Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №643/17581/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/17581/25

Провадження № 2/643/1738/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Штонди В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора

про зняття арешту з майна,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач-1), ОСОБА_3 (далі – відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора, відповідно до змісту якого просить суд зняти арешт з належної позивачу на праві власності квартири АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що він є власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2007. Однак, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що на належну йому квартиру було накладено арешт на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова від 09.08.2007 у справі № 2-7853/07. Однак позивач не є стороною будь-яких судових справ, у тому числі справи № 2-7853/07, жодних відкритих виконавчих проваджень не має. Наявність накладеного арешту порушує права позивача як власника квартири.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.

Відповідачі та третя особа у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі та третя особа належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу без їх участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.06.2007 між позивачем (Покупець) та відповідачем-1 (Продавець) було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_4 передає у власність ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 приймає у власність квартиру за АДРЕСА_1 , і сплачує за неї грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених цим договором.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 09.08.2007 у справі № 2-7853/07 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 було вжито заходів забезпечення позову та накладено арешт на зареєстровану за ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 , заборонивши її відчуження і зміну власника.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.12.2007 у справі № 2-7853/07 позов ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 5 000 грн 00 коп, а також судові витрати.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав № 15048795 від 26.06.2007 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 436101990 від 19.07.2025, позивач наразі є власником квартири АДРЕСА_1 , на яку накладено арешт: запис про обтяження № 5490634, зареєстровано: 15.08.2007, реєстраційний номер обтяження: 5490634, підстава обтяження: Ухвала судді Московського районного суду Єрмак Н.В., справа № 2-7853/07, 09.08.2007, Московський районний суд м. Харкова.

Згідно з листом Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.10.2025 № 227842, відомості щодо виконавчого провадження, в межах якого державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ винесено обтяження № 5490634, зокрема номера виконавчого провадження згідно Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, реквізитів виконавчого документа, який перебував на виконанні, стягувача тощо – відсутні, в тому числі в автоматизованій системі виконавчого провадження. Відкриті та завершені виконавчі провадження щодо Заславського (до зміни згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого Московським ВРАЦС ХМУЮ 03 квітня 2007 р. – Купфер) Лева Лейзеровича як боржника у справі № 2-7853/07 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , третя особа – ОСОБА_7 про стягнення суми у відділі відсутні. Згідно даних АСВП у відділі відсутні відкриті та завершені виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2007, на яку ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 09.08.2007 у справі № 2-7853/07 про вжиття заходів забезпечення позову було накладено арешт.

При цьому, сторонами у справі № 2-7853/07 були ОСОБА_3 (позивач) та ОСОБА_6 (відповідач).

Водночас за приписами частини першої статті 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 (провадження № 61-15806св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17 (провадження № 61-43809св18), від 06 травня 2020 року у справі № 756/8156/18 (провадження № 61-48774св18), від 19 листопада 2020 року у справі № 759/3883/17 (провадження № 61-21905св19), від 27 січня 2021 року у справі № 757/9023/18-ц (провадження № 61-14051св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20), від 25 травня 2023 року у справі № 334/1250/22 (провадження № 61-12728св22).

Водночас суд враховує, що на момент постановлення ухвали про забезпечення позову від 09.08.2007 право власності на спірну квартиру вже належало позивачу, оскільки перехід права власності від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відбувся на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2007 та був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Отже, на час застосування заходів забезпечення позову квартира вже не належала відповідачу у справі № 2-7853/07, а перебувала у власності особи, яка не була учасником зазначеного судового процесу.

Правова природа забезпечення позову полягає у тимчасовому обмеженні певних прав особи з метою гарантування реального виконання можливого судового рішення. Такі заходи мають допоміжний та тимчасовий характер, а їх існування є виправданим лише за умови наявності правового зв`язку між майном, на яке накладено обмеження, та предметом спору.

Разом із тим матеріали справи не містять доказів того, що позивач був учасником справи № 2-7853/07, що до нього пред`являлися будь-які вимоги або що належне йому майно було предметом спору між сторонами зазначеної справи.

За таких обставин подальше збереження арешту на майно позивача фактично створює необґрунтовані та непропорційні обмеження його права власності, оскільки позбавляє його можливості вільно розпоряджатися належною йому квартирою без існування достатньої правової підстави для такого втручання.

З урахуванням установлених обставин суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами належність йому права власності на спірну квартиру, наявність чинного арешту, який обмежує його право розпорядження майном, а також відсутність правових підстав для подальшого збереження такого обтяження.

Суд враховує, що арешт існує майже дев`ятнадцять років, тоді як будь-яких доказів необхідності подальшого обмеження прав позивача матеріали справи не містять. Сам по собі факт існування запису про арешт не може розглядатися як безумовна та безстрокова підстава для обмеження конституційного права особи на мирне володіння своїм майном.

Збереження арешту за відсутності належного правового обґрунтування суперечило б принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у статті 3 ЦК України, а також призводило б до невиправданого та непропорційного втручання у право власності позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що існуючий арешт створює триваючі перешкоди у здійсненні позивачем правомочностей власника, а тому порушене право підлягає судовому захисту шляхом звільнення квартири АДРЕСА_1 з-під арешту.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Зняти арешт з нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 , запис про обтяження № 5490634, зареєстровано: 15.08.2007, реєстраційний номер обтяження: 5490634, підстава обтяження: Ухвала судді Московського районного суду Єрмак Н.В., справа № 2-7853/07, 09.08.2007, Московський районний суд м. Харкова.

3. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ).

5. Відповідач-1: ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 ).

6. Відповідач-2: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; АДРЕСА_4 ).

7. Третя особа: П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора (м. Харків, вул. Валентинівська, буд. 27-Г).

Повне рішення складено 03.07.2026 року.

Суддя Н.В. Новіченко