Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №367/2479/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 33/824/3220/2026

Справа № 367/2479/26

Головуючий в суді І інстанції Ткаченко М.О.

Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 липня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., за участі секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника Костенко Владислави Мирославівни на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 12.1, 2.1 «а» ПДР та скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2026 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 12.1, 2.1 «а» Правил дорожнього руху і вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років, та стягнуто судовий збір 665,60 грн.

ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 15 лютого 2026 року о 18 годині 00 хвилин у м. Ірпінь, вул. Університетська 1-ш керував автомобілем Jeep Grand Cherokee д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив зіткнення з автомобілем Renault Laguna д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень, своїми діями водій порушив п. 12.1 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Крім того, 15 лютого 2026 року о 18 годині 00 хвилин у м. Ірпінь, вул. Університетська 1-ш ОСОБА_1 керував автомобілем Jeep Grand Cherokee д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, будучи повторно притягнутим протягом року, чим порушив п. 2.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Костенко В.М. 10 червня 2026 року через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у постанові суду першої інстанції, обставинам справи, просила скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2026 року та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що 15 лютого 2026 року близько 18:00 ОСОБА_1 керував автомобілем Jeep Grand Cherokee д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху враховував дорожню обстановку, час доби та погодні умови, зокрема значні опади у вигляді снігу, засніжене дорожнє покриття, ожеледицю та відсутність освітлення на даній ділянці дороги. Під час виконання повороту через складні погодні і дорожні умови автомобіль втратив зчеплення з дорожнім покриттям, внаслідок чого виник неконтрольований занос транспортного засобу. У цей час по зустрічній смузі рухався автомобіль Renault Laguna. ОСОБА_1 вжив заходів для уникнення зіткнення, однак відбувся боковий контакт транспортних засобів. Працівники поліції, які прибули на місце події, без належного з`ясування обставин ДТП та встановлення причин і наслідків пригоди склали протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 592289.

Вказувала, що матеріали справи містять схему місця ДТП, яка не має достатніх даних для встановлення механізму ДТП та не має відомостей, які б об`єктивно підтверджували порушення ОСОБА_1 п. 12.1 ПДР.

Зокрема, схема не містить даних щодо швидкості руху транспортних засобів, не відображає фактичної траєкторії їх руху до моменту контакту, не фіксує слідів гальмування, не містить відомостей щодо стану дорожнього покриття на момент ДТП.

На схемі умовною позначкою «Х» визначено місце контакту транспортних засобів. Зі схеми вбачається, що позначене місце контакту транспортних засобів розташоване поблизу центральної частини проїзної частини дороги. При цьому на схемі відсутнє відображення дорожньої розмітки, яка б чітко визначала межі смуг руху, тож встановити, що місце контакту знаходилось саме на смузі зустрічного руху, з наданої схеми неможливо. Сама по собі схема місця ДТП не підтверджує факту виїзду транспортного засобу ОСОБА_1 на смугу зустрічного руху та не доводить наявності у його діях порушення п. 12.1 ПДР, отже наведена схема не містить належних та допустимих доказів того, що ДТП сталася саме внаслідок порушення ним ПДР.

Матеріали справи не містять об`єктивних даних, які б дозволяли встановити, що обрана ОСОБА_1 швидкість не відповідала конкретній дорожній обстановці та перебувала у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП, зокрема письмові пояснення водія ОСОБА_2 не містять інформації, яка б свідчила про перевищення ОСОБА_1 швидкості під час руху.

Пояснювала, що у момент ДТП були складні погодні умови, а саме протягом дня в м. Ірпінь спостерігалась хмарна погода, йшов дрібний сніг, у другій половині дня опади у вигляді снігу посилилися та тривали до ночі. Температура повітря станом на 18:00 становила -5 градусів Цельсія. На дорожньому покритті був наявний сніговий покрив та ожеледиця, освітлення на даній ділянці дороги було відсутнє. Дорожнє покриття не було оброблене протиожеледними матеріалами, що істотно зменшувало коефіцієнт зчеплення шин із проїзною частиною. Зазначені обставини підтверджуються інформацією з метеорологічного веб-ресурсу Sinoptik, а також фотоматеріалами з місця події, які долучені до матеріалів справи. Вказані фактори є об`єктивними та не залежали від його волі і безпосередньо впливають на стійкість транспортного засобу під час маневрування, зокрема при виконанні повороту.

Матеріали справи не містять дослідження стану дорожнього покриття, не зафіксовано коефіцієнта зчеплення шин із дорожнім покриттям, не витребувано інформації щодо обробки дороги протиожеледними матеріалами відповідними комунальними службами, не проведено аналізу відповідності експлуатаційного стану проїзної частини нормативним вимогам, не здійснено розрахунків гальмівного шляху.

Крім того, відсутній висновок автотехнічного дослідження, який би встановлював, що саме обрана ОСОБА_1 швидкість, а не стан дорожнього покриття, перебувала у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП.

Водночас протокол про адміністративне правопорушення містить лише формальне твердження про те, що ОСОБА_1 не обрано безпечної швидкості руху. Факт заносу транспортного засобу сам по собі не є безумовним доказом порушення п. 12.1 ПДР та потребує підтвердження належними і допустимими доказами. З наведених підстав ним 23 березня 2026 року було подане клопотання про призначення по справі судової автотехнічної експертизи та клопотання про закриття провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Клопотання про призначення експертизи мало істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки лише експертним шляхом можливо встановити, чи відповідали дії водія вимогам безпечного керування, чи була втрата керованості наслідком ожеледиці, чи мав водій технічну можливість уникнути зіткнення, чи перебувала швидкість руху у причинному зв`язку з ДТП. Попри це суд першої інстанції формально відмовив у задоволенні клопотання, не вважаючи призначення експертизи доцільним та можливість розгляду справи без застосування спеціальних знань експертів.

Вважав такий висновок необґрунтованим, оскільки питання технічної можливості уникнення ДТП належить саме до сфери спеціальних знань, що призвело до прийняття неправомірного висновку щодо причин виникнення ДТП. Відмова у призначенні експертизи істотно обмежила право ОСОБА_1 на захист та призвела до неповного дослідження обставин справи. Суд також не надав належної оцінки доказам щодо складних погодних умов, формально зазначивши, що водій зобов`язаний враховувати погодні умови, та не дослідив ступінь слизькості дорожнього покриття, можливість виникнення неконтрольованого заносу, належність утримання дорожнього покриття та вплив погодних умов на траєкторію руху транспортного засобу, суд фактично ототожнив настання ДТП із доведеністю вини особи, що суперечить принципам адміністративного провадження.

Суд не встановив поза розумним сумнівом, що саме дії водія, а не об`єктивні дорожні умови, перебували у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП. Суд не встановив жодних об`єктивних параметрів швидкості руху транспортного засобу, не дослідив гальмівний шлях, не витребував записи із камер відеоспостереження, не призначив автотехнічну експертизу та фактично зробив висновок про вину виключно на підставі припущення.

Щодо обставин справи відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП, вказував, що в протоколі серії ЕПР1 № 592269 у графі 9 «Свідки чи потерпілі» зазначено «не залучалися», письмові пояснення з цього приводу також відсутні, інші докази, які могли би свідчити про правопорушення, не були долучені до протоколу, що суперечить п. 15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 06 листопада 2015 року № 1376.

У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 порушив п. 2.1 «а» ПДР, проте опис фактичних обставин у протоколі є суперечливим і не дає змоги встановити, яке саме попереднє стягнення за ч. 2 чи ч. 4 стало підставою для застосування ч. 5 ст. 126 КУпАП. Протокол містить формальні посилання на порушення п. 2.1 «а» ПДР, проте не розкриває суті «повторності».

Вказував, що після доопрацювання матеріалів справи ВП № 2 (м. Ірпінь) Бучанського РУП ГУНП у Київській області відповідно до постанови суду першої інстанції від 24 лютого 2026 року до матеріалів справи були долучені довідка та копія постанови серії БАД № 520323 від 18 вересня 2025 року.

Зміст долученої довідки стверджує, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, проте документ не містить інформації, кому він адресований, на чий запит наданий та чи призначений саме для надання суду в межах даної справи. В довідці стверджується, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, але не зазначено, станом на яку саме дату ця інформація є актуальною, оскільки у постанові суду від 24 лютого 2026 року чітко визначено, що суд просить надати інформацію про те, що є станом на 19 лютого 2026 року посвідчення водія у ОСОБА_1 . Наведений документ не містить додатків, які б могли підтвердити інформацію, яка в ньому міститься. Суд також мав достатньо часу і можливості для витребування офіційного витягу із відповідного реєстру, інформації про наявність/відсутність посвідчення водія у встановленому законом порядку, даних щодо можливого отримання ОСОБА_1 посвідчення водія в іншому ТСЦ, однак цього судом здійснено не було.

Зазначала, що довідка, згідно з якою ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, не спростовує відсутність складу правопорушення за ч. 5, оскільки вона вимагає саме повторності порушення, а не факту його первинного вчинення.

Звертала увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначена посадова особа наділена процесуальними повноваженнями надавати офіційні підтвердження з бази даних «ГСЦ посвідчення водія», які можуть слугувати належним доказом у суді. Наведені відомості мають надаватися у формі витягу, завіреного належним чином керівництвом сервісного центру або уповноваженою особою органу поліції на офіційному бланку з відповідною реєстрацією, проте відповідний витяг з ГСЦ МВС відносно ОСОБА_1 відсутній.

Документ, підписаний ОСОБА_3 , не містить печатки установи та вихідної дати та реєстраційного номера, чіткої вказівки на дату перевірки, що в сукупності з відсутністю адресата не робить цей документ належним та допустимим доказом.

Щодо копії постанови серії БАД № 520323 від 18 вересня 2025 року, стверджував, що сама лише наявність копії постанови не є належним та достатнім доказом повторності у розумінні ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять доказів набрання постановою законної сили станом на 15 лютого 2026 року, відсутні відомості про вручення ОСОБА_1 копії зазначеної постанови, підтвердження її неоскарження, відомостей про залишення скарги без задоволення.

Зазначала, що відповідно до п. 3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, повторність правопорушення визначається за фактами постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили.

За відсутності належного підтвердження набрання постановою серії БАД № 520323 законної сили органом поліції не доведено кваліфікуючої ознаки повторності, яка є обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

На підставі наведених обставин 12 травня 2026 року ним було подане клопотання про закриття провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стверджувала, що повторність вчинення протягом року аналогічного правопорушення повинна безумовно підтверджуватися безпосередньо самою постановою про накладення адміністративного стягнення, яка має бути завіреною належним чином, та містити інформацію про набрання чинності, а також суду повинна бути надана інформація, що вказана постанова не оскаржувалась чи навпаки.

Наводила зміст ч. 1, 2 ст. 291 КУпАП «Набрання постановою адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення законної сили», вказував, що посилання суду на копію постанови не може вважатися достатнім доказом повторності, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що постанова набрала законної сили, була вручена ОСОБА_1 , не була оскаржена, не була скасована у встановленому законом порядку. Суд також не дослідив що у ЄДРСР відсутні відомості щодо позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами або встановлення тимчасового обмеження у такому праві, отже доказів існування кваліфікуючої ознаки повторності матеріали справи не містять.

Також судом не було враховано, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, при цьому позбавленню права керування транспортними засобами підлягають виключно водії, які були наділені таким правом.

Повідомляла, що в зв`язку з проходженням військової служби та неможливістю особистої участі в судовому засіданні з поважних причин ним подавались клопотання про відкладення судового розгляду. Незважаючи на наявність відповідних клопотань та повідомлення суду про об`єктивні причини неявки, суд першої інстанції розглянув справу у його відсутності, та не відобразив у тексті постанови від 14 травня 2026 року заявлені ним клопотання про відкладення від 13 травня 2026 року.

Наводила зміст ст. 268 КУпАП, вказував, що розгляд справи за його відсутності попри подані клопотання про відкладення призвів до істотного обмеження права ОСОБА_1 на захист та суперечить вимогам ст. 268 КУпАП і принципу справедливого судового розгляду. Застосування процесуальних строків не повинно носити надмірно формального характеру та не може здійснюватися автоматично без урахування конкретних обставин справи.

Крім того, враховуючи статус ОСОБА_1 - військовослужбовця, який проходить військову службу та характер його навчання на оператора FPV-дронів, накладення стягнення у вигляді 5 років позбавлення права керування є надмірним та несправедливим та не відповідає меті, визначеній ст. 23 КУпАП.

