерухоме майно об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після його смерті відкрилась спадщина. Вказує, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 жовтня 2019 року, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 57809162 від 04 жовтня 2019 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 183679324 від 04 жовтня 2019 року спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є син – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі з урахуванням 2/3 часток, від яких відмовилися дружина померлого ОСОБА_1 та син померлого ОСОБА_7 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09 серпня 2025 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено в видачі свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя на житловий будинок в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 . Після його смерті приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Намистюк Л.І. 27 червня 2025 року відкрито спадкову справу №77/2025 після його смерті. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 є його мати ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_2 , (на користь якої відмовилася дружина померлого ОСОБА_3 ), та дочка ОСОБА_4 . Зазначає, що фактично відповідач може оформити право власності на 3/4 частки житлового будинку, включивши частку майна, яке не належало спадкодавцю в повному обсязі, чим порушується право позивача. Позивач є особою похилого віку, проживає у спірному будинку та опинилася у ситуації, коли її право на житло фактично ігнорується відповідачем, яка наполягає на набутті права власності на 3/4 частки житлового будинку.

Позивач вважає, що після смерті ОСОБА_5 до складу спадщини могла увійти виключно його частка у спільному майні, тобто 1/2 частка житлового будинку. Інша 1/2 частка не входить до складу спадщини, оскільки належить позивачу на праві спільної сумісної власності. Незважаючи на це, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 06 серпня 2019 року спадкоємцю було передано весь житловий будинок, що суперечить вимогам закону.

Вказує, що позивач відмовилась від спадщини, виходячи з помилкового уявлення про відсутність у неї права на спадкування; наявність законних підстав для усунення від спадкування; неможливість реалізації свого спадкового права. Тобто її волевиявлення формувалося під впливом: неправильного уявлення про юридичні підстави спадкування; фактичну належність їй спадкових прав. Волевиявлення позивачки було сформоване не в умовах свободи вибору, а в умовах викривленої правової реальності. Тобто вона фактично вважала, що вже не має права на спадщину та її право вже припинене у зв`язку із наявністю заповіту її померлого чоловіка на ім`я їхнього сина.

Додатково наголошує на тому, що при поданні заяви про відмову від обов`язкової частки у спадщині позивач припустилася помилки, оскільки є особою похилого віку, особою з інвалідністю ІІ групи; до обов`язкової частки у спадщині, від якої позивач відмовилася, входить 1/2 частка будинку, який є місцем її постійного проживання; на час відмови від спадщини позивач мала переконання, що її син буде її доглядати і після смерті чоловіка.

Тому позивач звернулася до суду з указаним позовом.

21 травня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Цапів І.М. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення щодо поданого позову та вказав, що позивач не навела жодного доказу, яку істотну помилку при роз`ясненні нотаріусом юридичних наслідків вчинення правочину щодо відмови від прийняття спадщини в 2019 році при перебуванні в належному психічному стані здоров`я, нею вчинено відносно оформлення спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_5 на загиблого сина ОСОБА_6 . Також позивач не навела і не надала жодних доказів щодо невиконання сином ОСОБА_6 дій по утриманню нерухомого майна чи ненадання їй допомоги. Всі спірні питання з боку позивача виникли тільки після смерті сина (арк.спр.125-130). В додатково поданих до суду письмових поясненнях (арк.спр.161-163) заявив про сплив позовної давності.

