Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №760/6009/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 33/824/3138/2026

Справа № 760/6009/26

Головуючий в суді І інстанції Сергієнко Г.Л.

Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 липня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Антосини Романа Сергійовича, на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 15 травня 2026 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 15 травня 2026 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Антосина Р.С., не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу 22 травня 2026 року засобами поштового зв`язку. Ппосилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, формальний підхід до вивчення обставин справи, просив скасувати постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 15 травня 2026 року та винести нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за порушення п. 13.3 ПДР.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги наводив зміст протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 600093 від 24 лютого 2024 року, вказував, що згідно пояснень ОСОБА_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Audi Q5 д.н.з. НОМЕР_1 під її керуванням зупинився з метою надання можливості проїзду іншим учасникам дорожнього руху, в даному випадку автомобілю Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 . Факт зупинки автомобіля Audi на момент зіткнення підтверджується наявними фотоматеріалами з місця ДТП, зокрема наявністю залишків лакофарбового покриття, залишених автомобілем Mazda на задньому лівому колесі автомобіля Audi, що свідчить про місце первинного контакту транспортних засобів та підтверджує нерухомий стан автомобіля Audi на момент зіткнення; осипом уламків фари (скла) під заднім лівим колесом автомобіля Audi, що вказує на точне місце зіткнення та підтверджує факт зупинки автомобіля. Таким чином, фотознімки з місця ДТП об`єктивно вказують, що ДТП сталася в місці зупинки автомобіля Audi під керуванням ОСОБА_1 .

За даних обставин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 , не дотрималась безпечного бокового інтервалу при русі та здійснила зіткнення з нерухомим транспортним засобом - автомобілем Audi Q5 д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушила п. 13.3 ПДР.

Зіткнення рухомого автомобіля Mazda з нерухомим автомобілем Audi безпосередньо свідчить про недотримання ОСОБА_2 безпечного бокового інтервалу, що є порушенням п. 13.3 ПДР та знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП та завданням матеріальної шкоди ОСОБА_1 .

Вказував, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було долучено висновок експерта № 31 від 06 травня 2026 року, наданий ОСОБА_2 , який він вважав неповним, необ`єктивним і таким, що складений з порушенням вимог законодавства, а відтак, таким, що не може бути оцінений як належний та допустимий доказ у розрізі ст. 251 КУпАП.

Так, у вступній частині висновку експерт перелічив надані матеріали справи, і на сторінці 6 висновку посилається на додаткові пояснення ОСОБА_2 , в яких остання нібито зазначає, що автомобіль Audi «різав кут повороту» ліворуч, після чого ОСОБА_2 зупинила керований нею автомобіль, а автомобіль Audi продовжив рух та відбулось зіткнення.

Однак жодного аркуша з такими поясненнями ОСОБА_2 в матеріалах справи не містяться, в поясненнях, наданих на місці ДТП, ОСОБА_2 зазначила, що рухалась у своїй смузі, максимально наближено до тротуару, аналогічних тверджень не містить і скарга ОСОБА_2 до УПП м. Києва. Таким чином, вихідні дані для проведення експертизи були самостійно сформовані експертом, що є грубим порушенням методології проведення судової експертизи. Вважав показовим, що аналогічне формулювання «ріжучи кут повороту» фігурує і в дослідницькій частині висновку, що свідчить про системне використання експертом штучно створених вихідних даних.

У п. 1 дослідницької частини висновку проведено суб`єктивну оцінку дорожньої ситуації без застосування будь-якої методики. Зокрема, експертом констатована

«технічна неспроможність» показів ОСОБА_1 без проведення технічних розрахунків, без урахування замірів дороги та габаритів транспортних засобів, без зіставлення ширини проїзної частини із габаритами автомобілів, без моделювання дорожньої ситуації. Висновок про технічну неспроможність показань зроблено «на око», що суперечить основним вимогам до судової автотранспортної експертизи.

Встановлення технічної неспроможності показань водія передбачає порівняння розрахункового зупинного шляху з фактичною відстанню до місця зіткнення на момент виникнення небезпеки, з урахуванням часу реакції водія, часу спрацьовування гальмівної системи та коефіцієнта зчеплення дорожнього покриття. Жодного з цих розрахунків у висновку не проведено.

В частині оцінки положення автомобіля Mazda відносно тротуару висновок також є хибним. Експерт стверджує, що автомобіль знаходився впритул до правого тротуару, що унеможливлює рух правіше. Однак фотознімки з місця ДТП чітко фіксують, що між автомобілем Mazda та тротуаром наявна відстань орієнтовно 70-80 см. Оцінка експерта ґрунтується виключно на перегляді одного фотознімка з одного ракурсу, що є методологічно неприйнятим.

Відповідно до п. 4 резолютивної частини висновку, висновок про те, що водій автомобіля Audi мав технічну можливість уникнути зіткнення, зроблено виключно на підставі вихідних даних, сформованих із показів ОСОБА_2 . Таким чином, висновок є одностороннім і не відповідає вимозі всебічного та повного дослідження всіх обставин справи.

З урахуванням наведеного, вважав висновок експерта № 31 від 06 травня 2026 року недопустимим і неналежним доказом у розумінні ст. 251 КУпАП, який не може бути покладений в основу постанови суду.

Стверджував, що суд під час розгляду справи застосував спрощений підхід: не дослідив всі наявні докази, не надав належної оцінки фотоматеріалам з місця ДТП, поклав в основу оскаржуваної постанови недопустимий доказ - висновок експерта № 31 від 06 травня 2026 року. Крім того, суд під час розгляду справи повідомив учасникам, що на його суб`єктивну думку винуватою є водійка автомобіля Audi, так як вона не захотіла виїжджати за межі дороги. Таким чином, суд не тільки застосував спрощений підхід до справи, ще й упереджено віднеслася до одного з учасників ДТП через свою суб`єктивну оцінку, яка не ґрунтується на повному дослідженні матеріалів справи.

ОСОБА_2 у особі захисника Глушак О.М. направила письмові пояснення (заперечення) на апеляційну скаргу, в яких просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, наводила власні спростування аргументів апеляційної скарги.

Додатково пояснювала, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 фактично стверджує, що обставини ДТП були повністю встановлені ще 24 лютого 2026 року, а вина ОСОБА_2 є очевидною. Проте після складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_2 органом поліції була проведена додаткова перевірка обставин ДТП, за результатами якої відносно іншого учасника пригоди було також складено протокол про адміністративне правопорушення і направлено його до Солом`янського районного суду м. Києва для розгляду. У вказаному протоколі зазначено, що 24 лютого 2026 року за адресою м. Київ, вул. Любомира Гузара, 9-а ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Audi Q5 д.н.з. НОМЕР_1 , при зустрічному роз`їзді не дотрималась безпечного бокового інтервалу до транспортного засобу Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та здійснила зіткнення з ним, в результаті чого обидва транспортних засоби отримали механічне пошкодження, чим порушила п. 13.3 ПДР - порушення правил зустрічного роз`їзду. Таким чином, сам орган, який здійснював оформлення ДТП та проводив перевірку, після додаткового вивчення дійшов висновку про наявність ознак порушення ПДР також у діях ОСОБА_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Антосина Р.С. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, ОСОБА_2 та захисник Глушак О.М. заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Відповідальність за ч. 1 ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 600093 від 24 лютого 2024 року, 24 лютого 2026 року о 16:40 у м. Київ, пр.-т. Любомира Гузара, 9-а в м. Київ, водій транспортного засобу Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 під час зустрічного роз`їзду з транспортним засобом Audi Q5 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 не врахувала правила дорожньої обстановки, не дотрималась безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, чим порушила п. 13.3 ПДР (порушення правил зустрічного роз`їзду), за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Згідно з п. 13.3 ПДР під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Згідно п. 1.10 ПДР безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.

В матеріалах справи наявна копія схеми дорожньо-транспортної пригоди, яка була складена безпосередньо на місці ДТП 24 лютого 2026 року в присутності усіх водіїв, на якій зафіксована ділянка дороги, на якій сталась ДТП; сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів; транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів однієї зі сторін проїжджої частини та сталих орієнтирів; координати місця зіткнення відносно сталих орієнтирів. Також зазначено перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, які сталися внаслідок ДТП (автомобіль Audi Q5 д.н.з. НОМЕР_1 - передні та задні ліві двері, задній бампер, автомобіль Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 передній бампер, переднє ліве крило, передня ліва фара); вид пригоди (зіткнення). Схему підписано обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди без зауважень.

Крім того, до матеріалів справи долучено фотознімки місця події та відеофіксація розташування автомобілів на проїзній частині після зіткнення, а також акт проведення замірів проїзної частини, складений 03 травня 2026 року захисником Глушак О.М. в інтересах ОСОБА_2 .

Згідно письмових пояснень водія ОСОБА_1 , остання вказала, що 24 лютого 2026 року о 16;0 вона, керуючи автомобілем Audi Q5 д.н.з. НОМЕР_1 у м. Київ, виїжджаючи з двору за адресою пр.. Любомира Гузара 11, при повороті на проспект, зайнявши крайнє праве положення, закінчуючи маневр на Г-образній розвилці, помітила автомобіль, що рухався з боку проспекту Л.Гузара в двори, усвідомлюючи утруднений проїзд, зупинила автомобіль. Водійка автомобіля Mazda, продовжуючи рух на тій самій швидкості, не пригальмувавши, здійснила наїзд на задню ліву частину її автомобіля, спричинивши механічні пошкодження лівих задніх дверей і бампера її автомобіля.

Згідно письмових пояснень водія ОСОБА_2 , остання вказала, що 24 лютого 2026 року о 16:45, керуючи автомобілем Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 у м. Києві по вул. пр.-т. Любомира Гузара, 9-а здійснювала поворот в дворовій частині на розі будинку, рухаючись в своїй смузі, максимально наближено до тротуару. В цей самий момент по зустрічній смузі рухалась водійка на автомобілі Audi Q5 д.н.з. НОМЕР_1 і на її думку, не вибрала безпечний радіус повороту, і починаючи з середини передньої двері, заділа передню частину її автомобіля з боку водія, чим пошкодила бампер, фару та крило. Вважала, що не є винною в даній ситуації, так як чітко виконувала правила дорожнього руху, що доводять відеоматеріали, фото та схема ДТП, складена патрульними поліцейськими.

ОСОБА_2 долучила до матеріалів справи копію власної скарги від 23 квітня 2026 року, поданої начальнику УПП у м. Києві на прийняте рішення працівником патрульної поліції по факту ДТП, за змістом якої поліцейський оформив матеріали швидко та формально, схему ДТП склав поверхнево, без точних замірів ширини проїжджої частини у місті роз`їзду транспортних засобів, де сталося ДТП, та необхідних позначень, не визначено умовну смугу, яка ділить проїжджу частину на дві умовні зустрічні смуги, не зроблені детальні фото, у т.ч. замірів, не зафіксовано наявність чи відсутність слідів гальмування. Результатом формального складення схеми стало не відображення на ній того факту, що водійка Audi Q5 рухалась по зустрічній смузі, де і здійснила зіткнення з авто Mazda 3, який рухався в своїй смузі. Такі дії водійки Audi Q5 спричинені через те, що на більшій частині її смуги лежав сніг. До того ж, пояснення відібрано без уточнюючих відомостей, зокрема, чи здійснила вона зупинку (гальмування) при з`явленні перед нею зустрічного автомобіля, тобто пояснення відібрано формально та поспіхом. Так, ОСОБА_2 , побачивши, що автомобіль Audi почав поворот на її смузі, здійснила зупинку свого транспортного засобу.

Зазначала, що у поясненні ОСОБА_1 написано, що вона зупинила автомобіль, в той час як ОСОБА_2 продовжувала рух на своєму авто, що не відповідає дійсності та усним поясненням ОСОБА_1 на місці події поліцейським.

Згідно висновку експерта за результатами інженерно-транспортного дослідження від 06 травня 2026 року № 31, складеного судовим експертом ОСОБА_3 за заявою адвоката Глушак О.М.:

1) Враховуючи вищенаведені обставини в дослідницькій частині, з технічної точки зору покази водія ОСОБА_1 про обставини даної ДТП неспроможні. Проведення досліджень по технічно неспроможних вихідних даних може призвести до хибних результатів, тому при усіх подальших дослідженнях заданий комплекс вихідних даних про обставини даної ДТП водієм ОСОБА_1 не буде використовуватися для проведення подальших авто технічних досліджень.

2) У наявній дорожній ситуації водій автомобіля Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинна була, з технічної точки зору, керуватися вимогами п. 1.10 (в частині значення терміну «безпечний інтервал»), п. 12.3 та 13.3 ПДР України, у відповідності до яких водій ОСОБА_2 повинна була дотримуватися безпечного бокового інтервалу при зустрічному роз`їзді, а у випадку неможливості дотриматися такого або у випадку виникнення небезпеки для руху необхідно було зменшити швидкість руху.

3) У наявній дорожній ситуації водій автомобіля Audi Q5 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинна була, з технічної точки зору, керуватися вимогами п. 1.10 (в частині значення терміну «безпечний інтервал»), п. 12.3 та 13.3 ПДР України, у відповідності до яких водій ОСОБА_2 повинна була дотримуватися безпечного бокового інтервалу при зустрічному роз`їзді, а у випадку неможливості дотриматися такого або у випадку виникнення небезпеки для руху необхідно було зменшити швидкість руху.

4) Враховуючи задані вихідні дані, де вказано, що на момент зіткнення автомобіль Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 зупинився ближче правого краю, а автомобіль Audi Q5 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 продовжив рух, не дотримуючись безпечного бокового інтервалу між транспортними засобами та відбулося зіткнення, то за таких обставин водій автомобіля Audi Q5 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 мала технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів і полягала ця технічна можливість у належному виконанні вказаним водієм вимог п. 1.10 (в частині значення терміну «безпечний інтервал») та 13.3 ПДР України. Іншими словами, для уникнення ДТП водієві ОСОБА_1 необхідно (і достатньо) було дотримувати безпечного бокового інтервалу при зустрічному роз`їзді, вибираючи безпечну траєкторію проїзду заокруглення дороги ліворуч (по напрямку її руху).

5) Враховуючи задані вихідні дані, дана експертиза має підстави стверджувати, що у дорожній ситуації, яка склалась безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, дії водія автомобіля Audi Q5 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , з технічної точки зору, не відповідали вимогам п. 1.10 ПДР (в частині значення терміну «безпечний інтервал») та п. 13.3 ПДР України та вказані невідповідності перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП, оскільки водій ОСОБА_1 , не дотримуючись безпечного бокового інтервалу при зустрічному роз`їзді, допустила зіткнення з автомобілем Mazda 3.

6) Враховуючи задані вихідні дані, дана експертиза має підстави зробили висновки про те, що в діях водія автомобіля Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б перебували у причинному зв`язку з настанням ДТП, оскільки водій ОСОБА_2 зупинилася ближче правого краю проїзної частини, а тому розвиток механізму ДТП не визначався діями водія ОСОБА_2 , а цілком залежав від дій водія автомобіля Audi Q5 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , котра, не дотримуючись безпечного бокового інтервалу при зустрічному роз`їзді, допустила зіткнення з автомобілем Mazda 3.

7) При наявних вихідних даних причиною настання зіткнення автомобілів Audi Q5 та Mazda 3, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля Audi Q5 ОСОБА_1 вимогам п. 1.10 ПДР України, оскільки водій ОСОБА_1 , не дотримуючись безпечного бокового інтервалу при зустрічному роз`їзді, допустила зіткнення з автомобілем Mazda 3, котрий зупинився ближче правого краю проїзної частини.

Суд першої інстанції дослідив протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1, №600093 від 24 лютого 2026 року та додані до нього матеріали - схему ДТП, пояснення учасників, а також матеріали, надані сторонами, заслухавши пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - водія автомобіля Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , захисника ОСОБА_2 - адвоката Глушак О.М., представника ОСОБА_1 адвоката Антосини Р.С.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 адвокат Глушак О.М. просила провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрити, оскільки в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зокрема, пояснила, що результатом формального складення схеми ДТП, у т.ч. без належних вимірювань, стало невідображення на ній того факту, що водій Audi Q 5, рухалася по зустрічній смузі, де і здійснила зіткнення з автомобілем Mazda 3, який рухався у своїй смузі. Такі дії водія Audi Q5 спричинені через те, що на більшій частині її смуги лежав обледенілий сніг. До того ж, пояснення у ОСОБА_2 працівниками поліції відібрано без уточнюючих відомостей, зокрема, чи здійснила вона зупинку (гальмування) при з`явленні перед нею зустрічного автомобіля, тобто пояснення відібрано формально та поспіхом. Так, ОСОБА_2 , побачивши, що автомобіль Audi Q5 розпочав поворот на смузі, де рухалась ОСОБА_2 , здійснила зупинку свого транспортного засобу. Через неповноту таких даних реальна картина події спотворена, а відповідальність за скоєння ДТП покладено на ОСОБА_2 лише на підставі особистої думки та розсуду поліцейського, а не внаслідок встановлення відповідних обставин, дослідження умов та доказів. Також зазначила два факти, що мали місце під час очікування патрульної поліції та по прибуттю поліцейських, а саме, що під час очікування патрульної поліції для оформлення ДТП інша учасниця події - ОСОБА_1 , водій Audi Q5, комусь телефонувала та просила, щоб оформили протокол, де ОСОБА_1 буде невинуватою. По прибуттю патрульної поліції, під час спілкування поліцейськими з ОСОБА_1 , останній задавалося питання чи зупиняла (гальмувала) вона автомобіль перед зіткненням, на що ОСОБА_1 спочатку відповіла, що ні, потім - що не пам`ятає, а в поясненні водія ОСОБА_1 написано, що вона зупинила автомобіль, в той час як ОСОБА_2 продовжувала рух на своєму авто, у результаті чого відбулася ДТП. Це не відповідає дійсності та усним поясненням ОСОБА_1 поліцейським на місці події. Як вбачається із встановлених вихідних даних та наданих фотографій, відеозапису з місця ДТП, автомобіль Mazda 3 розташований впритул до правого тротуару з врахуванням частини, на котрій наявний сніг із ожеледдю, що відповідно унеможливлює рух ще правіше, тобто автомобіль Mazda 3 знаходиться у крайньому правому положенні на проїзній частині. В цей же час місце, де стоїть автомобіль Audi Q5, в кінцевому положенні, свідчить про те, що такий рухався прямолінійно, зменшуючи та ріжучи кут повороту, та у автомобіля Audi Q5, була достатня ширина по напрямку свого руху, щоб проїхати із безпечним інтервалом, як це вбачається із стоп-кадрів і візуально спостерігається на схемі місця ДТП та відповідно до розмірів ширини проїжджої частини, 6,5 м та 7,8 м, що встановлені адвокатом Глушак О.М. Це свідчить про те, що покази ОСОБА_1 - водія автомобіля Audi Q5 про те, що вона, керуючи автомобілем, при повороті зайняла крайнє праве положення, неспроможні з технічної точки зору, оскільки суперечать наявному положенню автомобіля Audi Q5.

В судовому засіданні в суді першої інстанції захисник ОСОБА_2 - адвокат Глушак О.М. також надала та просила врахувати висновок судового експерта ОСОБА_3 за результатами інженерно-транспортного дослідження № 31 від 06 травня 2026 року, згідно з яким, зокрема, при наявних вихідних даних причиною настання зіткнення вищевказаних автомобілів, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля Audi Q5 вимогам п.п.1.10 (в частині значення терміну «безпечний інтервал») та 13.3 ПДР України, оскільки водій ОСОБА_1 , не дотримуючись безпечного бокового інтервалу при зустрічному роз`їзді, допустила зіткнення із автомобілем Mazda 3, котрий зупинився ближче правового краю проїзної частини.

В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_2 підтримала позицію свого захисника.

У судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 та її представник адвокат Антосина Р.С. зазначили, що представниками поліції обставини даної ДТП встановлені вірно, що підтверджується схемою ДТП, наданими ними фотоматеріалами, характером ушкоджень транспортних засобів, поясненнями ОСОБА_1 , згідно з яким вона керувала автомобілем Audi Q5, , рухалася в м. Києві, пр-т Любомира Гузара, 9А, на розвилці у дворі, усвідомлюючи ускладнений проїзд, зупинилась, в той час автомобіль Mazda 3 продовжив рух на тій самій швидкості, не пригальмовуючи, та здійснив наїзд на задню ліву сторону її автомобіля. Також представником Антосиною Р.С. було заявлено клопотання про визнання недопустимим доказом висновку судового експерта ОСОБА_3. за результатами інженерно-транспортного дослідження № 31 від 06 травня 2026 року, оскільки цей висновок є одностороннім, необ`єктивним, складеним лише на основі показів ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції дослідив фото- та відеоматеріали, які були надані учасниками дорожньо-транспортної пригоди, та встановив, що автомобіль Mazda 3 рухався у своїй смузі руху, у крайньому правому положенні, при зупинці внаслідок ДТП колеса автомобіля повернуті праворуч, а автомобіль Audi Q5 не перебував у крайньому правому положенні, хоча ширина проїзної частини по напрямку руху цього автомобіля була достатньою, щоб проїхати із безпечним інтервалом, що крім фотоматеріалів, зокрема, де зафіксовано проїзд іншого автомобіля за автомобілем Audi Q5, також підтверджується актом проведення замірів проїзної частини від 03 травня 2026 року.

Крім того, суд першої інстанції із наданих фотоматеріалів, зокрема фотоматеріалів представника Антосини Р.С. № 2, 5-7, встановив, що автомобіль Audi Q5 не дотримався свого кута (радіусу) повороту, внаслідок чого ним не було дотримано безпечного бокового інтервалу.

Суд першої інстанції вмотивовано відхилив клопотання представника Антосини Р.С. про визнання висновку інженерно-транспортного дослідження № 31 від 06 травня 2026 року недопустимим доказом, зазначивши, що даний висновок узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Ухвалюючи рішення про закриття провадження в справі, суд першої інстанції виходив із того, що встановлені у судовому засіданні обставини спростовують твердження, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №600093 від 24 лютого 2026 року і в наданих суду матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, передбачені ст. 251 КУпАП, на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про закриття провадження в справі, оскільки доказами, наявними в матеріалах справи, у їх сукупності, не підтверджується наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_2 та настанням дорожньо-транспортної пригоди, у дату, час, місце і за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №600093 від 24 лютого 2026 року, що виключає відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Суд першої інстанції дотримався вимог ст. 245, 252, 280 КУпАП, встановив всі фактичні обставини справи, в зв`язку з чим обґрунтовано закрив провадження в справі відносно ОСОБА_2 з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю її діях складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги, що місцем первинного контакту було заднє ліве колесо автомобіля Audi, відхиляються апеляційним судом, оскільки не узгоджуються з характером та локалізацією пошкоджень транспортного засобу Audi, а саме у схемі місця ДТП, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, вказані видимі пошкодження автомобіля Audi - передні та задні ліві двері, задній бампер.

Крім того, з наявних у справі фото та відеоматеріалів вбачається, що пошкодження автомобіля Audi розташовані не лише в зоні заднього лівого колеса, а мають протяжний характер уздовж лівої бокової частини автомобіля, зокрема в ділянці лівих дверей та нижньої частини кузова, що більше відповідає ковзному боковому контакту транспортних засобів, а не точковому первинному зіткненню саме в ділянці заднього лівого колеса автомобіля Audi.

Посилання представника Антосини Р.С. у апеляційній скарзі на наявність уламків або осипу скла поблизу заднього лівого колеса автомобіля Audi як доказів місця первинного зіткнення автомобілів не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскільки сама по собі їх наявність не може вважатися безумовним доказом місця первинного контакту транспортних засобів, такі аргументи є припущеннями, яке не узгоджуються з матеріалами справи, а також потребують спеціального трасологічного розслідування.

Доводи апеляційної скарги щодо неповноти, необ`єктивності та складання експертного висновку з порушенням вимог законодавства не спростовують ні кваліфікації експерта, ні вихідних даних, ні логіки дослідження і є припущеннями представника Антосини Р.С.

В апеляційній скарзі представник Антосина Р.С. зазначав про порушення методології про проведенні експертизи, але ним не надано жодної рецензії, альтернативного експертного висновку чи висновку спеціаліста, а саме по собі твердження про порушення методології є оціночним судженням сторони, яка не має процесуального статусу експерта у справі та не надала спеціального дослідження на спростування висновку. Висновок експерта містить опис використаних джерел та методологічного підходу, аналіз вихідних даних, фото- та відеоматеріалів, а також мотивований перехід від дослідницької частини до висновків.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що положення автомобіля Mazda відносно тротуару виключно на перегляді одного фотознімка з одного ракурсу є методологічно неприйнятим, з огляду на те, що експерт у своєму висновку врахував мокре асфальтне покриття, наявність снігу ближче до тротуарів, схему, фото, відео, а також акт замірів проїзної частини.

Так, експерт зазначив, що автомобіль Mazda був розташований ближче до правого краю з урахуванням частини дороги, де був сніг/ожеледь, що унеможливлювало рух ще правіше, водночас Audi мала достатню ширину для безпечного проїзду, але рухалась із зменшенням радіусу повороту.

З урахуванням наведеного доводи представника Антосини Р.С. , що між автомобілем Mazda і тротуаром залишалась певна відстань, не спростовують висновку експерта, який оцінював не абстрактну геометричну відстань до бордюру, а фактичну можливість безпечного руху правіше з урахуванням стану покриття, снігу, ожеледі, конфігурації заокруглення дороги та зустрічного руху Audi.

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що висновок про технічну неспроможність показань водія ОСОБА_1 зроблено «на око», що суперечить основним вимогам до судової автотранспортної експертизи, з огляду на те, що такий висновок зроблений експертом на підставі співставлення її версії з фото-, відеоматеріалами, положенням транспортних засобів та дорожньою обстановкою. Експерт дійшов висновку, що покази ОСОБА_1 технічно неспроможні, а подальше дослідження на таких вихідних даних могло б призвести до хибних результатів.

ОСОБА_1 не надала ані альтернативного експертного дослідження, ані рецензії, ані висновку спеціаліста, які б спростовували висновок експерта, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є суб`єктивною незгодою її представника з результатами експертного дослідження, а не належним спростуванням його висновків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП висновок експерта є джерелом фактичних даних у справі про адміністративне правопорушення, а відповідно до ст. 252 КУпАП він підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами. Підстав для визнання висновку експерта недопустимим апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції застосував спрощений підхід, не дослідив усі докази, не забезпечив повного й об`єктивного розгляду справи, упереджено поставився до одного з учасників ДТП - ОСОБА_1 , не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються жодними належними доказами.

У своїй скарзі апелянт представник Антосина Р.С. також стверджував, що суд не дослідив усі наявні докази, однак не зазначив, який саме доказ не був досліджений судом, коли та в якій формі він подавався, яке значення мав для вирішення справи, яким чином його недослідження могло вплинути на законність постанови, в зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються апеляційним судом як такі, що заявлені з формальних підстав.

Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського суду з прав людини. За змістом ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своєму рішенні у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. У рішенні «Маліж проти Франції» від 23 вересня 1998 року, Європейський суд з прав людини визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення. Європейський суд з прав людини підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

За відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративні правопорушення та встановлених постановою суду, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Антосини Романа Сергійовича залишити без задоволення.

Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 15 травня 2026 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.