Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №333/9844/24 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/9844/24

Провадження № 1-кп/333/307/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 12024082050001784 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Воєгоща Рильського р-ну Курської обл., громадянина України, маючого вищу освіту, пенсіонера, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

30 серпня 2024 року, приблизно, о 12 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21043», р.н. НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Космічної зі сторони вул. Автопаркової в напрямку вул. Ситова в м. Запоріжжі.

В цей час, позаду, водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи мотоциклом «LIFAN LF175-2Е», р.н. НОМЕР_2 , здійснював рух вздовж правого краю проїзної частини вул. Космічної, в попутному автомобілю «ВАЗ 21043» напрямку.

Під час руху в районі буд. 114 по вул. Космічній в м. Запоріжжі, водій ОСОБА_5 , маючи змогу виявити, що позаду в попутному напрямку постійно вздовж правого краю дороги рухається мотоцикліст ОСОБА_4 , діючи зі злочинною недбалістю, не зайнявши завчасно крайнє праве положення на проїзній частині, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху керованого транспортного засобу проворуч та почав виконання маневру правого повороту, виконуючи в?їзд на прилеглу територію, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів.

Своїми діями водій ОСОБА_5 порушив вимоги п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:

- п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п. 10.4 «Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку».

Порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв?язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, водію мотоцикла «LIFAN LF175-2E», р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: «Закритий косий перелом середньої третини лівої малогомілкової кістки без зміщення, із рваною раною у нижній третині лівої гомілки по латеральній поверхні, що кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості».

Суд вважає вказане вище обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_5 , як скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_5 .

Обвинувачений ОСОБА_5 при допиті в судовому засіданні себе винуватим в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України не визнав. Пояснив, що 30 серпня 2024 року приблизно о 12 годині 00 хвилин керував транспортним засобом «ВАЗ 21043», р.н. НОМЕР_1 , по вул. Космічній в м. Запоріжжі. Їхав в лівому ряду, плавно повернув направо, мотоцикла не бачив. Пам`ятає точно, що перед зміною руху праворуч вмикав правий поворот, подивився в дзеркало бокового виду, нікого не було. Обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що майже повернув праворуч, але мотоцикл його вдарив в бампер з правої сторони. Де взявся мотоцикл він так і не зрозумів. Погодні умови були добрі, небо чисте. Після зіткнення з мотоциклом, відразу ж хотів підійти до потерпілого, але співробітники поліції йому заборонили це зробити. Залишився біля свої автівки. Незабаром приїхала швидка допомога та забрала потерпілого. Згодом виявилось, що у потерпілого закритий перелом та рвана рана. Через декілька днів зателефонував потерпілому, запропонував допомогу, на що той відповів, що нічого не треба. Вину свою не визнає повністю, вважає, що нічого не порушував.

Докази, які досліджені судом в ході розгляду кримінальної справи

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України підтверджується наступними дослідженими під час судового розгляду доказами.

Фактичними даними, що містяться в показаннях допитаних під час судового розгляду потерпілого та свідків, а саме:

- потерпілий ОСОБА_4 надав суду покази, згідно з якими повідомив суд, що 30 серпня 2024 року приблизно о 12 годині 00 хвилин, керуючи мотоциклом «LIFAN LF175-2Е», р.н. НОМЕР_2 , здійснював рух вздовж правого краю проїзної частини вул. Космічної. В цей же час в попутному напрямку у другій смузі (посередині) проїзної частини по вул. Космічної зі сторони вул. Автопаркової в напрямку вул. Ситова в м. Запоріжжі здійснював рух водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21043», р.н. НОМЕР_1 . Під час свого руху водій ОСОБА_5 , змінив напрямок руху керованого транспортного засобу в бік проворуч та почав виконання маневру правого повороту, виконуючи в?їзд на прилеглу територію, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів потерпілого та обвинуваченого. Як вказував потерпілий, після зіткнення відразу відчув біль у правій нозі. При цьому, перший удар прийняла дуга безпеки його мотоциклу, другий удар його ліва нога, відбулась кровотеча. Одразу ж після ДТП до потерпілого підійшов поліцейський, який наклав на ногу турнікет та викликав швидку допомогу. При цьому, ОСОБА_5 до потерпілого не підійшов та не спитав про необхідну допомогу. Допомогу надавали потерпілому медичні працівники швидкої допомоги. Від госпіталізації потерпілий відмовився, обмежившись накладенням шини. На четвертий день після ДТП потерпілому зателефонував обвинувачений та спитав, чим може йому допомогти? Потерпілий відповів, що хоче відшкодування моральної шкоди в сумі 80 000 грн., оскільки залишився без транспортного засобу та позбавлений можливості керувати транспортним засобом через закритий перелом лівої ноги. Разом з тим, обвинувачений не надав потерпілому ані матеріальної допомоги протягом усього періоду лікування, ані відшкодував моральну шкоду. У зв`язку з чим, потерпілий просив суд призначити обвинуваченому суворе покарання;

