Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №595/592/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/592/26

Провадження № 2/595/428/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Содомори Р.О.,

при секретарі Присташ П.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бучач цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» пред`явив до суду позов до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7857822 в розмірі 20982,09 гривень, з яких: 7500 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 21,75 грн - сума заборгованості за відсотками; 12357,09 грн - сума заборгованості за пенею; 1103,25 грн – сума заборгованості за комісією. Крім того, просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 26 вересня 2025 року між ТОВ «Сіроко фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №7857822. Згідно з п.1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами договору строк (надалі - «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики. 20.02.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 20022026/4, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 20 лютого 2026 року до Договору факторингу № 20022026/4 від 20.02.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20982,09 грн, з яких: 7500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21,75 грн- загальна сума боргу за відсотками; 12357,09 грн - сума заборгованості за пенею; 1103,25 грн - сума заборгованості за комісією. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за: Договором позики № 7857822 від 08.08.2025 в розмірі 20982,09 грн, з яких: 7500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21,75 грн- загальна сума боргу за відсотками; 12357,09 грн - сума заборгованості за пенею; 1103,25 грн - сума заборгованості за комісією.

Ухвалою судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 13 травня 2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

28 травня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує факт укладення договору та факт отримання ним кредитних коштів. Зазначає, що матеріали цивільної справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 ідентифікований товариством і йому було присвоєно вказаний вище одноразований ідентифікатор. Так, матеріали справи не містять доказів, що під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 проходив верифікацію, оскільки при оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. В матеріалах справи відсутні також докази створення відповідачем особистого кабінету в ІТС Товариства. Відповідач заперечує укладення кредитного договору, а також існування оригіналу договору в електронному вигляді з підписами обох сторін у дату його, начебто, укладення. Окрім того, у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази виконання первинним кредитором своїх обов`язків за оспорюваний договором щодо перерахування відповідачу відповідних грошових коштів. Надана позивачем довідка про зарахування коштів є документом, що створений самим позивачем, а тому інформація, зазначена в ній, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вона була складена, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Позивач долучив до матеріалів справи розрахунок заборгованості, сформований ТОВ «Сіроко Фінанс», згідно з яким загальна заборгованість за договором станом на 20.02.2026 становила 20982,09, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 7500,00 грн, заборгованість за відсотками – 21,75 грн, заборгованість за пенею – 12357,09 грн, заборгованість за комісією – 1103,25 грн. Сторона відповідача категорично не погоджується із нарахуванням первісним кредитором комісії за надання кредиту в розмірі 1103,25 грн з огляду на таке. В кредитному договорі ТОВ «Сіроко Фінанс» передбачено комісію в розмірі 1103,25 грн, однак, розмір комісії за надання кредиту, який визначено в кредитних договорах, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості. Водночас з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Також, посилаючись на вимоги пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, зазначає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача в користь позивача пені за кредитним договорам №7857822 в розмірі 12357,09 грн. Як убачається з розрахунку заборгованості, позичальником у період з 26.10.2025 по 09.11.2025 всього було сплачено 2642,91 грн. Відтак, заборгованість відповідача за договором позики станом на момент закінчення строку кредитування не могла перевищувати 4878,84 грн, виходячи з розрахунку: 7500,00 грн (заборгованість за тілом кредиту) + 21,75 грн (заборгованість за відсотками) – 2642,91 грн (сума сплачених позичальником коштів) = 4878,84. На підставі наведеного просить у задоволенні позову відмовити.

29 травня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у які зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки вказаний договір є дійсним та ніким не оспореним. Зазначає, що позивачем було надано до суду всі наявні документи за кредитним договором, які були передані первісним кредитором до ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладеного Договору Факторингу. У розрахунку за кредитним договором № 7857822 міститься інформація щодо проведення відповідачем оплат за 26.10.2025, 02.11.2025 та 09.11.2025, які зараховано на погашення заборгованості, відповідно до умов Кредитного договору. Сплати відповідачем коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості на рахунок Первісного кредитора, є беззаперечним підтвердженням укладення договору, погодження з його умовами та отримання коштів. Враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

01 червня 2026 року від представника відповідача надійшли заперечення, згідно яких відповідач не погоджується із доводами позивача, викладеними у відзиві, вважає їх такими, що не спростовують доводи відзиву. Зазначає, що відповідь на відзив не містить належних доводів, які б спростовували позицію відповідача. Позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення саме відповідачем договору позики № 7857822, факт належної ідентифікації відповідача, факт використання ним одноразового ідентифікатора, належність йому банківської картки НОМЕР_1 , факт зарахування на його рахунок 7 500,00 грн, правомірність нарахування комісії та пені, а також дійсний розмір заявленої до стягнення заборгованості. За таких обставин позовні вимоги є недоведеними, а відповідь на відзив не спростовує заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. На підставі наведеного просить у задоволенні позову відмовити.

03 червня 2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких представник позивача зазначає, що вищезазначений договір, укладений з ОСОБА_1 в судовому порядку не був розірваний. Крім того, вказаний договір у відповідності до вимог чинного законодавства недійсним не визнано, тобто в силу ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.Зазначає, що позивачем надано підтвердження перерахування коштів, зокрема інформаційну довідку про перерахування кредитних коштів через платіжну систему. Доказів протилежного, зокрема того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, відповідач суду не надав. Відповідачем у справі не спростовано обставин отримання та використання ним кредитних коштів та розміру заборгованості, зазначених в наданих позивачем розрахунках, які узгоджується зі змістом договорів, а отже, є належними доказами наявності заборгованості за кредитом.Підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Також, наголошує на тому, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Договором у ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Відтак, позивач лише просить суд стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором. Відповідачем умови вищевказаного договору не виконувались відповідно до ст.526, ст. 1046, ст.1054 ЦК України, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов вищевказаного договору є правомірним і відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов договору та погашення заборгованості в повному обсязі.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з`явився, згідно письмових пояснень просить суд розглядати справу у його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просить розгляд справи здійснювати без його участі, позов заперечують.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини.

26.09.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №7857822, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 8СМі88. За умовами п. 1 Договору позики позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк для придбання товарів та/або робіт та/або послуг, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (комісію, та проценти) від суми позики.

Пунктом 2 Договору позики погоджено параметри та умови позики, параметри її повернення та сплати процентів: сума позики 7500,00 грн; строк позики 30 днів; процентна ставка 0,01% в день; комісія 14,71% від суми позики, що складає 1103,25 грн; пеня 5% в день.

Згідно з п. 18 Договору позики у разі невиконання позичальником умов цього договору, у випадку коли сума позики, зазначена в п. 2 договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами позики понад встановлений договором строк позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про споживче кредитування" та іншими актами законодавства.

Додатком № 1 до договору позики № 7857822 від 26.09.2025 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

У Розділі 30 договору зазначено реквізити, номер електронного платіжного засобу відповідача НОМЕР_1 .

Довідкою ТОВ «Европейська платіжна система» від 12.03.2026 повідомлено ТОВ «Сіроко Фінанс», що ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» підтверджує прийняття до виконання платіжної операції інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «Сіроко Фінанс» та завершення наступних платіжних операцій: дата 26.09.2025, номер платежу 11cad6d9-c92d-452e-8ac7-676b1355fe8c, сума 7500,00 грн, отримувач ОСОБА_2 ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

Як видно із інформації, наданої АТ «ТАСКОМБАНК» №4153/47.7.-БТ від 15.06.2026, в АТ «ТАСКОМБАНК» станом на 26.09.2025 у ОСОБА_1 наявний рахунок НОМЕР_2 в гривнях, операції по якому можуть здійснюватися за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_1 . Із долученої виписки про рух коштів по вищевказаному рахунку за період з 26.09.2025 по 27.09.2025, вбачається зарахування коштів на карту, а саме 26.09.2025 о 15:27:53 на карту НОМЕР_1 зараховано 7500 грн.

З наданого ТОВ «Сіроко Фінанс» розрахунку заборгованості за Кредитним договором установлено, що відповідач частково здійснював погашення заборгованості за позикою, зокрема 26.10.2025 на суму 45 грн, 02.11.2025 на суму 595,35 грн, 09.11.2025 на суму 1001,28 грн, 09.11.2025 на суму 1001,28 грн. Станом на 20.02.2026 загальна заборгованість відповідача перед ТОВ «Сіроко Фінанс» становить 20982,09 грн, яка складається із: 7500,00 грн сума позики; 21,75 грн відсотки за користування кредитом, 12357,09 грн пеня, 1103,25 грн комісія за надання позики.

20.02.2026 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «Сіроко Фінанс» (Клієнт) укладено Договір факторингу №20022026/4, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору (п.1.1. Договору факторингу).

Перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2.

20.02.2026 між сторонами підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників №1 від 20.02.2026 за Договором факторингу №20022026/4 від 20.02.2026.

Відповідно до реєстру боржників №1 від 20.02.2026 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №7857822 від 26.09.2025 на загальну суму заборгованості 20982,09 грн, яка складається із: 7500,00 грн сума позики; 21,75 грн відсотки за користування кредитом, 12357,09 грн пеня, 1103,25 грн комісія за надання позики.

Копією платіжної інструкції № 23849 від 24.02.2026 підтверджується, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перерахувало ТОВ «Сіроко фінанс» кошти, оплату згідно Договору факторингу №20022026/4 від 20.02.2026.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали Договір позики № 7857822, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7500,00 грн, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів, що підтверджується змістом договору.

При цьому, як вбачається із довідки ТОВ «Европейська платіжна система» та виписки по рахунку ОСОБА_1 наданої АТ «Таскомбанк», грошові кошти були перераховані на платіжну карту, зазначену відповідачем у договору 26.09.2025.

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із наступного.

Як видно із Договору позики, сторони погодили строк кредитування - 30 днів, суму позики 7500 грн, процентну ставку.

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток №1 до договору позики за №7857822 від 26.09.2025), дата повернення позики та сплати нарахованих процентів 25.10.2025, сума позики складає 7500 гривень, сума нарахованих процентів 21,75 гривень, комісія 1103,25 гривень, загальна вартість кредиту – 8625,00 гривень.

З наданого ТОВ «Сіроко Фінанс» розрахунку заборгованості за Кредитним договором установлено, що станом на 20.02.2026 загальна заборгованість відповідача перед ТОВ «Сіроко Фінанс» становить 20982,09 грн, яка складається із: 7500,00 грн сума позики; 21,75 грн відсотки за користування кредитом, 12357,09 грн пеня, 1103,25 грн комісія за надання позики.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею у сумі 12357,09 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на території України з 24.02.2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за пенею до задоволення не підлягають.

Вирішуючи питання щодо нарахування комісії, суд виходить із такого.

Відповідно до п. 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року визначає, що Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Як встановлено судом, право вимоги за договором надання коштів у кредит №7857822 від 26.09.2025, укладеному ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 на підставі договору факторингу перейшло до позивача, що підтверджується змістом договору та реєстром прав вимог, які досліджені судом.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача за договором позики № 7857822 від 29.09.2025 в розмірі 7521,75 грн, яка складається із: 7500 грн - суми заборгованості за основною сумою боргу, 21,75 грн – суми заборгованості за відсотками, оскільки матеріалами справи встановлено неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання, відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 954,43 грн (7521,75 грн х 2662,40 грн /20982,09 грн).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4,12,76,77,78,80, 81,141, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Договором позики №7857822 в розмірі 7521 (сім тисяч п`ятсот двадцять одну) грн 75 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 954 (дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 43 коп судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя: Р. О. Содомора