Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №716/616/26 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/616/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2026 м. Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Сірик І.С.

секретар судового засідання - Барабащук О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути заборгованість за кредитним договором № 23052403 від 10.12.2024 у розмірі 35338,77 гривень, а також просив вирішити питання судових витрат.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 23052403, відповідно до умов якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) в сумі 7000,00 грн. строком на 360 днів. ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн., що підтверджується квитанцією про перерахування коштів. В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 35338,77 грн, що складається: із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000,00 грн, заборгованості по процентах в розмірі 23788,77 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту в сумі 1050,00 грн. заборгованості за штрафами у сумі 3500,00 гривень. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою від 28.04.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду по суті, з викликом сторін.

Представник позивача подав до суду клопотання, у якому просив розгляд даної справи проводити у його відсутності, вказав, що позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Карлаш І.А. в судове засідання не з`явився, подав до суду письмові пояснення по справі, вказав, що відповідач є військовослужбовець і всі нарахування, які здійснювались позивачем є незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Справу просив розглядати у його відсутності та відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 23052403, який підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду) «YxpqJby9», отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника. Типом кредиту є кредит.

Згідно з п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 грн. у валюті українська гривня.

Відповідно до п. 1.3. Договору кредит надається/видається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 10.12.2024. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

Згідно з п. 1.4. Договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів) 05.12.2025.

Відповідно до п. 1.5. Договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 24906,00 грн в грошовому виразі та 2654,66 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п. п. 1.5.1 договору. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 31906,00 грн. Денна процентна ставка становить 0.99 %.

Згідно з п. п. 1.5.1. Договору пільгова процентна ставка за користування кредитом становить 0,8 % річних. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п.п. 2.2.2., 2.2.3. цього договору.

Відповідно до п. п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.п. 2.2.3. Договору. База для нарахування процентів: 7000,00 грн.

Згідно з п. п. 2.2.3. Договору за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Пільгова процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,8% за один день користування кредитом , яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування коредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховуються стандартна процентна ставка.

Стандартна процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,96% за один день користування кредитом, яка застосується з першого дня стандартного періоду.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Факт зарахування відповідачеві коштів підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №143722-1523633600-16022026 від 16.02.2026 із якого вбачається, що 10.12.2024 о 07:23 год. була здійснена успішна транзакція № 1523633600 у розмірі 7000,00 грн на картку відповідача № НОМЕР_2 .

Згідно із довідкою ТзОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» про ідентифікацію ОСОБА_1 , відправлено одноразовий ідентифікатор «YxpqJby9» 10.12.2024 на мобільний номер телефону відповідача НОМЕР_3 .).

Згідно із відомостями про щоденні нарахування та погашення заборгованості за Договором, заборгованість позичальника ОСОБА_1 складає 35338,77 грн, що складається: із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000,00 грн, заборгованості по процентах в розмірі 23788,77,00 грн, заборгованості за комісєю за видачу кредиту в сумі – 1050,00 грн, несплаті штрафів в сумі 3500,00 гривень.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за даним Договором у нього утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки останній ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та правочини.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 627-629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із змісту ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Статтею 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Як встановлено судом, 10.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 23052403, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідачки «YxpqJby9», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідачка ознайомилась та погодилась з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна даний договір з ним не був би укладений.

Таким чином, підписавши вищевказаний договір, ОСОБА_1 підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що вона умови Договору цілком зрозуміла та прийняла їх.

Отже, відповідач добровільно виразив свою волю на укладання Договору відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису, отримавши у подальшому кредитні кошти на свій рахунок.

Відтак, матеріалами справи підтверджується укладання між сторонами кредитного договору, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як убачається із матеріалів справи, ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши 10.12.2024 відповідачу кредитні кошти в сумі 7000,00 грн., що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 143722-1523633600-16022026 від 16.02.2026.

Доказів повернення кредитних коштів (тіла кредиту) в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, оскільки судом встановлено факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 7000,00 гривень, тому заборгованість по тілу кредиту підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що сторони погодили, що кредит надається строком на 360 днів з 10.12.2024 до 05.12.2025, тобто кредитор мав право нараховувати відсотки за договором 360 днів, починаючи з дня укладення договору.

Відповідно до п. п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.п. 2.2.3. Договору. База для нарахування процентів: 7000,00 грн.

Згідно з п. п. 2.2.3. Договору за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Пільгова процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,8% за один день користування кредитом , яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування коредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховуються стандартна процентна ставка.

Стандартна процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,96% за один день користування кредитом, яка застосується з першого дня стандартного періоду.

З матеріалів справи вбачається, що проценти нараховувались за період з 10.12.2024 до 05.12.2025, тобто у межах строку, передбаченого Договором, у розмірі 23788,77 грн.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, …. штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави».

Судом встановлено, що згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.06.2026 р. Відповідач з 03.01.2025 р. проходить військову службу за призовом під час мобілізації.

03.05.2025 р. Відповідач переведений для проходження служби за призовом під час мобілізації до ВЧ НОМЕР_4 (довідка ВЧ НОМЕР_4 від 13.06.2026 р.)

Як вбачається з матеріалів справи, Кредитний договір було укладено 10.12.2024 р. Враховуючи викладене, починаючи з дня призову Відповідача на військову службу під час мобілізації (03.01.2025 р.), проценти за Кредитним договором не підлягають нарахуванню.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданого Відповідачем, станом на 02.01.2025 р. (останній день перед мобілізацією Відповідача), останній мав наступну заборгованість за Кредитним договором:

Тіло кредиту - 7000 грн. Проценти – 1288 грн. (56 грн. * 23 дні).

Враховуючи викладене, розмір процентів складає 1288 грн.

Щодо стягнення із відповідача простроченої заборгованості за штрафами в сумі 3500,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.6. Договору у разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4. кредитного договору на 1 (один) календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санації (штраф), у розмірі 10% від суми отриманого кредиту (п. 1.2. Договору). У разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4. кредитного договору на 10 (десять) календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санації (штраф), у розмірі 40% від суми отриманого кредиту(п. 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначені положення закону суд вважає, що стягнення штрафів у розмірі 3500,00 гривень, нарахованих у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за вищевказаним договором.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 23052403 від 10.12.2024 в загальному розмірі 9338,00 гривень., з яких 7000,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 1288,00 гривень - заборгованість за несплаченими процентами за користуванням кредитом, 1050, 00 грн. заборгованість за комісю за видачу кредиту.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2093, виписку з ЄДРЮО, копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025, акт №948 наданих послуг від 09.03.2026, детальний опис наданих послуг від 09.03.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025.

Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов`язані з наданою правничою допомогою адвокатом.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, перевіривши зміст наведених документів, враховуючи відсутність будь яких клопотань зі сторони відповідача щодо зменшення судових витрат, суд вважає що стягнення витрат на правову допомогу підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №984 від 19.03.2026 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень.

Заявлені позовні вимоги становлять 35338,77 грн, з яких судом задоволено 9338,00 гривень, що становить 26,42% від загального розміру позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, тому з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 703,45 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати повязані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволенню позову на обидві сторони пропоріційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 26,42% витрати на професійну правничу допомогу відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2113,94 грн (8000*26.42%=2113,94 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 23052403 від 10.12.2024 в загальному розмірі 9338,00 гривень., яка складається з: 7000,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 1288,00 гривень - заборгованість за несплаченими процентами за користуванням кредитом, 1050, 00 грн. заборгованість за комісю за видачу кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» судовий збір в сумі 703,45 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 2113 (дві тисячі сто тринадцять) гривень 94 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер», місцезнаходження: 79000 м.Львів вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ 43561909, МФО №300335, рахунок НОМЕР_5 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Представник позивача: адвокат АО «Апологет» Усенко Михайло Ігорович, адреса 79000 м.Львів вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, ордер серії ВС№141282 від 04.11.2025.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Суддя Сірик І.С.