Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №638/11555/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/11555/26

Провадження № 3/638/2602/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Малахової О.В., за участю секретаря судового засідання Дрозденко У.С., адвоката Клочкової А.О., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 130 та статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Харкова одночасно надійшли адміністративні матеріали про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 130 та статтею 124 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 17.05.2026 серії ЕПР1 №667906 у справі №638/11555/26, 16.05.2026 близько 21:00 у м. Ізюм, вулиця Вакуленка 1, водій ОСОБА_1 керував т.з. DAF XF 105.460 н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом ZR ЕМВ №263 н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, медичний огляд на встановлення ступеня алкогольного сп`яніння проходив в Ізюмській ЦМЛ Піщанської Богоматері, згідно лікарського висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння №40 від 16.05.2026 водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9.а. ПДР - керування ТЗ в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 17.05.2026 серії ЕПР1 №667927 у справі №638/11558/26, 16.05.2026 близько 21:00 у м. Ізюм, вулиця Вакуленка 1, водій ОСОБА_1 керував т.з. DAF XF 105.460 н.з. НОМЕР_1 (належить ОСОБА_2 ) з напівпричепом ZR ЕМВ №263 н.з. НОМЕР_2 , на вулиці В.Вакуленка не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та здійснив наїзд на опору дорожнього знаку 2.1. та з`їхав у кувет, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимогу пункту 12.1 Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП.

Постановою від 08.06.2026, враховуючи, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова одночасно перебувають адміністративні справи про вчинення однією особою адміністративних правопорушень у справах № 638/11555/26 (провадження №3/638/2602/26) та №638/11558//26 (провадження №3/638/2603/26), такі були об`єднані в одне провадження, об`єднаній справі присвоєно єдиний номер 638/11555/26 (провадження №3/638/2602/26).

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки не повідомив. Його захисник звернувся із клопотанням про закриття провадження, зазначивши, зокрема, що працівниками поліції порушено порядок складення протоколу, порушення проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , не зафіксовано факту керування транспортним засобом, а також не відсторонено останнього від керування транспортним засобом.

Разом з цим, просить, у разі визнання винуватості ОСОБА_1 , не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Враховуючи положення статті 268 КУпАП, яка не вимагає обов`язковою участі особи при розгляді справ за статтею 124 та статтею 130 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно зі статтею 124 КУпАП встановлена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (29 червня 2017 року), Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ізмайлов проти Росії», при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» та «Фрізен проти Росії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Суд вважає безпідставними доводи захисника на порушення процедури огляду водія на стан сп`яніння, оскільки працівники патрульної поліції правомірно керувалися загальними приписами КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103.

Дослідивши матеріали адміністративного провадження, зокрема долучені відеозаписи, суд встановив відсутність порушення порядку складення протоколу та проведення медичного огляду. Щодо невідсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, таке спростовується інформацією про те, що від керування водія відсторонено шляхом залишення авто на місці події.

Таким чином, підстави для закриття провадження відсутні, що має наслідком відмову у відповідному клопотанні захисника.

Оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд встановив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП, є підтвердженою такими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення від 17.05.2026 серії ЕПР1 №667906; довідкою від 21.05.2026 (право на керування тз серії ВХС №246778 від 13.01.2026); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.05.2026; відеозаписом з портативного нагрудного відеореєстратора TECSAR BDC-43-GWCP S/N:1113031965/59,92,95; протоколом про адміністративне правопорушення від 17.05.2026 серії ЕПР1 №667927; схемою дорожньою-транспортної пригоди від 16.05.2026; фототаблицею до схеми ДТП; поясненнями ОСОБА_3 від 16.05.2026; рапортами від 17.05.2026.

Відповідно до довідки начальника САП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції Спорника Руслана, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 13.01.2026, яке не вилучено, оскільки предявлено ОСОБА_1 у застосунку ДІЯ.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Обставин, що пом`якшують та/або обтяжують адміністративну відповідальність, не встановлено.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Частинами першою та другою статті 36 КУпАП встановлено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Санкцією статті 124 КУпАП передбачено накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Санкція частини першої статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами першою та другою статті 36 КУпАП встановлено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Таким чином, остаточне стягнення на ОСОБА_1 накладається з урахуванням положень статті 36 КУпАП, у межах санкції статті 124 КУпАП у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та частини першої статті 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, за кожне вчинене правопорушення, та як за більш серйозне правопорушення з числа вчинених – в межах частини першої статті 130 КУпАП.

Щодо клопотання захисника не позбавляти ОСОБА_1 права керувати транспортними засоби, у разі визнання його винуватим у вказаних правопорушеннях, суд зазначає, що санкція частини першої статті 130 КУпАП не містить альтернатив щодо застосування адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у розмірі 665,60 грн покладається на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 36, 40-1, 124, 130, 221, 280, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в клопотанні про закриття провадження у справі.

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі статті 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до положень статей 307, 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення через Шевченківський районний суд м. Харкова.

Реквізити для сплати штрафу та судового збору розміщені на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду м. Харкова у розділі «Громадянам», підрозділи «Сплата штрафів» та «Сплата судового збору за рішеннями про стягнення судового збору на користь держави» (веб-адреса сторінки: https://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/).

Штраф вноситься порушником в установу банку України та має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Малахова