До апеляційної скарги долучене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що вперше апеляційну скаргу подано захисником 22 травня 2026 року в межах десятиденного строку на апеляційне оскарження, передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП, проте постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2026 року ухвалено повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала, в зв`язку з висновком суду щодо неналежного підтвердження повноважень захисника на підставі ч. 2 ст. 271 ЦПК України. Зазначену постанову отримано 10 червня 2026 року, після чого негайно вжито заходів для усунення виявленого недоліку та повторного звернення з апеляційною скаргою.

Вирішуючи заяву захисника Костенко В.М. про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови захисник Костенко В.М. пропустила з поважних причин, оскільки вперше апеляційна скарга подана нею 22 травня 2026 року в межах десятиденного строку з дня винесення постанови 14 травня 2026 року, однак постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2026 року апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, в зв`язку з недолученням до апеляційної скарги належних документів на підтвердження повноважень на надання правової допомоги ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді.

За наведених обставин та з метою забезпечення реалізації права ОСОБА_1 на допуск до правосуддя, в якому не може бути відмовлено з формальних підстав, апеляційний суд визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за необхідне поновити цей строк.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та захисник Костенко В.М. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся шляхом направлення судової повістки-повідомлення на поштову адресу.

Відповідно до ч. 4 - 6 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дня до початку судового розгляду. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на постанову судді по справі про адміністративне правопорушення та положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності потерпілого ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП відповідальність за цією нормою закону настає в разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов`язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.

Згідно п. 12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху:

дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом;

безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.

Висновки суду першої інстанції про доведеність факту вини ОСОБА_1 у порушенні учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 592289 від 15 лютого 2026 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;

схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовано місце зіткнення та положення транспортних засобів після їх зіткнення, пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди (автомобіль Jeep Grand Cherokee - передні ліві двері, задні ліві двері, автомобіль Renault Laguna - передні ліві двері, задні ліві двері, задня ліва арка, передня ліва ручка відкриття дверей), відомості щодо освітлення (сутінки), наявність зовнішнього освітлення проїжджої частини в темний час доби (є); наявність зовнішнього освітлення тротуару в темний час доби (є), стан покриття проїзної частини (засніжене); дана схема підписана уповноваженою особою та учасниками ДТП без будь-яких зауважень, та заперечень, щодо розташування зазначених транспортних засобів;

письмовими поясненнями водія ОСОБА_2 , який зазначив, що приблизно о 18:00 15 лютого 2026 року, рухаючись на автомобілі Renault Laguna д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Незалежності м. Ірпінь в напрямку с. Стоянка на відрізку дороги, де поворот, рухаючись у своїй смузі, з повороту на його смугу виїжджав автомобіль Jeep д.н.з. НОМЕР_3 та здійснив зіткнення з його транспортним засобом;

письмовими поясненнями водія ОСОБА_1 , який зазначив, що будучи за кермом Jeep Grand Cherokee д.н.з. НОМЕР_3 їхав з допустимою швидкістю, враховуючи погодні умови, але на повороті машину занесло на зустрічну смугу, оскільки йшов сніг і дорога була слизькою. В цей час на зустрічній смузі був автомобіль Renault Laguna. Він встиг зреагувати та відвести машину від прямого зіткнення, проте вони зачепились боками;

наданою ОСОБА_1 інформацією з сайту Синоптик та фотознімками з місця ДТП.

Відповідно до ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, -

тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Таким чином, відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, вчинене повторно протягом року.

Відповідно до п. 2.1 «а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Висновки суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не маючи права керування таким, що вчинено ним повторно протягом року, стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 592269 від 15 лютого 2026 року, в якому зафіксовані обставини вчинення адміністративного правопорушення, в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;

- копією постанови серії БАД № 520323 від 18 вересня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої 18 вересня 2025 року о 23:15 в м. Луцьк, вул. Винниченка 2 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Jeep д.н.з. НОМЕР_3 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 прим. КУпАП. Застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.;

- довідкою, виданою інспектором САП ВВГ старшим лейтенантом поліції Тетяною Чебілійською, згідно якої відповідно до Інформаційного порталу «ГСЦ посвідчення водія» інформаційно-комунікаційної системи «інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував.

Протоколи про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 592269 від 15 лютого 2026 року, ЕПР1 № 592289 від 15 лютого 2026 року та додані до них матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376.

Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, та ч. 5 ст. 126 КУпАП - повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Суд першої інстанції вмотивовано відхилив доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у його діях порушень п. 12.1 ПДР, оскільки ним швидкість не перевищувалася, а дорожньо-транспортна пригода виникла у зв`язку із складними погодними умовами, зазначивши, що згідно п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Таким чином, саме водій повинен враховуючи дорожню обстановку та погодні умови, приймати рішення щодо безпечної швидкості та взагалі можливості здійснення руху у складних погодних умовах.

Також судом першої інстанції було відхилено доводи ОСОБА_1 щодо відсутності належних та допустимих доказів повторності керування ним транспортним засобом без наявності відповідного права керування, як такі, що спростовані матеріалами справи та наданими органом поліції доказами.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що схема місця ДТП не містить достатніх даних для встановлення механізму ДТП та не містить відомостей, які б об`єктивно підтверджували порушення ОСОБА_1 п. 12.1 ПДР, зокрема, схема не містить даних щодо швидкості руху транспортних засобів, не відображає фактичної траєкторії їх руху до моменту контакту, не фіксує слідів гальмування, не містить відомостей щодо стану дорожнього покриття на момент ДТП, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно п. 4 розділу VІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, на схемі місця ДТП графічно зображуються та фіксуються такі об`єкти: 1) ділянка дороги, на якій сталась ДТП; 2) сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів; 3) транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів; 4) сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям; 5) інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об`єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту;

6) координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів; 7) ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами; 8) ширина тротуарів, узбіччя; 9) розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття; 10) розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття; 11) розташування дорожньої розмітки; 12) розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху; 13) розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.

В обов`язковому порядку на схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об`єктів, зображених на схемі.

На зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються: 1) марка (модель) пошкодженого транспортного засобу; 2) номерний знак транспортного засобу; 3) власник (співвласник) транспортного засобу; 4) серія та номер полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та назва страхової організації, яка його видала, а у разі його відсутності - посвідчення відповідної категорії осіб, для яких наявність полісу не є обов`язковою; 5) перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП; 6) вид пригоди; 7) кількість учасників ДТП; 8) порушення пункту Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306; 9) результати огляду на стан сп`яніння (у випадку його проведення); 10) тип транспортного засобу.

Зазначена інформація підтверджується підписами водіїв транспортних засобів.

Апеляційний суд враховує, що схема місця ДТП, долучена до матеріалів справи, відповідає наведеним вимогам закону і підписана обома водіями без зауважень та застережень.

Апеляційний суд приймає до уваги, що на схемі місця ДТП зазначено дорожню умову у вигляді засніженості стану покриття проїзної частини, а тому заперечення захисника в апеляційній скарзі, що на схемі відсутнє відображення дорожньої розмітки, яка б чітко визначала межі смуг руху, є суперечливими та необґрунтованими.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що сама по собі схема місця ДТП не підтверджує факту виїзду транспортного засобу ОСОБА_1 на смугу зустрічного руху, апеляційний суд звертає увагу, що таке порушення Правил дорожнього руху взагалі не ставиться ОСОБА_1 у вину. Разом із тим, обставини виїзду транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 на зустрічну смугу підтверджуються письмовими поясненнями від 15 лютого 2026 року обох водіїв.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять об`єктивних даних, які б дозволяли встановити, що обрана ОСОБА_1 швидкість перебувала у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП, зокрема письмові пояснення водія ОСОБА_2 не містять інформації, яка б свідчила про перевищення ОСОБА_1 швидкості під час руху, апеляційний суд констатує, що у вину ОСОБА_1 ставиться не перевищення дозволеної швидкості руху, а не обрання ним безпечної швидкості руху, що, згідно п. 1.10 ПДР, означає швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.

З огляду на наведене доводи захисника про те, що температура повітря станом на 18:00 становила -5 градусів Цельсія, на дорожньому покритті був наявний сніговий покрив та ожеледиця, освітлення на даній ділянці дороги було відсутнє, дорожнє покриття не було оброблене протиожеледними матеріалами, що істотно зменшувало коефіцієнт зчеплення шин із проїзною частиною, що правил дорожнього руху ОСОБА_1 не порушував, що дорожньо-транспортна пригода сталася не з його вини, а через незадовільний стан дороги на місці ДТП - ожеледиці, на що захисник посилається, як на підтвердження невинуватості ОСОБА_1 , є безпідставними.

Так, наявність ожеледиці на проїзній частині не звільняє водія від обов`язку виконання Правил дорожнього руху України, пункт 12.1 яких він порушив, що перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками у виді спричинення механічних пошкоджень транспортним засобам, а тому ця обставина не може бути визнана такою, яка б свідчила про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять дослідження стану дорожнього покриття, не зафіксовано коефіцієнта зчеплення шин із дорожнім покриттям, не витребувано інформації щодо обробки дороги протиожеледними матеріалами відповідними комунальними службами, не проведено аналізу відповідності експлуатаційного стану проїзної частини нормативним вимогам, не здійснено розрахунків гальмівного шляху.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що у справі відсутній висновок автотехнічного дослідження, який би встановлював, що саме обрана ОСОБА_1 швидкість, а не стан дорожнього покриття, перебувала у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП, факт заносу транспортного засобу сам по собі не є безумовним доказом порушення п. 12.1 ПДР та потребує підтвердження належними і допустимими доказами, а відмова суду першої інстанції у призначенні експертизи істотно обмежила право ОСОБА_1 на захист та призвела до неповного дослідження обставин справи, апеляційний суд враховує, що 23 березня 2026 року від ОСОБА_1 до суду першої інстанції надійшло клопотання про призначення автотехнічної експертизи з метою встановлення технічної можливості водія уникнути некерованого заносу транспортного засобу у зв`язку із погодними умовами (ожеледиця), одночасно 23 березня 2026 року від ОСОБА_1 до суду першої інстанції надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять доказів перевищення швидкості ОСОБА_1 , а також на дорожньому покритті був наявний сніговий покрив та ожеледиця, що впливало на стійкість транспортного засобу під час маневрування.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд першої інстанції виходив із матеріалів справи та наданих доказів та вважав, що у даному випадку призначення експертизи не є доцільним та вирішення справи є цілком можливим без застосування спеціальних знань експертів.

Крім того, апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заявляв клопотання про призначення експертизи, в задоволенні якого, виходячи зі змісту його доводів, йому було безпідставно відмовлено, що свідчить про відсутність у клопотанні про призначення експертизи дійсної процесуальної мети у вигляді отримання висновку експерта, та про формальність доводів апеляційної скарги в цій частині.

Також апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати до суду висновок автотехнічної експертизи, проведеної експертною установою на підставі його звернення.

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, під час апеляційного перегляду справи захисником не наведено.

Доводи апеляційної скарги, що суд не встановив поза розумним сумнівом, що саме дії водія, а не об`єктивні дорожні умови, перебували у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП, не ґрунтуються на вимогах п. 12.1 ПДР, та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, які повно та всебічно оцінені судом першої інстанції як окремо, так і в їх сукупності.

Пунктом 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції передбачено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Посилання захисника, що до протоколу серії ЕПР1 № 592269 не були долучені докази, які могли би свідчити про правопорушення, що суперечить п. 15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 06 листопада 2015 року № 1376, відхиляються апеляційним судом, з огляду на те, що постановою суду першої інстанції від 24 лютого 2026 року адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП повернуто до ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області для належного оформлення, оскільки у матеріалах справи була відсутня інформація про те чи є станом на 19 лютого 2026 року посвідчення водія у ОСОБА_1 та докази на підтвердження факту позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом.

01 квітня 2026 року, після усунення недоліків, до суду першої інстанції від ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшла справа про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, до якої було долучено довідку інспектора САП ВВГ ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області про те, що відповідно до Інформаційного порталу «ГСЦ посвідчення водія» ІКС «ІПНПУ» ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, а також копію постанови серії БАД №520323 від 18 вересня 2025 року про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги, що у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 порушив п. 2.1 «а» ПДР, проте опис фактичних обставин у протоколі є суперечливим і не дає змоги встановити, яке саме попереднє стягнення за ч. 2 чи ч. 4 стало підставою для застосування ч. 5 ст. 126 КУпАП, протокол містить формальні посилання на порушення п. 2.1 «а» ПДР, проте не розкриває суті «повторності», - відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки в протоколі серії ЕПР1 № 592269 чітко зазначено, що водій керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортним засобом, будучи повторно притягнутим протягом року, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом).

Посилання захисника в апеляційній скарзі на неналежність та недопустимість зазначених довідки та копії постанови серії БАД № 520323 від 18 вересня 2025 року, із посиланням на відсутність додатків до довідки, відсутність інформації про повноваження особи, якою складено довідку, відсутність печатки установи та вихідної дати та реєстраційного номера, неналежність засвідчення копії постанови, відсутність на ній відомостей про вручення ОСОБА_1 копії зазначеної постанови, підтвердження її неоскарження, відомостей про залишення скарги без задоволення тощо відхиляються апеляційним судом, з огляду на те, що зазначені документи надійшли від органу поліції в порядку дооформлення матеріалів, який уповноважений на їх оформлення, містять інформацію, яка має значення для справи, і така інформація ОСОБА_1 не спростована.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що копія постанови серії БАД № 520323 від 18 вересня 2025 року не може вважатися достатнім доказом повторності, з огляду на те, що кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 2-4 цієї статті.

На момент розгляду справи суду не надано доказів оскарження, скасування постанови серії БАД № 520323 від 18 вересня 2025 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП та закриття провадження у цій справі за відсутністю події чи складу правопорушення.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 15 лютого 2026 року керував транспортним засобом, не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, вчинив правопорушення повторно протягом року, тобто вчинив порушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме, як повторне протягом року вчинення порушень, передбаченого частиною другою цієї статті.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років були дотримані у повній мірі.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що враховуючи статус ОСОБА_1 - військовослужбовця, який проходить військову службу, та характер його навчання на оператора FPV-дронів, накладення стягнення у вигляді 5 років позбавлення права керування є надмірним та несправедливим та не відповідає меті, визначеній ст. 23 КУпАП, апеляційний суд звертає увагу, що санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого, тобто позбавлення права керування транспортним засобом є безальтернативним, і при цьому судом першої інстанції застосовано до ОСОБА_1 мінімальний строк такого стягнення.

Враховуючи безальтернативність позбавлення права керування транспортним засобом за санкцію ч. 5 ст. 126 КУпАП, апеляційний суд також відхиляє як необгрунтовані доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, при цьому позбавленню права керування транспортними засобами підлягають виключно водії, які були наділені таким правом.

Накладене адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети: виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень.

Апеляційний суд враховує, що розгляд справи неодноразово відкладався Ірпінським міським судом Київської області за клопотаннями ОСОБА_1 : 04 березня 2026 року розгляд справи за клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності було відкладено на 03 квітня 2026 року для забезпечення його права на захист, 03 квітня 2026 року в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 розгляд справи відкладено на 04 травня 2026 року, після чого 04 травня 2026 року розгляд справи відкладався за клопотанням ОСОБА_1 у зв`язку із виконанням останнім обов`язків військової служби, а також його перебуванням у відрядженні, на 14 травня 2026 року.

Судом першої інстанції 14 травня 2026 року при вирішенні питання щодо можливості проведення судового розгляду за відсутністю особи, яка притягається до відповідальності, з урахуванням раніше поданих клопотань про відкладення розгляду справи, було вірно зауважено, що законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов`язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами.

Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.

При цьому судом першої інстанції враховано, що у ОСОБА_1 було достатньо часу для висловлення своєї позиції у письмовому вигляді, останнім повністю реалізовані свої права та доведено до відома суду свої позицію за кожним із адміністративних правопорушень, та враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд дійшов висновку про можливість провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги, що судом допущено розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є самі по собі підставою для скасування правильної та законної постанови суду, з огляду на те, що процесуальні права ОСОБА_1 були в повній мірі відновлені під час розгляду справи в апеляційному суді, оскільки апеляційним судом поновлено процесуальний строк подання апеляційної скарги, і оскільки ОСОБА_1 мав безперешкодне право брати участь в судовому засіданні та користуватися професійною правничою допомогою адвоката.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.

При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційна скарга захисника Костенко В.М. не містить доводів, які би вказували на незаконність ухваленого судом рішення.

Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Постанова судді Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника Костенко Владислави Мирославівни про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Костенко Владислави Мирославівни залишити без задоволення.

Постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 12.1, 2.1 «а» ПДР та скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.