Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №723/4746/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року місто Чернівці справа №723/4746/25

провадження №22-ц/822/812/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача Височанської Н.К.,

суддів: Литвинюк І.М., Одинака О.О.

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

позивач – виконавчий комітет Чудейської сільської ради, як орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Чудейської сільської ради,

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчого комітету Чудейської сільської ради, як органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Чудейської сільської ради на заочне рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 березня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Дедик Н.П.,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року виконавчий комітет Чудейської сільської ради, як орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Чудейської сільської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину.

Посилалися на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до наказу служби у справах дітей Чудейської сільської ради від 16 червня 2025 року №3 малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на первинний облік як дитину, залишену без батьківського піклування, у зв`язку із тим, що її покинули в пологовому будинку КВП «Чернівецький обласний перинатальний центр».

Також вказують, що відповідно заяви батьків (матері або батька), інших родичів або законного представника про відмову забрати дитину з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я від 26 травня 2025 року ОСОБА_1 відмовилась забрати свою дитину, дівчинку вагою 3150 гр., зростом 55 см., яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 з КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» у зв`язку з тим, що не бажана дитина, відмовляється виховувати.

Зазначають, що працівники закладу охорони здоров`я у присутності працівників органу внутрішніх справ України, служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді встановили, що батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати дитину жіночої статі ОСОБА_4 з причин: «небажана дитина, відмовляється виховувати».

Також зазначають, що ОСОБА_1 працює касиром в магазині, виховує сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 , але з чоловіком не проживає. ОСОБА_1 вказала ім`я біологічного батька дитини і що останній має дружину та чотирьох власних дітей.

Вказують, що ОСОБА_1 в усній розмові повідомила, що з чоловіком більше двох років не проживає та останнє місце його проживання вказує місто Київ. Також повідомила, що біологічний батько не бажає виховувати новонароджену дитину, а сама вона планує виїхати за кордон. ОСОБА_1 зареєструвала народження новонародженої дитини ОСОБА_3 та передала свідоцтво про її народження службі у справах дітей Чернівецької міської ради і ще раз повідомила про відмову забирати дитину з пологового будинку при цьому.

Зазначають, що Служба у справах дітей Чудейської сільської ради звернулась до відділення поліції № 1 (м. Сторожинець) Чернівецького районного управління поліції ГУ НПУ в Чернівецькій області з заявою про розшук громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для встановлення його фактичного місця проживання та повідомлення йому про народження дитини та отримали відповідь про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає в АДРЕСА_1 . На цю адресу йому був направлений рекомендований лист, який повернувся з відміткою «у зв`язку із закінченням терміну зберігання». Отже, встановити місце проживання батька дитини ОСОБА_2 та повідомити йому про народження дитини не вдалося.

Також зазначають, що за клопотанням служби у справах дітей Чудейської сільської ради дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тимчасово влаштовано в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_5 , який проживає в с. Вітрянка Дністровського району Чернівецької області.

Враховуючи те, що громадянка ОСОБА_1 залишила новонароджену дитину ОСОБА_3 в пологовому будинку та не бажає її виховувати, фактичне місце проживання батька ОСОБА_2 не відоме, вважають, що є всі підстави для вирішення питання щодо позбавлення їх батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також вказують, що доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 підтверджується висновком органу опіки та піклування Чудейської сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чудейської сільської ради від 14 жовтня 2025 року № 40.

На підставі викладеного просили позбавити відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати з обох відповідачів аліменти на користь дитини у розмірі всіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 березня 2026 року позов задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.10.2025 р. – дня звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн., перерахувавши вказану суму стягувачу Державній судовій адміністрації України.

В скороченому рішенні зазначено, що повне рішення буде складено 09 березня 2026 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, позивач виконавчий комітет Чудейської сільської ради, як орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Чудейської сільської ради, інтереси якого представляє адвокат Кутровська Н.М. спрямувала засобами поштового 03 квітня 2026 року апеляційну скаргу на вказане рішення суду.

В апеляційній скарзі наводить обставини та підстави для задоволення позову, які викладені в позовній заяві та додатково мотивує апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що відповідач ОСОБА_2 став батьком дитини виключно в силу Закону, оскільки являється юридичним чоловіком матері покинутої дитини.

В ході розгляду справи встановлено, що батьки дитини разом не проживають більше двох років, а тому відповідач не являється біологічним батьком покинутої дитини.

Вважають, що наявні всі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав та стягнення з нього аліментів. Таке рішення не порушить права та інтереси відповідача, оскільки він залишив свою рідну дитину та не піклується про неї.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

Межі розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду оскаржується в частині відмовлених позовних вимог щодо відмови в позбавленні батьківських прав батька ОСОБА_2 та стягнення з нього аліментів, в іншій частині рішення суду не оскаржується та відповідно не переглядається.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Щодо розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання

У судове засідання відповідачі не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку (а.с.131-132), що підтверджується зокрема рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки ОСОБА_1 (а.с.145).

Щодо повідомлення відповідача ОСОБА_2 , то слід вказати наступне.

Згідно встановленої судом апеляційної інстанції інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 вбачається, що останній значиться зареєстрованим в місті Красний Луч, Луганської області, що являється тимчасово окупованою територією.

Встановити місце проживання та місцезнаходження відповідача станом на момент розгляду справи не представляється можливим, оскільки згідно листа –відповіді Міністерства оборони України від 22 червня 2026 року вбачається, що ОСОБА_2 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14 квітня 2026 року №104 має статус військовослужбовця, що самовільно залишив військову частину з 14 квітня 2026 року.

Повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях.

В силу ст. ст. 128, 169 ЦПК України, належне повідомлення судом учасників справи про її розгляд у судовому засіданні є обов`язковим. Неявка в судове засідання будь-кого з учасників справи, про яких немає відомостей, що їм вручені судові повістки, перешкоджає розгляду справи.

Порядок повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи встановлений ст. ст. 128, 130 ЦПК України, про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи може свідчити розписка.

Частиною 11 ст. 128 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Оскільки місце проживання та місце знаходження відповідача ОСОБА_2 встановити неможливо про судове засідання, призначене на 07 липня 2026 року відповідач повідомлявся через офіційний веб-сайт суду (а.с.132).

Згідно із статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21.

Також, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та інших.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00051870611 від 18 червня 2025 року (а.с.9-11).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_6 19 серпня 2021 року уклали шлюб, після реєстрації якого ОСОБА_6 обрала прізвище « ОСОБА_4 » (а.с.12).

З копії наказу служби у справах дітей №3 від 16 червня 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на первинному обліку як дитина, залишена без батьківського піклування, у зв`язку із тим, що її покинули в пологовому будинку КВП «Чернівецький обласний перинатальний центр» (а.с.13).

Відповідно до заяви батьків (матері або батька), інших родичів або законного представника про відмову забрати дитину з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я від 26 травня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , працює касиром в магазині та перебуває у шлюбі, однак з чоловіком не проживає, відмовилась забрати свою дитину, дівчинку вагою 3150 гр., зростом 55 см, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 із КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» у зв`язку з тим, що дитина не бажана та матір відмовляється виховувати (а.с.14-15).

Згідно Акту закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я від 26 травня 2025 року, працівники закладу охорони здоров`я у присутності працівників органу внутрішніх справ України, служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді встановили, що батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати дитину жіночої статі ОСОБА_4 з причин: «небажана дитина, відмовляється виховувати». Також відповідно цього Акту відомо, що біологічним батьком дитини є особа, ім`я якої вказала ОСОБА_1 , який має дружину та чотирьох власних дітей (а.с.16-17).

З копії заяви ОСОБА_1 від 30 травня 2025 року №1/2168 вбачається, що вона не планує забирати з пологового будинку свою новонароджену дівчинку. Перебуває в зареєстрованому шлюбі, хоча з чоловіком два роки не живе. Біологічний батько одразу відмовився від дитини, у нього 4 власних дітей і дружина. Вона тимчасово проживає в с. Іжівці зі своєю дитиною та мамою. Їй роз`яснено, що у разі якщо дитину не буде забрано з пологового будинку, вона буде позбавлена батьківських прав (а.с.18).

З копії заяви ОСОБА_1 від 10 червня 2025 року №1/2305 вбачається, що вона зареєструвала народження новонародженої дитини та передала свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , службі у справах дітей Чернівецької міської ради та ще раз повідомила про відмову забирати дитину з пологового будинку (а.с.19).

Згідно повідомлення про дитину ОКНП «Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня» від 24 червня 2025 року № 01-07/271 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поступила 02 червня 2025 року у відділення постінтенсивного догляду, виховання та реабілітації новонароджених (а.с.24).

Відповідно до копії наказу служби у справах дітей Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області від 07 липня 2025 року №60 за клопотанням служби у справах дітей Чудейської сільської ради дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_5 , який проживає в с. Вітрянка Дністровського району Чернівецької області (а.с.29).

Рішенням виконавчого комітету Чудейської сільської ради №75 від 14 жовтня 2025 року затверджено висновок органу опіки та піклування Чудейської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно їх дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Згідно висновку органу опіки та піклування Чудейської сільської ради затвердженого рішенням виконавчого комітету Чудейської сільської ради від 14 жовтня 2025 року №40 вбачається, що ОСОБА_1 залишила новонароджену дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в пологовому будинку, відмовилась її забирати та не бажає її виховувати, а фактичне місце проживання батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , не відоме. Вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно їх дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Доводи та мотиви апеляційного суду та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо позбавлення батьківських прав

Відмовляючи в задоволенні позову до ОСОБА_2 в частині позбавлення його батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено винної поведінки відповідача ОСОБА_2 у невиконанні батьківських обов`язків для застосування до нього відповідальності у вигляді позбавлення батьківських прав. Вжиття таких заходів можливе за умови свідомого, умисного, безпричинного ухилення від виконання батьківських обов`язків. Натомість за обставинами справи позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_2 не обізнаний про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 дитини ОСОБА_1 , з якою перебуває у шлюбі. Мати дитини ОСОБА_1 за твердженням позивача та згідно долучених до позову письмових документів вказує, що з ОСОБА_2 вона не підтримує шлюбних стосунків протягом двох років, а біологічним батьком дитини є інша особа, називаючи ім`я останнього.

Сам по собі факт того, що ОСОБА_2 зазначений батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , яка перебуває на первинному обліку у службі у справах дітей як дитина залишена без батьківського піклування, у зв`язку із тим, що її покинули в пологовому будинку, є недостатнім для позбавлення відповідача батьківських прав, так як це не доводить ухилення останнього від виконання батьківських прав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступним підстав.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами першим, другим статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача. Наведений обов`язок ним не виконано, а тому за правилами частини 4 статті 12 ЦПК України він несе ризик настання наслідків із цим пов`язаних.

Як встановлено у даній справі, що відповідач ОСОБА_2 не обізнаний про те, що у нього в шлюбі з ОСОБА_1 народилася дитина.

Відповідачка ОСОБА_3 більше двох років не підтримує шлюбних відносин з ОСОБА_2 та з ним не спілкується.

Виконавчий комітет Чудейської сільської ради вчиняв заходи щодо розшуку відповідача ОСОБА_2 , проте вони не дали позитивного результату.

Ні позивач, ні ОСОБА_3 не надали будь-яких доказів про те, що відповідач ОСОБА_2 обізнаний про народження дитини у зареєстрованому ним шлюбі та доказів, що він умисно ухиляється від своїх батьківських обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Висновок органу опіки та піклування Чудейської сільської ради від 14 жовтня 2025 року, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).

Даний висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав.

З урахуванням наведеного, за обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність передбачених частиною першою статті 154 СК України підстав для позбавлення батьківських прав.

Щодо стягнення аліментів

Колегія суддів не погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів.

Судом встановлено, що малолітня дитини ОСОБА_7 перебуває на первинному обліку як дитина, залишена без батьківського піклування.

Згідно наказу служби у справах дітей Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області №60 від 07 липня 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тимчасово влаштована в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_5 .

У порушення вимог статті 180 СК України відповідач ОСОБА_2 дитину не утримує.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

В матеріалах справи відсутні докази про незадовільний стан здоров`я чи скрутного матеріального становища відповідача ОСОБА_2 , наявності інших осіб, які перебувають на його утриманні, інших обставин, що мають істотне значення та які могли б бути врахованими судом при вирішенні даного спору.

Враховуючи, що відповідач зобов`язаний утримувати свою неповнолітню дитину, є працездатною особою, ним не надано суду доказів наявності обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів, колегія суддів доходить висновку щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24 жовтня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення

Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, заочне рішення в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення аліментів слід скасувати і позов в цій частині задовольнити.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Чудейської сільської ради, як органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Чудейської сільської ради – задовольнити частково.

Заочне рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 березня 2026 року в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – скасувати.

Позов в цій частині задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій оскаржуваній частині заочне рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за подання позову у сумі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 1816,80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена судом 09 липня 2026 року.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: І.М. Литвинюк

О.О. Одинак