Окрема думка від 23 червня 2026 р. у справі №390/226/26 — Кропивницький апеляційний суд

Окрема думка

24 червня 2026 року м. Кропивницький

справа № 390/226/26

провадження № 22-ц/4809/1073/26

На перегляді Кропивницького апеляційного суду в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І., перебувала справа № 390/226/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину.

Кропивницький районний суд Кіровоградської області рішенням від 17.03.2026 у справі № 390/226/26 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину задовольнив у повному обсязі та ухвалив стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 03.02.2026 та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд мотивував своє рішення тим, що позивачка не може самостійно забезпечити належне утримання дитини та потребує матеріальної допомоги з боку відповідача, який є батьком дитини і зобов`язаний її надати, тож стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) не є надмірним, а є об`єктивним і справедливим із врахуванням встановлених судом обставин, відповідає вимогам закону, може забезпечувати частину потреб дитини, не призведе до погіршення забезпеченості відповідача та його родини, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, що не суперечить охоронюваним законом інтересам сторін і дитини, а також відповідає вимогам Сімейного кодексу України. Суд дійшов висновку, що доводи відповідача, викладені у відзиві, не спростовують вказане.

ОСОБА_2 у поданій ним апеляційній скарзі зазначив, що місцевий суд не врахував того, що він проходить військову службу, має статус учасника бойових дій та є особою з інвалідністю ІІІ групи, тож постійно потребує витрат на власне лікування. Окрім того, він уклав новий шлюб, у якому в нього народився син. Оскільки дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не має самостійного доходу, то вона та їх спільна дитина, а також дитина дружини від першого шлюбу знаходяться на утриманні відповідача.

Кропивницький апеляційний суд постановою від 24.06.2026 у справі № 390/226/26 вимогу апеляційної скарги ОСОБА_2 задовольнив у повному обсязі. Суд рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 17.03.2026 у справі № 390/226/26 в частині визначення розміру аліментів та судового збору змінив. Суд апеляційної інстанції стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 03.02.2026 та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, в порядку розподілу судових витрат суд стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання до суду позовної заяви в сумі 851,96 грн. Суд також ухвалив компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 996,80 грн.

Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що суд першої інстанції не надав належної об`єктивної оцінки тому, що відповідач є особою з інвалідністю ІІІ групи, потребує лікування, на його утриманні перебуває його малолітній син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки покладення на відповідача обов`язку зі сплати аліментів на утримання спільної з позивачкою доньки у розмірі 1/4 частини доходу, враховуючи зазначене вище, становитиме значний матеріальний тягар, може вплинути на рівень забезпечення іншої малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини доходу відповідатиме вимогам розумності і справедливості, буде необхідним, достатнім та співмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання.

Я, суддя Карпенко О. Л., не погоджуюся з рішенням суду апеляційної інстанції, а тому, користуючись правом, передбаченим ч. 3 ст. 35 ЦПК України, вважаю за необхідне викласти свою окрему думку з огляду на таке.

Згідно д положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Колегія суддів апеляційного суду фактично дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми ст. 182 СК України оскільки визначаючи розмір аліментів не врахував того, що відповідач є особою з інвалідністю ІІІ групи, потребує лікування, на його утриманні перебуває його малолітній син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дійсно, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.02.2023 та посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.09.2025 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи та має право на пільги для ветеранів війни (а. с. 31-32). Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 02.10.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб (а. с. 33). Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 03.11.2022 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а. с. 34). Також ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мають сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 35).

Стосовно підтвердженої наявності у відповідача інвалідності ІІІ групи, то законодавець безпосередньо не визначив, що інвалідність має враховувати при визначенні розміру аліментів. Водночас ч. 1 ст. 182 СК України не містить вичерпного переліку обставин, які суд має врахувати при визначенні аліментів, вказавши про необхідність врахування інші обставини, що мають істотне значення.

Особа з інвалідністю - особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар`єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими (ст. 1 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).

За визначенням Конвенції про права осіб з інвалідністю інвалідність - це поняття, яке еволюціонує, і що інвалідність є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми, які мають порушення здоров`я, і відносницькими та середовищними бар`єрами і яка заважає їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Отже, можна резюмувати, що інвалідність пов`язана з порушенням здоров`я і впливає на якість життя людини, по суті вона сама являється життєвим бар`єром для людини.

Водночас інвалідність є опосередкованою характеристикою стану здоров`я особи, не містить інформації про характер порушення здоров`я, а тому опираючись лише на наявність у відповідача ІІІ групи інвалідності важко робити об`єктивні висновки про вплив стану його здоров`я та здатність сплачувати аліменти на утримання дитини.

Крім посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.09.2025 про те, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи та має право на пільги для ветеранів війни, інших доказів порушення свого здоров`я відповідач до суду не надав.

Сама по собі наявність у відповідача посвідчення про інвалідність та право на отримання пільг не підтверджує необхідність постійних витрат на лікування чи інші заходи відновлення здоров`я.

Таким чином, не ґрунтується на доказах припущення суду апеляційної інстанції проте, що відповідач потребує лікування та пов`язаних з цим додаткових витрат, оскільки відомості про характер порушення його здоров`я відсутні, як відсутні й рекомендації щодо рекомендацій по його відновленню.

Стосовно того, що відповідач має ще одну дитину – малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , то народження другої дитини у іншому шлюбі, тобто наявність на утриманні платника аліментів іншої дитини має оцінюватися судом в контексті спроможності платника аліментів рівною мірою надавати утримання усім своїм дітям.

На моє переконання, стягнення з відповідача аліментів у розмірі частки усіх його видів заробітку (доходу) даватиме йому можливість рівною мірою надавати утримання іншій його дитині – сигу ОСОБА_10 . При цьому у розпорядженні відповідача залишатиметься половина його заробітку (доходу), яким би він не був.

Оскільки матеріали справи не містять відомостей про розмір заробітку (доходів) відповідача, то немає підстав вважати, що за умови виконання рішення суду першої інстанції та здійснення відповідачем витрат на другу дитину, він не зможе забезпечити власні потреби.

З огляду на це вважаю, що висновки колегії суддів апеляційного суду про те, що покладання на відповідача обов`язку зі сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_11 у розмірі частки його заробітку (доходів) створить для нього надмірний тягар є непереконливим з огляду на наявні у справі докази.

Інші аргументи апелянта про перебування на його утриманні дружини та її сина від першого шлюбу не були враховані апеляційним судом через відсутність доказів того, що відповідач надає утримання цим особам.

Відтак, стягнення з відповідача аліментів у розмірі часки з усіх видів заробітку є об`єктивним і справедливим з огляду на доведені обставини справи, відповідає вимогам закону, а тому я загалом погоджуюся з рішення суду першої інстанції, вважаю, що апеляційна скарга мала бути відхилена.

Свою окрему думку я висловив під час ухвалення постанови суду від 24.06.2026, а склав 09.07.20226 після ознайомлення з повним мотивованим текстом постанови.

Суддя О. Л. Карпенко