28 травня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Яцишин А.О. подав до суду відповідь на відзив (арк.спр.138-146), у якій викладав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. Зокрема вказав, що спір у даній справі фактично стосується не самого права спадкоємця за заповітом на спадкування, а правових наслідків відмови позивача від спадщини та того, чи усвідомлювала позивач реальний обсяг своїх майнових прав і наслідки поданої заяви. Суть позовних вимог полягає в тому, що на момент подання заяви про відмову від прийняття спадщини позивач помилково вважала, що відмовляється лише від спадкових прав на майно померлого чоловіка; що її особиста 1/2 частка у спільному майні подружжя залишиться за нею незалежно від змісту заяви; що заповіт стосується лише частки спадкодавця, а не всього житлового будинку. Тобто помилка позивача стосувалася саме обсягу її майнових прав, правових наслідків поданої заяви, природи правочину та його юридичних наслідків. Вважає, що саме така помилка відповідно до статті 229 ЦК України є істотною. Зазначив, що 1/2 частка житлового будинку взагалі не входила до складу спадщини, оскільки належала позивачу як співвласнику. Разом із тим, після подання заяви про відмову від спадщини свідоцтво про право на спадщину було видане на весь житловий будинок. Саме це і підтверджує помилкове сприйняття позивачем наслідків поданої заяви. Порушення прав позивача полягає у тому, що її 1/2 частка у спільному майні подружжя не була виділена, позивач не отримала свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, право власності на весь житловий будинок було оформлено за іншою особою, наслідком помилкового волевиявлення стало фактичне вибуття належної позивачу частки майна.

У додаткових поясненнях, які представник позивача подав до суду 15 травня 2026 року, останній додатково зазначив, що при оформленні спадкової справи нотаріусом не було перевірено та належним чином враховано та забезпечено права позивача як дружини померлого на її власну частку у спільному майні подружжя. Вказав також, що позивач вважала, що відмовляється лише від спадкових прав на майно померлого чоловіка, однак не усвідомлювала, що фактично втрачає право на належну їй частку спільного майна подружжя.

Третя особа - державний нотаріус Старосинявської державної нотаріальної контори Гоменюк О.О. в письмових поясненнях від 12 травня 2026 року вважала вимоги позивача безпідставними та зазначила 11 квітня 2019 року вона завела спадкову справу після смерті ОСОБА_5 на підставі заяв його спадкоємців, в тому числі заяви позивача - ОСОБА_1 . При заведенні спадкової справи за даними Спадкового реєстру встановила наявність заповіту спадкодавця щодо житлового будинку в АДРЕСА_1 на ім?я сина спадкодавця ОСОБА_6 . Спадкоємцям було роз?яснено положення ЦК України про те, що право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття шляхом подання відповідних заяв особисто нотаріусу у письмовій формі. Приймаючи від спадкоємців заяви про прийняття спадщини та про відмову від її прийняття, вона роз`яснила зміст статей 1273 ЦК України щодо їх права на відкликання таких заяв протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, правові наслідки відмови від прийняття спадщини (статті 1275 ЦК України), про що зазначено в текстах їх заяв. Так як було встановлено, що позивач ОСОБА_1 є одним з подружжя, що пережив спадкодавця, та має право на частку в спільному майні подружжя щодо вказаного житлового будинку як такого, що набутий у власність під час зареєстрованого шлюбу та є предметом заповіту не на її користь, їй було роз?яснено її право на отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя згідно зі статтею 71 Закону України "Про нотаріат". Позивач у своїй заяві зазначила, що не претендує на отримання такого свідоцтва. Оскільки заповіт спадкодавця стосувався лише житлового будинку в АДРЕСА_1 , спадкоємцям ОСОБА_5 було роз?яснено їх право на спадкування за законом майна, неохопленого заповітом, на що ними були подані заяви про відмову від прийняття спадщини за законом. Окрім того, ОСОБА_1 було роз?яснено її право на спадкування права на обов?язкову частку у спадщині як непрацездатній вдові згідно зі статтею 1241 Цивільного кодексу України, від спадкування якої вона теж відмовилась, про що зазначено в тексті її заяви.

Таким чином вказує, що позивач ОСОБА_1 11 квітня 2019 року до Старосинявської державної нотаріальної контори подала заяву про відмову від прийняття спадщини за законом та за заповітом на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця, а також про те, що вона не претендує на видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. Враховуючи всі надані документи, подані заяви та матеріали спадкової справи, після закінчення строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, вона видала спадкоємцю ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок в АДРЕСА_1 , та свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки з кадастровими номерами 6824482000:01:001:0031 та 6824482000:01:001:0032.

