Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №752/19058/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №33/824/2184/2026

справа №752/19058/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поліщук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Романенка Руслана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті

122-2, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

встановив:

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №395733 від 18 липня 2025 року убачається, що 18 липня 2025 року у м. Київ, проспект Голосіївський, 84, ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Toyota Prius", д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, блідість обличчя. Від проходження огляду на стан визначення наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога водій відмовився. Порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР №395669 від 18 липня 2025 року убачається, що 18 липня 2025 року у м. Київ, проспект Голосіївський 30А, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Toyota Prius", д.н.з. НОМЕР_2 , на вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою проблискових маячків синього і червоного кольору та гучномовця не зупинився. Був затриманий шляхом переслідування на патрульному автомобілі KIA Sportage, д.н.з. НОМЕР_3 , на проспекті Голосіївському, 84. Порушив вимоги пункту 2.4. ПДР.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122-2 КУпАП, частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 605,60 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, адвокатом Романенком Р.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, що містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам у справі, порушення норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що на відеоматеріалах, долучених до матеріалів справи, відсутня фіксація порушень ПДР України щодо перетину ОСОБА_1 подвійної суцільної лінії, хоча відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції, затвердженої наказом МВС №1026 від 18.12.2018, відеофіксація має здійснюватися безперервно з моменту початку виконання службових обов`язків.

Зазначає, що на відеозаписі з нагрудної боді-камери поліцейської Настюк Ірини, зафіксовано, що під час складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, остання зазначає про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Зазначає, що суд першої інстанції у постанові як на доказ винуватості ОСОБА_1 послався на рапорт працівника поліції, проте такий відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16-а, не є однозначним доказом винуватості особи.

Вказує на невиконання судом першої інстанції пункту 24 постанови Пленуму ВСУ №14 від 23 грудня 2005 року та статті 280 КУпАП щодо необхідності з`ясування всіх обставин справи, зокрема суд не допитав свідків та обмежився виключно матеріалами, наданими поліцією, що свідчить про однобічність розгляду.

Мотивуючи наведеним, просить постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що оскаржувана постанова прийнята 21 жовтня 2025 року. Повна постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року отримана представником Барабанщиковим О.В. 11 листопада 2025 року.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Вирішуючи питання щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов у справах про порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, та/або у справах про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за заявою особи, щодо якої винесено постанову.

З матеріалів справи убачається, що оскаржувана постанова прийнята за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Романенка Р.О.

Згідно з частиною першою статті 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи, а її копія протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої її винесено.

Із змісту оскаржуваної постанови убачається, що така містить відомості про складення повного тексту постанови - 10 листопада 2025 року.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять супровідний лист №752/19058/25 про направлення ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови (а.с. 40).

Відомостей про отримання оскаржуваної постанови матеріали справи не містять.

Відповідно до даних відтиску Голосіївського районного суду міста Києва убачається, що вперше апеляційну скаргу подано 18 листопада 2025 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Романенком Р.О., на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року повернуто особі, яка її подала.

Повторно апеляційну скаргу подано захисником 29 грудня 2025 року.

Із наявних у справі даних убачається, що захисник уперше звернувся із апеляційною скаргою вже 18 листопада 2025 року, тобто у десятиденний строк після фактичного отримання інформації про зміст повного тексту постанови. Повернення апеляційної скарги постановою апеляційного суду від 26 грудня 2025 року не позбавляло особу права на повторне звернення, яке було реалізовано 29 грудня 2025 року без невиправданих зволікань.

За таких обставин апеляційний суд робить висновок, що пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлений об`єктивними причинами, зокрема відсутністю відомостей про належне вручення копії постанови та складенням її повного тексту, що перешкоджало своєчасному поданню апеляційної скарги.

З огляду на викладене, апеляційний суд уважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та такими, що дають підстави для його поновлення.

В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Романенко Р.О. не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.

Відповідно до статті 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Дослідивши відеофайл, доданий до протоколу, доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд робить висновок, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі невиконання вимог пункту 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до частини 1 статті 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Відповідно до частини 1 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №395733 від 18 липня 2025 року убачається, що 18 липня 2025 року у м. Київ, проспект Голосіївський, 84, ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Toyota Prius", д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, блідість обличчя. Від проходження огляду на стан визначення наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога водій відмовився. Порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України (а.с.2-4).

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР №395669 від 18 липня 2025 року убачається, що 18 липня 2025 року у м. Київ, проспект Голосіївський 30А, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Toyota Prius", д.н.з. НОМЕР_2 , на вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою проблискових маячків синього і червоного кольору та гучномовця не зупинився. Був затриманий шляхом переслідування на патрульному автомобілі KIA Sportage, д.н.з. НОМЕР_3 , на проспекті Голосіївському, 84, чим порушив вимоги пункту 2.4. ПДР (а.с. 6-7).

З даних направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18 липня 2025 року 20 годині 50 хвилин убачається, що у ОСОБА_1 виявлено такі ознаки наркотичного сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, блідість обличчя. Огляд ОСОБА_1 не проводився у зв`язку із відмовою останнього (а.с. 8).

З даних рапорту старшого лейтенанта поліції убачається, що під час патрулювання було зупинено транспортний засіб "Toyota Prius" під керуванням ОСОБА_1 , який на вул. Голосіївській 53А, здійснив порушення правил дорожнього руху, а саме перетнув подвійну суцільну лінію. Під час перевірки документів установлено, що водій також порушив статтю 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", після чого водій став себе поводити агресивно та неадекватно (а.с. 9).

З даних постанови про накладення адміністративного стягнення ЕНА №5256180 від 18 липня 2025 року убачається, що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП (а.с. 10).

Матеріали справи містять два відеозаписи "395733-1" тривалістю 02:27 години та "395733-2" тривалістю 52:50 хвилин.

На відеофайлі "395733-1" зафіксовано спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 стосовно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

При цьому, ОСОБА_1 не заперечував факту вчинення адміністративного правопорушення. На відрізку часу 09:26 працівники поліції закінчили розгляд справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

На відрізку часу 13:20 працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про наявність звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 про порушення ОСОБА_1 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Надалі працівники поліції повідомили про необхідність ОСОБА_1 звернутись до Голосіївського РТЦК для уточнення даних, на що ОСОБА_1 відповів, що нікуди звертатись не буде - у нього замовлення, та, зачинивши вікно автомобіля, сидів у автомобілі.

На відрізку часу 17:42 ОСОБА_1 починає рух транспортного засобу, а працівники поліції починають переслідувати транспортний засіб "Toyota Prius", д.н.з. НОМЕР_2 .

На відрізку часу 18:50 хвилин ОСОБА_1 зупинено та повідомлено про те, що на ОСОБА_1 буде складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122-2 КУпАП.

В подальшому на відеофайлі зафіксовано спілкування ОСОБА_1 із адвокатом у телефонному режимі та працівниками поліції.

Після розмови із адвокатом ОСОБА_1 телефонує на "102" та повідомляє про вчинення працівниками патрульної поліції протиправних, на думку ОСОБА_1 , дій.

Після цього, на відрізку часу 45:42 ОСОБА_1 телефонує на номер "103" повідомляє про погане самопочуття.

На відрізку часу 46:57 працівниками поліції запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога у зв`язку із наявністю ознак наркотичного сп`яніння.

На відрізку 46:58 (20:59 годин) ОСОБА_1 вказав, що огляд проходити буде, але після того, як приїде швидка медична допомога .

На відрізку часу 57:30 хвилин на місце зупинки прибула швидка медична допомога.

На відрізку часу 59:25 ОСОБА_1 прямує до автомобіля екстреної медичної допомоги. Медичні працівники починають проведення огляду.

На відрізку часу 1:11:32 ОСОБА_1 вийшов із автомобіля екстреної медичної допомоги.

На відрізку часу 2:27:06 хвилин ОСОБА_1 повідомив медичних працівників про те, що він наполягає на госпіталізації у зв`язку із дуже поганим самопочуттям.

На відеозаписі "395733-2" зафіксовано процедуру складання відповідних адміністративних матеріалів.

На відрізку часу 14:40 хвилин працівниця патрульної поліції запитала у медиків чи ОСОБА_1 за всіма показниками здорова людина. Медичні працівники відповіли ствердно, проте ОСОБА_1 наполягає на госпіталізації, а медичні працівники не мають права відмовити в цьому.

На відрізку часу 18:40 хвилин (21:44 годин) працівником поліції запропоновано ОСОБА_1 , пройти огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_1 погодився, проте вказав, що зараз він їде у лікарню на госпіталізацію. На відрізку часу 23:50 хвилин ОСОБА_1 розмовляючи по мобільному телефону вказав працівникам поліції, що не відмовляється від проходження огляду, проте огляд має бути проведений після проведення госпіталізації.

На відрізку часу 37:20 хвилин ОСОБА_1 зазначено про виявлені ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано пройти відповідний огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

ОСОБА_1 що огляд пройде, але оскільки в нього погане самопочуття, тому спочатку ОСОБА_1 госпіталізують.

Надалі, ОСОБА_1 ознайомлено із складеними адміністративними матеріалами.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає про таке.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 затверджено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Інструкція регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.

Відповідно до пунктів 4-5 розділу ІІ Інструкції:

4. Під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

5. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Долучені до матеріалів справи фрагменти є достатніми для встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.

Зокрема, досліджені відеозаписи містять послідовну фіксацію подій, зокрема моменту переслідування транспортного засобу, його зупинки, подальшого спілкування із водієм, а також пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння та реакцію на неї ОСОБА_1 .

Посилання скаржника на відсутність у матеріалах справи відеозапису із зафіксованим адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною 1 статті 122 КУпАП, апеляційний суд відхиляє, оскільки відсутність вказаного відеозапису не спростовує вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122-2 та частиною 1 статті 130 КУпАП. Крім цього, відеозапис, на який посилається скаржник, є доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП та не спростовує зміст протоколів, що є предметом розгляду цієї справи.

Крім цього, наведене не спростовує факту подальшого невиконання водієм законної вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, що підтверджується відеозаписом переслідування та зупинки автомобіля. Таким чином, склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122-2 КУпАП, є доведеним.

Посилання скаржника на те, що на відеозаписі працівник поліції зазначає про відсутність ознак сп`яніння у ОСОБА_1 , апеляційний суд оцінює критично. Із змісту відеозаписів убачається, що питання стану особи обговорювалось у різні проміжки часу та в різному контексті, зокрема медичні працівники повідомляли про відсутність критичних відхилень у стані здоров`я, водночас це не спростовує наявність у поліцейських суб`єктивно сприйнятих ознак, передбачених законодавством, які стали підставою для пропозиції пройти відповідний огляд. При цьому, визначальним для кваліфікації за частиною 1 статті 130 КУпАП є не встановлення факту сп`яніння, а саме відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Крім цього, такі твердження спростовуються відеозаписом "395733-2", на якому працівником поліції оголошено ознаки наркотичного сп`яніння.

Як убачається з відеозаписів, ОСОБА_1 фактично не пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому порядку, оскільки, попри формальну згоду, пов`язував його проведення з попередньою госпіталізацією.

Із дослідженого відеозапису убачається, що працівниками поліції неодноразово пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, однак останній, усвідомлюючи зміст такої пропозиції, фактично відмовився від її виконання, мотивуючи це необхідністю госпіталізації.

Суд звертає увагу на зафіксовані на відеозаписі обставини щодо стану здоров`я ОСОБА_1 . Так, із відеоматеріалів убачається, що медичні працівники, які прибули на виклик, не убачали об`єктивної необхідності у його госпіталізації та зазначали, що за наявними показниками він є фактично здоровою особою. Водночас госпіталізація відбулася виключно з ініціативи самого ОСОБА_1 , який наполягав на її проведенні. Крім того, із відеозапису убачається, що скарги на різке погіршення самопочуття виникли у ОСОБА_1 після його розмови по мобільному телефону, що також обґрунтовано викликає сумнів у їх об`єктивності.

Наведені обставини у сукупності з тим, що ОСОБА_1 пов`язував проходження огляду із попереднім здійсненням госпіталізації та фактично не пройшов його у встановленому законом порядку, свідчать про вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння. За таких умов працівники поліції обґрунтовано розцінили його поведінку як відмову від проходження огляду та правильно зазначили про порушення пункту 2.5 ПДР України.

Доводи апеляційної скарги про те, що рапорт працівника поліції не може бути належним доказом вини, самі по собі є правильними, однак у цьому випадку рапорт не є єдиним доказом у справі. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на сукупності доказів, зокрема протоколах про адміністративні правопорушення, направленні на огляд, відеозаписах з нагрудних камер, які узгоджуються між собою та взаємно доповнюють один одного.

Посилання скаржника на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та не проведення допиту свідків також не можуть бути підставою для скасування постанови. З матеріалів справи не убачається, що сторона захисту заявляла клопотання про допит конкретних свідків, а наявні у справі докази є достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122-2 та частиною 1 статті 130 КУпАП.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень. Відтак підстав для скасування постанови районного суду не убачається.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокату Романенку Руслану Олександровичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року.

Апеляційну скаргу адвоката Романенка Руслана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Н.В. ПОЛІЩУК