Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №243/12024/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1501/26 Справа № 243/12024/25 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю захисника Заборського О.В. який діє в інтересах ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

В С Т А Н О В И В :

Згідно постанови судді, 13.12.2025 року о 01 год. 00 хв. біля будинку №30 по вул. Миру, в м. Слов`янську Краматорського району Донецької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan X-Trail, номерний знак НІС НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Алкотест Драгер» або у наркологічному диспансері м. Слов`янська водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На вказане рішення ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд грубо порушив норми права, не дослідив всі докази та не надав їм належної оцінки.

Крім того, на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшли клопотання від захисника ОСОБА_2 .

Про призначення покарання ОСОБА_3 без позбавлення права керуванням транспортними засобами, з урахуванням принципу індивідуалізації та застосувати ст. 69 КК України.

Про визнання протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом, оскільки він містить суттєві розбіжності, які полягають у неправильному зазначенні в документі часу зупинки транспортного засобу. Також у протоколі всупереч вимогам закону не відображено статус ОСОБА_3 як військовослужбовця.

Крім того, додане до матеріалів справи направлення на огляд від 13.12.2025 містить завідомо неправдиву відмітку про доставлення водія до медичного закладу, що повністю спростовується відеозаписом.

Про визнання відеозапису, доданого до матеріалів справи, неналежним та недопустимим доказом, оскільки даний відеозапис є неповним, переривчастим та не відображає весь перебіг процедури огляду на стан сп`яніння

Про визнання процедури огляду недійсною, оскільки ОСОБА_3 є військовослужбовцем, а тому огляд мав проводитись згідно ст. 266-1 КУпАП.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно до п. 2. 5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови.

Згідно з вимогами ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Так, факт порушення Лежанкіним п. 2.5 ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується відповідним протоколом, відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер та у закладі охорони здоров`я. Факт вказаної відмови також був зафіксований на бодікамеру робітниками поліції.

Таким чином, в діях ОСОБА_3 безумовно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Стосовно клопотання захисника, про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не уповноваженою на те особою, зазначаю наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп`яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини на території військової частини або об`єктів, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП, а не за ст. 130 КУпАП.

При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.

Отже, в даному випадку ОСОБА_3 , безумовно є суб`єктом правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, тому огляд на стан сп`яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.

Твердження захисту, що його огляд на стан сп`яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтується на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.

Клопотання захисника про призначення покарання ОСОБА_3 без позбавлення права керуванням транспортними засобами, з урахуванням принципу індивідуалізації та застосувати ст. 69 КК України, не підлягає задоволенню.

Даний вид стягнення, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що визначений законодавцем, як основний, так і додатковий є безальтернативними.

У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вважаю, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо відсутності підстав застосування до Лежанкіна положень положень ст. 69 КК України при призначенні додаткового адміністративного покарання та в повній мірі обґрунтував своє рішення.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст. 23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також врахуванням особи правопорушника, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним.

Клопотання захисника про визнання відеозапису недопустимим доказом через його переривчастість та відсутність перших 10 хвилин запису суд відхиляє. Переривчастість запису сама по собі не свідчить про його недостовірність або фальсифікацію, якщо наявні фрагменти послідовно фіксують склад адміністративного правопорушення та процедуру огляду. Для вирішення справи ключове значення мають саме ті фактичні дані, які підтверджують або спростовують вину особи. Оскільки наданий відеозапис відображає основні етапи події, узгоджується з іншими доказами у справі, отриманий у встановленому законом порядку та здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, він є належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення в повному обсязі.

Щодо клопотання захисника про визнання протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом у зв`язку з невідповідністю часу зупинки, не відображення у протоколі статусу ОСОБА_3 , як військовослужбовця, суд зазначає наступне.

Захисник вказав, що у протоколі помилково зазначено час 01:00:00, оскільки відеозапис патрульних починається лише о 01:03:58, а спілкування — о 01:09:50. Дослідивши долучений до матеріалів справи відеозапис в його сукупності, суд встановив, що на відео чітко зафіксовано факт руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 саме о 01:00:00. Таким чином, час вчинення правопорушення, відображений у протоколі, повністю підтверджується об`єктивним цифровим доказом та є правомірним. Незначний проміжок часу між початком фіксації руху (01:00:00), увімкненням нагрудної камери (01:03:58) та початком активного діалогу (01:09:50) обумовлений процесом зупинки автомобіля та підготовчими діями поліцейських, що не спростовує факт самого порушення.

Стосовно невідображення у протоколі статусу ОСОБА_3 як військовослужбовця, суд зазначає, що вказана обставина є формальним недоліком технічного характеру. Відповідно до ч. 5 ст. 15 КУпАП, за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Невідображення цього статусу в бланку протоколу не змінює суті самого правопорушення, не впливає на кваліфікацію дій водія та не може бути підставою для визнання протоколу недопустимим доказом. Оцінюючи матеріали справи в їх сукупності за ст. 252 КУпАП, суд приходить до висновку, що зібрані докази є належними, допустимими та достатніми, а тому у задоволенні клопотання захисника про визнання протоколу недопустимим доказом слід відмовити.

Щодо тверджень захисту про завідомо неправдиву відмітку у направленні на огляд від 13.12.2025 року про доставлення ОСОБА_3 до медичного закладу, суд враховує, що направлення є лише процедурним документом для фіксації направлення особи на медичний огляд. Ключовим юридичним фактом для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП є безпосередня відмова водія від проходження такого огляду, що також зафіксовано на відеозаписі, а отже клопотання не підлягає задоволенню.

Невизнання ОСОБА_3 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами.

Оскільки всі наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Постанова суду є законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя