Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №757/63955/21-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 757/63955/21-ц

номер провадження: 22-ц/824/6282/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та товариства з обмеженою відповідальністю «Академія Безперервної освіти ортодонтів» - адвоката Дузь Юлії Миколаївни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року у складі судді Соколова О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької», товариства з обмеженою відповідальністю «Академія Безперервної освіти ортодонтів» про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» (далі - ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької»), товариства з обмеженою відповідальністю «Академія Безперервної освіти ортодонтів» (далі - ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів»), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 27 липня 2024 року (а.с.134-144, т.3), просила:

стягнути з ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 47 211 грн 00 коп.;

стягнути з ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» на свою користь 22 200 грн 00 коп.;

стягнути солідарно з ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» і ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 79 800 грн 00 коп.;

стягнути солідарно з ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» і ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» на свою користь моральну шкоду у розмірі 1 008 000 грн 00 коп.

Позов мотивований тим, що 24 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» було укладено договір про надання платних стоматологічних послуг № 11/11/16-136, відповідно до умов якого клініка зобов`язалася за погодженням та дорученням пацієнта надавати платні стоматологічні послуги.

Зазначала, що з листопада 2016 року по листопад 2019 року вона проходила лікування у ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької», де окрім гігієнічно-естетичного лікування вона проходила лікування карієсу 36, 37, 38, 46, 47 зубів, реставрацію та корекцію 11, 12, 21, 22 зубів, а також лікування з приводу зламів та сколів коронок 13, 17 і 21 зубів.

Вказувала, що під час лікування до неї було застосовано ортодонтичне (гнатологічне) лікування шляхом постійного носіння сплінта (капи), незважаючи на відсутність даних гнатологічного обстеження. Таке лікування, за її твердженням, здійснювалося на тлі неодноразової корекції м`язів обличчя та шиї без належного обґрунтування її необхідності та без оцінки результатів проведеного міографічного дослідження. Крім того, неодноразове лікування 21 зуба призвело до збільшення довжини його коронки та порушення прикусу. На думку позивачки, наслідком такого лікування стало виникнення структурно-функціональних порушень у вигляді передньо-медіального невправимого вивиху суглобового диска правого скронево-нижньощелепного суглоба.

Зважаючи на те, що больові відчуття не припинялися, у травні 2020 року позивачка погодила свій запис до лікаря ОСОБА_2 із головним лікарем клініки ОСОБА_3 , яка надала дозвіл на її подальше лікування у лікаря ОСОБА_2 в іншому медичному закладі, а саме, у ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів».

Зазначала, що протягом усього періоду лікування відповідачі не надали їй погодженого плану лікування, а також не інформували про прогноз розвитку захворювання, можливі ризики для здоров`я, ускладнення, альтернативні методи лікування та фактори ризику, пов`язані з проведенням стоматологічного втручання.

Вважала, що відповідачами було порушено її право на отримання повної та достовірної інформації про медичне втручання та право на надання інформованої згоди, передбачені положеннями ЦК України, Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, стверджувала, що належним чином оформлена письмова інформована згода на лікування відсутня, а факт надання медичної інформації та отримання згоди пацієнта не може підтверджуватися показаннями свідків замість відповідної медичної документації.

Вказувала, що висновком експерта від 16 червня 2023 року № 15154/1 підтверджено наявність дописок у медичних картах відповідачів, внесених після фактичного проведення відповідних прийомів та медичних маніпуляцій.

Також зазначала, що відповідно до висновку судово-медичної комісійної експертизи № 032-13-2023, під час надання стоматологічної допомоги було несвоєчасно проведено рентгенологічне дослідження окремих зубів, а медична карта стоматологічного хворого форми № 043/о велася з порушенням вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110. Зокрема, у медичній документації була відсутня форма інформованої добровільної згоди пацієнта, а також план обстеження і план лікування з особистим підписом пацієнта про згоду.

Вказувала, що відповідачами допущено численні порушення під час надання їй стоматологічної допомоги, зокрема лікування без належно оформленої письмової інформованої згоди, відсутність погодженого плану лікування, ненадання інформації про альтернативні методи лікування та можливі ризики, внесення недостовірних відомостей до медичної документації, відсутність належної фіксації звернень та скарг пацієнтки, а також внесення дописок до медичних карт після здійснення відповідних медичних записів.

Крім того, зазначала, що внаслідок призначеного лікарем ОСОБА_2 лікування із застосуванням гнатологічної капи вона розпочала лікування із вивихом диска правого нижньощелепного суглоба, а завершила його у ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» із вивихом суглобового диска лівого скронево-нижньощелепного суглоба.

Тому вважала, що внаслідок неналежного надання відповідачами стоматологічних послуг її здоров`ю було завдано шкоди, у зв`язку з цим позивачка просила відшкодувати понесені нею витрати на лікування та пов`язані з цим матеріальні збитки.

Також вказувала, що внаслідок неналежного надання відповідачами стоматологічних послуг їй заподіяно моральну шкоду, що підтверджується висновком психологічного експерта ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» від 16 червня 2023 року № 15154/1, згідно з яким неякісне стоматологічне лікування було для неї тривалою психотравмувальною подією, спричинило значні негативні зміни у фізичній, соціальній та психоемоційній сферах, істотно погіршило якість її життя та комунікації і зумовило виражені психологічні моральні страждання. Відповідно до даного висновку орієнтовний еквівалент компенсації таких страждань становить 126 мінімальних заробітних плат, у зв`язку з цим позивачка просила стягнути солідарно з відповідачів 1 008 000 грн 00 коп. моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 47 211 грн 00 коп.

Стягнуто з ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 22 200 грн 00 коп.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 79 800 грн 00 коп.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 008 000 грн 00 коп.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» на користь держави 11 350 грн 00 грн. судового збору.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908 грн 00 коп. за подання до суду позовної заяви.

Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Проскурні Т.В. про ухвалення додаткового рішення у справі - задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 318 698 грн 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, представник ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» - адвокат Дузь Ю.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що для покладення на ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» обов`язку з відшкодування шкоди позивачка мала довести наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: факт заподіяння шкоди, протиправність поведінки відповідачів, їхню вину та причинний зв`язок між такою поведінкою і негативними наслідками. Водночас, на думку представника відповідачів, ОСОБА_1 не надала доказів, які б безспірно підтверджували протиправність дій відповідачів, наявність шкоди її здоров`ю, а також прямий причинно-наслідковий зв`язок між наданням стоматологічних послуг і заявленими негативними наслідками.

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» матеріальну шкоду у розмірі 47 211 грн 00 коп., а з ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» - 22 200 грн 00 коп., оскільки позивачка не довела, що такі витрати були наслідком саме неправомірних дій відповідачів.

Крім того, представник відповідачів не погоджується зі стягненням солідарно з відповідачів 79 800 грн 00 коп. матеріальної шкоди за лікування у ТОВ «ІНТЕРМЕДИКАЛГРУП». Зазначає, що лікування у цьому медичному закладі ОСОБА_1 проходила у період з 09 червня 2021 року по 13 серпня 2021 року, тоді як лікування у ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» завершила 29 вересня 2020 року, тобто приблизно за вісім місяців до цього.

На думку представника відповідачів, зазначений часовий проміжок свідчить про відсутність зв`язку між лікуванням у ТОВ «ІНТЕРМЕДИКАЛГРУП» та послугами, наданими відповідачами. До того ж у відповідачів ОСОБА_1 лікувала дисфункцію скронево-нижньощелепного суглоба та аномалію прикусу, тоді як у ТОВ «ІНТЕРМЕДИКАЛГРУП» здійснювала реконструкцію зубів, тобто лікування стосувалося іншого за клінічними ознаками стану.

Зазначає, що надані позивачкою рахунки та квитанції ТОВ «ІНТЕРМЕДИКАЛГРУП» підтверджують лише факт оплати послуг, однак не доводять, що таке лікування було необхідним саме внаслідок дій ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» або ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів».

Також вказує, що суд першої інстанції дійшов висновку про стягненням моральної шкоди у розмірі 1 008 000 грн 00 коп. виключно на підставі висновку експерта № 47/24 за результатами психологічної експертизи від 05 червня 2024 року, не надавши належної оцінки іншим доказам у справі та не врахувавши, що жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили. Водночас, при визначенні розміру моральної шкоди суд мав урахувати характер і обсяг страждань позивачки, характер немайнових втрат, стан її здоров`я, тяжкість вимушених змін у житті, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Проте суд першої інстанції належних мотивів визначення саме такого розміру моральної шкоди не навів.

Наголошує, що ортодонтичне і гнатологічне лікування, яке проходила ОСОБА_1 , має свою специфіку та може супроводжуватися дискомфортом, побутовими незручностями і больовими відчуттями. Разом з тим, незадоволення процесом лікування, необхідність чіткого виконання рекомендацій лікарів, систематичних візитів, корекції медичних конструкцій та періодичні больові відчуття, на думку представника відповідачів, не можуть свідчити про протиправність їхніх дій і бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

Також вказує, що позивачкою не доведено факт протиправної поведінки відповідачів, заподіяння ними шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між їхніми діями і заявленими наслідками, а тому підстави для цивільно-правової відповідальності відсутні.

Крім того, зазначає, що суд безпідставно відмовив у призначенні повторної комісійної судово-медичної експертизи, оскільки висновок експерта № 032-13-2023 від 20 березня 2024 року є неповним та необ`єктивним, однак суд не врахував наведені у клопотанні доводи. На підтвердження необхідності повторної експертизи представник відповідачів посилалася на висновок спеціаліста № 104 від 15 липня 2024 року, складений спеціалістом Наталією Ергард. У цьому висновку, за доводами відповідачів, зазначено, що патологічні зміни у скронево-нижньощелепному суглобі ОСОБА_1 могли бути пов`язані з різними причинами, зокрема психогенними факторами, механічним перевантаженням м`язів, професійними чинниками, функціональними та органічними змінами нервової системи, оклюзійними порушеннями, гормональними змінами або післятравматичними ускладненнями.

Вказує, що спеціаліст звернула увагу на наявність у ОСОБА_1 ознак дисфункціонального стану скронево-нижньощелепних суглобів ще на момент її звернення до ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» 24 листопада 2016 року, оскільки у медичній карті було зафіксовано скарги на хрускіт у СНЩС та рекомендовано консультацію гнатолога. Однак ці обставини не були належним чином враховані експертною комісією. Також зазначає, що експертна комісія не врахувала тривалий характер патологічного процесу, періоди відсутності скарг у позивачки, її неодноразові неявки на прийоми, а також можливий вплив гормональних змін, оскільки на етапі лікування у ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» ОСОБА_1 була вагітна.

Крім того вказує, що посилання у висновку експертної комісії на те, що неодноразове лікування 21 зуба призвело до збільшення довжини його коронки та порушення прикусу, є необґрунтованим, оскільки згідно з медичною документацією 18 грудня 2017 року пацієнтку було попереджено, що 21 зуб є задовгим при передньому виведенні нижньої щелепи, однак вона відмовилася вкорочувати його ріжучий край.

За таких обставин адвокат Дузь Ю.М. вважає, що у справі існували обґрунтовані сумніви щодо правильності, повноти та об`єктивності висновку експерта № 032-13-2023, а тому суд першої інстанції мав призначити повторну комісійну судово-медичну експертизу, проте 06 серпня 2024 року суд відхилив відповідне клопотання.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Проскурня Т.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вказує, що відповідачі не спростували належними та допустимими доказами доводів позивачки про численні порушення під час лікування, зокрема надання медичної допомоги без письмової інформованої згоди, без погодженого плану лікування, без попередження про альтернативні методи лікування та можливі ризики, без затвердженого клінічного протоколу, а також щодо неналежного ведення медичної документації, внесення недостовірних відомостей і дописок у медичних картах. Зазначає, що відповідно до висновку судово-медичної комісійної експертизи № 032-13-2023 надання медичної допомоги ОСОБА_1 мало дефект у вигляді дії, яка була показана, але виконана невірно, та відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я. Даний висновок підтверджує як протиправність дій відповідачів, так і причинно-наслідковий зв`язок між наданими медичними послугами та ушкодженням здоров`я позивачки.

Зазначає, що факт надання пацієнту необхідної медичної інформації та отримання інформованої згоди мав підтверджуватися формою № 003-6/о, заповненою відповідно до наказу МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110, і не може підтверджуватися показаннями свідків. Оскільки такої письмової згоди відповідачі не надали, їх доводи про належне інформування позивачки є безпідставними. Також вказує, що висновок експерта від 16 червня 2023 року № 15154/1 підтверджує наявність дописів у медичних картах відповідачів, зроблених пізніше, ніж відбувалися прийоми лікарів, що, на її думку, додатково свідчить про неправомірність дій відповідачів під час лікування ОСОБА_1 .

Щодо моральної шкоди адвокат Проскурня Т.В. посилається на висновок експерта ТОВ «Центр судової експертизи «Альтернатива» від 05 червня 2024 року, складений за результатами психологічної експертизи, згідно з яким ситуація надання ОСОБА_1 неякісних стоматологічних послуг у період з 24 листопада 2016 року по 19 листопада 2019 року була для неї тривало психотравмувальною, спричинила значні негативні зміни фізичної, соціальної та психоемоційної сфери, істотно погіршила якість її життя та комунікацій і зумовила виражені психологічні моральні страждання. Орієнтовний еквівалент компенсації таких страждань становить 126 мінімальних заробітних плат, тобто 1 008 000 грн 00 коп. Вважає, що розмір моральної шкоди є обґрунтованим з огляду на множинність порушень, їх зв`язок із ушкодженням здоров`я та особистими немайновими правами у сфері охорони здоров`я, а також тривалість і високу інтенсивність страждань позивачки.

Вказує, що підстав для призначення повторної судово-медичної експертизи у суду не було, оскільки висновок експерта № 032-13-2023 є обґрунтованим, логічним, об`єктивним, містить відповіді на всі поставлені питання, не суперечить матеріалам справи та складений із дотриманням процесуальних вимог. При цьому зазначає, що висновок спеціаліста ПП «Експертно-консультативний центр Ергард та партнери» від 15 липня 2024 року № 104 не може спростовувати висновок судово-медичної комісійної експертизи, оскільки висновок спеціаліста не є рівнозначним висновку судового експерта.

Крім того, просить урахувати, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції становить 60 000 грн 00 коп., а докази на підтвердження розміру судових витрат позивачки, пов`язаних із розглядом справи № 757/63955/21-ц, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» - адвокат Дузь Ю.М. подала відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що висновок судово-медичної експертизи № 032-13-2023 є неповним та необ`єктивним не через сам факт наявності висновку спеціаліста № 104 від 15 липня 2024 року, а через виявлені у ньому численні суперечності й неточності судово-медичної експертизи. Вказує, що висновок № 032-13-2023 суперечить матеріалам справи, оскільки експертна комісія послалася на скарги ОСОБА_1 неврологічного характеру, однак медична карта амбулаторного хворого форми № 025/о в межах експертизи не досліджувалась. Крім того, представник відповідачів зазначає, що висновок експертної комісії про настання наслідків через два роки лікування суперечить медичній карті № 1220, де ще 24 листопада 2016 року зафіксовано скарги пацієнтки на хрускіт у СНЩС та рекомендовано консультацію гнатолога. Ці обставини свідчать про те, що ознаки дисфункціонального стану скронево-нижньощелепних суглобів були наявні у ОСОБА_1 вже на момент звернення до клініки. Також адвокат Дузь Ю.М. не погоджується з доводом представника позивачки про неявку свідків. Вказує, що через тривалий розгляд справи та повномасштабне вторгнення частина медичних працівників виїхала за кордон, контакт зі свідками було втрачено, тому в суді першої інстанції представник відповідачів заявила відмову від клопотання про їх виклик. Щодо моральної шкоди представник відповідачів зазначає, що твердження про недоведеність відсутності вини та протиправності не відповідають дійсності, оскільки про відсутність вини відповідачів, на її думку, свідчать неповнота, необґрунтованість і суперечливість висновку № 032-13-2023, безпідставна відмова суду у призначенні повторної експертизи та дані висновку спеціаліста № 104 від 15 липня 2024 року. З урахуванням викладеного представник відповідачів вважає, що факти протиправної поведінки відповідачів, заподіяння ними шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між їхніми діями і заявленою шкодою, відсутні, а тому підстави для цивільно-правової відповідальності відсутні.

Також адвокат Дузь Ю.М. подала додаткові пояснення, в яких підтримала доводи апеляційної скарги та зазначила, що матеріали справи не містять належних доказів вини відповідачів, протиправності їхніх дій та причинно-наслідкового зв`язку між лікуванням і заявленою позивачкою шкодою. Наголошує, що висновок судово-медичної експертизи № 032-13-2023 є неповним та необ`єктивним, містить суперечності з медичною документацією, не враховує наявність у ОСОБА_1 скарг і ознак дисфункції СНЩС до початку спірного лікування, а тому не може бути покладений в основу судового рішення. Вказує, що суд безпідставно відмовив у призначенні повторної судово-медичної експертизи та не надав належної оцінки висновку спеціаліста № 104 від 15 липня 2024 року. Щодо моральної шкоди представник відповідачів зазначає, що суд фактично поклався виключно на висновок психологічної експертизи № 47/24, не врахувавши його недоліків, впливу інших життєвих обставин на психологічний стан позивачки та того, що визначений розмір відшкодування є завищеним і не відповідає засадам розумності та справедливості. Крім того, представник відповідачів не погоджувалася з висновками суду щодо наявності дефектів надання медичної допомоги, відсутності інформованої згоди пацієнтки, непогодження плану лікування та інших встановлених судом порушень, вважаючи такі висновки необґрунтованими. Також адвокат Дузь Ю.М. заперечує проти додаткового рішення про стягнення судових витрат, посилаючись на те, що частина витрат пов`язана з проведенням експертизи у межах кримінального провадження, а не даної цивільної справи.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Проскурня Т.В. подала заперечення на долучення відповіді на відзив на апеляційну скаргу та пояснень скаржників, у яких просить відмовити адвокату Дузь Ю.М. у приєднанні відповіді на відзив від 09 березня 2026 року та додаткових пояснень від 09 березня 2026 року до матеріалів справи і залишити ці процесуальні документи без розгляду. Вказує, що ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року доповнення до апеляційної скарги були повернуті заявникові, оскільки право на доповнення або зміну апеляційної скарги може бути реалізоване лише в межах строку апеляційного оскарження. Попри це представник відповідачів подала відповідь на відзив та додаткові пояснення від 09 березня 2026 року, які за змістом фактично дублюють повернуті доповнення до апеляційної скарги. На думку представника позивачки, відповідь на відзив та додаткові пояснення підлягають залишенню без розгляду, оскільки їх подано з порушенням процесуальних строків, суд не вимагав подання додаткових пояснень, а такі документи є штучним способом доповнення апеляційної скарги поза межами встановленого строку.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.367 ЦПК України його законність та обгрунтованість судом апеляційної інстанції не перевіряється.

При цьому колегія суддів враховує, що 19 лютого 2026 року представник ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» - адвокат Дузь Ю.М.через електронний кабінет подала доповнення до апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, в яких, зокрема, порушувала питання про апеляційне оскарження додаткового рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року вказані вище доповнення до апеляційної скарги адвоката Дузь Ю.М. повернуто заявникові (а.с.63-66, т.5).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 червня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотань представника ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» про виклик та допит свідків, а також про призначення у справі повторної судово-медичної експертизи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу та відповідні на відзив, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької», а згодом і з ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» існували правовідносини щодо надання стоматологічних послуг, однак такі послуги були надані неналежно, оскільки лікування проводилося без належно оформленої письмової інформованої згоди пацієнтки, без погодженого з нею плану лікування, без повного інформування про ризики, альтернативні методи лікування та можливі наслідки втручання. Суд першої інстанції урахував висновок Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 032-13-2023, яким встановлено дефект надання медичної допомоги ОСОБА_1 у вигляді дії, що була показана, але виконана неправильно, та кваліфіковано наслідки такого лікування як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості. При цьому позивачка понесла матеріальні витрати, пов`язані з неналежним лікуванням, а саме: 47 211 грн 00 коп. у зв`язку з лікуванням у ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької»; 22 200 грн 00 коп. у зв`язку з лікуванням у ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів»; 79 800 грн 00 коп. на подальше лікування з реконструкції зубів у ТОВ «ІНТЕРМЕДИКАЛГРУП» для усунення недоліків раніше наданих стоматологічних послуг. Крім того, з огляду на тривалий біль, погіршення стану здоров`я, порушення звичного способу життя, душевні страждання, емоційне напруження та необхідність додаткового лікування, суд визнав обґрунтованою вимогу ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 008 000 грн 00 коп., дійшовши висновку про наявність протиправності в діях відповідачів, шкоди, причинно-наслідкового зв`язку та підстав для покладення на них цивільно-правової відповідальності.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з такого.

Зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_1 посилаючись на те, що під час стоматологічного лікування у ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» їй були надані неналежні медичні послуги, оскільки лікування проводилося без погодженого плану, без належної письмової інформованої згоди, без повідомлення про ризики, можливі ускладнення та альтернативні методи лікування, що, на її думку, призвело до погіршення стану здоров`я та необхідності подальшого відновного лікування, просила на підставі ст.ст. 1166, 1167 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» стягнути з відповідачів на свою користь матеріальну і моральну шкоду.

Так, відповідно до ч.ч.1-2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини. Моральна шкоди, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Правовий аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14.

Відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У той же час саме потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Тобто надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Відповідно до п.8 Порядку контролю якості медичної допомоги, який затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 вересня 2012 року № 752 (далі -Порядок №752), контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров`я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжуються скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

У відповідно до ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем.

З огляду на положення ст. 14-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та пункту 3 Порядку №752, медична допомога та медичні послуги мають надаватися відповідно до встановлених у сфері охорони здоров`я стандартів, клінічних протоколів та інших обов`язкових вимог.

Відтак відхилення від таких стандартів або недотримання встановленого порядку надання медичної допомоги може свідчити про неналежну якість медичних послуг.

Згідно з п. 7 Порядку №752, контроль якості надання медичної допомоги здійснюється за такими складовими: структура, процес та результати медичної допомоги; організація надання медичної допомоги; контроль за реалізацією управлінських рішень; відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі керівників закладів охорони здоров`я; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм медичної допомоги.

Дії медичного працівника, які не відповідають нормативно-встановленим вимогам, стандартам, інструкціям, що затверджуються в установленому порядку центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я (тобто МОЗ України), та / або які не відповідають загальноприйнятим та науково обґрунтованим вимогам, що сформувалися протягом тривалого часу в медичній діяльності, слід уважати протиправними.

Судом першої інстанції установлено та сторонами у справі не заперечується, що між ОСОБА_1 та відповідачами склалися правовідносини щодо надання платних стоматологічних послуг, у межах яких останні були зобов`язані забезпечити надання позивачці медичної допомоги належної якості та відповідно до встановлених стандартів у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, висновками експертів.

Згідно з приписами ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Стаття 103 ЦПК України визначає, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами(стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно з ч.1 ст.107 ЦПК України, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року за клопотанням представника позивачки - адвоката Проскурні Т.В. призначено у справі судово-медичну експертизу, проведення якої доручено Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи. На вирішення експерту поставлено питання: Чи наявні дефекти у наданні медичної допомоги ОСОБА_1 лікарями ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів», ураховуючи медичні призначення, зазначені у медичній картці від 24 листопада 2016 року № 1220 у ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької», починаючи з 28 січня 2019 року та зазначених у медичній картці від 26 травня 2020 р. № 1041 у ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» ? Якщо так, то чи можна оцінити їх за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень ?

22 червня 2023 року від Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи повернулися матеріали даної цивільної справи № 757/63955/21-ц з листом про неможливість проведення експертизи.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року витребувано у Відділу дізнання Печерського УП ГУНП у місті Києві з матеріалів кримінального провадження від 16 листопада 2021 року № 12021105060002300 оригінал «Медичної карти стоматологічного хворого» № 1220 на ім`я ОСОБА_1 із ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та оригінал «Медичної карти стоматологічного хворого» № 1041 на ім`я ОСОБА_1 із ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів».

16 серпня 2023 року на адресу Печерського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року на виконання ухвали суду надійшли документи з матеріалів кримінального провадження.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року направлено матеріали даної цивільної справи до Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи для проведення судово-медичної експертизи. На вирішення експерту поставлено питання: Чи наявні дефекти у наданні медичної допомоги ОСОБА_1 лікарями ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів», ураховуючи медичні призначення, зазначені у медичній картці від 24 листопада 2016 року № 1220 у ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької», починаючи з 28 січня 2019 року та зазначених у медичній картці від 26 травня 2020 року № 1041 у ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» ? Якщо так, то чи можна оцінити їх за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень ? Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, згідно з ст.ст. 384, 385 КК України.

На виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року експертами Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи складено висновок № 032-13-2023, у якому вказано, що ОСОБА_1 24 листопада 2016 року вперше звернулася до ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» з приводу «гігієнічно-естетичного» лікування (відбілювання) зубів. Окрім даного лікування, у неї були медичні покази для лікування карієсу 36, 37, 38, 46, 47 зубів, реставрації та корекції 11, 21, 12, 22 зубів, зламів/сколів коронок 13, 17, 21 зубів, з приводу чого вона отримувала відповідне лікування. Протягом лікування у вищезазначеному медичному закладі з 24 листопада 2016 року по 19 листопада 2019 роки саме за медичними показами, з незрозумілих причин, в тому числі на підставі скарг неврологічного характеру, було застосовано ортодонтичне (гнатологічне) лікування (при відсутності даних гнатологічного обстеження) у вигляді постійного носіння спліта (капи), що на тлі неодноразової, незрозумілої щодо досягнення позитивного ефекту (відсутність будь-яких об`єктивних даних, в тому числі результати одноразового міографічного дослідження без оцінки його результатів) корекції м`язів обличчя та шиї, неодноразового лікування 21 зубу (що призвело до збільшення довжини його коронки, і як наслідок до порушення прикусу), призвело, через більш ніж через два роки після початку лікування у даній клініці, до структурно-функціональних порушень у вигляді переднє-медіального невправимого зміщення суглобового диску із спричиненням блоку правого скронево-нижньощелепного суглобу, дегенеративних змін суглобового диску лівого скронево-нижньощелепного суглобу. Таким чином, надання медичної допомоги ОСОБА_1 має дефект у вигляді дії, яка показана, але виконана невірно, та відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров`я). Подальше гнатологічне лікування ОСОБА_1 у ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та у ТОВ «АКАДЕМІЯ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ ОРТОДОНТІВ», було спрямоване на усунення вищезазначеного дефекту в наданні «попередньої» медичної допомоги (а.с.14-59,т.3).

Вказана експертиза проведена експертною комісією Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи у складі:

- виконуючого обов`язки начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, лікаря судово-медичного експерта-криміналіста вищої кваліфікаційної категорії ОСОБА_4 , який має вищу медичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судово-медичної експертизи за спеціальностями «Судово-медична криміналістика» та «Судово-медична експертиза», вищий кваліфікаційний клас судово-медичного експерта, стаж експертної роботи з 1997 року, науковий ступінь кандидата медичних наук;

- першого заступника начальника ДСУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», лікаря судово-медичного експерта вищої кваліфікаційної категорії ОСОБА_5 , який має вищу медичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судово-медичної експертизи за спеціальністю «Судово-медична експертиза», вищий кваліфікаційний клас судово-медичного експерта, стаж експертної роботи з 1997 року, науковий ступінь кандидата медичних наук;

- лікаря-стоматолога-хірурга першої кваліфікаційної категорії зі спеціальності «Хірургічна стоматологія» ОСОБА_6 , який має вищу медичну освіту та стаж роботи за фахом з 2009 року;

- лікаря судово-медичного експерта вищої кваліфікаційної категорії ОСОБА_7 (доповідача у справі), який має вищу медичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судово-медичної експертизи за спеціальністю «Судово-медична експертиза», вищий кваліфікаційний клас судово-медичного експерта та стаж експертної роботи з 1995 року.

Дослідивши вказаний висновок судово-медичної комісійної експертизи № 032-13-2023 у сукупності з іншими матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що медичні послуги, які були надані ОСОБА_1 відповідачами протягом 2016-2020 років, містили низку недоліків, тобто дефектів надання медичної допомоги.

Зазначене свідчить про невідповідність таких медичних послуг вимогам, що пред`являються до медичних послуг чинним законодавством України, а відтак і про протиправність дій відповідачів.

Згідно з Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затвердженими наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6, у випадку неналежного надання медичної допомоги, що виявилося у порушенні анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, експертна комісія вправі розглядати це порушення як тілесне ушкодження (п. 1.3 Правил).

З мотивувальної частини висновку судово-медичної комісійної експертизи № 032-13-2023 вбачається, що встановлені недоліки надання медичної допомоги експертною комісією віднесено до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я.

Також вказаним висновком судово-медичної комісійної експертизи № 032-13-2023 підтверджено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів щодо неналежного надання медичних послуг та заподіяним позивачці ушкодженням здоров`я.

Крім того, зі змісту висновку експертизи, який складено на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року, вбачається, що судові експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок судово-медичної комісійної експертизи № 032-13-2023 є належним і допустимим доказом у справі, оскільки відповідає вимогам ст.106 ЦПК України, складений компетентними експертами в межах наданих їм повноважень, ґрунтується на матеріалах справи, є чітким, послідовним, логічним та не містить обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у його правильності.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 понесла витрати, пов`язані з отриманням медичних послуг та подальшим усуненням наслідків їх неналежного надання. Зокрема, на користь ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» позивачкою сплачено 47 211 грн 00 коп., із яких: 34 911 грн 00 коп. - за лікування, пов`язане з використанням гнатологічної капи, та 12 300 грн 00 коп. - за МРТ -дослідження, проведені під час лікування у цьому закладі.

На користь ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» ОСОБА_1 сплатила 22 200 грн 00 коп., із яких: 14 000 грн 00 коп. - за лікування, пов`язане з гнатологічною капою, та 8 200 грн 00 коп - за МРТ-дослідження, проведені під час лікування у цьому товаристві.

Крім того, позивачка ОСОБА_1 сплатила 79 800 грн 00 коп. за лікування з реконструкції зубів у закладі охорони здоров`я ТОВ «ІНТЕРМЕДИКАЛГРУП», яке було проведене з метою виправлення недоліків стоматологічних послуг, наданих ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів».

Разом з тим, відповідачами у справі не було спростовано доводів ОСОБА_1 щодо численних епізодів неправомірних дій ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів», а саме:

проведення ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» лікування позивачки без письмової інформованої згоди на його проведення;

неотримання та непогодження цим товариством із ОСОБА_1 попереднього плану її лікування; непопередження позивачки до початку лікування у ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» про альтернативні методи лікування, включаючи існуючі й можливі фактори ризику та їх ступінь;

неотримання письмової відмови ОСОБА_1 від лікування брекет-системою у цьому товаристві;

внесення ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» недостовірних відомостей до медичної карти пацієнтки щодо відсутності у неї скарг;

проведення лікування ОСОБА_1 у ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» без затвердженого клінічного протоколу медичної допомоги щодо захворювання, з яким звернулася позивачка;

зазначення у медичній карті пацієнтки ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» відомостей про відмову пацієнтки від лікування за відсутності належним чином оформленої письмової відмови ОСОБА_1 від продовження лікування у клініці;

проведення ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» лікування позивачки без письмової інформованої згоди на його проведення;

неотримання та непогодження ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» із ОСОБА_1 попереднього плану її лікування;

непопередження цим товариством позивачки до початку лікування про альтернативні методи лікування, включаючи існуючі й можливі фактори ризику та їх ступінь;

проведення ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» лікування ОСОБА_1 без затвердженого клінічного протоколу медичної допомоги щодо захворювання, з яким вона звернулася;

надання ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» некваліфікованої медичної допомоги з лікування системою Invisalign лікарем без відповідного навчання та сертифіката на проведення такого лікування від компанії-виробника;

відсутність фіксації ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» усіх випадків звернень ОСОБА_1 до лікаря та її скарг у медичній карті стоматологічного хворого;

наявність дописок у медичній карті стоматологічного хворого ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» від 24 листопада 2016 року № 1220 до записів, датованих 05 серпня 2019 року, 09 вересня 2019 року, 05 липня 2019 року, 08 липня 2019 року, 12 липня 2019 року, 15 липня 2019 року, 19 липня 2019 року, 05 серпня 2019 року, 09 серпня 2019 року, 09 вересня 2019 року, 14 листопада 2019 року, 18 листопада 2019 року, 19 листопада 2019 року;

наявність дописок у медичній карті стоматологічного хворого ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» від 26 травня 2020 року № 1041 до записів, датованих 26 травня 2020 року, 09 червня 2020 року, 16 червня 2020 року, 02 вересня 2020 року, 23 вересня 2020 року та 29 вересня 2020 року.

З матеріалів справи вбачаться, що ОСОБА_1 на підтвердження доводів позову надала суду висновок експерта № 15154/2 від 16 червня 2023 року, складений судовим експертом ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» Євгеном Юрченком за результатами проведення фізико-хімічної експертизи матеріалів документів у цивільній справі № 757/63955/21-ц. Згідно з вказаним висновком установлено, що у медичній карті стоматологічного хворого від 24 листопада 2016 року № 1220 на ім`я ОСОБА_1 , заведеної ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької», дописки до записів від 05 серпня 2019 року та 09 вересня 2019 року, а також записи, датовані 05 липня 2019 року, 08 липня 2019 року, 12 липня 2019 року, 15 липня 2019 року, 19 липня 2019 року, 05 серпня 2019 року, 09 серпня 2019 року, 09 вересня 2019 року, 14 листопада 2019 року, 18 листопада 2019 року та 19 листопада 2019 року, виконані в один період, не раніше 29 вересня 2020 року, що свідчить про невідповідність давності виконання цих записів датам відповідних прийомів. Також експертом установлено, що у медичній карті стоматологічного хворого від 26 травня 2020 року № 1041 на ім`я ОСОБА_1 , заведеної ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів», записи, датовані 26 травня 2020 року, 09 червня 2020 року, 16 червня 2020 року, 02 вересня 2020 року, 23 вересня 2020 року та 29 вересня 2020 року, виконані в один період, не раніше 29 вересня 2020 року. Зазначене підтверджує наявність дописів і невідповідність давності виконання записів у медичній документації фактичним датам прийомів, а відтак додатково свідчить про неправомірність дій відповідачів під час лікування ОСОБА_1 та ведення її медичної документації (а.с.149-174, т.2).

Отже, оцінивши вказані вище докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивачки майнової шкоди, оскільки матеріалами справи підтверджено як факт неналежного надання відповідачами їй стоматологічних послуг, так і розмір понесених нею у зв`язку з цим витрат.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що понесені позивачкою витрати перебувають у зв`язку з неналежним наданням відповідачами їй медичних послуг, є документально підтвердженими, а тому підлягають відшкодуванню на її користь.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність протиправності їхніх дій, шкоди здоров`ю ОСОБА_1 та причинно-наслідкового зв`язку, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються даними висновку судово-медичної комісійної експертизи № 032-13-2023, яким встановлено дефект надання медичної допомоги позивачці, що віднесено до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, а також відсутності належної письмової інформованої згоди, погодженого плану лікування та належного інформування ОСОБА_1 про ризики й альтернативні методи лікування.

Крім того, висновком експерта № 15154/2 від 16 червня 2023 року підтверджено невідповідність давності виконання записів у медичних картах позивачки фактичним датам прийомів, що свідчить про порушення відповідачами порядку ведення медичної документації.

Колегія суддів вважає, що вказані вище доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не спростовують правильності його висновків про наявність підстав для стягнення з відповідачів майнової шкоди у визначеному судом розмірі.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів не в повному обсязі погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди з таких підстав.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ст.284 ЦК України фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до ст.33 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», громадянам України надається лікувально-профілактична допомога поліклініками, лікарнями, диспансерами, клініками науково-дослідних інститутів та іншими акредитованими закладами охорони здоров`я, службою швидкої медичної допомоги, а також окремими медичними працівниками, які мають відповідну ліцензію.

Лікуючий лікар може обиратися безпосередньо пацієнтом або призначатися керівником закладу охорони здоров`я чи його підрозділу. Обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження і лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря (ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправним.

Подібних висновків дійшов Верховних Суд у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 661/2894/16-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 686/6022/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, від 09 квітня 2024 року у справі № 584/947/20.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21 звернув увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг, вказавши, що «мають пред`являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін».

Установивши фактичні обставини справи та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачкою доведено факт заподіяння їй ушкодження здоров`я та, відповідно, моральної шкоди, які стали наслідком неналежного надання медичних стоматологічних послуг ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів».

При цьому суд першої інстанції правильно критично оцінив доводи відповідачів про недоведеність позивачкою моральної шкоди, оскільки факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди підтверджується висновком психологічної експертизи ТОВ «Центр судової експертизи «Альтернатива» від 05 червня 2024 року № 47/24, висновком судово-медичної комісійної експертизи № 032-13-2023 щодо ушкодження здоров`я позивачки, а також матеріалами справи, які свідчать про тривалі фізичні та душевні страждання, погіршення якості життя, необхідність додаткового лікування і докладання позивачкою додаткових зусиль для відновлення стану здоров`я.

Так, висновком експерта ТОВ «Центр судової експертизи «Альтернатива» від 05 червня 2024 року №47/24, складеним за результатами психологічної експертизи ОСОБА_1 , експерт ОСОБА_8 дійшла висновку, що ситуація надання ОСОБА_1 неякісних стоматологічних послуг в період з 24 листопада 2016 року по 19 листопада 2019 року, яка спричинила їй середньої тяжкості шкоду здоров`ю, була для неї тривало психотравмувальною, обумовила значні негативні зміни фізичної, соціальної та психоемоційної сфери особистості, істотно погіршувала якість її життя та комунікацій, чим спричинила виражені психологічні моральні страждання. Орієнтовний еквівалент компенсації моральних страждань, заподіяних ОСОБА_1 внаслідок неякісного стоматологічного лікування становить 126 мінімальних заробітних плат (а.с.193-211, т.1).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 квітня 2024 року розмір мінімальних заробітних плат у місячному розмірі становить 8 000 грн 00 грн. З огляду на множинність протиправних дій відповідачів, їх зв`язок із правом позивачки на охорону здоров`я та особистими немайновими правами у сфері медичного обслуговування, а також тривалість і значну інтенсивність спричинених їй фізичних та душевних страждань, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з відповідачів моральної шкоди у розмірі 1 008 000 грн 00 коп., розрахованого за формулою: 126 мінімальних заробітних плат ? 8 000 грн 00 коп.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що по своїй суті зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (див. висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Абзац 2 ч.3 ст.23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.

Подібний висновок вкладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого.

Призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 372/4412/15-ц.

При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватись на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності.

Разом з цим суд не може обґрунтовувати своє рішення лише висновком експертизи.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі № П/811/4240/14.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (див. правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19, Верховного Суду від 02 квітня 2025 року в справі № 753/4289/23, провадження № 61-7327св24).

Колегія суддів вважає, що визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 1 008 000 грн 00 коп., суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст. 263, 264 ЦПК України та вказаних вище висновків Верховного Суду, фактично поклав в основу рішення розрахунок, який наведений у висновку експерта ТОВ «Центр судової експертизи «Альтернатива» від 05 червня 2024 року №47/24, без коригування цього розміру з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості. Матеріалами справи підтверджено заподіяння ОСОБА_1 шкоди здоров`ю саме середнього ступеня тяжкості, однак не встановлено тяжких або незворотних наслідків для її здоров`я та наявності прямого умислу відповідачів на заподіяння їй шкоди.

Отже, враховуючи наведене та з огляду на характер установлених порушень, тривалість фізичних і душевних страждань позивачки, ступінь ушкодження її здоров`я, обсяг вимушених змін у звичному способі життя, а також необхідність забезпечення справедливого балансу між інтересами сторін, колегія суддів вважає, що розумним, співмірним і достатнім розміром відшкодування моральної шкоди у цій справі є 100 000 грн 00 коп.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в цій частині шляхом зменшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню у солідарному порядку з ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та ТОВ «Академія Безперервної освіти ортодонтів» на користь ОСОБА_1 з 1 008 000 грн 00 коп. до 100 000 грн 00 коп.

Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6. ст.141 ЦПК України).

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів враховує, що суд першої інстанції помилково стягнув судовий збір із відповідачів у солідарному порядку, оскільки такий спосіб розподілу судових витрат нормами ЦПК України не передбачений.

З огляду на це рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Так, в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору як споживач відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому судовий збір в цій частині підлягає стягненню з відповідачів на користь держави по 5 675 грн 00 коп., з кожного окремо.

Водночас за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди позивачкою було сплачено судовий збір у фіксованому розмірі 908 грн 00 коп. (а.с.218, т.1), який підлягає стягненню з відповідачів на її користь у рівних частинах по 454 грн 00 коп., з кожного окремо.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та товариства з обмеженою відповідальністю «Академія Безперервної освіти ортодонтів» - адвоката Дузь Юлії Миколаївни - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 рокув частині стягнення моральної шкоди та судового збору змінити.

Зменшити розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню у солідарному порядку з товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та товариства з обмеженою відповідальністю «Академія Безперервної освіти ортодонтів» на користь ОСОБА_1 з 1 008 000 (один мільйон вісім тисяч) грн 00 коп. до 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та товариства з обмеженою відповідальністю «Академія Безперервної освіти ортодонтів» на користь держави судовий збір у розмірі по 5 675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн 00 коп., з кожного окремо.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької» та товариства з обмеженою відповідальністю «Академія Безперервної освіти ортодонтів» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання до суду позовної заяви у розмірі по 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп., з кожного окремо.

В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 липня 2026 року.

Головуючий

Судді: