Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №382/1763/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 382/1763/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/11119/2026Головуючий у суді першої інстанції - Кисіль О.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Яготинського районного суду Київської області від 17 березня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просило суд:

1) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за договором позики № 73555121 в розмірі 20618 грн., з яких: 12200 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2488,80 грн. - сума заборгованості за відсотками, 5929,20 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою;

2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 02.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73555121.

Однак, всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання.

При цьому, 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, вказані у реєстрі боржників.

Проте, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 17.03.2026 відмовлено у задоволенні позову (а.с. 129 - 148).

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, щопозивачем доведено факт укладання відповідачем договору в електронній формі на погоджених сторонами умовах, факт підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як і факт перерахування на рахунок відповідача коштів за укладеним договором.

Також, посилається на те, що сторони, в договорі факторингу, погодили, що первісний кредитор має право передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги відповідно до форми, встановленій у відповідному додатку.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 19.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Копію апеляційної скарги з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження направлено на адресу відповідача 25.05.2026.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не поданий.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено факту укладення з відповідачем договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, а також доказів, що ОСОБА_1 , як позичальника, було ідентифіковано та верифіковано за допомогою системи Bank ID НБУ.

Також, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 73555121 від 02.08.2024 від первісного кредитора до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Апеляційний суд, з урахуванням доводів апеляційної скарги, з такими висновками суду першої інстанції цілком погодитись не може, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, з метою придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, шляхом їх перерахування на банківських рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (далі - Договір позики).

У пункті 2 Договору позики сторони визначили, що сума позики складає 12200, 00 грн., строк позики - 30 днів, комісія за надання позики - 0,68% (фіксована), процентна ставка базова/день - 0.225%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,70%.

Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника згідно Закону України «Про електронну комерцію» та із додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу згідно вимог Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Національного банку України від 03.11.2021 № 113 (п. 21 Договору позики).

Підписанням цього договору позичальник підтвердив, що ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також з офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM» для споживачів фінансових послуг.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У цій справі, договір позики було укладено сторонами, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з положеннями Закону України «Про електронну комерцію». Договір містить інформацію про електронний підпис одноразовим ідентифікатором, дату та час накладення кваліфікованого електронного підпису, а також інформацію про номер електронного платіжного засобу.

Окрім цього, ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором було підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також паспорт споживчого кредиту.

Таким чином, укладаючи договір позики у такий спосіб, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо форми його укладення, що передбачено викладеними вище апеляційним судом нормами законодавства.

Як убачається, одноразовий ідентифікатор для підписання договору надсилається на вказаний позичальником у договорі номер мобільного телефону або на електронну пошту.

Посилання на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідача у належний спосіб було ідентифіковано та верифіковано під час укладення договору позики, є помилковими, оскільки ОСОБА_1 , заперечуючи проти позовних вимог, не надав суду доказів того, що номер мобільного телефону та електронна пошта йому не належить, ним не використовувалась під час укладення договору позики.

Також, на підтвердження доказів видачі ОСОБА_1 коштів у позику в матеріалах справи міститься інформація, надана АТ «Перший український міжнародний банк», якою підтверджено, що на ім`я позичальника в банку відкриті рахунки, зокрема той, що зазначений у договорі позики. На зазначений рахунок, в день укладення договору позики, було здійснено зарахування в сумі позики.

В свою чергу, відповідачем не спростовано факту отримання коштів у позику, а також розпорядження ними.

Таким чином, в порушення умов договору позики, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим допустив виникнення заборгованості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт укладення договору та перерахування на користь відповідача позики, а відповідачем, в свою чергу, не надано доказів належного виконання зобов`язання за договором позики, не спростовано наявності заборгованості, висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем заявлених позовних вимог є помилковими, а тому заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики у розмірі 12200 грн. та 2488,80 грн. заборгованості за відсотками.

В той же час, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за понадстрокове користування позикою, виходячи з такого.

Договором позики визначено, що строк договору становить 30 днів та за користування позикою позичальник має сплатити відсотки. Окрім цього, договором позики встановлено також, що позичальник має сплатити відсотки за понадстрокове користування позикою.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зазначала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, первісним кредитором здійснено нарахування відсотків за понадстрокове користування позикою, що свідчить про нарахування відсотків поза межами погодженого із позичальником строку кредитування, які позивач просить стягнути на свою користь.

Проте, нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач не заявляв вимоги про стягнення грошових сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому відсотки за понадстрокове користування позикою стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Також помилковими є висновки суду першої інстанції щодо недоведеності факту відступлення права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача, виходячи з наступного.

У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

У пункті 5.5. Договору позики вказано, що позичальник попереджений, що у випадку неналежного виконання зобов`язань за договором позикодавець має право без згоди позичальника передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за договором, залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, або звернутися до суду для примусового виникнення заборгованості.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, вказані у реєстрі боржників (далі - Договір факторингу).

Згідно п. 1.2. Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Убачається, що укладаючи договір факторингу, сторони обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, який є невід`ємним додатком до договорів факторингу, у яких зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними.

У п. 9.1. Договору факторингу визначено, що договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками і діє до 14.06.2022, а в частині виконання зобов`язань, до повного виконання сторонами зазначених зобов`язань.

Додатковою угодою № 7 до Договору факторингу, сторони домовились викласти пункт 9.1. Договору факторингу в наступній редакції: «Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. У випадку, якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.».

23.12.2024 було підписано реєстр боржників № 40, за яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги заборгованостей до боржників - позичальників, на умовах Договору факторингу, зокрема до ОСОБА_1 за договором позики № 73555121 від 02.08.2024, сума заборгованості становить: 20618,00 грн. та складається з: сума заборгованості за основною сумою боргу - 12200,00 грн., сума заборгованості за відсотками - 2488,80 грн., сума заборгованості по процентам - 5929,20 грн.

За таких обставин, договором факторингу передбачено факт передачі права вимоги, підписанням реєстру боржників, який було підписано в межах чинного договору факторингу. Такі умови договору не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факту відступлення права грошової вимоги за договором позики від первісного кредитора до позивача, з огляду на наявність в матеріалах справи належних, достатніх та допустимих доказів, які у сукупності підтверджують правомірність відступлення вимог до відповідача від первісного кредитора до позивача.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», правонаступником якого є позивач, належним чином виконало свої зобов`язання за договором позики, надавши відповідачу позику в обумовленій сумі, тоді як відповідач неналежно виконав свої зобов`язання за укладеним договором, у зв`язку із чим допустив виникнення заборгованості, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики у розмірі 12200 грн. та 2488,80 грн. заборгованості за відсотками.

Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається, стороною відповідача у відзиві на позовну заяву було заявлено вимоги про стягнення судових витрат з позивача.

З огляду на те, що апеляційний суд за наслідками апеляційного перегляду дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, якою визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів вважає, що заявлені до стягнення відповідачем витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції, є обґрунтованими та підтвердженими належними, достатніми та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1725,60 грн. (6000*28,76%/100%).

Водночас, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

При подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн., однак за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (71,24 %) у розмірі 2157,14 грн. (3028*71,24%/100%).

При подачі апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4542 грн. та за наслідками апеляційного перегляду суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (71,24 %) у розмірі 3235,72 грн. (4542*71,24%/100%).

Згідно вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд зобов`язує відповідача, на користь якого покладено більшу суму судових витрат після апеляційного перегляду, сплатити позивачу різницю в розмірі 3667,26 грн. (5392,86 грн. - 1725,60 грн.).

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3667,26 грн.

Також, слід зазначити, що з урахуванням положень п. 3 ч. 6 ст. 19 та п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 17 березня 2026 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 73555121 від 02 серпня 2024 року в розмірі 14688 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 80 (вісімдесят) коп.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 3667 (три тисячі шістсот шістдесят сім) 26 (двадцять шість) коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження юридичної особи: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова