Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №753/6340/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року

м. Київ

провадження № 33/824/2831/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарях: Гайдаєнко В. С., Мудрак Р. Р.,

за участі: ОСОБА_1 та її захисника Полянчука В. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Полянчука Владислава Богдановича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на постанову Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Коренюк А. М.

від 01 квітня 2026 року

у справі № 753/6340/26 Дарницького районного суду міста Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану: м. Донецьк, раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась,

У С Т А Н О В И В :

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП України та накладено на неї адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп. на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

На дану постанову 09.04.2026 захисник Полянчук В. Б., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення, справу за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотестеру «Драгер» на місці зупинки, а виявлена поліцейськими ознака у вигляді різкого запаху алкоголю з ротової порожнини є надуманою та повністю спростовується матеріалами відеозапису, оскільки водійка поводила себе спокійно, а її мова та координація рухів не були порушені.

Апелянт вказує на те, що тверезість водійки підтверджується висновком медичного огляду № 000680 КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10» від 12.03.2026 та відповідним Актом медичного огляду від 07.03.2026, згідно з якими о 22:50 годині в день зупинки ознак сп`яніння у неї не виявлено.

Захисник наголошує, що працівники поліції порушили встановлений порядок направлення на огляд, не зафіксували безпосередній факт відмови водійки на відео, самовільно перервали запис нагрудних бодікамер на порушення Інструкції № 1026 та не забезпечили її доставку до медичного закладу протягом двох годин з моменту виявлення підстав для огляду.

Крім того, апелянт зауважує, що ОСОБА_1 не була належним чином ознайомлена зі змістом направлення до лікаря-нарколога, копія цього документа їй під підпис не вручалась, а в матеріалах справи відсутній офіційний висновок закладу охорони здоров`я про її відмову від медичного обстеження.

Звертає увагу суду на відсутність у матеріалах справи беззаперечних доказів безпосереднього керування транспортним засобом ОСОБА_1 у зазначений у протоколі час, оскільки відеозапис патрульних розпочинається пізніше, а фіксація самого моменту руху автомобіля відсутня.

Також апелянт зазначає, що інспектори патрульної поліції після складання протоколу не вживали заходів щодо відсторонення водійки від керування автомобілем та не затримували транспортний засіб, а навпаки допустили її до подальшого руху, що додатково ставить під сумнів законність дій працівників поліції та викладені у протоколі обставини.

В судовому засіданні захисник Полянчук В. Б. та ОСОБА_1. підтримали подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до змісту протоколу від 07.03.2026 серії ЕПР1 № 608841, 07 березня 2026 року о 20 год 18 хв ОСОБА_1 була зупинена на мобільному блокпосту на вул. Сортувальна, 1 в м. Києві, керувала автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю в порожнини рота; від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку за допомогою алкотестеру «Драгер» та в лікаря-нарколога категорично відмовилась, чим порушила п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, районний суд виходив з доведеності вини останньої у порушенні нею вимог пункту 2.5 ПДР України, що підтверджується протоколом, направлення на огляд у медичному закладі, відеозаписами з нагрудних камер.

Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.

Згідно з частинами 1-3, 5 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню та оглядові. Огляд проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров`я у разі незгоди особи з результатами огляду на місці. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу. Огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Апеляційний суд наголошує, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, у частині відмови від проходження огляду, має формальний характер. Це означає, що адміністративна відповідальність настає виключно за сам факт відмови водія від виконання законної вимоги працівника поліції щодо проходження огляду для встановлення стану сп`яніння, незалежно від мотивів такої відмови, внутрішніх спонукань особи чи її фактичного психофізіологічного стану. Правопорушення вважається закінченим з моменту, коли особа в будь-якій формі - усно, письмово або шляхом свідомого ухилення та демонстративної пасивності - висловила свою незгоду пройти огляд у встановленому порядку, що фактично унеможливлює або перешкоджає реалізації належної державної функції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 матеріали справи містять вичерпну, логічну та взаємоузгоджену сукупність доказів, які не викликають сумнівів у їхній достовірності. До них належать протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 608841 від 07.03.2026, направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння до спеціалізованого закладу охорони здоров`я КМНО «Соціотерапія», а також безперервні матеріали відеозапису з нагрудної камери співробітників поліції БК 478859. Оцінюючи наведені докази в їхній сукупності, взаємозв`язку та системному аналізі, суд апеляційної інстанції доходить переконання, що процедура зупинки транспортного засобу, виявлення ознак сп`яніння та надання законної пропозиції пройти огляд була дотримана працівниками поліції у повній відповідності до імперативних вимог закону.

Надаючи правову оцінку обставинам, що зафіксовані на відеозаписі нагрудної камери БК 478859, суд апеляційної інстанції виходить з того, що після зупинки автомобіля о 20:18 працівники поліції чітко, послідовно та неодноразово роз`яснювали ОСОБА_1 її права, передбачені статтею 63 Конституції України та процесуальні права за статтею 268 КУпАП, а також детально довели до її відома суть і наслідки правопорушення, що ставиться у провину. Поліцейські декілька разів пропонували водійці пройти тест на місці за допомогою приладу «Драгер» та пройти медичний огляд у спеціалізованому закладі охорони здоров`я. Відеозапис розмови чітко фіксує, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу демонструвала виключно пасивну поведінку, ухилялася від надання прямих відповідей на запитання, затягувала час та ігнорувала законні вимоги офіцерів поліції. Така тривала неконструктивна поведінка водійки та невиконання чітких інструкцій щодо проходження тесту об`єктивно, правомірно та у повній відповідності до Інструкції № 1452/735 була розцінена поліцією як відмова від проходження огляду.

Зокрема, на відеозаписі зафіксовано, що поліцейський підходить до водійки зупиненого автомобіля Toyota і запитує (на таймінгу 13:46) : «Так, ви згодні пройти тест... Ви будете відмовлятися?». Далі працівник поліції належним чином попереджає її про правові наслідки, зазначаючи: «Ви розумієте, що в разі відмови від проходження огляду, ви порушуєте пункт 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ви відмовляєтесь від проходження огляду?». Згодом він додає: «Є кримінальна відповідальність за пропозицію неправомірної вигоди. Ви згодні пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я у лікаря-нарколога? Ви розумієте, що в разі відмови від проходження огляду, ви порушуєте пункт 2.5...». У подальшому, на записі чітко зафіксовано відповідь водійки (на таймінгу 14:25) : «Я розумію».

Оцінюючи зазначені обставини, апеляційний суд вважає безпідставними та юридично неспроможними твердження сторони захисту про те, що на відеозаписі не чутно безпосередньої вербальної відмови особи від проходження огляду. Правовий обов`язок водія, передбачений пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, вимагає від особи у відповідь на законну вимогу поліцейського продемонструвати чітку, безумовну та ствердну згоду на проведення відповідного дослідження. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що форма відмови від проходження огляду не має визначального юридичного значення, адже закон пов`язує настання відповідальності з самим фактом неотримання від водія чіткої згоди. Пасивна бездіяльність, ухилення від надання однозначної відповіді та свідоме затягування часу за своїм правовим змістом і наслідками є тотожними прямій відмові, оскільки вони унеможливлюють своєчасне проведення процедури перевірки.

Матеріалами відеофіксації у даній справі беззаперечно підтверджується саме відсутність висловленої чи продемонстрованої безумовної згоди водійки на проходження огляду як на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів, так і в закладі охорони здоров`я у лікаря-нарколога. При цьому зафіксована на відеозаписі фраза водійки «Я розумію» у відповідь на детальні роз`яснення правоохоронця прямо вказує на її повне усвідомлення суті вимог, характеру процедури та юридичних наслідків неотримання від неї чіткої ствердної відповіді. За таких обставин, ухилення від надання однозначної згоди повністю утворює об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження огляду на виявлення стану сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», оскільки не перебувала у стані сп`яніння, повністю спростовуються дослідженими матеріалами відеофіксації, яка є безперервною та не містить розривів чи стороннього втручання. Суд зауважує, що під час складання протоколу та супутніх процесуальних документів ОСОБА_1 не висловлювала жодних зауважень щодо дій працівників поліції, що підтверджується повною відсутністю будь-яких записів чи заперечень у відповідних графах протоколу.

