Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №200/8385/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року справа №200/8385/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Пивовар І.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 р. у справі № 200/8385/25 (головуючий І інстанції Бабіч С.І. ) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, ВЧ), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у звільненні з військової служби інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія третього протитанкового відділення прикордонної протитанкової застави третьої прикордонної комендатури швидкого реагування сержанта ОСОБА_1 за абзацом – підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” № 2232-XII від 25.03.1992 р. у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути Рапорт №27/69330/25-Вн від 05.09.2025 року щодо звільнення інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія третього протитанкового відділення прикордонної протитанкової застави третьої прикордонної комендатури швидкого реагування, сержанта ОСОБА_1 на підставі абзацу – підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” № 2232-XII від 25.03.1992 р. у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Допустити негайне виконання рішення суду за цим адміністративним позовом та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання цього рішення суду до Донецького окружного адміністративного суду не пізніше 7 (семи) днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року позов задоволено, а саме суд:

Визнав протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, що викладена у листі від 01.10.2025 року № 08/78120/25-Вих.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт №27/69330/25-Вн від 05.09.2025 року щодо звільнення інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія третього протитанкового відділення прикордонної протитанкової застави третьої прикордонної комендатури швидкого реагування, сержанта ОСОБА_1 на підставі абзацу – підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” № 2232-XII від 25.03.1992р. у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задавлені позовних вимог в повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що з моменту введення воєнного стану для припинення контрактів та звільнення військовослужбовців застосовуються підстави, передбачені пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». З вказаною нормою закону кореспондується і підпункт 1 пункт 307 Положення № 1115/2009, який визначає, що військовослужбовці Держприкордонслужби під час дії воєнного стані звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв`язку із визнанням їх за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до пункту 37 Положення № 1115/2009 за наявності передбачених законодавством підстав військовослужбовець має право достроково припинити (розірвати) контракт, звернувшись з письмовим рапортом щодо цього в порядку підпорядкування до посадової особи, уповноваженої приймати рішення про його звільнення з військової служби. Цей рапорт з необхідними для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця документами у двотижневий строк подається кадровим підрозділом уповноваженій на прийняття такого рішення посадовій особі.

Пунктом 288 Положення № 1115/2009 встановлено, що у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення. Згідно з пунктом 271 Положення № 1115/2009 дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби та контракту про навчання з відповідними категоріями військовослужбовців здійснюється посадовими особами, зазначеними в пункті 270 цього Положення, в межах наданих їм повноважень. У контексті спірних правовідносин, рішення про дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби уповноважений приймати начальник НОМЕР_2 прикордонного загону

Скаржник вважає, що умову підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо наявності «контракту, укладеного під час дії воєнного стану» слід розуміти як таку, що новий контракт, має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності Законом № 3633-IX, а саме після 18.05.2024.

На момент укладення контракту, у позивача не було правових підстав для звільнення передбачених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Отже, перша умова, за якою могло б бути прийнято рішення на звільнення з військової служби, відповідно до вимог діючого Закону, не наступила – строк служби позивача не завершився.

Щодо умови про закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, скаржник зазначає, щодо необхідності наявності умови закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, саме після набрання чинності Законом № 3633-IX – 18.05.2024.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», у період дії воєнного стану строк дії контракту автоматично продовжується понад установлені строки – до моменту оголошення демобілізації. Ця норма має пряму дію та є імперативною, тобто такою, що не потребує окремого погодження сторін.

Таким чином, навіть у разі абстрагування від дії вищезазначеної норми, контрактна дата припинення служби ще не настала, тому вимоги позивача про звільнення є юридично передчасними. А з урахуванням положень статті 23 зазначеного Закону – безпідставними взагалі, оскільки контрактна служба продовжується до завершення воєнного стану в державі.

Суд проігнорував, що на останній абзац 1 сторінки контракту позивача, де чітко зазначено: «у разі настання особливого періоду – понад установленні строки цього Контракту проходити військову службу…».

Судом, не враховано що умова про закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, передбачена підпунктом «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232 на момент подання рапорту також не виконана.

За таких обставин відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог.

Від позивача надійшов відзив на скаргу відповідача, в якому просив залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що за приписами п. п. ж п. З ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Зі змісту наведених вище норм вбачається, що військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби за контрактом, який укладено під час дії воєнного стану, у разі, закінчення строку дії контракту, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.

21.12.2022 року між начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 з одного боку, та громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу (далі - Контракт).

Відповідно до пункту 3 Контракту він є строковим та укладається відповідно до строків встановлених законодавством, за погодженням сторін на три роки з “21” грудня 2022 року по “20” грудня 2025 року.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 13.06.2024 року № 655-ОС сержанта ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 11.06.2024 року зараховано в сприски особового складу та на всі види забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

05.09.2025 позивач подав рапорт № 27/69330/25-Вн відносно звільнення з військової служби у зв`язку з закінченням строку контракту.

01.10.2025 року посадовими особами НОМЕР_2 прикордонного загону надано відповідь № 08/78120/25-Вих на даний рапорт, у якій зазначалось, що норма підпункту “ж” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” набрала чинності 18.05.2024.

Отже, потрібно встановити, до яких правовідносин вона може бути застосована. Це питання врегульовано статтею 58 Конституції України, яка визначає “Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи”.

Верховний Суд неодноразово підтримував правову позицію щодо застосування статті 58 Конституції України, відповідно до якої: “Для відносин, які мають тривалий характер, зворотна дія означає неможливість застосування норми “нового” нормативно-правового акта щодо відносин, які виникли до набуття ним чинності, але продовжують існувати.”

Застосування ж зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно правовому акті.

Натомість, Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку” № 3633-IX, яким і була викладено нова редакції підпункту “ж” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про 2 військовий обов`язок і військову службу”, не передбачає норми, яка встановлювала зворотної дії цього закону в часі.

Отже, умову підпункту “ж” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” щодо наявності “контракту, укладеного під час дії воєнного стану” слід розуміти як таку, що новий контракт, має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності Законом № 3633-IX, а саме після 18.05.2024 року.

Відповідно до норм Положення №1115/2009, саме військовослужбовець при поданні рапорту зобов`язаний довести наявність підстав для звільнення.

Враховуючи вищевикладене підстави для звільнення позивача з військової служби за доданими до рапорту №27/69330/25-Вн від 05.09.2025 документами відсутні.

01.10.2025 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов адвокатський запит відносно інформації щодо розгляду вищевказаного рапорту.

02.10.2025 військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь на адвокатський запит щодо розгляду рапорту разом з копією відповіді військовослужбовцю.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.10.2025 № 08/16299-25-Вих повідомлено представника позивача за наслідками розгляду скарги від 14.10.2025 № 251014/С-3-ОІІ, поданої в інтересах позивача, що рапорт позивача розглянуто та надано відповідь від 01.10.2025 № 08/78120/25-Вн про відсутність правових підстав для звільнення за підпунктом “ж” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII. За результатами оцінки прийнятого рішення встановлено, що рішення є обґрунтованим та відповідає вимогам законодавчих та нормативних правових актів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який востаннє продовжений у подальшому.

У свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Частиною 3 ст. 24 Закону № 2232-XII визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Контракт осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання на підставі, визначеній статтею 81-1 Кримінального кодексу України, припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставі: а) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; б) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення або обмеження волі; в) у зв`язку із закінченням особливого періоду або оголошенням рішення про демобілізацію.

Приписами підпунктом "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

За п. 2 ч. 8 ст. 23 Закону №2232-ХІІ під час дії особливого періоду: для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

В особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.

Аналізуючи наведену правову норму, суд приходить до висновку, що право військовослужбовця на звільнення з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ виникає на наявності таких обставин: 1) укладення контракту під час дії воєнного стану; 2) закінчення строку дії такого контракту; 3) відсутність у військовослужбовця бажання продовжувати військову службу.

Статтями 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення № 1115/2009).

Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Відповідно до пункту 26 Положення № 1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Так, згідно з абзацу 9 пункту 41 Положення №1115/2009 передбачено, що про продовження строку контракту про проходження військової служби видається наказ.

Під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період, визначений пунктом 2 частини восьмої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Отже, норми абзацу 9 пункту 41 Положення №1115/2009 передбачали виключення із правила, коли дія контракту продовжується понад встановлені строки, зокрема, у випадку визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до пункту 267 Положення № 1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці Держприкордонслужби, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з підстав, визначених частиною п`ятою статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, зокрема з ініціативи військовослужбовця за наявності підстав, передбачених підпунктом “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Законодавець у Положенні №1115/2009 допускав можливість продовження військової служби за контрактом на визначений строк, а не лише до закінчення воєнного стану. Інше тлумачення правових норм з огляду на приписи абз. 6 п. 20 Положення № 1115/2009 нівелювало б запроваджену законодавцем передбачену п. п. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-Х1І підставу звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Відповідно до пункту 6 Положення № 1115/2009, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Отже, під час розгляду рапорту позивача відповідач був зобов`язаний керуватись Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу”, до якого відсилає Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, яке визначено для вирішення відповідних питань у контракті.

Згідно з пунктом 23 Положення № 1115/2009 строк контракту обчислюється з дня набрання ним чинності. Перший контракт набирає чинності з дня зарахування до списків особового складу Держприкордонслужби або з дня видання наказу про прийняття військовослужбовця на військову службу за контрактом.

У цьому випадку, відповідно до пункту 3 Контракту він є строковим та укладається відповідно до строків встановлених законодавством, за погодженням сторін на три роки з “21” грудня 2022 року по “20” грудня 2025 року.

05.09.2025 позивач подав рапорт відносно звільнення з військової служби у зв`язку з закінченням строку контракту.

Відповідно до пункту 273 вказаного Положення начальники органів Держприкордонслужби відповідно до наданих їм прав зобов`язані звільнити з військової служби військовослужбовців, які досягли граничного віку перебування на військовій службі, або тих, що не виявили бажання укладати новий контракт.

Документи на звільнення з військової служби військовослужбовців, які досягли граничного віку перебування на військовій службі або в яких закінчується строк дії контракту, надсилаються для розгляду посадовим особам, які мають право їх звільняти, не пізніше ніж за два місяці до досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі або закінчення строку контракту. Наказ про звільнення таких військовослужбовців повинен бути виданий не пізніше ніж за місяць до досягнення граничного віку перебування на військовій службі або закінчення строку контракту.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 вказала, що у разі, якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 в справі № 990/56/24 зазначив, що якщо правовідносини виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом.

Також Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 та у постанові від 19.09.2024 у справі № 120/10413/22 вказав, що новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності; якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Застосування стосовно триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, допускається за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду – “переживаючої” (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм. Адміністративні суди оцінюють законність рішень суб`єктів владних повноважень виключно з точки зору законодавства, яке діяло на момент прийняття таких рішень.

У даному випадку закінчення строку контракту позивача відбулось під час дії положень законодавства, якими визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Отже, у зв`язку з закінченням строку дії контракту у військовослужбовця (позивача) виникає право на звільнення з військової служби, а у відповідного органу військового управління – обов`язок забезпечити його реалізацію.

Разом з цим, за наслідками розгляду рапорту позивача від 05.09.2025 року відповідачем надіслано лист від 01.10.2025 року № 08/78120/25-Вих, яким фактично відмовлено у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 288 Положення № 1115/2009, у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення.

Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 270 Положення № 1115/2009, звільнення військовослужбовців Держприкордонслужби здійснюється посадовими особами, визначеними цим Положенням, у межах наданих їм повноважень.

Звільнення військовослужбовців, крім Голови Державної прикордонної служби України, здійснюється лише тими посадовими особами, у яких вони перебувають у прямому підпорядкуванні згідно з номенклатурою посад.

Наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою.

Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців Держприкордонслужби з військової служби та перелік документів, які додаються до нього, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України відповідно до пункту 288 Положення № 1115/2009.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Разом з тим, позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі №320/5007/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок: “...повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку”.

Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 затверджено «Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» (далі Порядок №531).

Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (пункт 1 розділу І Порядку №531).

Згідно п. 2 та 3 розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Колегія суддів з`ясувала, що рапорт позивача щодо звільнення на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII не містить накладеної резолюції начальника військової частини, що передбачена додатком №1 до Порядку №531, а саме резолюції: погоджено або не погоджено.

Отже, відповідач належним чином не розглянув рапорт позивача про звільнення з військової служби.

На підставі викладеного суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність відмови Військової частини НОМЕР_1 , з зобов`язанням відповідача повторно розглянути рапорт №27/69330/25-Вн від 05.09.2025 з урахуванням висновків суду.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на результати апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 р. у справі № 200/8385/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 08 липня 2026 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.А. Блохін

І.В. Пивовар