- свідок ОСОБА_7 повідомив суд, що працює інспектором патрульної поліції та 30.08.2024 під час виконання своїх службових обов`язків у Космічному районі приблизно о 12 год. дня перебував у службовому транспортному засобі, який рухався в середній смузі проїзної частини по вул. Космічній. В цей же час, водій транспортного засобу «ВАЗ 21043», р.н. НОМЕР_1 , який напередодні випередив машину патрульної поліції, почав з середини смуги проїзної частини повертати праворуч, не переконавшись при цьому, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху. Так, під час виконання вказаного маневру правого повороту водій транспортного засобу «ВАЗ 21043» здійснив зіткнення з мотоциклом. У свідка ОСОБА_8 була в машині аптечка та він одразу ж надав необхідну медичну допомогу потерпілому. Також, свідок ОСОБА_7 підтвердив, що дорожньо-транспортна пригода була зафіксована на відеореєстратор службового автомобіля та вилучений з нього відеозапис, де зафіксовано обставини та механізм ДТП, було долучено за заявою свідка до матеріалів кримінального провадження;

- свідок ОСОБА_9 надав суду покази, за змістом яких 30.08.2024 здійснював патрулювання на службовому автомобілі Toyota Prius в Космічному районі. Так, керуючи вказаним автомобілем в середній смузі проїзної частини по вул. Космічній бачив як транспортний засіб «ВАЗ 21043» під час зміни напрямку руху з середньої смуги праворуч не переконався, що це буде безпечним, здійснив зіткнення з мотоциклом, під керуванням потерпілого. Свідок ОСОБА_10 викликав швидку допомогу потерпілому;

- під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту в судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_11 , який повідомив, що має знання в галузі автотехнічної експертизи та разом з експертом Литвицькою на підставі постанови слідчого проводили судову комплексну фототехнічну та інженерно-транспортну експертизу у кримінальному провадженні. Вихідні дані були надані слідчим та визначені у постанові слідчого. При цьому, дослідження відеозапису події сам експерт ОСОБА_11 не проводив, це здійснювала експерт ОСОБА_12 , яка має на це спеціальні знання та відповідну кваліфікацію. Експерт Литвицька визначила момент ДТП з дослідженого відеозапису, а він визначив, коли в даній дорожній транспортній ситуації виникла небезпека. Водночас повідомив, що експерт Литвицька встановлювала час ДТП з моменту зміни напрямку руху транспортного засобу «ВАЗ 21043» згідно з переглянутого відеозапису.

Фактичними даними, що містяться в наступних джерелах доказів:

- даними протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди від 30.08.2024, схемою до протоколу огляду та фототаблицями, з яких встановлено, що було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди: від вул. Автопаркова до вул. Ситова в м. Запоріжжі, здійснено необхідні виміри та фотографування, зафіксовані, зокрема, обстановка на місці дорожньо-транспортної пригоди, розташування транспортних засобів, їх пошкодження, вид і стан покриття, місце зіткнення транспортних засобів, видимість елементів проїжджої частини з місця водія за напрямком руху до місця дорожньо-транспортної пригоди;

- даними висновку інженерно-транспортної експертизи від 17.09.2024 № СЕ-19/108-24/17094-ІТ, з яких встановлено, що на момент проведення огляду та експертного дослідження рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля ВАЗ 21043 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) знаходились у працездатному стані;

- даними висновку інженерно-транспортної експертизи від 18.09.2024 № СЕ-19/108-24/17092-ІТ, з яких встановлено, що на момент проведення огляду та експертного дослідження рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина мотоцикла LIFAN LFI175-2E (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) знаходились у працездатному стані;

- даними висновку судово-медичної експертизи від 16.09.2024 № 1522п, з яких встановлено, що згідно даних наданої медичної документації із КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР та при аналізі рентгенологічного знімку лікарем-рентгенологом консультантом КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР у гр. ОСОБА_4 , 1987р.н. виявлено: закритий косий перелом середньої третини лівої малогомілкової кістки без зміщення, із рваною раною у нижній третині лівої гомілки по латеральній поверхні, кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров?я; травма лівої гомілки у гр. ОСОБА_13 утворилася за механізмом тупої травми, тобто від дії тупого(их) предмету(ів) та могла утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди; давність утворення травми лівої гомілки у гр. ОСОБА_4 не суперечить строку, казаному в обставинах справи;

- дослідженим судом відеозаписом події, розміщеному на DVD-R диску, на якому зафіксовано обставини дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 30.08.2024 по вул. Космічній в м. Запоріжжі;

- даними висновку судової комплексної фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи від 18.10.2024 № КСЕ-19/108-24/17058, із змісту якого встановлено, що з урахуванням наданого файлу з назвою: «IMG_7524.МР4», що містить відеозапис, який міститься на наданому диску для лазерних систем зчитування «My MEDIA» з написами: «TMFP601BL12115571 2А», швидкість руху автомобіля, іменованого як: «ВАЗ 21043» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в момент найбільш наближений до ДТП, знаходиться в інтервалі від 38,19 км/год до 40,15 км/год; з урахуванням наданого файлу з назвою: «IMG_7524.МР4», що містить відеозапис, який міститься на наданому диску для лазерних систем зчитування «My MEDIA» з написами: «TMFP601BL12115571 2А» швидкість руху мотоцикла, іменованого як «LIFAN LF175-2E», реєстраційний номер НОМЕР_2 в момент найбільш наближений до ДТП, знаходиться в інтервалі від 50,03 км/год до 52,60 км/год; з урахуванням наданого файлу з назвою: «IMG_7524.МР4», що містить відеозапис, який міститься на наданому диску для лазерних систем зчитування «Му MEDIA» з написами: «TMFP601BL12115571 2А», час існування небезпеки для руху водію мотоцикла ОСОБА_4 знаходиться в інтервалі від 1,79 с до 1,82с. Оскільки водію автомобіля «ВАЗ 21043» реєстраційний номер НОМЕР_4 ніхто не створює небезпеки для руху, а він сам своїми діями створює небезпеку для руху водієві мотоцикла «LIFAN LF175-2E», реєстраційний номер НОМЕР_5 , тому для нього час існування небезпеки не встановлювався. У цій дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ 21043» реєстраційний номер НОМЕР_6 ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 та 10.4 Правил дорожного руху. У цій дорожній ситуації водій автомобіля водій мотоцикла «LIFAN LF175-2Е», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п.12.3, 12.4, 12.9б Правил дорожнього руху. У цій дорожній ситуації водій мотоцикла «LIFAN LF175-2E», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди. Технічна можливість запобігти зіткненню транспортних засобів для водія автомобіля «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 визначалася виконанням вимог п. 10.1, 10.4 Правил дорожного руху, для чого він не мав будь-яких перешкод технічного характеру. У цій дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху. Оскільки за виконання зазначених положень зіткнення не відбулося б, то невідповідності вимогам п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху в діях водія автомобіля «ВАЗ 21043» реєстраційний номер НОМЕР_6 ОСОБА_5 з технічної точки зору перебувають у причинному зв?язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. У діях водія ОСОБА_4 невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходилася б у причинному зв?язку з подією цієї ДТП не вбачається. Якщо у цій дорожній обстановці водій мотоцикла ОСОБА_4 рухався в населеному пункті зі швидкістю більше, ніж 50,0 км/год, то у його діях вбачається невідповідність вимогам п. 12.4, 12.(б) Правил дорожнього руху, при цьому за таких умов невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п. 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху з технічно точки зору не знаходиться у причинному зв?язку з подією цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Вищевказані письмові докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.

Крім того, з метою оцінки вказаних вище доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено такі процесуальні рішення, документи та інші матеріали:

- Витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню № 12024082050001784 від 30.08.2024 з фабулою: «30.08.2024, приблизно, о 12 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21043», р.н. НОМЕР_1 , рухався по вул. Космічній зі сторони вул. Автопаркової в напрямку вул. Ситова в м. Запоріжжі. В цей час, позаду, в попутному напрямку, вздовж правого краю проїзної частини вул. Космічної, керуючи мотоциклом «LIFAN LF175-2E», р.н. НОМЕР_2 , рухався водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час руху в районі буд. 114 по вул. Космічній в м. Запоріжжі, водій ОСОБА_5 , почав виконання повороту праворуч, не надавши перевагу в русі мотоциклу внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_4 госпіталізований до лікарні»;

- постанова заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області від 30.08.2024, якою призначено у кримінальному провадженні № 12024082050001784 від 30.08.2024 за ч. 1 ст. 286 КК України групу прокурорів - процесуальних керівників, а саме прокурорів Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ;

- постанова слідчого ВР ЗСТ СВ ЗРУП ГУНП Запорізької області про визнання речовими доказами від 30.08.2024, якою визнано у кримінальному провадженні № 12024082050001784 від 30.08.2024 мотоцикл «LIFAN LF175-2E», р.н. НОМЕР_2 , речовим доказом;

- ухвала слідчого судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 06.09.2024 у справі № 334/7140/24 про накладення арешту на мотоцикл «LIFAN LF175-2E», р.н. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 ;

- постанова слідчого ВР ЗСТ СВ ЗРУП ГУНП Запорізької області про визнання речовими доказами від 30.08.2024, якою визнано у кримінальному провадженні № 12024082050001784 від 30.08.2024 речовими доказами автомобіль «ВАЗ 21043», р.н. НОМЕР_1 ;

- ухвала слідчого судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 06.09.2024 у справі № 334/7140/24 про накладення арешту на автомобіль «ВАЗ 21043», р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 ;

- ухвала слідчого судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 07.11.2024 у справі № 334/7140/24, якою скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 06.09.2024 у справі № 334/7140/24 на транспортний засіб «ВАЗ 21043», р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 в частині заборони володіння та користування вказаним майном;

- розписка за підписом ОСОБА_5 про отримання на відповідальне зберігання транспортний засіб «ВАЗ 21043», р.н. НОМЕР_1 ;

- постанови слідчого ВР ЗСТ СВ ЗРУП ГУНП Запорізької області від 02.09.2024 про доручення проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів»;

- запит слідчого ВР ЗСТ СВ ЗРУП ГУНП Запорізької області від 09.09.2024 № 1784/2/40/-2024 адресований начальнику УОАЗОР ГУНП в Запорізькій області, в якому слідчий просить повідомити про всі виклики поліції, які надійшли 30.08.2024 у період часу з 11 години 00 хвилин до 13 години 00 хвилин про те, що за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна в м. Запоріжжі, сталася ДТП в результаті якої є постраждалі (зіткнення Т3), при цьому зазначити номери мобільних телефонів з яких надходили виклики;

- відповідь т.в.о. заступника начальника УОАЗОР ГУНП в Запорізькій області від 12.09.2024 № 1115/13/03-2024 «Про надання інформації» адресована слідчому ВР ЗСТ СВ ЗРУП ГУНП Запорізької області, в якій повідомляється, що згідно бази даних ІКС ІПНП 30.08.2024 до відділу служби «102» УОАЗОР ГУНП в Запорізькій області за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце на автодорозі по вул. Космічна в м. Запоріжжя о 12:07 надійшло повідомлення по тел. 0967601419 від працівника поліції Алексєєнко (ЄО № 20241 ВП № 4 Запорізького РУП). Більш ніяких дзвінків, за вказаним фактом, до відділу служби «102»;

