Вирок від 07 липня 2026 р. у справі №673/661/26 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Деражнянський районний суд Хмельницької області

вул.Миру,43 м.Деражня, Хмельницький район, Хмельницька обл., Україна ін.32200

Справа № 673/661/26

Провадження № 1-кп/673/131/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 р.м. Деражня

Деражнянський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої – судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

його захисника- адвоката: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Деражня кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Деражня Деражнянського району Хмельницької області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , що мешкає за адресою АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, фізичної особи – підприємця, з вищою освітою, одруженого, що має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.254, ч.1 ст.239 КК України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 , на частині земельної ділянки площею 0,0189 га, сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6821588800:04:044:0001, яка розташована за межами населеного пункту с. Шпичинці Деражнянської міської ради Хмельницького району Хмельницької області, загальною площею 1,0000 га, якою користується без жодних правових підстав, усвідомлюючи про відсутність у нього права власності чи інших речових прав на користування земельною ділянкою та усвідомлюючи, що земельна ділянка не належить до земель промисловості, розмістив на ній об`єкти хімічного виробництва, а саме 5 металевих бочок (піролізних печей) для випалювання деревного вугілля, без облаштування фундаменту.

В подальшому ОСОБА_4 , реалізовуючи свій умисел, спрямований на використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, у період з січня 2021 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) до 23 березня 2026 року, всупереч вимогам пунктів «а», «б» та «ґ» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, відповідно до яких він, як землекористувач зобов`язаний: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі, достовірно знаючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 6821588800:04:044:0001, що розташована за межами с. Шпичинці Деражнянської міської ради Хмельницького району Хмельницької області призначена для ведення особистого селянського господарства, без зміни її цільового призначення, на частині земельної ділянки, умисно, протиправно, шляхом використання об`єктів хімічного виробництва – 5 металевих бочок (піролізних печей), для випалювання деревного вугілля, без облаштування фундаменту, здійснював незаконне виробництво деревного вугілля.

Безгосподарське використання ОСОБА_4 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6821588800:04:044:0001, загальною площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами с. Шпичинці Деражнянської міської ради Хмельницького району Хмельницької області не за цільовим призначенням призвело до неможливості її використання як землі сільськогосподарського призначення, тобто спричинило виведення її з сільськогосподарського обороту.

Тобто, своїми умисними діями, які виразились у безгосподарському використанні земель, якщо це спричинило виведення земель з сільськогосподарського обороту, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 254 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 , будучи фізичною особою-підприємцем з видами економічної діяльності 02.20 «Лісозаготівлі» (основний), 20.14 «Виробництво інших основних органічних хімічних речовин», тобто суб`єктом господарської діяльності, не забезпечив дотримання вимог законодавства, що регулює порядок охорони земель та поводження з відходами в ході здійснення, діяльності із випалювання деревного вугілля (вуглевипалювання), без відповідного дозволу.

Так, ОСОБА_4 , здійснюючи свою діяльність на земельній ділянці сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6821588800:04:044:0001, загальною площею 1,0000 га, що розташована за межами с. Шпичинці Деражнянської міської ради Хмельницького району Хмельницької області, в порушення вимог Закону України «Про охорону земель» та Земельного кодексу України, у період з січня 2021 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) до 23 березня 2026 року, використовував розміщені на вказаній земельній ділянці 5 стаціонарних джерел забруднення (піролізні печі), які в сукупності утворюють виробничий комплекс з випалювання деревного вугілля.

Статтею 46 Закону України «Про охорону земель» визначено, що громадяни, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про управління відходами».

Функціонування вищевказаного комплексу супроводжується виділенням джерелом забруднення шкідливих речовин в атмосферне повітря, а також утворення рідких відходів у вигляді різної за своїм хімічним складом смолистої маси, сформованої внаслідок термічної обробки переважно твердих порід деревини. Недотримання ОСОБА_4 спеціальних правил поводження із відходами виробництва та неконтрольоване потрапляння їх впродовж тривалого періоду часу на поверхню ґрунту безпосередньо під зазначеним комплексом призвели до забруднення частини вищевказаної земельної ділянки площею 189 кв.м. шляхом значного збільшення концентрації вмісту певних шкідливих речовин у складі ґрунту та просочування забруднюючої речовини на глибину 0,20 м.

Зокрема, безпосередньо на місці видимого забруднення обсяг виявленої забруднюючої речовини у вигляді нафтопродуктів сягає 1240 мг/кг, що в 2,48 рази перевищує вміст гранично допустимої концентрації зазначеної речовини (500 мг/кг), що регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 № 1325 «Про затвердження нормативів гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також переліку таких речовин».

Також, обсяг виявленої забруднюючої речовини у вигляді органічних речовин, що екстрагуються петролейним ефіром (мінеральних та рослинних олій, рослинних та тваринних жирів, мил, смол, важких вуглеводів тощо), вміст яких законодавством не передбачено, сягає 1568 мг/кг, що в 24,65 разів перевищує вміст зазначеної речовини у фонових пробах ґрунту (63,6 мг/кг).

Зазначені умисні дії ОСОБА_4 призвели до забруднення не передбачених для використання у вказаній діяльності земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства шкідливими для довкілля речовинами, відходами та іншими матеріалами, що, з огляду на обсяг перевищення нормативів речовин, створило небезпеку для довкілля, та спричинення шкоди навколишньому природному середовищу від забруднення земельної ділянки в загальній сумі 4 030,90 грн.

Тобто, ОСОБА_4 своїми умисними діями, що виразилися у забрудненні земель речовинами, відходами та іншими матеріалами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для довкілля, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.239 КК України.

28.05.26р. до суду надійшов обвинувальний акт разом із угодою про визнання винуватості, підписаною 27.05.2026 року між прокурором Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , на підставі ст. 37 КПК України, наділеним повноваженнями процесуального прокурора у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_4 і його захисником - адвокатом ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості (Далі Угода).

В підготовчому засіданні прокурор вказує, що при укладенні даної Угоди дотримані всі вимоги і правила, встановлені чинними КПК України та КК України, просив долучити до обвинувального акту матеріали кримінального провадження відносно обвинуваченого, а саму Угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.

В свою чергу обвинувачений у повному обсязі сформульованої підозри та обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, просить затвердити угоду, укладену між ним та прокурором, стверджуючи, що передбачені в Угоді наслідки її укладення, затвердження та невиконання йому роз`яснені та зрозумілі.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, перевіривши умови укладання Угоди, відповідність її змісту вимогам чинного кримінального процесуального законодавства України, роз`яснивши та з`ясувавши в обвинувачуваного повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили б його погодитися на підписання Угоди про визнання винуватості, характеру висунутого обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану Угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Так, у відповідності до п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно п.2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

В свою чергу, судом встановлено, що згідно даної Угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого, між прокурором та обвинуваченим була досягнута домовленість про призначення останньому відповідного покарання, а також з`ясовано, що обвинувачений розуміє права, визначені п. 1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання - за ч. 1 ст. 254 КК України – у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; за ч.1 ст.239 КК України – у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначене остаточне покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень, застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, зміст Угоди відповідає вимогам ст.472 КПК України, тому, з огляду на викладене, суд не знаходить передбачених ч.7 ст.474 КПК України обставин для відмови у затвердженні угоди.

Суд погоджується із викладеною в угоді правовою кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_4 та вважає, що його дії правомірно кваліфіковано за ч.1 ст.254 КК України як безгосподарське використання земель, якщо це спричинило виведення земель з сільськогосподарського обороту, тому його винуватість у вчиненні інкримінованого йому проступку суд визнає доведеною.

Також, суд погоджується із викладеною в угоді правовою кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_4 та вважає, що його дії правомірно кваліфіковано за ч.1 ст.239 КК України як забруднення земель речовинами, відходами та іншими матеріалами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для довкілля, тому його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину суд визнає доведеною.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує умови Угоди, ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, що інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення, згідно зі ст.12 КК України, один, - ч.1 ст.254 КК України є проступком, а інший ч.1 ст.239 КК України - нетяжким злочином, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, має неповнолітнього утриманця, повністю відшкодував заподіяну шкоду.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого судом визнаються щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Таким чином, суд, діючи в порядку ст.474 КПК України, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження та відповідної перевірки матеріалів самого кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, узгоджені сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, умови угоди відповідають вимогам чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства України, інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб; виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань є можливим; наявні фактичні обставини для визнання винуватості, тому укладена Угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Угоду про визнання винуватості від 27.05.26 року, укладену сторонами обвинувачення та захисту в даному кримінальному провадженні належить затвердити, а обвинуваченого визнати винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та призначити йому узгоджену сторонами міру покарання, як необхідну та достатню для його виправлення та попередження нових правопорушень.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, запобіжний захід обвинуваченому не обирався, цивільний позов не пред`являвся.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.314, 368-375 та 472-475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості від 27.05.2026 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , затвердити.

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 254, ч. 1 ст. 239 КК України та призначити йому узгоджену міру покарання:

- за ч. 1 ст. 254 КК України – у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

- за ч.1 ст.239 КК України – у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази по справі:

- земельну ділянку з кадастровим номером 6821588800:04:044:0001 площею 1,0000 га, яка знаходиться за межами с. Шпичинці на території Деражнянської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області та перебуває у приватній власності ОСОБА_6 – повернути ОСОБА_6 , скасувавши арешт накладений ухвалою Летичівського районного суду №678/421/26 провадження № 1-кс-678-174/26 від 24.03.2026.

- 5 (п`ять) металевих бочок (ємностей) для випалювання деревного вугілля, що розміщенні на земельній ділянці з кадастровим номером 6821588800:04:044:0001, площею 1,0000 га, що розташована за межами с. Шпичинці на території Деражнянської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області – повернути ОСОБА_4 , скасувавши арешт, накладений ухвалою Летичівського районного суду від 24.03.2026.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку через Деражнянський районний суд Хмельницької області, який його ухвалив, до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після проголошення вручається безпосередньо обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1