Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №608/2113/25 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія:

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року Справа № 608/2113/25

Номер провадження2-а/608/30/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої судді Запорожець Л. М.

за участю секретаря с/з Фаштиковської М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення. В позовній заяві вказав, що 04 серпня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №2368 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних.

Зазначає, що 31 липня 2025 року його було доставлено до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що з 12.07.2025 року знаходиться а базі розшуку Черкаського РУП ГУ НП в Черкаській області ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння правопорушення за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що він, ОСОБА_1 , з 04.03.2020 року перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 та 19.06.2025 року йому, відповідно до пункту 28 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», направлена повістка №4035975 засобами поштового зв`язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_5 02.07.2025р. о 14:00 годині для уточнення даних.

Відповідно до даних поштового оператора АТ «УКРПОШТА» щодо надсилання рекомендованого поштового відправлення №0610262522140, поштове відправлення повернулось в ІНФОРМАЦІЯ_5 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Дата довідки про причини повернення/досилання -02.07.2025р..

Вказує, що як вбачається із протоколу №90 про адміністративне правопорушення від 31.07.2025 року, Позивач на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_5 не з`явився. Будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.

Враховуючи, що повістка не була ним отримана, жодного повідомлення про направлення йому будь-якого поштового відправлення, повідомлення здійсненого засобами телефонного зв`язку, в тому числі з допомогою СМС, у період з 19 червня 2025 року по 02 липня 2025 року він не отримував, вважає, що твердження щодо порушення ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення такими, що не відповідають дійсності.

Крім того, станом на 31 липня 2025 року він мав чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Вказане підтверджується довідкою за №283 від 11 лютого 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.2, ч.3, ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, яка є педагогічним працівником закладу професійної вищої освіти.

Таким чином, під час надання довідок за №283 від 11 лютого 2025 року, №3242 від 12 серпня 2024 року та №5752 від 08 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 отримано всі необхідні облікові та персональні дані, що дали можливість оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Вказані факти були проігноровані Відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови. Крім того, відповідач не надав жодних пояснень з якою метою та які саме облікові персональні дані мають бути уточненими.

Більш того, довідка про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період є дійсною за умови пред`явлення військово-облікового документа та документа, що посвідчує особу.

На виконання вимог ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ним було отримано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серія НОМЕР_1 від 26 грудня 2023 року.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_7 не надав жодного доказу того, що ним не були уточнені будь-які облікові дані і у зв`язку із цим виникла необхідність виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказана постанова №2368 від 04 серпня 2025 року за справою про адміністративне правопорушення була надіслана відповідачем 26 серпня 2025 року засобами поштового зв`язку. 28 серпня 2025 року постанова №2368 від 04 серпня 2025 року було отримана ним у відділенні поштового зв`язку. А, отже перебіг строку оскарження починається з 29 серпня 2025 року.

Зважаючи на викладені обставини, вважає постанову незаконною та такою, що підлягає до скасування.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, на адресу суду поступила заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задоволити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, подав відзив на позовну заяву, постановою вважає законною, в задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Враховуючи заяву позивача, відзив відповідача, розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких мотивів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом встановлено, що 04 серпня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №2368 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних.

Постанова №2368 від 04 серпня 2025 року за справою про адміністративне правопорушення була надіслана відповідачем 26 серпня 2025 року засобами поштового зв`язку. 28 серпня 2025 року постанова №2368 від 04 серпня 2025 року було отримана позивачем відділенні поштового зв`язку. А, отже перебіг строку оскарження починається з 29 серпня 2025 року.

Як вбачається з позовної заяви, 31 липня 2025 року позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що з 12.07.2025 року він знаходився в базі розшуку Черкаського РУП ГУ НП в Черкаській області ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння правопорушення за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що, ОСОБА_1 , з 04.03.2020 року перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 та 19.06.2025 року йому, відповідно до пункту 28 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», направлена повістка №4035975 засобами поштового зв`язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_5 02.07.2025р. о 14:00 годині для уточнення даних.

Відповідно до даних поштового оператора АТ «УКРПОШТА» щодо надсилання рекомендованого поштового відправлення №0610262522140, поштове відправлення повернулось в ІНФОРМАЦІЯ_5 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Дата довідки про причини повернення/досилання -02.07.2025р..

Як вбачається із матеріалів протоколу №90 про адміністративне правопорушення від 31 липня 2025 року, Позивач на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_5 не з`явився. Будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.

Судом встановлено, що повістка не була отримана позивачем, жодного повідомлення про направлення йому будь-якого поштового відправлення, повідомлення здійсненого засобами телефонного зв`язку, в тому числі з допомогою СМС, у період з 19 червня 2025 року по 02 липня 2025 року він не отримував..

Крім того, Відповідачем не надано для ознайомлення жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, окрім зазначення в протоколі №90 про адміністративне правопорушення від 31 липня 2025 року інформації щодо номеру поштового відправлення та зазначення дати довідки про причини повернення/досилання.

