Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №359/4540/26 — Київський апеляційний суд

справа №359/4540/26 головуючий у суді І інстанції Шевченко О.В.

провадження №33/824/3029/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Бриль Павла Олексійовича на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2026 року, якою:

ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП ,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2026 року:

Об`єднано в одне провадження справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за № 3/359/1778/2026 (справа № 359/4540/26) за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, за № 3/359/1779/2026 (справа № 359/4542/26) за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Об`єднаним справам присвоєно номер провадження 3/359/1778/2026 і номер справи 359/4540/26.

ОСОБА_2 визнановинним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - закрити, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Не погоджуючись з даними судовим рішення, 12 травня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Бриль П.О. подав апеляційну скаргу, у якій просив змінити резолютивну частину постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.05.2026, виключивши абзац третій резолютивної частини про визнання винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 163-1 КУпАП. В іншій частині постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.05.2026 залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначено, що адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, настає у тому числі за порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Суб`єкт ч. 1 ст. 163-1 КУпАП є спеціальним, а саме посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності.

Протоколи про адміністративне правопорушення № 3489/10-36-07-05 від 27.11.2025 року, № 3748/10-36-07-05 від 29.12.2025 року складені відносно ОСОБА_1 , як директора ДАП «Україна».

При цьому, суб`єкт правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.163-1 КУпАП, є спеціальним, однак в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які вказували на те, що ОСОБА_1 є суб`єктом вказаного складу правопорушення.

В протоколах про адміністративне правопорушення № 3489/10-36-07-05 від 27.11.2025 року, № 3748/10-36-07-05 від 29.12.2025 року не вказано, яким чином директор ДАП «Україна» ОСОБА_1 порушив вимоги зазначених статей Податкового кодексу України. Замість цього в ньому міститься перелік ряду норм Податкового кодексу України та посилання на акт перевірки податкового органу.

Підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення № 3489/10- 36-07-05 від 27.11.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163"1 КУпАП стало порушення останнім вимог п. 201. п. 202, п. 200.4, п. 200.7, п. 200.8, п. 200.9, п. 200.14 ст. 200 Податкового Кодексу України та «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», Наказ Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 лютого 2017 року № 276 та 23 березня 2018 року № 381 та 01 березня 2021 року №131), що було виявлено 27.11.2025 актом перевірки № 55340/10-36-07-05/25196197.

Підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення № 3748/10- 36-07-05 від 29.12.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163"1 КУпАП стало порушення останнім вимог п. 201. п. 202, п. 200.4, п. 200.7, п. 200.8, п. 200.9, п. 200.14 ст. 200 Податкового Кодексу України та «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», Наказ Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 лютого 2017 року № 276 та 23 березня 2018 року № 381 та 01 березня 2021 року №131), що було виявлено 29.12.2025 актом перевірки № 59651/10-36-07-05/25196197.

Формулювання у протоколах про адміністративне правопорушення, не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки не є конкретним і в ньому не вказані обставини, які мають істотне значення .

Таким чином, вищезазначені протоколи про адміністративне правопорушення № 3489/10-36-07-05 від 27.11.2025 року, № 3748/10-36-07-05 від 29.12.2025 року, складені всупереч вимогам ст. 256 КУпАП та не містять об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, зокрема суть порушення не конкретизовано, не зазначено в чому полягають дії ОСОБА_1 , як директора, що призвели до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, шо є порушення чинного законодавства.

Зокрема у протоколах про адміністративне правопорушення не зазначені дані, щодо способу вчинення правопорушення, обставини, які свідчать про порушення порядку ведення податкового обліку та які дозволяють встановити, яким чином було завищено суму залишку від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого відшкодування.

Звертається увага, щодо матеріалів справи долучено лише першу та останню сторінку актів № 55340/10-36-07-05/25196197 від 27.11.2025. № 59651/10-36-07- 05/25196197 від 29.12.2025, що позбавляє встановлювати будь-які обставини щодо порушення норм податкового законодавства.

Будь-які інші докази, крім зазначених актів та протоколів про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи відсутні.

У справі, відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі актів документальної планової виїзної перевірки № 55340/10-36-07-05/25196197 від 27.11.2025, № 59651/10-36-07-05/25196197 від 29.12.2025. Проте закономірно допускати, що у ході перевірки визначене у такому повідомленні-рішенні грошове зобов`язання може бути визнане невірно нарахованим, а самостійно розрахований платником податків розмір податку на додану вартість, який підлягає відшкодуванню не є завищеним і сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду не є заниженою, а тому за результатами оскарження податкове повідомлення-рішення може бути скасоване.

Відтак, не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

Таким чином, складення протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, на підставі самого тільки акту документальної позапланової виїзної перевірки є передчасним.

Отже, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення,

У судовому засіданні, яке відбулось 30 червня 2026 року представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

У судове засідання призначене на 07 липня 2026 апелянт та його представник не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Апеляційний суд враховує, що розумні строки судового розгляду є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а невиправдано тривалий розгляд справи без достатніх на те підстав, призводить до перебування учасників справи у стан правової невизначеності, враховуючи, що позиція апелянта у справі є чіткою і зрозумілою, а також відсутність обґрунтувань неможливості участі у розгляді справи у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, дійшов висновку про визнання неповажними причин неявки апелянта та його захисника у судове засідання, а неявку такою, що не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 листопада 2025 року у ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДАП «УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 25196197), за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 2, встановлено, що ОСОБА_1 , будучи директором даного підприємства, порушив вимоги п.201, п.202, п.200.4, п. 200.7, п.200.8, п.200.9., п.200.14. ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого платником відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2025 року у сумі 9940,00 грн (р.20.2.1. податкової декларації з податку на додатну вартість).

Крім того, 29 грудня 2025 року у ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДАП «УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 25196197), за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 2, встановлено, що ОСОБА_1 , будучи директором даного підприємства, порушив вимоги п.201, п.202, п.200.4, п. 200.7, п.200.8, п.200.9., п.200.14. ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого платником відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2025 року у сумі 845333,00 грн (р.20.2.1. податкової декларації з податку на додатну вартість).

У ході розгляду справи судом досліджені письмові докази, а саме:протокол про адміністративне правопорушення від 27.11.2025 № 3489/10-36-07-05;копія акту документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 27.11.2025 № 55340/10-36-07-05/25196197; протокол про адміністративне правопорушення від 29.12.2025 № 3748/10-36-07-05;копія акту документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 29.12.2025 № 59651/10-36-07-05/25196197.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що дії правопорушника ОСОБА_1 , за ознаками ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, кваліфіковані правильно, оскільки останній, будучи директором підприємства, порушив встановлений законом порядок ведення податкового обліку.

При цьому, суд першої інстанції ухвалюючи судове рішення не погодився із позицією сторони захисту з приводу того, що після встановлення факту спливу строків, суд не має правових підстав переходити до дослідження питання вини особи і досліджувати докази з огляду на наступне.

Вирішуючи питання закриття провадження у справі з підстави, визначеної п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд має виконати покладений на нього вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП обов`язок повно, всебічно й об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати оцінку зібраним у ній доказам, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і постановити правильне судове рішення.

Правовий аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що застосування п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, можливе лише у випадку встановлення судом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже у разі відсутності вини особи у скоєнні такого правопорушення, провадження у справі підлягає припиненню, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення.

Вказав, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16, від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18.

Крім того суд вказав,щост. 38 КУпАП передбачає декілька строків, після перебігу яких провадження підлягає закриттю. Ці строки залежать від кваліфікації дій правопорушника за відповідною статтею КУпАП. Тобто, не встановлення правильної кваліфікації дій правопорушника позбавляє суд можливості правильно застосувати норми ст. 38 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що у справі зібрана достатня кількість достовірних, належних і допустимих доказів, які вказують на доведеність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Проте, відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Суд першої інстанції взяв до уваги, що вчинені ОСОБА_1 правопорушення виявлені 27.11.2025 і 29.12.2025. До провадження судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Шевченко О.В. матеріали справинадійшли 21.04.2026, тобто вже після закінчення строків накладення адміністративного стягнення, тому провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, необхідно закрити.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасника справи, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Згідно п.7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Згідно ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови, дійшов до висновку про те, що оскільки на день розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки передбачені ст. 38 КУпАП, що відповідно до вимог п. 7 ст. 247 є обставиною яка виключає провадження в ній, то дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині.

Проте, 07 листопада 2017 року Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України (далі НКР при ВАСУ) на відміну від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняла Висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності». У Висновку зазначено, що п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст.284 КУпАП, рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Таким чином, НКР при ВАСУ зроблено висновок, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Згідно роз`яснень наданих Верховним Судом в постанові від 11 липня 2018 року у справі №308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Як зазначив Верховний Суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якість закону»; якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд не вбачає наявності підстав у суду першої інстанції для встановлення вини ОСОБА_1 одночасно з закриттям провадження у справі через сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності, відтак приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги в частині зміни постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2026 року, з виключенням з неї висновку про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

У зв`язку з викладеним апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Бриля Павла Олексійовича на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2026 року - задовольнити частково.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП - змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини постанови висновок про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 09 липня 2026 року.

Суддя: Р.В. Березовенко