Відповідно до статей 256 та 280 КУпАП, суд зобов`язаний всебічно враховувати позицію особи, щодо якої складається протокол, проте відмова від реалізації свого права на надання пояснень безпосередньо на місці події є особистим свідомим вибором водія. Відсутність будь-яких заперечень у первинних документах свідчить про те, що апелянт власноруч позбавила себе можливості зафіксувати власну версію подій у момент їх безпосереднього вчинення. У зв`язку з цим теперішні доводи апеляційної скарги суд розцінює як такі, що не базуються на об`єктивних матеріалах справи, суперечать наявним доказам та спрямовані виключно на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

З огляду на формальний склад правопорушення, факт відмови від виконання законної вимоги поліцейського є самостійною, достатньою та вичерпною підставою для притягнення особи до відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП. Сукупність досліджених судом доказів повністю виключає будь-яке інше об`єктивне пояснення події та дозволяє зробити беззаперечний висновок про винуватість ОСОБА_1 за стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Жодних процедурних порушень вимог статті 266 КУпАП чи положень профільних інструкцій з боку працівників поліції судом апеляційної інстанції не встановлено.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив довідку КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10» від 12 березня 2026 року про те, що 07 березня 2026 року о 22:50 год у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено, як доказ спростування її вини. Цей медичний документ отриманий ОСОБА_1 у порушення вимог Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008. Оскільки від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку за допомогою алкотестеру «Драгер» та у лікаря-нарколога на час її зупинення вона відмовилась, самостійно ініційований нею огляд був проведений пізніше двох годин з моменту виявлення підстав (о 22:50 год при зупинці о 20:18 год), а висновок щодо результатів медичного огляду складався без обов`язкової присутності працівника поліції, що в силу закону спростовує його достовірність і чинність. Порушення встановленого дворічного терміну та процедури направлення робить результати такого самостійного огляду недійсними та такими, що не можуть свідчити про правомірність поведінки водія в момент зупинки.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була належним чином ознайомлена зі змістом направлення до закладу охорони здоров`я, а в матеріалах справи відсутній офіційний висновок медичної установи про її відмову від обстеження, апеляційний суд зазначає таке. Оскільки правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду, має формальний склад і вважається закінченим з моменту висловлення такої відмови працівникам поліції, складання закладом охорони здоров`я будь-яких додаткових документів є процесуально неможливим і законом не передбаченим. За умови відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, що було зафіксовано поліцейськими за допомогою нагрудної відеокамери, поліцейські взагалі позбавлялися обов`язку видавати відповідне направлення. Це узгоджується з Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 № 1103 з наступними змінами.

Стосовно тверджень про відсутність у матеріалах справи беззаперечних доказів безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом через те, що відеозапис розпочинається пізніше моменту зупинки, суд апеляційної інстанції вважає їх повністю необґрунтованими. Факт керування автомобілем чітко зафіксований у протоколі про адміністративне правопорушення, що не містить заперечень ОСОБА_1 щодо факту керування та, відповідно зазначення відповідної особи, що перебувала за кермом. Крім того, чинне законодавство України не визначає відеозапис моменту руху коліс автомобіля як єдиний, виключний чи обов`язковий доказ для встановлення факту керування. Перебування ОСОБА_1 на місці водія безпосередньо у момент підходу правоохоронців до заздалегідь зупиненого автомобіля, що чітко відображено на відеозаписі, у сукупності з іншими матеріалами справи повністю підтверджує її статус як водія, на якого поширюється дія пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.

Посилання захисту на те, що інспектори патрульної поліції після складання процесуальних документів не вживали заходів щодо відсторонення водійки від керування та не затримували транспортний засіб, також не спростовують наявності в її діях складу правопорушення. Подальші дії або бездіяльність працівників поліції щодо організації евакуації автомобіля чи фізичного обмеження доступу до нього лежать у площині виконання ними супутніх службових обов`язків і не мають ретроспективного впливу на вже вчинене та повністю закінчене правопорушення. Процесуальні рішення поліцейських, вчинені після фіксації відмови особи від проходження огляду, жодним чином не нівелюють факт порушення водійкою встановленого порядку та не можуть слугувати підставою для звільнення її від відповідальності.

Суд першої інстанції належним чином виконав обов`язок, передбачений ст. 280 КУпАП, з`ясувавши всі обставини справи. Вина апелянта доведена, а сукупність доказів (протокол та відеозапис) повністю виключає будь-яке інше пояснення події. Суд першої інстанції діяв у межах закону та з метою захисту суспільних інтересів.

Підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Полянчука Владислава Богдановича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова