Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №200/2747/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

Суд: Перший апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 08 липня 2026 р.

Справа: №200/2747/26

Суддя: Блохін Анатолій Андрійович

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року справа №200/2747/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 200/2747/26 (суддя в І інстанції Смагар С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості, середнього заробітку, моральної шкоди,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиконанні рішення суду у справі № 200/3103/25, ненарахуванні та невиплаті грошового забезпечення та непроведенні повного розрахунку при звільненні;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань заборгованість грошового забезпечення за період з 23.09.2021 по 19.09.2024 у розмірі 741 870 грн.;

- стягнути 3% річних за період з 20.09.2024 по день ухвалення рішення суду;

- стягнути компенсацію втрати частини доходів за період з 23.09.2021 по день фактичної виплати у розмірі, визначеному судом (орієнтовно 259 654 грн);

- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20.09.2024 по 20.03.2025 у розмірі 294 422 грн.;

- стягнути моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 200/2747/26 відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, визнано неповажними причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості, середнього заробітку, моральної шкоди, повернуто позивачу.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважаючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржену ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов висновку про застосування тримісячного строку звернення до суду. Такий висновок є помилковим, оскільки суд неправильно визначив правову природу спірних правовідносин. Грошове забезпечення є заробітною платою. Оскільки грошове забезпечення є заробітною платою, а середній заробіток — похідною виплатою, до цих правовідносин не можуть застосовуватися строкові обмеження. Суд першої інстанції: формально застосував тримісячний строк; не врахував рішення Конституційного Суду України; не врахував правові позиції Верховного Суду; неправильно визначив правову природу грошового забезпечення. Фактично суд підмінив правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Повертаючи позов, суд першої інстанції посилався на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, чинним процесуальним законодавством визначено, що реалізувати своє право на звернення до суду за захистом порушених прав можливо лише в межах визначеного законом строку.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.

Частинами першою, другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022).

Отже, у спірних правовідносинах застосовується тримісячний строк звернення до суду, який пропущений позивачем.

Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву, дійшов висновку, що позивач у заяві висловив свою правову позицію щодо строку звернення до суду, однак не навів підстав для поновлення строку та об`єктивних, непереборних причин, пов`язаних з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду, які дали б змогу суду визнати їх поважними.

З зазначеним висновком суду частково не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Як вбачається з позовної заяви позивач просив суд;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиконанні рішення суду у справі № 200/3103/25, ненарахуванні та невиплаті грошового забезпечення та непроведенні повного розрахунку при звільненні;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань заборгованість грошового забезпечення за період з 23.09.2021 по 19.09.2024 у розмірі 741 870 грн.;

- стягнути 3% річних за період з 20.09.2024 по день ухвалення рішення суду;

- стягнути компенсацію втрати частини доходів за період з 23.09.2021 по день фактичної виплати у розмірі, визначеному судом (орієнтовно 259 654 грн);

- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20.09.2024 по 20.03.2025 у розмірі 294 422 грн.;

- стягнути моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Проте, з такими висновками місцевого суду не погоджується колегія суддів апеляційного суду.

В межах цієї справи судом встановлено, що позивач звернувся до суду, зокрема, з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиконанні рішення суду у справі № 200/3103/25, ненарахуванні та невиплаті грошового забезпечення та непроведені повного розрахунку при звільненні, стягнення з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань заборгованість грошового забезпечення за період з 23.09.2021 по 19.09.2024 у розмірі 741 870 грн. ( період перерахунку і виплати який розглянуто у справі № 200/3103/25).

Судом першої інстанції не надано належної оцінки щодо позовних вимог в цій частині, підлягають вони розгляду у порядку позовного провадження або в порядку судового контролю.

Згідно частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У пункті 77 постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 щодо застосування положень частини другої статті 233 КЗпП України викладений наступний правовий висновок:

«Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні)».

Повертаючи позов, суд першої інстанції не встановив початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Відтак, висновок окружного суду про те, що позивачем порушено строк звернення до суду, колегія суддів вважає передчасним.

Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, його висновки не відповідають обставинам справи, тому судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 200/2747/26 - задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 200/2747/26 - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Повне судове рішення – 09 липня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Колегія суддів А.А. Блохін

Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua