Вирок від 07 липня 2026 р. у справі №642/1409/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/1409/25

Провадження № 1-кп/642/103/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сімферополь, АР Крим, громадянина України, з початковою освітою (1 клас), перебуваючого у цивільному шлюбі, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 30.06.2005 року Київським районним судом м. Харкова за ст. ст. 186 ч.2, 69 КК України на строк 1 рік позбавлення волі;

-25.10.2011 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ст. ст. 15 ч.1, 185 ч.1, 185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.2, 70 КК України на строк 4 роки позбавлення волі;

-07.10.2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ст. ст. 185 ч.2, 15 ч.2, 185 ч.3, 70 ч.1 КК України на строк 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 26.11.2014 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ст. 185 ч.3 КК України на строк 3 роки 3 місяці позбавлення волі. В силу ст.70 ч.4 КК України, шляхом поглинання вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.10.2014 остаточний строк покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі зараховано в строк з 15.05.2014 року по 25.11.2014 року. Відповідно до ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.01.2016 року, на підставі ЗУ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 зараховано в строк відбування покарання час попереднього ув`язнення з 15.05.2014 по 12.01.2015. Ухвала набрала законної сили 02.02.2016;

-07.11.2018 року Лісічанським міським судом Луганської області за ст.190 ч.2 КК України на строк 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 05.10.2022 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст.309 КК України на строк 1 рік обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Холодногірського районного суду м. Харкова з Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221220000091 від 17.01.2025, відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

В судовому засіданні 08.07.2026 року процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні- прокурором ОСОБА_3 була надана суду угода про визнання винуватості від 08.07.2026 року, яка була укладена між прокурором Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 .

Судом встановлено, що особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів в грудні 2024 року (точний час та дату під час досудового слідства встановити не виявилось можливим), перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_3 побачив потерпілу ОСОБА_6 та став стежити за останньою, допоки остання не зайшла до своєї квартири АДРЕСА_4 .

Після чого, особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи корисливу мету та мотив прибув до квартири АДРЕСА_5 , та став дзвонити у двері, які йому відчинила потерпіла ОСОБА_6 . Після чого, особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження під приводом того, що йому необхідно попити води, попросив ОСОБА_6 , щоб остання впустила його у квартиру, що потерпіла і зробила, таким чином особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження проникла до квартири з метою з`ясування матеріального становища потерпілої ОСОБА_6 .

Після чого, особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_6 , діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи корисливу мету, стала підшукувати собі подільників для вчинення злочину та прийняла рішення, щодо залучення до вчинення злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , із якими тривалий час мала довірливі відносини і підтримувала дружні стосунки, та які мали аналогічні із нею наміри щодо вчинення злочину, спрямованого проти власності громадян.

Так, ОСОБА_4 , будучи достеменно обізнаним про введення в Україні з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, та відповідно до п. 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015, військового стану, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, діючи повторно, маючи спільний умисел на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, діючи в групі осіб з ОСОБА_7 та особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження вступив в злочинну змову на вчинення таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , разом із ОСОБА_7 та особою відносно якої матеріали виділені в окреме провадження діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, розподіливши між собою ролі, 17.01.2025 в проміжок часу з 11:30 год. по 11:40 год. прибули до квартири АДРЕСА_5 , де мешкає потерпіла ОСОБА_6 , де виконуючи свій злочинний умисел, особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження та ОСОБА_4 залишилися на сходовому майданчику між третім та четвертим поверхами вказаного будинку, з метою спостереження за обстановкою, а ОСОБА_7 стала стукати у двері, які їй відчинила потерпіла ОСОБА_6 . У подальшому ОСОБА_7 , з метою проникнути до вказаної квартири, шляхом обману, повідомила потерпілій ОСОБА_6 , що прийшла з метою перевірки електричного лічильника та зняття показників, таким чином увійшовши в довіру до потерпілої, яка впустила ОСОБА_7 до квартири. Таким чином, ОСОБА_7 проникла до квартири, належної ОСОБА_6 .

Після чого ОСОБА_7 діючи згідно попередньої домовленості із особою відносно якої матеріали виділені в окреме провадження та ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, стала відволікати потерпілу ОСОБА_6 , та відвела її до окремої кімнати під приводом складання документів, щодо обстеження електричного лічильника, а особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження та ОСОБА_4 через не заперті на замок двері зайшли до квартири ОСОБА_6 , тим самим незаконно проникли до житла з метою таємного викрадення майна, та розосередившись по кімнатам квартири, стали шукати матеріальні цінності та грошові кошти. В цей час потерпіла ОСОБА_6 , яка перебувала в кімнаті разом із ОСОБА_7 побачивши у своїй квартирі особу відносно якої матеріали виділені в окреме провадження та ОСОБА_4 , які перебирали її речі, стала робити останнім зауваження, кричати про допомогу, таким чином останні, усвідомлюючи, що їх дії були помічені потерпілою ОСОБА_6 , продовжили свої протиправні дії, направлені на відкрите викрадення чужого майна, незважаючи на крики та зауваження потерпілої, яка в цей час намагалась вийти із квартири на вулицю, щоб покликати на допомогу. Однак в цей час особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, усвідомлюючи, що її дії були помічені потерпілою ОСОБА_6 , стала перед нею та почала перешкоджати їй пройти, застосовуючи фізичне насилля, а саме узявши та тримаючи її за руки, щоб утримати на місці, таким чином не даючи їй вийти із квартири на вулицю, а ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на відкрите викрадення чужого майна, продовжили обшукувати квартиру потерпілої ОСОБА_6 , та відкрито заволоділи її гаманцем бежевого кольору, який для неї матеріальної цінності не представляє, у якому знаходились грошові кошти у сумі 300 (триста) грн. та банківська карта «УКРСИББАНК», які лежали у сімці в коридорі на стільці.

Після чого, ОСОБА_4 разом із особою відносно якої матеріали виділені в окреме провадження та ОСОБА_7 втекли з місця вчинення вказаного кримінального правопорушення разом із викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши, в такий спосіб потерпілій матеріальної шкоди на суму 300 (триста) грн.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 просили суд затвердити угоду про визнання винуватості від 08.07.2026 року та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, також надала письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , зі змістом угоди ознайомлена, претензій матеріального та морального характеру не має.

Вивчивши надані документи, з`ясувавши думку прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, які просили затвердити угоду про визнання винуватості від 08.07.2026 року, та перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження добровільно, беззастережно, без примусу та тиску в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні ним кримінального правопорушення. При цьому сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69-1 КК України, у виді позбавлення волі строком на 6 років 8 місяців.

Із запропонованим видом та мірою покарання обвинувачений згоден. Наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди згідно ст. ст. 394, 424, 473, 474, 476 КПК України та ст. 186 ч.4 КК України оговорені сторонами.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що права надані йому законом у зв`язку з укладенням Угоди про визнання винуватості розуміє; з наслідками укладення та затвердження Угоди про визнання винуватості обізнаний; характер обвинувачення та його суть зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим; виконати взяті на себе відповідно до Угоди про визнання винуватості зобов`язання він в змозі реально, оскільки свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст. 186 КК України визнав повністю, зобов`язується сприяти розслідуванню кримінального провадження, виявлення та припинення інших відомих йому подібних кримінальних правопорушень.

Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_4 правопорушення, так як не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини.

Судом, на виконання вимог ст. 474 КПК України, сумніву в добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено. Суд переконаний, що укладення Угоди про визнання винуватості є добровільним і не вбачає необхідності витребувати додаткові документи та викликати в судове засідання інших осіб і опитувати їх, обмежуючись наданими суду доказами.

Ухвалюючи вирок, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , склад кримінального правопорушення з кваліфікуючими ознаками – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, вчинений повторно, в умовах воєнного стану, що вказує на кваліфікацію діяння за ч.4 ст.186 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним Кодексом України.

Злочин, вчинений ОСОБА_4 відноситься до тяжкого злочину. Свою вину в скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення обвинувачений визнав повністю.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд враховує, що останній є особою, який раніше неодноразово судимий, перебуває у цивільному шлюбі, не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Також суд враховує, що обвинувачений публічно попросив вибачення перед потерпілою та потерпіла ОСОБА_6 не має до обвинуваченого матеріальних та моральних претензій, добровільно відшкодовано матеріальні збитки.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття у вчиненні злочину та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання для обвинуваченого, суд не вбачає.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, суд, враховує, що умови Угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

За таких обставин суд вважає, що виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання, у виді позбавлення волі, і призначає йому покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про затвердження угоди між прокурором та обвинуваченим.

Також суд зауважує, що ухвалою слідчого судді від 23 січня 2025 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави і 24.01.2025 застоводавцем ОСОБА_8 було внесено заставу за ОСОБА_4 та останнього 24.01.2025 року звільнено з-під варту під заставу у розмірі 90 840 гривень (а.с.169-170).

Згідно з ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

При порушенні умов такого запобіжного заходу як застава процедура його застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. Так, у разі порушення умов застави - вона звертається в дохід держави (частина 8 статті 182 КПК).

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (частина 9 статті 182 КПК).

З наведеного вище слідує, що звернення застави в дохід держави є невід`ємною складовою зміни запобіжного заходу в вигляді застави, яка передбачена частинами 8 та 10 статті 182 КПК, та охоплюється поняттям застосування запобіжного заходу в вигляді застави.

У зв`язку із викладеним, звернення застави в дохід держави має (із врахуванням особливостей цього заходу) відповідати встановленим правилам застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

В ч.3 ст.182 КПК України вказано, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч.8 ст.182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Метою припису частини 8 статті 182 КПК є запобігання порушенню обвинуваченим покладених на нього обов`язків шляхом застосування заходу кримінально-процесуальної відповідальності за таке порушення. У той же час метою звернення застави в дохід держави не є відшкодування шкоди, у завданні якої особа підозрюється чи обвинувачується.

Водночас зі змісту частини 8 статті 182 КПК вбачається, що в ній при описі обов`язків, у разі порушення яких передбачено застосування санкції у вигляді звернення застави в дохід держави, використані формулювання, як у множині, так і в однині. Зокрема, неявка за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи неповідомлення про причини своєї неявки як підстава для звернення застави в дохід держави зазначено як одноразову дію.

При цьому, застава є безстроковим запобіжним заходом, а тому її строк не може бути визначний ухвалою суду, і вона без визначення строку забезпечує виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду (частина 7 статті 42 КПК).

В даному кримінальному провадженні судом встановлена недобросовісна поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду та зловживання ним своїми процесуальними правами під час перебування на альтернативному запобіжному заході у виді застави. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 , неодноразово не з`являвся в судові засідання, не повідомляючи про поважність своєї неявки, до нього було застосовано привід. На виконання ухвал суду про примусовий привід обвинуваченого, було здійснено вихід за адресою проживання ОСОБА_4 , проте останній за вказаною адресою був відстуній. Проведеними заходами встановити реальне місцезнаходження ОСОБА_4 не представилося можливим, тобто обвинувачений переховувався від суду, внаслідок чого 08.09.2025 був оголошений у розшук.

Отже, судом встановлено порушення обвинуваченим ОСОБА_4 умов такого запобіжного заходу як застава, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне застосувати заходи кримінально-процесуальної відповідальності та звернути заставу в дохід держави.

За таких обставин, у зв`язку із порушенням покладених на ОСОБА_4 обов`язків, керуючись ч.8 ст. 182 КПК України, суд вважає необхідним звернути заставу у розмірі 90 840 гривень в дохід держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Процесуальні витрати на залучення експерта у зв`язку з проведенням по справі судової дактилоскопічної експертизи Харківським НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/121-25/5180-Д від 05.03.2025 в розмірі 3183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривні 60 копійок підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373-374, 394, 474- 476, 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 08.07.2026 року, що укладена у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025221220000091 від 17.01.2025 року, між прокурором Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та призначити узгоджене покарання, із застосуванням ст. 69-1 КК України, у виді 6 (шести) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати час його перебування під вартою у цьому кримінальному провадженні з 23.01.2025 по 24.01.2025.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку.

Запобіжний захід у вигляді застави, обраний ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді від 23.01.2025 у справі №642/371/25 (провадження № 1-кс/642/178/25) - залишити до набрання вироком законної сили, після чого скасувати.

Заставу в розмірі 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, внесену 24.01.2025 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області заставодавцем ОСОБА_8 , відповідно до ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 23.01.2025, звернути в дохід держави, та зарахувати її до спеціального фонду Державного бюджету України.

Речові докази у справі: квитанцію (рахунок) за послуги з розподілу газу за січень 2025 року та рахунок за спожитий газ за грудень 2024 року на 1 арк. на ім`я ОСОБА_6 , які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області (квитанція №3970 від 22.01.2025); блокнот в картонній обкладинці рожевого кольору з бланками порожніх квитанцій, який було поміщено до сейф –пакету HYQ 0100395; змив з поверхні балкону, який вилучено на 1 ватний тампон, який поміщено до паперового конверту; банку металеву з рідиною на якій мається напис «Revo», яка поміщена до сейф –пакету HYQ 0100366, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області (квитанція №3972 від 17.01.2025) -знищити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у зв`язку з проведенням судової дактилоскопічної експертизи Харківським НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/121-25/5180-Д від 05.03.2025 в розмірі 3183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривні 60 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м.Харкова з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України:

-обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст.474 КПК України, у тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.

Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини не допускається.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м.Харкова.

Суддя ОСОБА_1