Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №643/8449/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/8449/26

Провадження № 2-о/643/292/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого -Поліщук Т. В.,

присяжних –Косміної О.Л., Хотян О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Костенюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Салтівського районного суду міста Харкова цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оголошення фізичної особи померлою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі – представника – адвоката Семенова Є.С. звернулась до суду із заявою, в якій з урахуванням уточнених вимог прохає визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , загиблим під час виконання військового обов`язку по захисту держави України у російсько-українській війні, дата загибелі ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце загибелі – населений пункт Серебрянка Бахмутського району Донецької області (заява подана через систему Електронний суд).

В обґрунтування заяви зазначено, що заявник є матір`ю малолітньої дитини зниклого безвісти військовослужбовця, стрільця-номера обслуги 1 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти НОМЕР_3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_3 , який 26.09.2025 зник безвісти під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Серебрянка Бахмутського району Донецької області. Загибель військовослужбовця підтверджується матеріали службового розслідування військової частини, показаннями очевидців, відомостями з журналу бойових дій, внутрішньою доповіддю, що відображено у наказі командира військової частини, що свідчить про наявність обставин, які дають підставу не сумніватися у факті загибелі військовослужбовця під час виконання бойового завдання. Населений пункт, біля якого сталася загибель військовослужбовця, є окупованим. ОСОБА_3 не перебуває в полоні, що підтверджується відповідями уповноважених органів. Відповідно до інформації з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2025 № 3880 у результаті ворожого ураження за допомогою безпілотного літального апарату (типу FPV) молодший сержант ОСОБА_3 отримав поранення від яких у зв`язку з інтенсивними обстрілами противника та неможливістю надання повної медичної допомоги та проведення евакуації загинув о 11-15 год. 27.09.2025. Загибель військовослужбовця прямо констатована у наказі військової частини на підставі свідчень очевидців та журналів бойових дій, а сама загибель сталася внаслідок прямого ураження дронами. Зазначене свідчить про наявність достатніх підстав для визнання особи померлою. Визнання ОСОБА_3 загиблим є необхідним для отримання передбачених законодавством виплат на дитину та оформлення спадщини.

14.05.2026 до суду від представника від представника Міністерства оборони України Ляшенка О.О. надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що нормами чинного цивільного законодавства України визначено підстави для оголошення особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом. Частиною 2 ст.46 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України. Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Вважає, що заява про оголошення фізичної особи померлої підлягає задоволенню після спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи. Зазначає, що ОСОБА_3 не займав жодної посади в штаті саме Міністерства оборони України, як юридичної особи, військової служби безпосередньо в Міністерстві оборони України не проходив, а отже, будь-які безпосередні правовідносини між ОСОБА_3 та Міністерством оборони України місця не має.

15.05.2026 представником заявника – адвокатом Семеновим Є.С.подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що необхідним є врахування позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25, відповідно до якої розширювальне тлумачення частини другої статті 46 ЦК України, за якого відлік строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена померлою, ставиться у залежність від можливості отримання підтверджень із території, що після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої, призводить до позбавлення заявників передбаченого законом механізму захисту його прав, оскільки наведена норма не пов`язує перебіг відповідних строків з такими подіями. Зазначений висновок, зроблений при розгляді справи з подібними фактичними обставинами, є абсолютно застосовним у цій ситуації. У постановах від 26.04.2023, у справі № 337/3725/22, від 29.03.2023 у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. У цій справі факт загибелі військовослужбовця прямо підтверджується інформацією з наказу командира військової частини, а також витягом з ЄРДР та довідками про неперебування його у списку військовополонених.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 01.05.2026 заяву залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків заяви.

Ухвалою суду від 06.05.2026 прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку окремого провадження.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. 01.07.2026 представник заявника – адвокат Семенов Є.С. подав заяву, в якій прохав розглядати справу без участі заявника та його представника, зазначивши, що вимоги заяви підтримують в повному обсязі. Інших заяв та клопотань не мають.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Ляшенко О.О. у поданих 14.05.2026 письмових поясненнях прохав розгляд справи провести за відсутності представника Міністерства оборони України.

Представник військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.

Представник заінтересованої особи Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Курчина О.Є. прохала розглянути справу за відсутності представника зазначеного відділу, посилаючись на те, що його було неналежним чином залучено до участі у справі як заінтересовану особу. На підтвердження зазначених обставин до суду було надано відповідний лист.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1,2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Стецьківка Сумського району Сумської області народився ОСОБА_3 (а.с. 24-25).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 09.08.2012 Покотилівською селищною радою Харківського району Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_2 , батьком якої зазначено ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_1 (а.с.30).

Відповідно до копії Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.10.2025 № 3880 про зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_3 27.09.2025 внаслідок поранень, отриманих 26.09.2025 у районі ведення воєнних (бойових) дій, молодшого сержанта ОСОБА_3 , стрільця-номера обслуги 1 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти НОМЕР_3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_5 , вважати таким, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов`язків військової служби, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківшини, здійсненні відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, за обставин, що загрожували смертю, внаслідок дій з боку збройних сил російської федерації в районі ведення воєнних (бойових) дій, зник безвісти за відсутності ознаку умисного ухилення від проходження військової служби (добровільна здача в полон, дезертирство тощо) (а.с.11-15).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.01.2026 за № 585 ОСОБА_4 про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 3880 від 05.10.2025 на підставі рапорту № 692/2101-в від 15.01.2026 внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 3880 від 05.10.2025, а саме абзаци НОМЕР_6 в наступній редакції: абзац 2: «На підставі рапорту командира НОМЕР_3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_5 під 27.09.2025 № 692/32489-в встановлено, що 26.09.2025 визначений особовий склад НОМЕР_3 аеромобільного батальйони військової частими НОМЕР_1 на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_7 №653 від 26.08.2025 знаходився поблизу населеного пункту Серебрянка Бахмутсього району Донецької області, де виконував бойове завдання зі стримування просування збройних сил російської федерації». Абзац 3: «26.09.2025 молоддший сержант ОСОБА_3 в складі підрозділу проводили оборонні дії поблизу населеного пункту Серебрянка Бахмутського району Донецької області, з метою не допущення прориву під час штурмових наступальних дій противника. Цього ж дня о 19:20 під час переміщення групи, яка проводить ударно-пошукові дії, потрапили під ураження безпілотного літального апарату (типу FРV) збройних сил російської федерації. У результаті ворожого ураження за допомогою безпілотного літального апарату (типу FРV) молодший сержант ОСОБА_3 отримав поранення, від яких у зв`язку з інтенсивними обстрілами противника та неможливістю надання повної медичної та проведення евакуації загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.19-21).

В копії сповіщенні сім`ї № 187б/692/23057 від 29.08.2025 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 адресованого ОСОБА_1 зазначено, що військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відданий Військовій присязі на вірність Українському нараду, під час виконання бойового завдання 26.09.2025 зник безвісти в районі бойових дій біля населеного пункту Серебрянка Бахмутського району Донецької області (а.с.31).

Відповідно до копії Витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни № 20251118-00112988 від 18.11.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 03.10.2025 надано статус учасника бойових дій безтерміново (а.с.26).

У відповідь на запит адвоката Семенова Є.С. за № 20 від 31.03.2026 командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_7 від 01.04.2026 зазначено, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 27.10.2021 року № 332 та Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України від 24.12.2021 № 1667/37289 п. № 3 не передбачено проведення службового розслідування у випадку зникнення безвісти в наслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення воєнних (бойових) дій або проведення операцій Об`єднаних сил. У військовій частині НОМЕР_1 видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 3880 від 05.10.2025 «Про зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_3 27.09.2025 у районі ведення воєнних (бойових) дій», в якому зазначено дата, час, місце зникнення безвісти та інші обставини вищезазначеної події (а.с.16).

Відповідно до копії листа керівника Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України за вих. № 34.7-зв-3565 від 08.04.2026 в Об`єднаному центрі наявна інформація про факт зникнення військовослужбовця ОСОБА_3 . Під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, міжнародними організаціями фактичні дані про місцезнаходження ОСОБА_3 ,, перебування його у полоні держави-агресора тощо Об`єднаним центром не отримувались (а.с.17).

У виписці з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора ДП «Український національний центр розбудови миру» за вих. № 08-06/19420 від 10.04.2026, наданої на адвокатський запит № 07 від 07.04.2026 зазначено про відсутність підтвердження про перебування у полоні від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста, інформації про стан здоров`я, підтвердження про перебування у полоні держави-агресора з інших відкритих джерел відносно ОСОБА_3 (а.с.32).

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20251030-6694 від 30.10.2025 ОСОБА_3 зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних), відомості про кримінальне провадження або судову справу, в рамках яких проводиться в розшук внесено 01.10.2025 за № 12025221160000883 відділом поліції № 3 (м. Мерефа) Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області (а.с.27).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті 46 ЦК України).

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 177/11/20, від 07.11.2023 у справі № 607/159/23.

У постановах від 26.04.2023 у справі № 337/3725/22, від 29.03.2023 у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Звертаючись із заявою представник заявника зазначив, що визнання ОСОБА_3 загиблим є необхідним для отримання передбачених законодавством виплат на дитину та оформлення спадщини та прохає визнати ОСОБА_3 загиблим під час виконання військового обов`язку по захисту держави України у російсько-українській війні, дата загибелі ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце загибелі – населений пункт Серебрянка Бахмутського району Донецької області.

Слід зазначити, що суд не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою.

Разом з тим, ч. 2 ст. 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2024 у справі №755/11021/22 виснувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309).

В зазначеному Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Наказ № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій № 376 від 28.02.2025.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376 (чинного на момент винесення цього судового рішення), територія с. Серебрянка Сіверської міської громади Бахмутського району Донецької області,з 24.02.2022 по 06.08.2024, з 07.08.2024 по 21.01.2026 була територією активних бойових дій, а з 22.01.2026 по теперішній час є тимчасово окупованою Російсьої Федерацією територія України, на якій не функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

У вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 755/11021/22 зазначено, що не можна відраховувати цей строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення.

Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 29.04.2026 у справі № 615/129/25, від 06.05.2026 у справі № 703/2285/25, проте сформовані у вказаній постанові висновки, що події та часу з яких слід вираховувати шестимісячний строк (з дати закінчення активних бойових дій) є релевантними до обставин справи, що розглядається судом.

З часу ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови в справі № 755/11021/22 на законодавчому рівні не відбулась зміна підходів до вирішення питання обчислення строків оголошення особи померлою.

ОСОБА_3 зник безвісти в районі проведення активних воєнних дій, які закінчились 21.01.2026, тобто на час звернення ОСОБА_1 із заявою до суду та на час розгляду справи шестимісячний строк не закінчився.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Разом з тим, з матеріалів справи, а саме з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.10.2025 № 3880 про зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_3 27.09.2025 внаслідок поранень, отриманих 26.09.2025 у районі ведення воєнних (бойових) дій, Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.01.2026 за № 585 ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_3 з 26.09.2025 проводив оборонні дії поблизу населеного пункту Серебрянка Бахмутського району Донецької області.

В частині наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.10.2025 № 3880, зміни до якої не були внесені Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.01.2026 за № 585, наказано начальнику відділення персоналу (S-1) штабу військової частини НОМЕР_1 у термін до 02.11.2025 у встановленому порядку здійснити облік зниклих безвісти військовослужбовців та невідкладно вжити заходів, передбачених інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України затвердженою наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280.

В заяві представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Семенов Є.С. зазначає, що ОСОБА_3 зник безвісти 26.09.2025 під час виконання бойового завдання, при цьому до матеріалів справи долучено сповіщення сім`ї № 187б/692/23057, яке датоване 29.08.2025, що суперечить викладеним представником заявника обставинам.

Суд вважає необхідним зазначити, що учасники процесу звернулись до суду із заявами про розгляд справи за їх відсутності. Оригіналів на які посилаються суду не надано.

Таким чином, встановлені обставини справи звернення із заявою про оголошення безвісті зниклої особи померлою на підставі ч. 2 ст. 46 ЦК України є передчасним.

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 293-294, 305-308 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оголошення фізичної особи померлою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.В. Поліщук

Присяжні О.Л.Косміна

О.Г.Хотян