Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №752/17510/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/17510/25 Головуючий 1-ї інстанції: Бойко О.В.

Провадження №33/824/1204/2026 Доповідач: Яковлева В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Пишковичем М.І., за участю: захисника - адвоката Головко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Яцини Сергія Вадимовича на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, захисник Яцина С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 у справі №752/17510/25. Справу про адміністративне правопорушення закрити.

Крім того, захисник - адвокат Яцина С.В. подав клопотання. про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначається, що 18.11.2025 року ОСОБА_1 не був присутній при проголошенні постанови у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що підтверджується наявним у матеріалах справи медичним висновком. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст судового рішення було забезпечено до загального доступу 08.12.2025 року.

З урахуванням викладеного, а також з метою забезпечення права особи на апеляційне оскарження судового рішення, строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційну скаргу слід вважати поданою у межах строку з моменту отримання повного тексту постанови, тобто з 04.12.2025 року.

Як підставу для скасування постанови захисник зазначає те, що справа про адміністративне правопорушення було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , попри подане захисником клопотання про відкладення та підтверджену непрацездатність медичним висновком від 17.11.2025-23.11.2025 №1111-7248-63РН-С58Р. Суд першої інстанції не оцінив жодних доводів клопотання та фактично позбавив особу реалізації права на захист.

Крім того, суд першої інстанції, посилаючись у мотивувальній частині постанови на пункт 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005, фактично визнав обов`язковість дотримання процедури фіксації відмови від проходження огляду на стан сп`яніння саме у присутності двох свідків. Водночас із матеріалів справи вбачається, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення жодних свідків не залучено, їхні анкетні данні у протоколі відсутні, пояснення від них не отримувалось, а судом не встановлено та не перевірено факт їхньої присутності.

Таким чином, суд формально посилаючись на вищевказану правову позицію, фактично проігнорував її зміст та вимоги, оскільки ключова умова притягнення до відповідальності у разі відмови від огляду - фіксація дій водія та ознак сп`яніння у протоколі, складеному у присутності двох свідків дотримана не була .

В той же час, адвокат вказує, що на місці події була присутня супутниця ОСОБА_1 , яка могла бути понятим або свідком. Однак, її не залучено як поняту, суд не допитав її, хоча вона була ключовим очевидцем. Наявність відеозапису з бодікамери не прирівнюється автоматично до дотримання ст. 266 КУпАП, тому він не може бути єдиною підставою для притягнення відповідальності.

Крім того, подія сталась о 23:20, тобто безпосередньо перед початком комендантської години. В таких умовах особа перебуває у стані тривожності та стресу, побоюється бути затриманою за порушення комендантської години та може не правильно зрозуміти формування поліцейських.

Відтак, апелянт вважає, що реакція ОСОБА_1 не може кваліфікуватися, як однозначна відмова. Крім того, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, оскільки не досліджено показання супутниці, не надано оцінку стану здоров`я, не досліджено вплив зовнішніх умов, не встановлено чи була відмова добровільною та усвідомленою.

Так, матеріали містять істотні та непереборні процесуальні порушення що унеможливлюють притягнення ОСОБА_1 до відповідальності: розгляд без участі, недотримання процедури огляду, недопустимість та недостатність доказів; неповне з`ясування обставин судом; ігнорування очевидного свідка, стресовий фактор, що включає усвідомлену відмову.

З огляду на викладене не можливо вважати, що постанова суду є законною.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та приходить до висновку про необхідність його поновлення.

Як убачається з матеріалів справи, під час проголошення постанови суду першої інстанції 18.11.2025 року ОСОБА_1 був відсутній у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що підтверджується наявним у матеріалах справи медичним висновком.

