Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №131/691/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/691/25 Головуючий у І інстанції Данілової Т.М.

Провадження №22-ц/824/9519/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2026рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскет Шиппінг», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Ярослав Вікторович про визнання права власності та скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг", третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Ярослав Вікторович, про визнання права власності та скасування арешту майна. (а.с. 126)

Представник приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. - адвокат Павленко С.В. звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, просив стягнути з ОСОБА_1 50 000 грн витрат на правову допомогу.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року заяву представника приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича - адвоката Павленка Сергія Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг", третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Ярослав Вікторович, про визнання права власності та скасування арешту майна, - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень.

Не погодившись із додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить його скасувати.

В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, не має безумовного права на стягнення судових витрат.

Вказує, що витрати на правничу допомогу, понесені третьою особою, є витратами на забезпечення її професійної діяльності, а не наслідком протиправної чи зловживальної поведінки позивача.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. - адвокат Павленко С.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року без змін, як законне та обґрунтоване.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, направила на адресу Київського апеляційного суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника третьої особи, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Частиною першою статті 270 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої вказаної статті).

У постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 607/6424/20 Верховний Суд зазначив, що відповідними нормами ЦПК України передбачено право судів першої та апеляційної інстанцій на розподіл судових витрат виключно у рішенні або постанові суду за результатами розгляду справи по суті, або шляхом ухвалення додаткового рішення з цього питання, що також узгоджується із статтею 270 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 вказав, що розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.

З матеріалів даної справи убачається, що у квітні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про скасування арешту майна, визначивши відповідачами по справі: ТОВ «Аскет Шиппінг» та Бережного Я.В .

Представництво інтересів приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. у даній справі на підставі Договору про надання правової допомоги від 25.09.2023 року та додаткової угоди №6 від 30.06.2025 року до договору про надання правової допомоги №25092023/1 від 25.09.2023 року, здійснював адвокат Павленко С.В.

Адвокатом Павленком С.В., як представником відповідача приватного виконавця Бережного Я.В. 04.09.2025 р. було подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.10.2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 , змінено статус відповідача приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. та залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскет Шиппінг", третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Ярослав Вікторович, про визнання права власності та скасування арешту майна залишено без задоволення.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на вказане, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, а приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Я.В. як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заперечував проти задоволення вказаного позову та виступав на стороні відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що останній має право на відшкодування понесених ним судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу адвоката та їх стягнення з позивача у встановленому законом порядку.

Право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. У справі, яка розглядається, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Я.В.брав участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та заперечував проти заявлених позовних вимог. Таким чином, судові витрати, понесені ним, підлягали відшкодуванню в тому ж порядку, в якому відшкодовувались би судові витрати відповідача, тобто в порядку частини пункту 2 частини 1 статті 141 ЦПК України.

Аналогічні правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 494/1193/22.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині додаткового рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача із покладенням на нього обов`язку із часткового відшкодування третій особі судових витрат.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 рокущодо стягнення з позивача на користь третьої особі витрат на правничу допомогу ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 09 липня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді : О.В. Борисова

С.А. Голуб