Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №453/1259/26 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1259/26

№ провадження 1-кп/453/193/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ;

при секретарі ОСОБА_2 ;

за участю прокурора ОСОБА_3 ;

та обвинуваченого ОСОБА_4 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе Львівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141300000105 від 15.05.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мшана Городоцького району Львівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, учасника бойових дій, особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, виключеного з військового обліку, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,-

встановив:

Так, відповідно до ст. 68 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Так, 13.11.2025 постановою Сколівського районного суду (у справі №453/1300/25) ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП й накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Незважаючи на рішення Сколівського районного суду (у справі №453/1300/25), яке набрало законної сили 25.11.2025, ОСОБА_4 , будучи належним чином ознайомленим зі змістом вказаного судового рішення, згідно якого його було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ст. 68 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, будучи раніше притягнутим до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, продовжував керувати транспортним засобом, чим не виконав постанову Сколівського районного суду (у справі №453/1300/25).

Так, 12.05.2026 близько 18 год. 20 хв. ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керувати транспортними засобами згідно рішення Сколівського районного суду Львівської області (у справі №453/1300/25), рухаючись від автодороги М-06 (Київ-Чоп) у напрямку населеного пункту с. Тишівниця, Стрийського району, Львівської області умисно, керував транспортним засобом, а саме належним йому скутером марки «Yamaha Jog» без номерних знаків, номер шасі НОМЕР_1 де був зупинений працівниками СРПП ВП №3 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області, тим самим не виконавши постанову Сколівського районного суду у справі №453/1300/25.

Своїми діями ОСОБА_4 , умисно невиконавши постанову суду, що набрала законної сили, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 382 КК України

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорював, як і докази на їх підтвердження, від давання показань не відмовився. Просив його суворо не карати, оскільки він щиро розкаюються у скоєному.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, та роз`яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються. Відтак, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

На підставі вищевикладеного, суд, допитавши обвинуваченого, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні ним кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена у судовому засіданні повністю.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 , вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 382 КК України, оскільки він ухилився від виконання постанови Сколівського районного суду Львівської області від 13.11.2025 (справа №453/1300/25), яка набрала законної сили.

ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин.

Пом`якшуючими вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обставинами, передбаченими ст. 66 КК України, при обранні йому міри покарання суд вбачає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обтяжуючих вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обставин, передбачених ст. 67 КК України, при обранні йому міри покарання суд не вбачає.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, їх характер та наслідки, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин які обтяжують покарання, а також те, що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні.

З урахуванням наведених обставин, суд під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 вважає за доцільне призначити його у межах, установлених санкцією ч.1 ст. 382 КК України, у виді штрафу, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Долю речових доказів слід вирішити у порядку, визначеному ст. ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 370, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу – не обирати.

Речовий доказ: оптичний диск із відеозаписом з надгрудних камер наряду СРПП ВнП №3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області – залишити при матеріалах справи.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя