Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №450/570/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/570/26 Провадження № 3/450/755/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Кукса Д.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу серії ЕПР1 №580395 від 01.02.2026, 01.02.2026 р. о 00 год. 02 хв. на АД М-06 Київ – Чоп, 550 км + 200 м водій ОСОБА_1 , керував т/з HYUNDAI ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки, та у медичному закладі водій відмовився в присутності свідків,

Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак з`явився захисник - адвокат Мазур В.В., який подав клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП обов`язок доведення вини покладається на орган, який склав протокол, а вина особи має бути підтверджена належними та допустимими доказами. Обов`язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є факт керування транспортним засобом. Проте матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем під час ДТП. ОСОБА_1 з моменту прибуття працівників поліції послідовно стверджував, що перебував на пасажирському сидінні, а автомобілем керувала інша особа, яка залишила місце пригоди. Ці обставини підтвердила у суді свідок ОСОБА_2 , яка визнала, що саме вона керувала автомобілем та скоїла ДТП. Свідок ОСОБА_3 також не підтвердив факт керування автомобілем ОСОБА_1 , а відеозаписи такого факту не фіксують. Отже, відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, а тому у нього не виникав обов`язок проходити огляд на стан сп`яніння. Оскільки факт керування транспортним засобом не доведений поза розумним сумнівом, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що 01.02.2026, перебуваючи за місцем проживання, почув звук дорожньо-транспортної пригоди та приблизно через п`ять хвилин прибув на місце події. Там він побачив автомобілі MERCEDES та HYNDAI ELANTRA, яка перебувала в кюветі. За його словами, за кермом автомобіля нікого не було, а ОСОБА_1 спав на задньому пасажирському сидінні. Після цього свідок повернувся додому, а згодом знову прибув на місце ДТП, коли там уже перебували працівники поліції. Під час їхнього спілкування він чув, як ОСОБА_1 неодноразово повідомляв поліцейським, що не керував автомобілем, а перебував у ньому як пасажир. При цьому свідок зазначив, що моменту дорожньо-транспортної пригоди він не бачив, а тому не може підтвердити, хто саме керував транспортним засобом.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що 01.02.2026 на прохання ОСОБА_1 , який повідомив, що вживав алкоголь та не може керувати автомобілем, вона приїхала на вул. Кульпарківську у м. Львові, сіла за кермо автомобіля HYNDAI ELANTRA, тоді як ОСОБА_1 зайняв заднє пасажирське сидіння. Під час руху вона не впоралася з керуванням, унаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода. Після ДТП, злякавшись наслідків, вона залишила місце події, вийшовши з автомобіля через передні пасажирські двері, рухалась пішки в сторону ресторану «Коло», викликала по дорозі таксі та поїхала додому. Наступного дня від ОСОБА_1 вона дізналася про складення щодо нього протоколів за ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП, після чого повідомила про готовність прибути до суду та підтвердити, що саме вона керувала автомобілем HYNDAI ELANTRA в момент дорожньо-транспортної пригоди.

Суд, вислухавши пояснення захисника та свідків, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП всебічно, повно та об`єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення Правил дорожнього руху та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія».

Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.

Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та обов`язково має керувати транспортним засобом.

Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Тобто, об`єктивною стороною в даному правопорушенні є саме керування транспортним засобом.

Як вбачається з долученого працівниками поліції відеозапису, 01.02.2026 мала місце ДТП за участю автомобілів HYNDAI ELANTRA д.н.з. НОМЕР_1 та MERCEDES BENZ SPRINTER 316 CDI д.н.з. НОМЕР_2 . Прибувши на місце події, працівники поліції, вважаючи, що ОСОБА_1 був водієм автомобіля HYNDAI ELANTRA д.н.з. НОМЕР_1 , вказали про необхідність пред`явлення документів на транспортний засіб, полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та висунули вимогу щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. У свою чергу ОСОБА_1 неодноразово зазначав працівникам поліції, що він не перебував за кермом автомобіля, а знаходився на пасажирському сидінні, що водієм автомобіля була інша особа, яка залишила місце ДТП, а тому він не повинен проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння. На відеозаписі видно, що ОСОБА_1 послідовно наполягав на зазначених обставинах.

Суд не вправі самостійно збирати докази винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Malofeyevav.Russia» та «Karelinv.Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

В справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» № 46477/99, Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи, дана правова норма не передбачає судового рішення про направлення справи на дооформлення.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи в судові засідання також викликались свідки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , які згідно пояснень від 01.02.2026 долучених до матеріалів справи зазначили, що «…водій ОСОБА_7 був у салоні один та сидів за кермом. Після того, як водій ОСОБА_7 виліз з авто та почав спілкуватися від нього йшов різки запах алкоголю…» та «…водій хюндай находився один чоловік в алкогольному сп`янінні..», однак останні до суду для дачі показань не з`явивлися.

Однак, аналізуючи наявні в матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відібрані працівниками поліції, слід зазначити, що вони не узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_4 , наданими в судовому засіданні. Так, у своїх письмових поясненнях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначили, що коли вони підійшли до автомобіля HYNDAI ELANTRA, водій перебував у салоні автомобіля один та знаходився за кермом. Водночас свідок ОСОБА_4 пояснив, що після прибуття на місце події він побачив автомобіль HYNDAI ELANTRA у кюветі, за кермом якого нікого не було, а ОСОБА_1 знаходився на задньому пасажирському сидінні. Крім того, у письмових поясненнях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не зазначено, чи бачили вони безпосередньо момент дорожньо-транспортної пригоди та хто саме керував автомобілем HYNDAI ELANTRA у момент зіткнення, а також не вказано, чи була за кермом чоловіча чи жіноча особа. За таких обставин зазначені пояснення не можуть бути належним та беззаперечним доказом факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .

Зібрані та долучені до матеріалів справи докази та встановлені в судовому засіданні факти, свідчать про не доведення вини водія ОСОБА_1 порушенні вимог п. 2.5 ПДР, а саме, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а відтак, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем HYNDAI ELANTRA у момент дорожньо-транспортної пригоди. Із відеозапису вбачається, що з моменту прибуття працівників поліції ОСОБА_1 послідовно повідомляв, що перебував на пасажирському сидінні, а транспортним засобом керувала інша особа, яка після ДТП залишила місце події.

Вказані пояснення узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_2 , яка у судовому засіданні підтвердила, що саме вона керувала автомобілем HYNDAI ELANTRA в момент ДТП, а також із показаннями свідка ОСОБА_4 , який після прибуття на місце події не бачив ОСОБА_1 за кермом автомобіля та не може підтвердити факт його керування.

При цьому відеозапис не фіксує момент керування автомобілем ОСОБА_1 , а інших належних і допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували виконання ним функцій водія, матеріали справи не містять.

За таких обставин відсутні достатні докази того, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, а отже, у нього не виник обов`язок проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з встановленням обставин, визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 6, 33-35, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Д. А. Кукса