Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №619/5720/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5720/25

провадження № 2/619/1121/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2026 року м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 619/5720/25

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: ОСОБА_3 ,

вимоги позивача : про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Стислий виклад позиції сторін.

До Дергачівського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 29.07.2025 року близько 14:18 години водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , керуючи автомобілем по вул. Сумський шлях, 17, с-ща Пересічне, Харківської області, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньо транспортної обстановки, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався попереду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збиткам, чим порушив п.12.1та п.13.1 Правил дорожнього руху. Власниці транспортного засобу BMW X6 з номерним знаком НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , було завдано матеріальних збитків. Постановою Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/4459/25 від 27.08.2025 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП. У зв`язку з тим, що на момент ДТП, водій транспортного засобу RENAULT MASTER був забезпечений в ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ“» за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Позивач письмово повідомила ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ“» та надала всі необхідні документи. У виконання своїх обов`язків пошкоджений автомобіль BMW X6 з номерним знаком НОМЕР_2 , був наданий для огляду призначеному ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ“» представнику з забезпеченням йому можливості провести огляд пошкодженого майна. 01 вересня 2025 року на рахунок ОСОБА_1 було зараховано страхове відшкодування у розмірі 250 000 грн. 00 коп. грн. З відповідача стягненню підлягає матеріальна шкода у розмірі 252 744 грн. 55 коп. та моральна шкода у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву , у якому зазначено, що відповідач не заперечую своєї винуватості у вчиненні зазначеного ДТП та того факту, що внаслідок його дій позивачу, як власниці транспортного засобу BMW X6 з номерним знаком НОМЕР_3 , завдано матеріальних збитків. Проте не згоден із сумою відшкодування зазначеною у звіті приватного оцінювача суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 . Оскільки позивач надав звіт про оцінку №55/08- 25 від 14.08.2025, в якому зазначено, що ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу BMW X6 з номерним знаком НОМЕР_4 станом на дату ДТП 29.07.2025 становила 846971,04 грн, вартість даного транспортного засобу в пошкодженому стані після ДТП становить 344 226,49 грн, вартість відновлювального ремонту даного транспортного засобу становить 1 330 101,33 грн, та таким чином оцінювач визначив вартість матеріального збитку, заданого позивачу в результаті ДТП 29.07.2025, в розмірі 846 971,04 грн. Керуючись даним звітом про оцінку вартості матеріального збитку, позивач не погодилась з призначеним та сплаченим на її користь СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» розміром страхового відшкодування та звернулась з позовними вимогами до суду, згідно яких з мене як відповідача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 252 744 грн. 55 коп. та моральна шкода у розмірі 10 000 грн. 00 коп. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала положеннями ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума: - матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; - документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України. Отже на думку Позивача, її транспортний засіб вважається фізично знищеним і в цьому випадку спричинена майнова шкода визначається як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, тобто: 846 971,04 грн - 344 226,49 грн = 502 744,55 грн. І в такому випадку стягненню з Відповідача підлягає різниця між вартістю спричиненої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням, а саме: 502 744,55 грн - 250 000 грн = 252 744, 55 коп. Відповідач зазначає, що встановлений розмір майнової шкоди - єдиний спірний елемент в цій справі, але він визначений позивачем в односторонньому порядку виключно на підставі звіту про оцінку, замовленого у приватного оцінювача до звернення до суду. Із визначеним таким чином розміром майнової шкоди він не згодний та вважає його надто завищеним з наступних мотивів: Удар під час дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої за обставин, встановлених матеріалами справи, прийшовся в задню частину автомобілю Позивача, при цьому цей удар, не міг призвести до настільки істотних пошкоджень транспортного засобу, які б дозволили вести мову про його фактичне знищення, як про це зроблений висновок у вказаному звіті про оцінку. Моторний відсік, двигун, трансмісія (які є одними з найбільш ремонтно-затратних агрегатів транспортного засобу) внаслідок ДТП не зазнали суттєвих ушкоджень. Про що свідчить той факт, що транспортний засіб Позивача поїхав з місця ДТП власним ходом, без залучення евакуатора. Більш того, наявна інформація, що транспортний засіб Позивача раніше вже потрапляв в інші дорожньо-транспортні пригоди, зокрема на території Сполучених Штатів Америки, яка є країною первинної реєстрації вказаного автомобілю та в якій він був придбаний Позивачем або іншими особами за її замовленням у вживаному стані після ДТП. За наявною в мережі Інтернет інформацією даний транспортний засіб BMW X6 (vin-код НОМЕР_5 ) був придбаний в 2019 році на одному з американських страхових аукціонів (Сopart) з викупу вживаних автомобілів після ДТП, внаслідок якої зазнав суттєві пошкодження. Інформація про потрапляння вказаного транспортного засобу в ДТП на території США, наслідки цієї ДТП та подальший його продаж на страховому аукціоні Copart наявна у вільному доступі у мережі Інтернет за посиланням: https://bidfax.info/bmw/x6/3133414-bmwx6-xdrive35i-2014-black-301-6-vin-5uxfg2c57e0h10496.html. При перегляді даної інформації встановлено, що даний автомобіль в 2019 році зазнав удару в передню та ліву частину, внаслідок чого отримав суттєві пошкодження кузову, ходової частини, моторного відсіку та салону. В той же час дана інформація – про попередню ДТП, проведений ремонт, які саме вузли та агрегати транспортного засобу були замінені під час такого ремонту, використання під час ремонту оригінальних запчастин або їх аналогів - не знайшла свого відображення в звіті про оцінку №55/08-25 від 14.08.2025 суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 , оскільки або була прихована від оцінювача Позивачем, або свідомо проігнорована оцінювачем. Відповідач , не був залучений до процесу оцінки шкоди, не знав про проведення цієї оцінки та не мав можливості надати свої заперечення або зауваження оцінювачу, або зробити альтернативний розрахунок шкоди чи клопотати про проведення судової автотоварознавчої експертизи для такого розрахунку. Надати суду альтернативний звіт про оцінку розміру спричиненої шкоди, відповідач не може оскільки на даний час не має доступу до пошкодженого транспортного засобу Позивача. Просив відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій він зазначає, що

у відзиві відповідач безпідставно зазначає, що позивач не погодилась з призначеним та сплаченим на її користь СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» розміром страхового відшкодування та звернулась з позовними вимогами до суду, згідно яких з Відповідача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 252 744 грн. 55 коп. та моральна шкода у розмірі 10 000 грн. 00 коп. Вказане твердження є безглуздим з правової точки зору, оскільки максимальна сума до виплати становить 250 тисяч гривень на одну потерпілу особу відповідно до п. 2 частини 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Тому, ОСОБА_1 зверталась до Дергачівського районного суду Харківської області не через незгоду з сумою виплати страховою компанією, а на підставі частини першої статті 1194 ЦК України - особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням). Саме на цю норму позивач посилається у позовній заяві. Страховою компанією ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 250 000 грн, що є максимальним лімітом відповідальності страховика. Це свідчить про те, що: страховиком встановлено значний обсяг пошкоджень; розмір шкоди перевищує страховий ліміт; пошкодження не є незначними або формальними. Страхова компанія як професійний учасник ринку здійснює виплати лише після перевірки обставин ДТП та пошкоджень. Отже, твердження відповідача про завищення шкоди є безпідставними. Також представник позивача зазначає, що відповідач мав у розпорядженні 8 місяців для звернення до позивача з проханням надати автомобіль для проведення обстеження з метою складення звіту на його замовлення. Проте, таких клопотань від відповідача не надходило. Це свідчить про те, що відповідач не зацікавлений у реальному дослідженні автомобіля позивача, який перебуває у спеціальному місці і може бути досліджений судом у порядку статті 85 ЦПК України як речовий доказ за його місцезнаходженням. Аргументи відповідача щодо наявності попередньої ДТП автомобіля позивача не заперечуються стороною позивача. Проте, як правильно зазначає відповідач, ушкоджень внаслідок ДТП на території США зазнали інші частини автомобіля, аніж ті, які спричинив ОСОБА_3 . На фотографіях видно, що ззаду авто ціле як до ДТП в США, так і після; задня частина авто не мала деформацій в кузові. Удар, який прийшовся по автомобілю в США є боково-фронтальним ударом середньої сили, що визначається по пошкодженням на фотографіях. І головне, що зони ударів внаслідок ДТП в США та через дії ОСОБА_3 мають різні зони удара: передня частина і задня частина відповідно. Згідно з актом огляду транспортного засобу, пошкодження стосуються задньої частини автомобіля, включаючи задній бампер, підсилювач, задню панель та елементи кузова. Посилання відповідача на попередні ДТП, які стосувалися передньої та лівої частини автомобіля, не мають жодного відношення до пошкоджень, отриманих у ДТП від 29.07.2025. До ДТП транспортний засіб був укомплектований оригінальними деталями, тому розрахунок вартості ремонту здійснений з урахуванням саме таких деталей. Знос вже врахований у висновку оцінки та відповідає технічному стану транспортного засобу. Відповідач не надав жодного альтернативного розрахунку зносу. На підставі статті 7-1 Закону України “Про судову експертизу” відповідач мав у розпорядженні біля 210-ти днів для укладення договору з експертною установою (або експертом), щоб почати проведення експертного дослідження. Цивільний процесуальний кодекс України, а саме частина першої статті 106, визначає, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Натомість, не було і немає жодних дій з боку Відповідача, які були б направлені на реальне бажання дослідити пошкодження. На думку сторони Позивача, суд не може призначити експертизу в рамках судової справи № 619/5720/25 через те, що відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України повинно існувати в сукупності дві умови: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Оскільки для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, то було долучено звіт оцінки пошкодженого автомобіля, де оцінювач ОСОБА_4 (сертифікат оціночної діяльності № 55/24 від 06.08.2025) володіє такими спеціальними знаннями.

Рух справи.

Ухвалою суду від 30.09.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 03.10.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 05.11.2025.

05.11.2025 в системі «Електронний суд» представник позивача подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 06.11.2025 заяву представника позивача про забезпечення позову залишено без задоволення.

Відповідно до ухвали суду від 21.11.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду на 12.01.2026.

12.01.2016 року винесене заочне рішення по справі яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 252 744,55 грн (двісті п`ятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири грн 55 коп) та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп).

12.01.2016 року від представника позивача через електронний суд надійшла заява про стягнення судових витрат.

22.01.2026 року винесене додаткове рішення відповідно до якого pаяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ільїна Ярослава Сергійовича про ухвалення додаткового рішення – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2527,45,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 22000,00 грн. В решті вимог заяви відмовлено.

16.02.2026 року від відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення.

02.03.2026 року від представника позивача надійшли заперечення щодо перегляду заочного рішення.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 02.03.2026 року заяву відповідача ОСОБА_3 задоволено. Скасованго заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12.01.2026 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 12.01.2026 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Призначено підготовче засідання на 10 год 00 хв 03 квітня 2026 року в залі судових засідань приміщення Дергачівського районного суду Харківської області.

Ухвалою суду від 23.04.2026 клопотання відповідача ОСОБА_3 про призначення автотоварознавчої експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП - залишено без задоволення.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, з підстав зазначених в позові.

Відповідач у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи їх завищеними.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та мотиви суду.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).

У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить автомобіль марки BMW X6 з номерним знаком НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 .

Згідно постанови Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/4459/25 від 27.08.2025, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як вбачається з постанови Дергачівського районного суду Харківської області від 27.08.2025, 29.07.2025 року близько 14:18 години водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Сумський шлях, 17, с-ща Пересічне, Харківської області, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньо-транспортної обстановки, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався попереду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збиткам, чим порушив п.12.1та п.13.1 Правил дорожнього руху. Власниці транспортного засобу BMW X6 з номерним знаком НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , було завдано матеріальних збитків.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи справу, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Отже наявність вини у діях відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди у даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню. Крім того і сам факт дорожньо-транспортної пригоди не оспорювався відповідачем.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Таким чином суд, проаналізувавши вищевикладені докази в їх сукупності, вважає, що позивачем доведено наявність шкоди, причинний зв`язок між діями відповідача та заподіяною шкодою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася, а також вину відповідача.

Відповідно до довідки про перевірку чинності полісу внутрішнього страхування, водій транспортного засобу RENAULT MASTER був застрахований в ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ“», поліс №229101057 (діючий).

01 вересня 2025 року на рахунок ОСОБА_1 було зараховано страхове відшкодування у розмірі 250 000,00 грн, що вбачається з виписки про отримане страхове відшкодування.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

В ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума:- матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;- документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 204/5314/18 (провадження № 61-17280 св 20), від 02 грудня 2021 року у справі № 753/17190/18 (провадження № 61-4879 св 21).

З метою надання документу, що підтверджує зміст майнової вимоги, відповідно до ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ОСОБА_1 був укладений Договір на проведення оцінки з СОД ФОП ОСОБА_4 , з метою визначення розміру матеріального збитку, отриманого у зв`язку з пошкодженням належного їй автомобілю BMW X6 з номерним знаком НОМЕР_2 .

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 55/08-25 від 14 серпня 2025 року: 1. Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється, марки ВМУУ Х6, реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату події 29 липня 2025 р., становить: 846 971,04 грн. (вісімсот сорок шість тисяч дев`ятсот сімдесят одна гривня 04 коп.). 2. Вартість відновлювального ремонту КТЗ ВМУУ Х6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату події 29 липня 2025 р., становить: 1 330 101,33 грн. (один мільйон триста тридцять тисяч сто одна гривня 33 коп.). 3. Ринкова вартість КТЗ марки BMW Х6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування аварійних пошкоджень на дату події 29 липня 2025 року, становить: 846 971,04 грн. (вісімсот сорок шість тисяч дев`ятсот сімдесят одна гривня 04 коп.). 4. Вартість в пошкодженому стані після ДТП КТЗ марки BMW Х6, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить: 344 226,49 грн. (триста сорок чотири тисячі двісті двадцять шість гривень 49 коп.).

Виходячи із положень ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб позивача вважається фізично знищеним і в цьому випадку відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а саме: 846 971,04 грн. - 344 226,49 грн. = 502 744 грн. 55 коп.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між вартістю нанесеної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням, а саме: 502 744 грн. 55 коп. грн. (розмір нанесеної шкоди) – 250 000 грн. 00 коп. (розмір отриманого страхового відшкодування) = 252 744 грн. 55 коп.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачами виникли правовідносини з приводу відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди (деліктні зобов`язання).

Відповідно до частини 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 1, 3 частини 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Частиною 3 ст. 11 ЦК України також передбачено, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що у випадку завдання шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, виникають два види правовідносин, і відповідно, зобов`язань: деліктні правовідносини (зобов`язання), де кредитором виступає потерпіла особа, а боржником особа, яка завдала шкоди; договірні правовідносини (зобов`язання), які випливають з укладеного договору на користь третьої особи (договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності), де кредитором виступає особа на користь якої повинно бути здійснене страхове відшкодування (полягає у покритті частини чи усіх збитків завданих внаслідок настання страхової події спричиненої шкоди з вини страхувальника), а боржником страховик за цим договором.

У даному випадку зобов`язання Страховика випливають з договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а не безпосередньо з самого факту завдання шкоди.

Згідно із ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату, а страхувальник зобов`язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за наявності договору обов`язкового страхування суб`єктивний склад та межі відповідальності за спричинення шкоди третій особі визначаються нормативно правовими актами, які регламентують страхові відшкодування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.04 р. № 1961-ІV (надалі Закон).

Цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Згідно ч. 2.1. ст. 2 Закону, якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Таким чином, Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах визначених Законом.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно із ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Статтею 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до ст. 36.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ст. 9 вказаного закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому, пунктами 35.1 та 35.2 визначено вимоги до оформлення вказаної заяви та перелік документів, що необхідно надати до страховій компанії для надання можливості у відповідності до встановленого Законом порядку прийняти рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування.

Так, відповідно до ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

За змістом статті 1166 ЦК України за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17.

З матеріалів справи вбачається, що страхове відшкодування позивачу виплачено страховиком у розмірі 250000,00 грн.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В підготовчому судовому засіданні відповідач звернувся до суду із клопотанням про призначення автотоварознавчої експертизи, проведення якої доручити експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України (61177, місто Харків, вул. Золочівська, 8-а).

На вирішення експертів поставити наступні питання:

- яка ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу BMW X6 з номерним знаком НОМЕР_3 (vin-код НОМЕР_5 ) станом на день настання ДТП 29.07.2025 з урахуванням того, що даний автомобіль раніше двічі у 2018 та 2019 роках потрапляв в ДТП на території США?

- яка вартість даного транспортного засобу в пошкодженому стані після ДТП 29.07.2025?

- яка вартість відновлювального ремонту даного транспортного засобу?

- яка вартість матеріального збитку, завданого власнику даного транспортного засобу ОСОБА_1 , в результаті ДТП 29.07.2025?

В розпорядження судового експерта надати виявлені відомості про стан транспортного засобу Позивача на страховому аукціоні Copart після ДТП у 2019 році з інтернет-ресурсу bidfax.info та перевірку історії транспортного засобу Позивача з інтернет-ресурсу AUTO.RIA, а також за необхідності інші матеріали цивільної справи.

Ухвалою суду від 23.04.2026 було відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання.

Відповідачем було заявлено клопотання про виклик судового експерта (оцінщика) ОСОБА_4 для надання пояснень та роз`яснення звіту про оцінку вартості матеріального збитку №55/08-25 від 14.08.2025 .

В судовому засіданні експерт пояснив, що він оглядав пошкоджений автомобіль особисто у присутності власника. Пошкоджена була задня частина автомобіля. Зафіксовані ті пошкодження які візуально мають на собі деформацію та інші пошкодження. В межах своєї діяльності він не має право встановлювати механізм утворення, а всі пошкодження зафіксовані згідно заяви замовника . Джерело для розрахунку вартості відновлювального ремонту автомобілів після ДТП це платформа Audatex. Вартість запасних частин відповідає ціні офіційного дилера на дату ДТП . Згідно розрахунку методики прорахунку вартості відновлюючого ремонту з вживаними частинами . Єдиний метод це ціни згідно виробника. Тотальний збиток це стан автомобіля після аварії, за якого вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість до ДТП. Вартість т/з в пошкодженому стані згідно методики п.7.18 розраховується як вартість ремонту з врахуванням зносу станом на дату дослідження .При розрахунку ринкової вартості були враховані пошкодження автомобіля які були спричинені в США тоб-то до придбання авто позивачем . З відкритих джерел вбачається, що авто було пошкоджено до нашого ДТП, а саме передня ліва частина була пошкоджена. Це було враховано як -10 відсотків від відновлюваного ремонту. Є спеціальний коефіцієнт, який враховується, це або 4 відсотки як що до двох пошкоджених елементів, або 10 відсотків , якщо зафіксовано більше двох пошкоджених елементів. В нашому випадку було пошкоджено більше двох деталей тому був врахований коефіцієнт 10 відсотків. Також спеціаліст зазначив, якщо б при дослідженні т/з у нього були певні ознаки, які б він міг побачити згідно пошкоджень, що не відносяться до досліджуваного ДТП, тоді б він змушений був би розрахувати додаткову калькуляцію, і також би зазначив, що передня частина має інші пошкодження, що не відносяться до даної ДТП , таким чином коефіцієнт знижував би додатково ринкову вартість автомобіля. Проте, в даному випадку цього не було, отже ринкова вартість встановлена правильно.

Експерт зауважив, що даних з відкритих джерел немає, з яким пробігом перетинав кордон Украйни автомобіль позивачки. Тоб-то пробіг був взятий з документів 154000 км. Експерт не має право робити інший вид експертизи в рамках своєї діяльності, тоб-то встановлювати чи був скручений пробіг. Є експертиза криміналістична яка за допомогою обладнання може встановити це, проте ця експертиза дороговартісна. Експерт зазначив, що підстав бачити якісь помилки в своїх розрахунках він не вбачає, кожна пошкоджена і зазначена деталь має підстави для заміни.

Отже судом встановлено, що пробіг впливає на ринкову вартість, але доказів про те що пробіг пошкодженого автомобіля змінено, відповідач не надав, та судом при розгляді справи не встановлено. Роздруківки з сайтів надані відповідачем, також не містять доказів невідповідності пробігу заявленому у документах позивача.

З урахуванням цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю нанесеної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням, а саме: 502 744 грн. 55 коп. грн. (розмір нанесеної шкоди) – 250 000 грн. 00 коп. (розмір отриманого страхового відшкодування) = 252 744 грн. 55 коп., а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується позову в частині стягнення моральної шкоди, то суд звертає увагу на наступне.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 7 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові КЦС Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі № 263/16183/18 суд зазначив, що при визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди судова колегія приймає до уваги розмір завданої моральної шкоди та її тривалість. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

ЄСПЛ у справі «THOMA v. LUXEMBOURG» № 38432/97 від 29.03.2001 використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається, зокрема в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Так, у рішеннях «THOMA v. LUXEMBOURG», «CALOCv. FRANCE» та «NIEDBALAv. POLAND» ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, суд приходить до висновку про те, що доведеними є обставини про пошкодження відповідачем рухомого майна, належного позивачу. Відповідно, суд вважає обґрунтованими та доведеними обставини й про те, що йому завдано відповідачем моральної шкоди. Враховується наявність встановлених фактів пошкодження майна позивача, протиправність дій відповідача щодо позивача, глибина душевних страждань (наявність негативних наслідків- негативні емоції, пригнічений стан, які досягли рівня страждань, необхідність прикладати додаткових зусиль для організації свого життя), яка оцінена у розмірі 10000,00 грн. Такий розмір шкоди є обґрунтованим, доведеним та співмірним.

Отже, позовні вимоги в частині відшкодування позивачу моральної шкоди підлягають до задоволення.

Що стосується клопотання експерта, щодо компенсації витрат пов`язаних з викликом до суду.

Клопотання про виклик експерта заявлене відповідачем.

Розподіл судових витрат між сторонами, у тому числі витрат, пов`язаних із залученням експерта, здійснюється за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.7 ст. 72 ЦПК України експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних з проведенням експертизи і викликом до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 139 ЦПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Як зазначає ОСОБА_4 розмір витрат на виклик експерта становить 4 000 (чотири тисячі) гривень, що включає: підготовку до участі в судовому засіданні (вивчення матеріалів справи, підготовка відповідей на можливі питання — орієнтовно 3 год. ? 800 грн/год. = 2 400 грн.) та компенсацію за відрив від звичайних занять у день засідання (втрата робочого дня — 1 600 грн.).

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 06.02.2026 № 322/5 установлено, що з урахуванням індексу споживчих цін за 2025 рік вартість однієї експертогодини у 2026 році становить 458,01 грн.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (ч. ч. 6, 7 ст. 139 ЦПК України).

Експерт був присутній у судовому засіданні 30.06.2026 у режимі відеоконференції із власних технічних засобів, починаючи з 13 год 46 хв по 14 год 46 хв, тобто 1 год 00 хв.

З урахуванням наведеного, враховуючи фактично витрачений та доведений час, пов`язаний із викликом у судове засідання, з відповідача на користь експерта підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з підготовкою до участі в судовому засіданні (вивчення матеріалів справи, підготовка відповідей на можливі питання) з розрахунку три години та присутності у судовому засіданні годину , на загальну суму 1832,04 грн (458,01 грн.х 4 год.)

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 252 744,55 грн (двісті п`ятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири грн. 55 коп) та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь експерта ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) судові витрати, пов`язані з явкою експерта у судове засідання, на загальну суму 1832 грн. 04 коп. на наступні реквізити: СОД ФОП ОСОБА_4 , НОМЕР_8 ЄДРПОУ 3414806015 п/р № НОМЕР_9 В АТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро МФО 351533, призначення платежу: оплата за участь експерта у судовому засіданні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 .

Повний текст рішення складений 09 липня 2026 року.

Суддя Н. В. Коваленко