- запит слідчого ВР ЗСТ СВ ЗРУП ГУНП Запорізької області від 09.09.2024 № 1784/3/40/-2024 адресований директору КНП «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради, в якому слідчий просить надати відомості про виклики швидкої медичної допомоги, які надійшли 30.08.2024 у період часу з 11 години 00 хвилин до 13 години 00 хвилин про те, що за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна в м. Запоріжжі, сталася ДТП в результаті якої є постраждалі (зіткнення Т3), при цьому зазначити номери мобільних телефонів з яких надходили виклики;

- відповідь директора КНП «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради від 10.09.2024 № 1260/01-16 «Про надання інформації» адресована слідчому ВР ЗСТ СВ ЗРУП ГУНП Запорізької області, в якій повідомляється, що 30.08.2024 о 12 годині 54 хвилини на диспетчерському пульті «103» оперативно-диспетчерського управління зареєстровано виклик бригади № 300 підстанції швидкої медичної допомоги Комунарського району з приводу дорожньо-транспортної пригоди на проїзній частині перехрестя вул. Космічної та вул. Ситова в м. Запоріжжя. Виклик здійснено з номеру телефону НОМЕР_7 співробітником Національної поліції України;

- постанова слідчого ВР ЗСТ СВ ЗРУП ГУНП Запорізької області від 03.09.2024 про доручення проведення судово-медичної експертизи;

- запит слідчого ВР ЗСТ СВ ЗРУП ГУНП Запорізької області від 03.09.2024 № 1784/40/-/04-2024 адресований директору КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР, яким слідчий просить направити до КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР історію хвороби, рентгенологічні знімки, результати комп`ютерно-томографічних досліджень, магнітно-резонансної томографії та всю іншу медичну документацію відносно лікування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що звертався за медичною допомогою 30.08.2024 після дорожньо-транспортної пригоди по вул. Космічній в м. Запоріжжі;

- заява потерпілого ОСОБА_4 від 30.08.2024 директору КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР, якою потерпілий просить направити до КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР історію хвороби, рентгенологічні знімки, результати комп?ютерно-томографічних досліджень, магнітно-резонансної томографії та всю медичну документацію відносно проходження мною лікування після дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 30.08.2024р.;

- відповідь заступника директора КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР від 06.09.2024 № 9852, якою повідомлено слідчого ВР ЗСТ СВ ЗРУП ГУНП Запорізької області, що завірені копії медичних документів амбулаторного хворого на ім?я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були направлені 05.09.2024 до КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР для проведення судово-медичної експертизи;

- заявою ОСОБА_7 від 02.09.2024 адресовану слідчому ВР ЗСТ СВ ЗРУП ГУНП Запорізької області, за змістом якої вбачається, що ОСОБА_7 надає слідчому відеозапис з відеореєстратора, де зафіксовано обставини та механізм ДТП 30.08.2024 по вул. Космічна в м. Запоріжжі для долучення до матеріалів кримінального провадження;

- постанова слідчого ВР ЗСТ СВ ЗРУП ГУНП Запорізької області про визнання речовими доказами від 02.09.2024, якою визнано у кримінальному провадженні № 12024082050001784 від 30.08.2024 речовими доказами DVD-R диск з відеозаписами, наданий свідком ОСОБА_7 , на якому зафіксовано обставини дорожньо-транспортної пригоди 30.08.2024 по вул. Космічній в м. Запоріжжі;

- постанови слідчого ВР ЗСТ СВ ЗРУП ГУНП Запорізької області від 03.09.2024 про доручення проведення судової комплексної фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод».

Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченго ч. 1 ст. 286 КК України. Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.

Оцінка суду

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями потерпілого та свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Суд приймає, як належні та достатні докази показання потерпілого та свідків, оскільки їх покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи - часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Під час вивчення матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпілий та свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого у інкримінованих йому злочинах.

Твердження та доводи сторони захисту

Твердження сторони захисту про те, що причиною ДТП є сукупність порушення правил дорожнього руху виключно водієм ОСОБА_4 , що і призвело до його травмування - є неспроможними, оскільки спростовуються дослідженими судом доказами, а відтак, з огляду на викладені обставини, ретельно, перевіривши доводи сторони захисту в цій частині, суд не знаходить підстав для визнання їх аргументованими.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_5 та доводи сторони захисту на те, що в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

У судовому засіданні були ретельно перевірені доводи захисника та обвинуваченого про відсутність в діях водія обвинуваченого порушень правил дорожнього руху та про його необґрунтоване обвинувачення органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення та визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки повністю спростовуються сукупністю зібраних під час досудового розслідування та досліджених під час судового розгляду цього кримінального провадження вищенаведених доказів.

Об`єктивних даних, які би підтверджували доводи сторони захисту, що потерпілий сам допустив порушення правил дорожнього руху, внаслідок яких і відбулась ДТП, судом в ході судового розгляду кримінального провадження не здобуто.

Розбіжностей в протоколі огляду, який був складений слідчим, які би свідчили про недопустимість отриманих доказів, на що посилався захисник у судових дебатах, судом не встановлено.

Тобто, винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 є доведеною поза розумним сумнівом належними і допустимими доказами, які зібрані у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що він не порушував жодних правил дорожнього руху спростовуються сукупністю наведених вище доказів.

Підстав сумніватися в правдивості показань потерпілого та свідків суд не вбачає, причин, які б давали підстав обмовити обвинуваченого, судом не встановлено.

При цьому твердження сторони захисту що висновок автотехнічної експертизи не відповідає вимогам повноти, всебічності та об`єктивності, а також містить логічні суперечності та не враховує істотні обставини ДТП, є неспроможним, оскільки в розпорядженні експертів були надані усі зібрані на той час докази. Даний факт підтверджувався допитаним в ході розгляду цієї справи експертом ОСОБА_11 , який підтвердив, що має знання в галузі автотехнічної експертизи та разом з експертом ОСОБА_17 на підставі постанови слідчого проводили судову комплексну фототехнічну та інженерно-транспортну експертизу у кримінальному провадженні. Вихідні дані були надані експертам слідчим та викладені останнім у своїй постанові про призначення експертизи.

Суд не знаходить підстав визнавати зібрані на досудовому розслідуванні та досліджені в судовому засіданні письмові докази, зокрема висновки проведених експертиз такими, що не відповідають вимогам Закону, а отже доводи захисника вважає необґрунтованими.

Аналізуючи досліджені по кримінальному провадженню вище приведені докази, суд розцінює не визнання вини обвинуваченим і в той же час клопотання про ухвалення виправдувального вироку у зв`язку з недоведенням в його діянні складу кримінального правопорушення, як бажання уникнути відповідальності за скоєне.

Тому доводи сторони захисту про не причетність до кримінального правопорушення обвинуваченого ОСОБА_5 , на думку суду, є безпідставними.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Призначаючи покарання суд виходить із наступного

Визначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд керується вимогами ст. 65 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд виходить із загальних засад призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Так, судом враховано, що скоєне ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України є нетяжким необережним кримінальним правопорушенням.

Обставин, які відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України, пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до правової позиції щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

З огляду на викладене, враховуючи характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке закон відносить до нетяжких необережних кримінальних правопорушень, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: грубе порушення Правил дорожнього руху (п.п. 10.1, 10.4.), позицію потерпілого, який наполягав на призначенні суворого покарання, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, є особою пенсійного віку, неодружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, завдану матеріальну та моральну шкоду потерпілому не відшкодував, вину не визнав та у скоєному не розкаявся, суд дійшов висновку, що для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень необхідно призначити останньому покарання у виді штрафу.

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, суд бере до уваги ті обставини, що ОСОБА_5 грубо порушив Правила дорожнього руху України, чим наразив оточуючих на небезпеку, легковажно розраховував на відвернення можливих суспільно-небезпечних наслідків від своїх неправомірних дій, а також наслідки від вчиненого кримінального правопорушення, які полягають у спричиненні потерпілому тілесного ушкодження середньої тяжкості, в той час, як відповідно до Основного Закону України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про небезпечність для суспільства подальше збереження за обвинуваченим права керування транспортними засобами, а тому суд вважає за необхідне застосувати даний вид додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки, що буде додатковим дієвим засобом забезпечення належної поведінки обвинуваченого в майбутньому.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так й іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Розгляд цивільного позову

У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_4 заявлений цивільний позов, який уточнено в процесі розгляду справи, за змістом якого потерпілий просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 115 447,76 гривень, 894,90 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчиненого злочину та 14 170,50 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Позовна заява в частині стягнення моральної шкоди обґрунтована тим, що неправомірними суспільно-небезпечними діями обвинуваченого, потерпілому завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які виразились зокрема у негативних змінах у житті потерпілого, а саме: порушення активного життя; нормальних життєвих зв?язків, через неможливість продовження відчуття фізичного болю протягом тривалого часу під час зростання перелому ноги; ??негативні переживання, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; ??неможливість в повному обсязі виконувати свій військовий обов?язок; ??фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації; ??переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту; ??знижений та нестійкий настрій; ??порушення сну, неприємні сновидіння; ??емоційна напруга, нервозність, дратівливість; ??почуття образи, обурення, приниженої гідності; ??побоювання щодо майбутього стану здоров`я.

В момент скоєння кримінального правопорушення потерпілий переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров?я. Крім того, потерпілий вказує, що обвинувачений ОСОБА_5 на момент пригоди не прийняв ніяких дій щодо допомоги йому, не дивлячись на те, що у нього була рана ноги, що супроводжувалося сильною кровотечею. Першу домедичну допомогу йому надали співробітники поліції, які прибули на місце пригоди. В подальшому, потерпілий був вимушений для повного одруження проходити неприємне медикаментозне лікування.

Як встановлено вище судом, потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: «Закритий косий перелом середньої третини лівої малогомілкової кістки без зміщення, із рваною раною у нижній третині лівої гомілки по латеральній поверхні, що кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості».

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується цивільний позов частині моральної шкоди, на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи, з`ясувавши характер позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та положень ст.ст. 4, 13, 19, 79, 81 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасники провадження розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями частин першої-третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано здоров`ю особи (постанови Верховного Суду у справах: № 932/7530/21 від 07 червня 2023 року; №751/8121/17 від 14 січня 2019 року; №500/2095/15-ц від 10 січня 2019 року; №757/59802/16-ц від 05 грудня 2018 року; №126/1439/17 від 01 лютого 2018 року).

Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Як вказано в постанові Верховного Суду від 14.02.2023 у справі № 944/1122/21: «під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану».

У справі, що є предметом розгляду, потерпілий ОСОБА_4 посилається на те, що внаслідок ДТП йому завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті, у зв`язку з отриманими травмами та лікуванням, психологічним потрясінням. Важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, та дотепер вимагають компенсаторних дій задля їх подолання.

Матеріали справи свідчать, що потерпілий ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я.

В даному випадку суд вважає, що цивільним позивачем доведено, що пережиті ним негативні емоції досягли рівня «страждань», що може бути підставою для стягнення моральної шкоди.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Оскільки позивачем доведено заподіяння йому моральної шкоди, характеру та обсягу страждань, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, у зв`язку з чим, суд вбачає достатні і обґрунтовані правові підстави для часткового задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 30 000 грн., яку потрібно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 . У задоволенні іншої частини вимог про стягнення моральної шкоди судом відмовляється у зв`язку з недовденістю.

Також, потерпілим ОСОБА_4 заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної шкоди в сумі 894,90 грн., отриманої внаслідок відновлення здоров`я, пошкодженого у зв`язку із вчиненням обвинуваченим кримінального правопорушення на придбання медичних ліків, препаратів, сплати медичних послуг на заявлену до стягнення суму.

При розгляді цивільного позову судом враховано, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (в редакції, яка була чинною на момент вчинення кримінального правопорушення), відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми нього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону».

Згідно з п. 33.1.4 ст. 33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (в редакції, яка була чинною на момент вчинення кримінального правопорушення), у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Згідно п.35.1 ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» № 1961-IV (в редакції, яка була чинною на момент вчинення кримінального правопорушення), для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка була чинною на момент вчинення кримінального правопорушення), страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання повідомлення відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати).

Отже, для отримання страхового відшкодування, потерпілій особі необхідно звернутися до страхової компанії у передбачений законом спосіб та надати усі необхідні документи для визначення розміру шкоди.

Разом з тим, як встановлено судом в ході справи, обвинувачений ОСОБА_5 не мав чинного поліса ОСЦПВ, станом на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин, потерпілий має можливість звернутися за регламентною виплатою до МТСБУ в порядку пункту 41.1. ст. 41 МТСБУ ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка була чинною на момент вчинення кримінального правопорушення), за змістом якого за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Водночас судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 також не мав чинного поліса ОСЦПВ, станом на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка була чинною на момент вчинення кримінального правопорушення), регулював відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і був спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За таких обставин, враховуючи відсутність у обох водіїв діючих полісів ОСЦПВ, суд дійшов висновку, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка була чинною на момент вчинення кримінального правопорушення) в даному випадку в спірних правовідносинах не застосовується та, як наслідок, у МТСБУ не виникає обов`язку щодо відшкодування шкоди, завданої здоров`ю потерпілого.

Такий обов`язок з відшкодування шкоди покладається безпосередньо на винуватця ДТП на загальних підставах в силу норм ст.ст. 22, 1166, 1187, 1188 ЦК України.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2). Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом (ч. 3).

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України унормовано, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1 ч. 1. ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Заявлена потерпілим ОСОБА_4 до стягнення сума матеріальної шкоди, завдана внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення в сумі 894,90 грн підтверджується зібраними у справі доказами. У зв`язку з чим, задовольняються судом повністю.

Також, розглянувши вимоги потерпілого ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 170,50 грн., суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 10.09.2024 № 1/08, укладеного між ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_18 , копію ордеру на надання правничої допомоги від 21.01.2025, копії квитанцій до прибуткового касового ордеру від 28.11.2024 та від 17.01.2025 на загальну суму 4 507,50 грн., копії актів виконаних робіт від 02.04.2025 та від 27.08.2025 за підписом адвоката ОСОБА_18 та платіжні інструкції про перерахування коштів в загальній сумі 14 100 грн.

Розглянувши надані позивачем документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Від обвинуваченого ОСОБА_5 не надходило клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно не співмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 : «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pactasuntservanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 910/13071/19.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені потерпілим ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в сумі 14 170 грн. обґрунтовані, відповідають критерію розумності та реальності.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову потерпілого ОСОБА_4 , судом покладаються на обвинуваченого ОСОБА_5 заявлені потерпілим витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3 763,01 грн., тобто пропорційно до розміру задоволених вимог позивача.

Арешт, накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.09.2024 у справі № 334/7140/24 в частині заборони розпорядження майном судом скасовується.

Відповідно до ст. 124 КПК України, документально підтверджені процесуальні витрати на проведення судових експертиз в сумі 18 638,16 грн. покладаються судом на обвинуваченого.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України суд,

УХВАЛИВ :

Визнати ОСОБА_5 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривен, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Цивільний позов ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) – 30 000 (тридцять тисяч) грн. моральної шкоди, 894 (вісімсот дев`яносто чотири) грн. 90 коп. матеріальної шкоди, 3 763 (три тисячі сімсот шістдесят три) грн 01 коп. витрат на правничу допомогу адвоката.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави витрати на залучення експерта в сумі 18 638 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 16 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.09.2024 у справі № 334/7140/24 на транспортний засіб «ВАЗ 21043», р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 в частині заборони розпорядження вказаним майном.

Речові докази:

-DVD-R диск з відеозаписами, наданий свідком ОСОБА_7 , на якому зафіксовано обставини дорожньо-транспортної пригоди 30.08.2024 по вул. Космічній в м. Запоріжжі – залишити в матеріалах кримінального провадження;

-мотоцикл «LIFAN LF175-2Е», р.н. НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 – залишити останньому за належністю;

-автомобіль «ВАЗ 21043», р.н. НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5 – залишити останньому за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1