Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №714/232/25 — Герцаївський районний суд Чернівецької області

Провадження № 1-кп/714/28/26

ЄУН : 714/232/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р. м. Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області у складі :

головуючого-судді ОСОБА_1

за участю : секретаря судових засіданьОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілогоОСОБА_4

законного представника потерпілого ОСОБА_5

представника потерпілого - адвокатаОСОБА_6

законного представника обвинуваченогоОСОБА_7

захисникаОСОБА_8

перекладачаОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12024262020003709 відносно

ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тернавка Чернівецького (колишнього Герцаївського) району Чернівецької області, громадянина України, учня 9 класу Великосільскої гімназії, проживаючий у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_10 , 06 жовтня 2024 року, близько 20 год. 00 хв., перебуваючи на дорозі біля власного господарства по АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків між ним та потерпілим ОСОБА_4 , спочатку наніс останньому декілька ударів кулаками в області грудної клітини, рук та шиї, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, а потім, за допомогою дерев`яної палиці яку він взяв з власного господарства, наніс нею удар ОСОБА_4 у голову з лівого боку, від чого останній впав на коліна, після чого, ОСОБА_10 наніс ОСОБА_4 ще ряд ударів коліном в область обличчя від чого він впав на землю, тим самим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці грудної клітки; садна в ділянці грудної клітки; множинні закриті лінійні та подекуди з мінімальним зміщенням переломи ребр зліва : 7, 8, 9 на межі паравертебральної і лопаткової ліній; справа : 8 на межі передньої іксилярноїі середньоключичної лінії, ускладненні пневмоторексом лівої легені, як такі, що відносяться до середньої ступені тяжкості тілесні ушкодження, які спричинили тривалий розлад здоров`я.

Таким чином своїми умисними діями ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 попри посилання на визнання своєї винуватості у нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому, обставини за обвинувальним актом не визнав. У своїх показах послався на те, що у той вечір знаходився вдома. Під час коли перебував на вулиці, почув крик на ім`я « ОСОБА_11 » та вийшов на дорогу, де біля хвіртки побачив потерпілого ОСОБА_4 , а трохи далі, на дорозі перебував ОСОБА_12 .

Протягнув руку аби привітатися з потерпілим, однак останній без будь-яке на то пояснення став наносити йому удари кулаком по тілу. Оскільки потерпілий увірвав з його рук мобільний телефон та викинув у сторону, він вдався до його пошуки, однак потерпілий знов став наносити йому удари по тілу. Намагаючись втекти, потерпілий наздогнав його навпроти сусіднього господарства, де знову став наносити йому удари кулаками по тілу, від чого він впав на землю. Через те, що потерпілий продовжував наносити йому удари в момент коли він лежав на землі, з метою захисту, у відповідь, почав наносити потерпілому удари кулаками та ліктем по тілу. Так як потерпілий зашпортався та впав на землю, він наніс йому ще ряд ударів кулаком по обличчю. У той момент на дорогу вийшов старший брат ОСОБА_13 , який розборонив їх. Через декілька хвилин, потерпілий піднявся з землі та став триматися паркану. Тоді, на дорогу вийшов його батько, який запропонував ОСОБА_4 помитися біля криниці, через те що на обличчі в нього була кров, що він й зробив. Після чого потерпілий вийшов з господарства та направився у невідомому йому напрямку.

Вважає причиною конфлікту, плітки які за твердженням потерпілого він нібито розвіював з приводу того що потерпілий керує автомобілем за відсутності посвідчення водія та повідомлення про це органів поліції, що не відповідає дійсності.

Цивільний позов потерпілого не визнає через відсутність коштів, однак погоджується з тим, що витрати які останній поніс на лікування мають бути відшкодовані. Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та витрат на правоу допомогу вважає необґрунтованими. Сам він намагався примиритися із потерпілим, навідувався до лікарні, однак позитивних результатів не досягнуто.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_10 вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, його винуватість підтверджується сукупністю доказів надані стороною обвинувачення та досліджених судом у їх сукупності.

Так, потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що у той день відпочивав із друзями у лісі. Одному з присутніх друзів подзвонила подруга яка повідомила, що обвинувачений хизується з приводу того, що він його побив. Через деякий час, обвинувачений подзвонив знайомому ОСОБА_14 , який відпочивав разом із ними, який у свою чергу передав йому слухавку. На запитання щодо чуток яких обвинувачений розпускає, останній висловився погрозами його побиття. Про намір його побиття, обвинувачений також подзвонив й говорив його друзям в т.ч. Асанді ОСОБА_15 , який повідомив йому про бажання обвинуваченого зустрічтися із ним за місцем його проживання.

Після того як деякий час разом із друзями ще знаходився у центрі села, разом із іншими друзями направився до дому. На шляху слідування, розташоване господарство обвинуваченого. Він наблизився до господарства обвинуваченого, а ОСОБА_16 залишився трохи позаду. Тоді, на дорогу вийшов обвинувачений, який за допомогою ліхтарика освітлював дорогу. В момент, коли обвинувачений став наближатися до нього у притул, з огляду на погрози які обвинувачений висловлювався протягом дня, він руками відштовхнув обвинуваченого на що обвинувачений наніс йому удар кулаком в область плеча. У відповідь, він наніс один удар кулаком обвинуваченому по тілу від чого він впав на землю. Тоді же, він ще приблизно 3-4 рази наніс удари обвинуваченому за наслідками яких обвинувачений падав на землю. Піднявшись з землі, обвинувачений сказав що йде кликати батька. За декілька хвилин, на дорогу повернувся обвинувачений та його батько. На той момент обвинувачений тримав у руках дерев`яну палицю, якою одразу наніс йому удар по голові від чого він впав на землю. В момент коли він намагався піднятися з землі, відчув декілька ударів по спині, через що знову впав на землю. Тоді, він прикрив обличчя, проте відчував як йому наносять множинні удари по тілу, голові, через що втратив свідомість. Прокинувся на подвір`я обвинуваченого, біля криниці. Через деякий час вийшов з господарства обвинуваченого та направився до дому, однак через фізичний біль, переплутав напрямок слідування додому. На момент коли розвернувся у напрямку дому, на дорозі біля господарства обвинуваченого знаходилися обвинувачений його батько та брат. Через сильний біль тяжко дійшов до дому, де йому стало ще більше зле. У той вечір, батьки відвезли його до лікарні у м. Герца, а далі швидка його відвезла до обласної дитячої лікарні.

Оскільки тривалий час лікувався у медичних установах на що витратив кошти на придбання ліків та продуктів харчування, а також через те, що батьки понесли витрати на найм автомобіля за для того аби могли його навідувати, зважаючи на те що за обставин нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим була пошкоджена одежа та ланцюжок, просив задовольнити його цивільній позов.

Призначення покарання обвинуваченому залишив на розсуд суду, однак просив не позбавляти його волі.

Законний представник потерпілого ОСОБА_5 та представник потерпілого -адвокат ОСОБА_6 , просили суд задовольнити цивільний позов потерпілого з підстав зазначених у ньому, вважаючи такі вимоги обґрунтованими та доведеними як в частині матеріальної так і в частині моральної шкоди, через страждання які зазнав потерпілий, а також понесених витрат на правову допомогу.

Допитаний судом свідок ОСОБА_12 суду підтвердив покази потерпілого ОСОБА_4 щодо подій які передували та мали місце у вечорі 06 жовтня 2024 року між обвинуваченим та потерпілим до моменту коли обвинувачений зайшов на подвір`я власного господарства. Сам потерпілий залишився біля господарства обвинуваченого чекати на батька останнього, а він повернувся до автомобіля де перебував знайомий ОСОБА_17 та знаходився подалі. Втім почувши крики, попри темну пору добу бачив що в момент коли потерпілий знаходився на землі, йому наносили удари руками, зокрема обвинувачений. Конфлікт тривав недовго. Повернувшись через деякий час до місця де відбулася бійка, на дорозі нікого не було.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що у той вечір, на момент коли відпочив у центрі села Великосілля до них приєдналися ОСОБА_4 та ОСОБА_16 які сіли до їх автомобіля. Через деякий час ОСОБА_10 подзвонив до ОСОБА_16 , який передав слухавку ОСОБА_4 який у свою чергу вийшов з автомобіля. За наслідками розмови, всі вони поїхали в напрямку господарства ОСОБА_10 . Мету слідування йому не було відомо. Зупинившись неподалік господарства ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_16 вийшли з автомобіля та попрямували далі пішки. ОСОБА_4 йшов попереду, а ОСОБА_16 залишився позаду. Знаходячись на відстані приблизно 100 м від господарства ОСОБА_10 , побачив що останній та ОСОБА_4 почалися битися між собою. Хто саме розпочав бійку та через що, йому не відомо, однак бачив як ОСОБА_4 наносив удари ОСОБА_10 під час бійки вони падали на землю, піднімалися та далі продовжували битися між собою. Також було чутно, як ОСОБА_10 сказав що йде додому кликати батька, на що ОСОБА_4 відповів що залишається на дорозі так як бажає з ним поговорити. Він повернувся до автомобіля, куди згодом повернувся і ОСОБА_16 , за словами якого потерпілого «б`ють» проте не уточнював хто саме. Через деякий час вони повернулися до місце де відбувався конфлікт, однак нікого на місці не було. У той же вечір вони навідалися до ОСОБА_4 до дому, в якого обличчя та голова була у крові.

