Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №943/623/26 — Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/623/26

Провадження №1-кп/943/124/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську кримінальне провадження №12026141210000064 від 24 лютого 2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Утішків Буського району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Буського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2025 року за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 1190 грн. (штраф сплачено), -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, -

в с т а н о в и в :

згідно постанови Буського районного суду Львівської області від 29.03.2024 року у справі №943/105/24, яка набрала законної сили 09.04.2024 року, ОСОБА_4 , визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п?ять) років.

Разом із цим, згідно вироку Буського районного суду Львівської області від 09.12.2024 року в справі №943/458/24, який набрав законної сили 09.01.2025 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та останньому призначено покарання у виді штрафу в розмірі п?ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень, який сплачений.

Проте, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що згідно зазначеної вище постанови Буського районного суду Львівської області його позбавлено права керування транспортними засобами, діючи умисно, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України, продовжив керування транспортним засобом.

Зокрема, ОСОБА_4 , будучи раніше судимою особою за злочин, передбачений статтею 382 КК України та достовірно знаючи, що він позбавлений права керувати транспортними засобами, всупереч постанови Буського районного суду Львівської області від 29 березня 2024 року в справі №943/105/24, умисно, 27.10.2025 року близько 11 год. 20 хв. здійснював керування транспортним засобом, а саме: мопедом марки «Suzuki», без номерного знаку по вулиці Центральній у с. Русилів Золочівського району Львівської області, де був зупинений працівниками СРПП ВП №2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області у зв?язку із порушенням Правил дорожнього руху, внаслідок чого відносно останнього складено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6025366 від 27.10.2025 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Також, ОСОБА_4 23.11.2025 року близько 13:50 год., достовірно знаючи, що він позбавлений права керувати транспортним засобом, діючи умисно, всупереч постанови Буського районного суду Львівської області від 29 березня 2024 року в справі №943/105/24, маючи реальну можливість її виконати, у встановленому вказаним судовим рішенням термін, умисно керував транспортним засобом, а саме: мопедом марки «Suzuki», без номерного знаку, рухаючись дорогою по вул. Івана Франка, с-ща Красне Золочівського району Львівської області, був зупинений працівниками СРПП ВП №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області, у зв?язку з порушенням Правил дорожнього руху, що підтверджується протоколом по справі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №521446 від 23.11.2025 року за ч. 5 ст. 126 КУпАП та протоколом по справі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №521452 від 23.11.2025 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім цього, ОСОБА_4 23.02.2026 року близько 18:00 год., достовірно знаючи, що він позбавлений права керувати транспортним засобом, діючи умисно, всупереч постанови Буського районного суду Львівської області від 29 березня 2024 року в справі №943/105/24, маючи реальну можливість її виконати, у встановленому вказаним судовим рішенням термін, умисно керував транспортним засобом, а саме мопедом марки «Suzuki» без номерного знаку, рухаючись дорогою по вул. Центральній у с. Острів Золочівського району, Львівської області, де був зупинений працівниками СРПП ВП №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області, у зв?язку із порушенням Правил дорожнього руху, що підтверджується протоколом по справі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №599163 від 23.02.2026 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши розуміння ним пред`явленого обвинувачення та не оспорив наведених в обвинувальному акті фактичних обставин правопорушення, пояснивши, що він дійсно неодноразово керував скутером «Suzuki», зокрема, оскільки в нього була необхідність їхати, зокрема, він забирав дитину та переганяв скутер додому. У вчиненому він щиро розкаюється та просить суд його суворо не карати, оскільки зробив для себе відповідні висновки та продав скутер, а також обіцяв, що більше такого не повториться.

Ураховуючи те, що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, ним, як і іншими учасниками судового провадження не оспорюються обставини, викладені в обвинувальному акті та судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення його у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, повністю та об`єктивно доведена. Відтак, суд вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 382 КК України, оскільки він вищевказаними своїми діями скоїв умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчинене ним, як особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим (ч. 3 ст. 382 КК України), згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Частиною другою статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає, що такими є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до вимог статті 67 КК України, судом не встановлено.

Відтак, ураховуючи наведене, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід обрати у виді позбавлення волі, а також обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами на певний строк у межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 382 КК України, що буде необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових правопорушень.

Разом із тим, виходячи з принципів гуманізації та індивідуалізації покарання, судом враховується особа обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше наявність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а тому приходить до висновку про застосування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та з іспитовим строком, оскільки виправлення і перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому останнього слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на підставі вимог ст. 75 КК України, поклавши на обвинуваченого обов`язки, передбачені положеннями ст. 76 КК України, яке, на думку суду, буде справедливе, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні, арешти не накладалися.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 369, 373, 374, 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі із позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування основного покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення даного вироку.

Речові докази:

-диск DVD-R, із відеозаписами подій 27.10.2025 та 23.11.2025 року, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах справи;

-диск DVD-R, із відеозаписами подій 23.02.2026 року, що стосуються факту зупинки водія ОСОБА_4 , що знаходиться в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах справи;

-паспорт громадянина України ОСОБА_4 для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , що зберігається у матеріалах кримінального провадження, - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 .

Копію цього вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1