Заява про відмову від прийняття спадщини позивач подала особисто до Старосинявської державної нотаріальної контори у письмовій формі. Вона перевірила її дієздатність, волевиявлення, а також належність документа, що посвідчує її особу. Позивач особистим підписом на заяві підтвердила, що розуміє значення своїх дій та може керувати ними, розуміє обставини, які мають для неї істотне значення, відсутність фізичного і психічного тиску з боку інших осіб щодо неї під час подання та підписання такої заяви, подання заяви відбулося за її справжньою волею.

Окрім того зазначає, що перед поданням заяви позивачу було роз`яснено серед іншого зміст статті 225 ЦК України (щодо вчинення правочину, яка в момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними), статті 229 ЦК України (щодо вчинення правочину під впливом помилки), статті 230 ЦК України (щодо вчинення правочину під впливом обману), а також зміст статті 1270 ЦК України (щодо строків для прийняття спадщини), статті 1273 ЦК України (щодо права на відмову від спадщини та відкликання відмови від прийняття спадщини), статті 1275 ЦК України (щодо правових наслідків відмови від прийняття спадщини), зі змістом заяви позивачка ознайомилася особисто у її присутності та особисто підписала її текст.

У зв`язку з викладеним вважає, що при заведенні спадкової справи ОСОБА_5 , прийнятті заяв про відмову від прийняття спадщини після смерті спадкодавця від позивача, а також при видачі свідоцтв про право на спадщину спадкоємцеві ОСОБА_6 нотаріус не порушила вимог чинного законодавства, нотаріальна дія вчинена відповідно до вимог ЦК України, закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Представник позивача – адвокат Яцишин А.О. в судовому засіданні позов підтримав з врахуванням поданої заяви про зміну предмета позову та просив задовольнити. Додатково вказав на те, що позивач не відмовлялася від свого права на частку у спільному сумісному майні подружжя, відмовилася лише від видачі відповідного свідоцтва.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилися про розгляд справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Цапів І.М. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях. Додатково зазначив, що внучки позивача не мають заперечень проти оформлення будь-яких юридичних документів, щоб позивач проживала в подальшому в будинку. Але вона не хотіла оформляти жодних документів.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні не визнала позов, просила відмовити в позові та вказала, що знає про те, що спірний будинок набутий під час шлюбу позивача та ОСОБА_5 , але її батько – ОСОБА_6 безпосередньо брав участь у його побудові і дав велику частину грошей, він працював за кордоном і пересилав гроші своїм батькам ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які їх використовували для будівництва будинку. Їй також відомо про те, ОСОБА_5 пообіцяв, що коли він помре, то будинок буде належати ОСОБА_6 , оскільки квартира, яка також належала подружжю, що знаходилася по АДРЕСА_2 , була продана і всі кошти були передані ОСОБА_7 брату ОСОБА_6 . Тобто існувала така домовленість, що кошти від продажу квартири будуть передані ОСОБА_7 , а будинок ОСОБА_5 переписує на свого сина ОСОБА_6 , що він і зробив.

Треті особи:

- державний нотаріус Старосинявської державної нотаріальної контори Гоменюк О.О. в судове засідання не з`явилася, про дату та місце розгляду справи повідомлена, в письмових поясненнях від 12 травня 2026 року, серед іншого просила розгляд справи проводити за її відсутності.

- приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Намистюк Л.І. в судове засідання не з`явилася, про дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки.

23 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (арк.спр.42).

21 травня та 02 червня 2026 року підготовче засідання відкладено у зв`язку з клопотанням представника позивача та відповідача.

Ухвалою судді Старосинявського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті, задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків.

Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.

З`ясувавши фактичні обставини у справі, на які заявник покликається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, зважаючи на таке.

Суд установив, що 19 червня 1971 року ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб у Требуховецькій сільській раді Летичівського району Хмельницької області, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 (арк.спр.11) та Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00022593467 від 11 квітня 2019 року (арк.спр.67 (зворот) – 68).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , батьками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Меджибізькою селищною радою депутатів трудящих від 05 червня 1972 року, актовий запис №11 (арк.спр.19,64, 104 (зворот)).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Старосинявським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (арк.спр.57). На день смерті він був зареєстрований за адресою: по АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою Старосинявської селищної ради від 14 березня 2019 року (арк. спр. 52). На день його смерті за вказаною адресою була зареєстрована ОСОБА_1 (арк.спр.62(зворот)).

ОСОБА_5 був власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення №2 від 18 листопада 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 , витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВЕ №413598 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №175962296 від 01 серпня 2019 року та №176482598 від 06 серпня 2019 року (арк.спр.12-13, 71, 73-79).

З Технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що власником будинку загальною площею 115.6 кв.м., в т. числі житловою – 46.4 кв.м., допоміжною – 69.2 кв.м, є ОСОБА_5 частка якого становить – 1 (арк.спр.14-15).

10 січня 2007 року ОСОБА_5 склав заповіт (арк.спр.63 (зворот)), за змістом якого на випадок своєї смерті надав розпорядження про те, що житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , заповідає ОСОБА_6 .

За матеріалами Спадкової справи №52/2019 померлого ОСОБА_5 встановлено, що після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 подала заяву про відмову від прийняття спадщини за законом та за заповітом на спадкове майно, яке залишилося після смерті чоловіка на користь сина померлого ОСОБА_6 , у вказаній заяві зазначила також, що не претендує на видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та що зміст статей 225, 229-231, 233, 1273, 1275 ЦК України їй роз`яснено (арк.спр.54-55). Від прийняття спадщини на користь ОСОБА_6 відмовився також син померлого ОСОБА_7 , про що подав нотаріусу відповідну заяву (арк. спр. 55).

11 квітня 2019 року ОСОБА_6 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини (арк.спр.56).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 серпня 2019 року, ОСОБА_6 є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_5 , яке складається з: цілого цегляного житлового будинку – літ. А, загальною площею 115,6 кв.м., житловою площею - 46.4 кв.м., з приналежними до нього господарськими будівлями (арк.спр.16, 80).

Видачу вказаного свідоцтва про право на спадщину зареєстровано в Спадковому реєстрі, що підтверджено Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №57120351 від 06 серпня 2019 року (арк.спр.17).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №176495642 від 06 серпня 2019 року, зареєстровано право власності ОСОБА_6 на житловий будинок приватної форми власності за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 1/1 частки (арк.спр.18, 82).

ОСОБА_6 також є спадкоємцем майна ОСОБА_5 , спадщина складається з: земельної ділянки площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом від 04 жовтня 2019 року (арк.спр.20, 88) та земельної ділянки площею 0,1012 га, яка розташована за адресою: с. Заставці, Старосинявський район Хмельницька область, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом від 04 жовтня 2019 року (арк.спр.89).

Видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 спадкоємцю ОСОБА_6 щодо вказаних земельних ділянок зареєстровано в Спадковому реєстрі, що підтверджено Витягами про реєстрацію в Спадковому реєстрі №57809162 від 04 жовтня 2019 року (арк.спр.21, 90) та №57809201 від 04 жовтня 2019 року (арк.спр.91).

Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 жовтня 2019 року №183679324 та №183675274, зареєстровано право власності ОСОБА_6 на вказані земельні ділянки приватної форми власності, частка 1/1 (арк.спр.22,92, 93).

09 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Старосинявської державної контори з заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку з спільному майні подружжя, тобто на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (арк.спр.94).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державний нотаріус Старосинявської державної нотаріальної контори від 09 серпня 2025 року за №364/02-14/2025 ОСОБА_9 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя на вказаний житловий будинок після смерті ОСОБА_5 , оскільки за матеріалами спадкової справи остання подала заяву про відмову від прийняття спадщини за законом та заповітом після смерті спадкодавця та про відмову від отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на цілий житловий будинок вже видане спадкоємцю за заповітом ОСОБА_6 з урахуванням відмови ОСОБА_1 від отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (арк.спр.25, 95).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в селі Бояро-Лежачі Конотопського району Сумської області, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 від 11 червня 2025 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану та місця проживання Старосинявської селищної ради (арк.спр.23, 101) та Сповіщення сім`ї №20 від 03 червня 2025 року (арк.спр.127).

27 червня 2025 року приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Намистюк Л.І. було зареєстровано спадкову справу №77/2025 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , що підтверджується Інформаційною довідкою за Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №81828302 від 11 липня 2025 року (арк.спр.24,102).

Відповідно до листа приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Намистюк Л.І. за №102/02-14 від 02 квітня 2026 року встановлено, що після смерті ОСОБА_6 відкрита спадкова справа №77/2025 та спадкоємцями за законом після його смерті є: на 1/4 частки мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та на 3/4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , оскільки на її користь відмовилась дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (арк.спр.26).

За матеріалами Спадкової справи №77/2025 померлого ОСОБА_6 встановлено, що після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали заяви про відмову від прийняття спадщини за законом на спадкове майно на користь ОСОБА_2 (арк.спр.100), а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали заяви про прийняття спадщини (арк.спр.99 (зворот), 104).

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (сусіди) в судовому засіданні показали, що після смерті ОСОБА_5 його та позивача син ОСОБА_6 допомагав матері по господарству, спілкувався з нею. Щодо спору відносно майна між ними та обставин спадкування їм не відомо.

Позивач, вказуючи на порушення її законних прав та інтересів та неможливістю їх реалізувати в позасудовому порядку, звернулася до суду за захистом таких з вказаним позовом.

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права.

В силу вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається із позовної заяви з урахуванням зміни предмета позову, остання заявила вимогу про визнання її відмови від прийняття спадщини за законом та заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_5 та відмови від отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя недійсними з підстав вчинення такої відмови під впливом помилки відповідно до статті 229 ЦК України.

Суд установив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відкрилась спадщина. За життя останній склав заповіт, яким заповів сину ОСОБА_6 житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

В силу вимог частини першої 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Таким чином, позивач як непрацездатна вдова, мала право на обов`язкову частку у спадщині після смерті чоловіка.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу.

В силу вимог частини п`ятої статті 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Згідно з матеріалами спадкової справи №52/2019 щодо майна померлого ОСОБА_5 позивач ОСОБА_1 в межах 6-тимісячного строку з часу відкриття спадщини звернулась до нотаріуса із заявою, відповідно до змісту якої вона, усвідомлюючи значення своїх дій, без застосування жодного тиску, за своєю справжньою волею відмовилась від прийняття спадщини після смерті чоловіка на користь сина померлого - ОСОБА_6 , вказала при цьому, що не претендує на видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя.

Згідно з частиною першою статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, в ході розгляду справи судом не здобуто належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про помилку щодо обставин, які мають істотне значення, на час подання позивачем заяв про відмову від прийняття спадщини після смерті чоловіка та про відмову від отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.

Посилання позивача на те, що при поданні заяви вона припустилася помилки, оскільки є особою похилого віку, особою з інвалідністю ІІ групи; до обов`язкової частки у спадщині, від якої позивач відмовилася, входить 1/2 частка будинку, який є місцем її постійного проживання; на час відмови від спадщини позивач мала переконання, що її син буде її доглядати і після смерті чоловіка, не можуть бути визнані підставою для визнання відмови недійсною, так як відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, тому спадкоємець не може ставити відмову від успадкування своєї частки у майні померлого в залежність від будь-яких умов чи застережень.

При цьому, нотаріус роз`яснила можливість відкликати відмову від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, однак позивач таким правом не скористалась.

Таким чином, оскільки судом не здобуто належних доказів того, що при поданні заяви про відмову від спадщини позивач дійсно помилялася щодо обставин правочину та що помилка мала істотне значення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення її вимог в цій частині.

Окрім того, щодо вимоги позивача про визнання недійсною її відмови від отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя з підстав вчинення такої відмови під впливом помилки, суд додатково зазначає таке.

Частинами першою та другою статті 71 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Аналогічна норма викладена і в пункті 1.1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №296/5 22 лютого 2012 року.

Окрім того, розділ 4 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, передбачає, що свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Одержання частки у спільному майні є правом того із подружжя, хто є живим. Той із подружжя, хто є живим, має право подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця. Така заява подається нотаріусу у письмовій формі.

Таким чином, 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 скористалася своїм правом та подала нотаріусу заяву про те, що не претендує на видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. Натомість 09 серпня 2025 року звернулася до нотаріуса із заявою, за змістом якої просила видати їй як дружині спадкодавця ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на частку спільному майні подружжя – на житловий будинок.

З приводу вказаного, суд зазначає, що у випадку, якщо особа добровільно відмовилася від видачі свідоцтва про права на частку в праві спільної сумісної власності, а у подальшому змінила своє рішення та звертається із заявою про видачу такого свідоцтва та про оспорення свідоцтва про право на спадщину, в яке включено таке майно, що є проявом доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити суб`єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі №532/1550/23.

Отже, ОСОБА_1 , яка мала право на частку в спільній власності та обов`язкову частку в спадщині, добровільно висловила як прямо (у заяві від 11 квітня 2019 року), так і своєю подальшою поведінкою протягом шести років дала зрозуміти, що відмовляється від належних їй майнових прав. Після таких дій ОСОБА_1 спадкоємець ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право власності за заповітом на спірне майно, яке за життя належало спадкодавцю ОСОБА_5 , законно з дотриманням вимог чинного законодавства, право спадкодавця на це майно ніким не було оспорено, дії нотаріуса не були оскаржені позивачем. Тому поведінка позивача суперечить добрій совісті, оскільки не відповідає попереднім заявам та поведінці, а інший суб`єкт розумно покладалася на них. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог і в цій частині.

Оскільки відсутні підстави для задоволення вимог про визнання недійсними відмови позивача від прийняття спадщини після смерті чоловіка та від отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя відсутні підстави для задоволення решти позовних вимог, відтак в позові слід відмовити.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позову, заява представника відповідача – адвоката Цапів І.М. про сплив строку позовної давності судом не вирішується.

При вирішення питання щодо судових витрат, суд, виходячи із вимог статті 141 ЦПК України, покладає понесені позивачем судові витрати на останню, оскільки у позові відмовлено.

Керуючись статтями 2, 12, 81, 141, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: державний нотаріус Старосинявської державної нотаріальної контори Гоменюк Олена Олександрівна, приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Намистюк Любов Іванівна про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_6 .

Представник позивача: адвокат Яцишин Анатолій Олександрович, місцезнаходження: вул. Героїв Маріуполя, 5, оф. 329, м. Хмельницький, 29000, РНОКПП - НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП – НОМЕР_8 .

Представник відповідача Голодної В.В.: адвокат Цапів Ігор Миколайович, місцезнаходження: АДРЕСА_5 , РНОКПП – НОМЕР_9 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП – НОМЕР_10 .

Третя особа: державний нотаріус Старосинявської державної нотаріальної контори Гоменюк Олена Олександрівна, місцезнаходження: вул. Грушевського, 62, с-ще Стара Синява, Хмельницький район, Хмельницька область, 31400.

Третя особа: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Намистюк Любов Іванівна, місцезнаходження: вул. Грушевського, 52/1, с-ще Стара Синява, Хмельницький район, Хмельницька область, 31400, РНОКПП - НОМЕР_11 .

Повне судове рішення складено 09 липня 2026 року.

Суддя С.М. Гринчук