Допитаний як свідок ОСОБА_18 – брат обвинуваченого, суду показав, що у той вечір знаходився за місцем проживання. Під час коли перебував на вулиці, побачив відкриту хвіртку. Тоді же, почув крики з погрозами які доносилися з дороги. За голосом впізнав брата - обвинуваченого, який кричав на потерпілого аби він його не бачив біля їх господарства. На момент коли вийшов на дорогу побачив, що ОСОБА_4 знаходився на землі, а його брат ОСОБА_10 зверху на нього. Він підійшов до них, розборонив їх та допоміг ОСОБА_4 піднятися з землі. В потерпілого був розбитий ніс з якого текла кров. Згодом на дорогу вийшов батько. В той момент ОСОБА_4 тримався за паркан. Тоді батько запропонував ОСОБА_4 помитися на що він погодився, після чого ОСОБА_4 залишив їх господарство.

Свідок ОСОБА_18 – батько обвинуваченого, суду показав, що у той вечір знаходився вдома, у будинку. Почувши лай собаки вийшов на дорогу де побачив, синів ОСОБА_13 , ОСОБА_19 та ОСОБА_4 . У найменшого сина ОСОБА_19 – обвинуваченого та в потерпілого була кров на обличчі. Про причину конфлікту йому нічого не відомо. За його вказівкою усі вони зайшли на подвір`я. Через кров яка була на обличчя сина ОСОБА_19 та потерпілого, вони помилися біля криниці, після чого потерпілий вийшов з господарства та направився до дому, однак направився у протилежну сторону.

З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 05.11.2024 року, вбачається, що ОСОБА_4 у присутності його законного представника ОСОБА_5 ,звернувся до правоохоронних органів з приводу того, що у вечорі 06 жовтня 2024 року, близько 20 год. у с. Великосілля Чернівецького району за місцем проживання ОСОБА_10 , під час виниклого конфлікту останній наніс тілесні ушкодження ОСОБА_4 .

Згідно із протоколом огляду місця події від 07 жовтня 2024 року на вулиці Центральній села Великосілля Чернівецького району біля будинку № 388, у траві біля воріт виявлено хрестик з білого металу.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту, потерпілий ОСОБА_4 , показав яким чином обвинувачений наносив йому удари по обличчю та голові, які відповідають показам самого потерпілого.

Під час проведеного слідчих експериментів із свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , останні підтвердили свої покази, при цьому вказали на місце - господарство обвинуваченого ОСОБА_10 де між обвинуваченим ОСОБА_10 та потеплілим ОСОБА_4 у вечорі 06 жовтня 2024 року стався конфлікт під час якого останні наносили удари один одному.

За висновками судово-медичної експертизи проведеної у відношенні потерпілого ОСОБА_4 , окрім легких тілесних ушкоджень йому також були спричинені середньої ступені тяжкості тілесні ушкодження, як такі що потягли за собою тривалий розлад здоров`я а саме : синці в ділянці грудної клітки; садна в ділянці грудної клітки; множинні закриті лінійні та подекуди з мінімальним зміщенням переломи ребр зліва : 7, 8, 9 на межі паравертебральної і лопаткової ліній; справа : 8 на межі передньої іксилярноїі середньоключичної лінії, ускладненні пневмоторексом лівої легені.

Дослідженням висновку судово-медичної експертизи № 745 мд, встановлено, що виявлені на тілі потерпілого ОСОБА_4 середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження виникли не менш як 13 травмуючих дій твердих тупих предметів.

Тілесні ушкодження виявлені у обвинуваченого ОСОБА_10 у виді синця в ділянці кута рота зліва, в ділянці нижньої губи справа; садна : по зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині, по передній поверхні лівої гомілки у верхній третині, по передній поверхні гомілки в середній третині та крововилив в ділянці слизової оболонки лівої щоки, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 712 екс, виникли в результаті дії твердих тупих предметів, можливо внаслідок нанесення ударів кулаками та відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Враховуючи наведене, суд вважає, що докази які були дослідженні, а саме, покази потерпілого та свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , висновки судово-медичних експертиз щодо виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого та обвинуваченого, доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_10 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме, умисному заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження, які не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Показання обвинуваченого ОСОБА_10 суд оцінює як обрану форму захисту, спрямовану на уникнення кримінальної відповідальності.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд у відповідності зі статтями 50, 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винну та обставини що пом`якшують і обтяжують покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Так, судом враховано те, що ОСОБА_10 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, проживає разом із батьками.

За даними КУ «Герцаївська МЛ» обвинувачений ОСОБА_10 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд згідно ст. 66 КК України визнає вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Обставин які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Ураховуючи суб`єктивне ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, то відсутні підстави для визнання обставиною, яке пом`якшує покарання обвинуваченого його щире каяття на яке послався захисник обвинуваченого.

Так, Верховний Суд у свої постановах від 30 жовтня 2018 року за №559/1037/16-к та від 07 листопада 2018 року (№ 297/562/17) зауважив, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Як встановлено судом, ОСОБА_10 хоч і висловився щодо визнання своєї винуватість, однак жодного разу не висловив жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Також обвинувачений не виявив бажання добровільно відшкодувати шкоду потерпілому пов`язану з його лікуванням.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_10 який є неповнолітнім, зважаючи на ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його ставленням до скоєного, позитивної характеристики за місцем проживання та навчання, відомостей про відсутності судимостей, суд, виходячи з загальних засад призначення покарання щодо його необхідності й достатності, приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_10 , покарання у вигляді позбавлення волі застосувавши відносно нього вимоги ст. 75 КК України і поклавши на нього обов`язки передбачені ст. 76 КК України. Цей вид покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним і достатнім не тільки для виправлення обвинуваченого, але і для запобігання вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 підлягає часткового задоволення з огляду на наступне.

Так, згідно із ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 129, абз.7 п.2 ч.3 ст. 374 КПК України при ухваленні обвинувального вироку, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.

Отже, при вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер правовідносин, що склалися між учасниками, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 через отриманні тілесні ушкодження які були спричиненні обвинуваченим ОСОБА_10 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічне відділення КНП «Міська дитяча клінічна лікарня» та поніс витрати пов`язанні з лікуванням на загальну суму 7249 грн. 17 коп. (ліки та комп`ютерна томографія), що підтверджується виписками з історії хвороби та відповідними квитанціями на придбання ліків.

З огляду на доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, зважаючи на розмір витрат які поніс потерпілий у зв`язку з його лікуванням та залишилися не відшкодованими, то позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого в сумі 7249 грн. 17 коп. підлягають задоленню.

Оскільки потерпілим не надано доказів кількості та вартості придбаних продуктів харчування за час лікування, оплати транспортних послуг, вартості пошкодженого одягу та ланцюжка, які не можуть бути відновленні, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що за положеннями ст. 23 ЦК України, при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, окрім глибини фізичних та душевних страждань, має також враховувати характер правопорушення, форму та ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також інші обставини, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Врахувавши характер та обсяг фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_4 , у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями та пов`язаним із цим змін у його житті щодо часу необхідного на лікування, суд доходить висновку про необхідність стягнення з обвинуваченого на його користь 15 000 гривень моральної шкоди.

Також підлягає часткового задоволенню вимога потерпілого про відшкодування витрат на правову допомогу з огляду на наступне.

Поняття процесуальних витрат у кримінальному процесі, їх види та порядок відшкодування врегульовано главою 8 КПК України.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).

Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на таку допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні.

На вказане звернув увагу Верховний Суд у постановах № 521/3869/22 (провадження № 51-2123км24) від 19 серпня 2024 року; № 208/7801/15-к (провадження № 51-2752 км 20) від 20 жовтня 2020 року.

Відповідно до правового висновку, який міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс19), для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що упродовж досудового розслідування та судового розгляду адвокат ОСОБА_6 здійснював представництво інтересів потерпілого, повноваження якого підтверджені у встановленому законом порядку. Як представник потерпілого адвокат підготував позовну заяву, яка була подана до суду про відшкодування шкоди, в тому числі процесуальних витрат на правничу допомогу.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 29.04.2025 року законним представником потерпілого ОСОБА_5 сплачено адвокату ОСОБА_6 за надання правової допомоги у кримінальному провадженні 13626 грн.

За змістом позовної заяви потерпілий також очікує понести витрати за надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи в сумі 8000 грн.

Враховуючи вищезазначене, а також складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт та обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та значення справи для сторони, суд, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого витрати на професійну правничу допомогу в розмірі понесених фактичних витрат у сумі 13626 грн.

З урахуванням положень ч.2 ст. 1179 ЦК України, у разі відсутності у обвинуваченого ОСОБА_10 майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, відшкодувати цю шкоду в частці якої не вистачає, або в повному обсязі з його матері ОСОБА_7 , припинивши її обов`язок відшкодовувати шкоду після досягнення особою, яка завдала шкоди повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Долю речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_10 від відбуття призначеного вказаним вироком покарання з випробувальним строком на 1 (один) рік за умов якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення.

Згідно ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_10 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7249 (сім тисяч двісті сорок дев`ять) грн. 17 коп.; 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. в якості моральної шкоди та 13626 (тринадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн. витрат на правову допомогу.

У разі відсутності у ОСОБА_10 майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, відшкодувати цю шкоду в частці якої не вистачає, або в повному обсязі з ОСОБА_7 , припинивши її обов`язок відшкодовувати шкоду після досягнення особою, яка завдала шкоди повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Речові докази по справі:

хрестик з білого металу повернутий законному представнику потерпілого ОСОБА_5 - залишити останній.

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду протягом 30-ти діб з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя :