Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №721/535/26 — Путильський районний суд Чернівецької області

09.07.2026

Справа № 721/535/26

Провадження 2/721/353/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складі головуючої судді Стефанко У.Д., за участю секретаря судових засідань Серотюк Д. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу

УСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Зазначає, що 07 серпня 2004 року зареєструвала шлюб з відповідачем у Шепітській сільській раді Путильського району Чернівецької області, актовий запис №05.

За час спільного проживання у шлюбі народилася троє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_5 , який на даний час є повнолітнім.

Одруження виявилося невдалим, спільне життя не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини. Відповідач зловживає алкогольними напоями, що негативно впливає на її психологічний стан та дітей. З січня 2026 року спільно не проживають та не ведуть спільного господарства, подальше спільне проживання у шлюбі суперечить їхнім інтересам.

Просила розірвати шлюб між нею та відповідачем.

У судове засідання позивачка та її представник ОСОБА_6 не з`явилися, від останнього до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

У судове засідання відповідач не з`явився, судом повідомлений про час імісце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку позивачки, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, ч. 1 ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Частина 1 ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

За приписами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

За приписами ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

В силу ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Крім того, згідно із Постановою Пленуму ВСУ №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в ст. 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання».

Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, порушуватиме його законні права та інтереси і суперечитиме вимогам закону.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №369/7035/18.

Європейський суд з прав людини у справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява № 56030/07) від 12 червня 2014 року зазначив: що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до ст. 8 надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку..., так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом. При цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».

Таким чином, принцип добровільності шлюбу є правовою засадою, яка передбачає можливість укладення шлюбу тільки за наявності вільної, повної, усвідомленої та поінформованої згоди, а у разі дефекту вільного волевиявлення (відсутності хоча б одного із елементів добровільності), забезпечує правовий захист від примусового шлюбу шляхом визнання його недійсним. Принцип добровільності поширюється і на фактичне співжиття (фактичний союз), а також діє протягом всього перебування у шлюбних (або фактичних) відносинах і зумовлює обов`язок держави гарантувати свободу розірвання шлюбу.

Подальше існування шлюбу, як добровільного союзу, у разі відсутності вільної згоди чоловіка чи жінки на такий шлюб не може продовжуватись.

Добровільність шлюбу є триваючою умовою, тобто має вирішальне значення не тільки під час укладення шлюбу, але і протягом усього періоду його дії. Адже жоден із подружжя не може бути примушений до продовження шлюбу, на гарантування цього і передбачено право розірвати шлюб.

Отже, принцип добровільності в аспекті права на заборону примушення до продовження шлюбу реалізується через право розірвання шлюбу за взаємною заявою подружжя в позасудовому або судовому порядку (в порядку окремого провадження).

Поряд із цим, закон передбачає можливість примусового розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя.

Таким чином, судом установлено небажання позивача перебувати в шлюбних відносинах, неможливість збереження сім`ї відповідає обставинам справи, а сумнівів у добровільності його вираження, не встановлено. Доказів на підтвердження зворотнього відповідачем суду не надано та матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 7 п. 9 Сімейного Кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам подружжя.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що примирення сторін не можливе через відсутність взаєморозуміння між ними та різні погляди на сімейне життя, спільно не проживають із січня 2026 року, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін, що має істотне значення, а тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.

На підставі ст.ст. 7, 105, 110-112, 113, 115 СК України, керуючись ст.ст. 4, 13, 141, 258-265, 274-279, 280-282ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Шлюб зареєстрований у Шепітській сільській раді Путильського району Чернівецької області, актовий запис №05 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвати.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Повний текст рішення складено та підписано 09.07.2026.

Сторони у справі

Позивачка: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Уляна СТЕФАНКО