Судом також встановлено, що станом на 31 липня 2025 року позивач мав чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Вказане підтверджується довідкою за №283 від 11 лютого 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.2, ч.3, ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, яка є педагогічним працівником закладу професійної вищої освіти.

Суд звертає увагу суду, на наявність у позивача довідок про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.2, ч.3, ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, яка є педагогічним працівником закладу професійної вищої освіти за №3242 від 12 серпня 2024 року та №5752 від 08 листопада 2024 року.

Відповідно до ч.8 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки зід призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, під час надання довідок за №283 від 11 лютого 2025 року, №3242 від 12 серпня 2024 року та №5752 від 08 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 отримано всі необхідні облікові та персональні дані, що дали можливість оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Вказані факти були проігноровані відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови. Крім того, відповідач не надав жодних пояснень з якою метою та які саме облікові персональні дані мають бути уточненими ОСОБА_1 .

Довідка про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період є дійсною за умови пред`явлення військово-облікового документа та документа, що посвідчує особу.

На виконання вимог ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивачем було отримано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серія НОМЕР_1 від 26 грудня 2023 року.

Вказаний документ також не був досліджений в якості доказу Відповідачем.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_7 не надав жодного доказу того, що позивачем не були уточнені будь-які облікові дані і у зв`язку із цим виникла необхідність виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Окрім того, як встановлено судом, протокол та постанову про притягнення позивача до адміністративнї відповідальності було винесено без його повідомлення, що позбавило позивача прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Повістка, про яку йдеться в постанові позивачу не вручалася.

Крім того, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1КУпАП, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик ТЦК та СП, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у ТЦК та СП підтвердних документів про отримання особою виклику (ч. 5 ст. 258КУпАП).

Суд вважає, що відповідачем не доведено факт належного вручення позивачу повістки, мобілізаційного розпорядження, чи розпорядження під особистий підпис про необхідність явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 02.07.2025 року для уточнення військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а сама постанова про накладення адміністративного стягнення не дає суду достатніх підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив дане адміністративне правопорушення.

Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період, і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються - за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.

Відповідно до ч .3 ст. 2 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію » від 21.10.1993 № 3543-ХП, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно з п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку :

*день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та /або документами від поштового оператора;

*день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи , повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 ( в редакції постанови КМУ від 10.10.2023 №1071) встановлено , що рекомендовані листи з позначкою « Повістка ТЦК » під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача ) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та /або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК », працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Як зазначено вище, повістку про виклик до ТЦК та СП ОСОБА_1 не отримував.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Так, статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд вважає, що у сукупності встановленого та викладеного, у даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення (відсутній умисел на вчинення правопорушення), за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим адміністративне стягнення накладено на позивача необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Окрім того ІНФОРМАЦІЯ_7 не вжив заходів для повного з`ясування обставин справи та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону.

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Жодних доказів щодо повідомлення позивача про те, що буде розглядатися адміністративна справа щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП, відсутні. Наявна у матеріалах справи копія оскаржуваної постанови та її зміст дають можливість стверджувати, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП проводився за відсутності позивача.

Відтак, оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки має місце порушення норм процесуального права при її винесені, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягається до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Тобто, розгляд справ відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».

За таких обставин, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови та її скасування.

Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

З урахуванням наведеного встановлено, що оскаржувана постанова винесена з суттєвими порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ст.2 ч.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача – суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Заразом для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності встановленню підлягають наступні оставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Проте, посадова особа відповідача при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не врахувала вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставини, за яких було вчинено правопорушення, і чи наявний в діях позивача склад адміністративного правопорушення, пстепбаченого ч.3 ст.210 -1 КУпАП.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 N 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі N 463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.95 у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

В силу ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.

У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідач не вказав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог ст. 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.

Позивачем своєчасно у встановленому порядку було оновлено дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відтак, на момент складення протоколу №2368 від 04 серпня 2025 року та винесення постанови №2368 від 04 серпня 2025 року, електронний військово-обліковий документ, який має таку саме юридичну силу як і паперовий, міг бути перевірений співробітниками відповідача, у зв`язку з чим положення частини третьої статті 210-1 КУпАП не можуть бути застосовані до дій позивача.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.

Також, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).

Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий -: згляд до компетентного органу (посадової особи);

3)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про ввзгіністративне правопорушення;

4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: посутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є не доведеним.

Враховуючи всі наведені обставини, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, вважаю, що відповідач протиправно притягнув позивача до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим оскаржувана вище постанова року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.

Керуючись ст. ст. 7, 9, ч. 3 ст. 210-1, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 122, 139, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задоволити.

Скасувати постанову серії № 2368 від 04 серпня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Судові витрати по справі покласти на сторони, в межах ними понесених.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Строк виготовлення повного тексту рішення 08 липня 2026 року.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/2113/25.

Рішення набрало законної сили " " _________________ року.

Суддя: Л. М. Запорожець

Копію рішення видано " " ________________ року.

Секретар: