Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №445/1082/26 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/1082/26

провадження № 2/445/1365/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кіпчарського О. М.

секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.

з участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

24.04.2026 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 03.03.2026 року вона розлучилась із відповідачем, від шлюбу з відповідачем у них народилось двоє дітей донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що діти перебувають на її повному утриманні, відповідач жодної допомоги не надає. Вважає, що необхідним для належного утримання та забезпечення дітей буде стягнення аліментів з відповідача в розмірі 10 000,00 грн, тобто по 5 000,00 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою судді Золочівського районного суду Львівської області від 29.04.2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем подано відзив щодо заявленого позову, який обґрунтовано тим, що у нього скрутне матеріальне становище, він являється особою з інвалідністю третьої групи, не працює, готовий сплачувати на утримання дітей 6 000,00 грн щомісячно.

Позивач в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судовому засіданні щодо заявленого позову заперечив, вказує, що є особою з інвалідністю третьої групи, має неофіційний заробіток, займається перевезеннями за кордон, його дохід становить орієнтовно 20 000,00 грн в місяць, частину коштів він витрачає на оренду житла.

В судовому засіданні 02.07.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Судом вивчено наявні матеріали справи, заслухано пояснення відповідача, досліджено письмові докази, оцінено доказ кожен окремо та в їх сукупності, внаслідок чого встановлено наступне.

30.08.2008 року між сторонами зареєстровано укладення шлюбу.

У шлюбі в сторін народилось двоє дітей донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується копією рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.03.2026 року.

Неповнолітні діти сторін зареєстровані та проживають із позивачем у м. Тернопіль.

Відповідач являється особою з інвалідністю 3-ої групи, внаслідок загального захворювання. Інвалідність відповідачу встановлена 27.09.2024 року.

Відповідач не працевлаштований, інших утриманців не має.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України, закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Статтею141 СК України, передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Рішення з питань аліментів в першу чергу приймається та стосується інтересів дітей, а не сторін.

Відповідачем не надано доказів фінансової участі у вихованні двох неповнолітніх дітей.

Неповнолітні діти сторін потребують матеріальної допомоги, а відповідач спроможний та не позбавлений можливості їх утримувати, незважаючи на 3-ю групи інвалідності.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутня домовленість щодо способу виконання сторонами обов`язку із утримання своїх неповнолітніх дітей, через це необхідно визначити розмір аліментів, які будуть стягуватись з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач, незважаючи на 3-ю групу інвалідності, є особою працездатного віку, має неофіційні доходи, інших утриманців не має.

Заявлена позивачем до стягнення сума аліментів у розмірі 5 000,00 грн на кожну дитину, у сучасних реаліях та цінах на продукти харчування, одяг, дозвілля, розвиток, навчання є цілком виправданою та не є надмірною, відтак, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

Суд звертає увагу сторін, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, з відповідачки слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 24.04.2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу по аліментах за один місяць.

Копію рішення суду негайно надіслати сторонам.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 07 липня 2026 року.

Суддя О.М. Кіпчарський

.