Крім того, згідно з відомостями ЄСІТС доступ до повного тексту судового рішення було надано лише 04.12.2025 року, а відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови забезпечено до загального доступу 08.12.2025 року.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з причин, які об`єктивно ускладнювали своєчасне подання апеляційної скарги, а тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Судом першою інстанцією встановлено, що ОСОБА_1 , 01.07.2025 року о 23 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Лютнева, 10, керував автомобілем «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, у встановленому законом порядку, чим порушила п. 2.5 ПДР України, тобто вчинила дії передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Приймаючи рішення про визнання винним ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема: даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №378545 (а.с.2-4), даних направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с.5) та відеозаписом (а.с.10).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції

Доводи захисника про наявність підстав для скасування постанови є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, однак у судові засідання, призначені на 17.09.2025 та 18.11.2025, не з`явився. Захисником через систему «Електронний суд» були подані клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 , які судом першої інстанції розглянуті та мотивовано відхилені.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою, а тому її неявка за умови належного повідомлення не перешкоджає розгляду справи. Відтак твердження захисника про позбавлення ОСОБА_1 права на захист не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Більше того, в апеляційний суд ОСОБА_1 також не з*явився, не скористався своїм правом надати пояснення суду.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи у його вчиненні.

З матеріалів справи вбачається, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується не лише даними протоколом про адміністративне правопорушення та направленням на огляд, а й відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який був досліджений судом першої інстанції.

Так, з відеозапису вбачається, що на 04 хв. 37 сек. ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції про вживання двох келихів вина, а на 12 хв. 26 сек. відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому після висловленої відмови працівник поліції додатково роз`яснив ОСОБА_1 його права та обов`язки, а також наслідки такої відмови. Крім того, як убачається з відеозапису, пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 пропонувалося неодноразово, щонайменше тричі, однак він від проходження огляду послідовно відмовлявся.

За таких обставин доводи захисника про недотримання процедури фіксації відмови від проходження огляду спростовуються наявними у справі доказами, а сама відсутність письмових пояснень свідків або зазначення їхніх анкетних даних у протоколі не свідчить про недопустимість інших доказів, які безпосередньо підтверджують факт відмови.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що супутниця ОСОБА_1 могла бути залучена як понята або свідок, однак поліцейські цього не зробили, а суд першої інстанції не допитав її як очевидця події.

Зазначені доводи мають характер припущення, оскільки чинне законодавство не покладає на працівників поліції обов`язку залучати конкретну особу як свідка або понятого у разі фіксації відповідних обставин технічними засобами відеозапису. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про заявлення стороною захисту під час розгляду справи судом першої інстанції клопотання про виклик та допит вказаної особи як свідка.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги про те, що наявність відеозапису з бодікамери не може бути єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду першої інстанції ґрунтуються не лише на відеозаписі, а на сукупності доказів. При цьому наведені докази є взаємоузгодженими, доповнюють один одного та підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

Доводи захисника про те, що подія мала місце безпосередньо перед початком комендантської години, у зв`язку з чим ОСОБА_1 міг перебувати у стані хвилювання або стресу та неправильно зрозуміти вимоги працівників поліції, не є слушними.

Такі твердження є виключно припущеннями сторони захисту та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Водночас з дослідженого відеозапису не вбачається будь-яких обставин, які б свідчили про нерозуміння ОСОБА_1 суті вимог працівників поліції або наслідків відмови від проходження огляду. Навпаки, поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що він усвідомлював зміст звернених до нього вимог, а його відмова від проходження огляду була чіткою, послідовною та однозначною.

Посилання захисника на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, не досліджено показання супутниці ОСОБА_1 , не надано оцінку стану його здоров`я та впливу зовнішніх факторів, також не можуть бути підставою для скасування постанови.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що судом першої інстанції досліджено наявні у справі докази, надано їм належну оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП та встановлено всі обставини, необхідні для правильного вирішення справи. При цьому жодних об`єктивних даних, які б ставили під сумнів добровільність та усвідомленість відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, матеріали справи не містять.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , недотримання процедури проведення огляду, недопустимість та недостатність доказів, неповне з`ясування обставин справи, незалучення супутниці як свідка, а також про вплив стресового фактору на поведінку ОСОБА_1 , свого підтвердження під час апеляційного розгляду не знайшли та спростовуються матеріалами справи в їх сукупності. Підстав вважати, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи або дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника - адвоката Яцини Сергія Вадимовича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, вказаний строк поновити.

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Яцини Сергія Вадимовича - залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева